Постанова № 27464028, 12.11.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р. Справа № 5023/10286/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Могилєвкін Ю.О.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Карпенка М.В., довіреність №14 від 08.10.2012 р., Ковальського А.В. довіреність №15 від 08.10.2012 р.,

відповідача - ОСОБА_3 особисто, ОСОБА_4, довіреність №138 від 24.01.2012 р., ОСОБА_5, довіреність №138 від 24.01.2012 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (вх. № 2817Х/3-12 від 04.09.12) на рішення господарського суду Харківської області від 02.08.12 р. у справі № 5023/10286/11

за позовом Аграрно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр К", м. Дніпропетровськ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Красноград Харківської області

про стягнення 242080,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2011 р. Аграрно-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцентр К" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 суми вартості поставленого товару у розмірі 242080,00 грн. за договором №2010/09/01-6 на разову поставку обладнання.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем зобов'язань за вказаним договором.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.08.2012 р. у справі № 5023/10286/11 (головуючий суддя Доленчук Д.О., суддя Жиляєв Є.М., суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Аграрно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр К" суму вартості поставленого товару у розмірі 242080,00 грн. та судовий збір у розмірі 4841,60 грн.

Місцевий господарський суд, мотивуючи рішення, послався на те, що позовні вимоги Аграрно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр К" є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2012 р. у даній справі скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заявник скарги, зокрема, вказує, що умовами договору була передбачена саме разова поставка обладнання (згідно зі спеціфікацією вісім позицій обладнання) для виробництва твердопаливних брикетів. Обладнання було поставлено як складові частини механізму по виробництву таких брикетів. Позивач, задля здешевлення придбання лінії по виробництву брикетів, брав на себе обов'язки щодо доукомплектування лінії своїми вузлами та агрегатами, та не досліджував якість і працездатність обладнання як окремих вузлів, які і були умовою поставки за договором, а досліджував працездатність і якість обладнання як лінії по виробництву брикетів, що не було передбачено умовами договору.

Крім того, скаржник зазначає, що відповідно до вимог статей 538 та 678 ЦК України для можливості вирішення питання про повернення суми отриманих продавцем (відповідачем) коштів покупець (позивач) повинен був заявити в суді вимогу про відмову від договору, тоді як позивач у позові такої вимоги не вказав.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2012 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, призначено до розгляду на 09.10.2012 р.

04.10.2012 р. за вх. №7806 представник відповідача надіслав для долучення до матеріалів справи документи: паспорт гранулятора біомаси, паспорт подрібнювача біомаси, копію сертифікату відповідності від 04.11.2011, додаток до сертифікату відповідності від 04.11.2011 р., фотокопії стану обладнання позивача ( т. 2 а.с.53 - 65).

В судовому засіданні 09.10.2012 р. розгляд справи відкладено на 06.11.2012 р., сторонам для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи запропоновано надати додаткові докази та письмові пояснення з урахуванням питань, що були предметом дослідження в судовому засіданні.

На виконання ухвали суду від 09.10 2012 р. відповідач надіслав правове обгрунтування апеляційної скарги (вх. №8533 від 02.11.2012 р.), а позивач - додаткові письмові докази та пояснення (вх. №8600 від 06.11.2012 р.), а в судовому засіданні 06.11.2012 р. представники сторін надали пояснення у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між сторонами у справі був укладений договір № 2010/09/01-6 на разову поставку обладнання від 01.09.2010 р., відповідно до п.1.1. якого відповідач зобов'язувався поставити позивачу обладнання, передбачене специфікацією до договору (додаток № 1 до договору), яка є невід'ємною частиною договору, а позивач - прийняти та оплатити дане обладнання.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що приймання-передача товару підтверджується підписаною між сторонами товарною накладною. Датою поставки обладнання є дата підписання сторонами товарної накладної без зауважень покупця (позивача).

Відповідно до п.2.5. договору право власності на обладнання переходить до позивача з моменту передачі обладнання та підписання сторонами товарної накладної без зауважень покупця (позивача).

Розділом 3 договору передбачалася сума договору та порядок розрахунків за договором.

Відповідно до п.4.1. договору якість обладнання повинна відповідати стандартам та технічним умовам виробника обладнання.

Згідно з п.4.4. договору гарантія на обладнання складає 12 місяців з дати підписання між сторонами товарно-транспортної накладної на все обладнання без зауважень покупця (позивача).

Пунктом 4.5. договору передбачено, що протягом гарантійного терміну відповідач гарантує справну і повнофункціональну роботу обладнання відповідно до технічного опису виробника обладнання. В разі виходу обладнання з ладу протягом гарантійного терміну постачальник зобов'язався самостійно за свій рахунок провести ремонт або заміну несправного обладнання:

- протягом п'яти робочих днів з дати отримання письмового повідомлення позивача за наявності такого обладнання на складі відповідно до специфікації;

- протягом п'ятнадцяти робочих днів з дати отримання письмового повідомлення позивача в інших випадках.

Відповідно до п. 8.1. договору договір набирає чинності з дати його підписання та буде діяти до закінчення виконання сторонами всіх зобов'язань за договором.

Місцевим господарським судом було встановлено, що 10.09.2010 р. відповідач виставив позивачу рахунок №6 від 01.09.2010 р. про вартість обладнання на суму 254550,00 грн.

Згідно з платіжними дорученнями № 178 від 13.09.2010 р. на суму 76365,00 грн., № 237 від 17.09.2010 р. на суму 53455,50 грн., № 531 від 20.10.2010 р. на суму 21000,00 грн. та № 916 від 01.12.2010 р. на суму 91259,50 грн. позивачем була сплачена відповідачу вартість обладнання на загальну суму 242080,00 грн. (т. 1 а. с. 14-17).

Разом з тим, господарським судом в рішенні було зазначено, що відповідно до умов договору між сторонами товарно-транспортна накладна на все обладнання без зауважень покупця не була складена, у зв'язку з чим гарантійний строк обладнання не почав свій перебіг, а право власності на обладнання не перейшло від відповідача до позивача.

Позивач в позовній заяві вказував на те, що з моменту поставки обладнання пройшов рік, однак поставлене обладнання взагалі не працює та не вбачається перспективи його налагодження.

Також позивач зазначав, що він неодноразово звертався до відповідача з проханням налагодити чи замінити обладнання, але ніяких дій відповідач не здійснив.

Як було встановлено місцевим господарським судом, позивач направляв на адресу відповідача лист №154 від 13.09.2011 р. з проханням забрати поставлене обладнання та повернути сплачену суму його вартості в розмірі 242080,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача протягом 7 банківський днів з моменту отримання листа відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України.

Згідно з повідомлення про вручення поштового відправлення, 13.10.2011 р. відповідач отримав зазначений лист, але пропозицію, про яку йдеться в листі, не виконав (т. 1 а. с. 18).

01.11.2011 р. позивачем був складений акт, в якому комісія у складі головного керуючого Кравченка В.А., головного інженера Нікітченко А.Л., головного енергетика Шевчука М.В. зазначила про те, що обладнання з грануляції відходів сільськогосподарського виробництва, встановлене ФОП ОСОБА_3, не працює і перспективи його налагодження не передбачається. Також в акті вказано, що ФОП ОСОБА_3 підтверджує, що на протязі 14 календарних днів на даному обладнанні буде налагоджено виробництво твердопаливних брикетів з відходів сільськогосподарського виробництва.

ФОП ОСОБА_3 акт від 01.11.2011 р. підписав, при цьому зазначивши в

ньому, що через 14 днів продемонструє роботу преса без технологічного ланцюга.

Однак, згідно з актом від 23.11.2011 р., складеним тими ж представниками позивача, "обладнання налагоджене не було, і перспектив налагодження виробництва твердосплавних брикетів не вбачається".

Посилаючись на ст. ст. 509, 525, 526, 629, 712, ч. 2 ст. 678, ч. 2 ст. 530 ЦК України, господарський суд Харківської області позов задовольнив в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог Аграрно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр К" з наступних підстав.

В суді апеляційної інстанції і представники позивача, і відповідач особисто та його представники підтвердили той факт, що 01.09.2010 було укладено договір № 2010/09/01-6 саме на разову поставку обладнання, яке зазначено у специфікації до вказаного договору (т. 1 а. с. 13), згідно з яким відповідач зобов'язувався поставити позивачу не закінчену лінію з гранулювання відходів рослинництва, а тільки вісім позицій обладнання та транспортно-навантажувальні витрати.

Отже, предметом договору є не закінчена робоча лінія з гранулювання відходів рослинництва, а саме її частина, тобто наступне обладнання:

- подрібнювач "Ураган" 2*11 квт 650мм,

- екструдер "Універсал" 15 квт,

- подрібнювальні диски;

- активний циклон (для збору мікропилу),

- підпресовщик;

- матриці різноманітних форм та розмірів,

- шафа електрична з системою управління;

- автоматична змазка лінії.

Колегією суддів під час дослідження спеціфікації було встановлено, що в ній вказано дві ціни вартості обладнання.

З пояснень представників відповідача, наданих суду апеляційної інстанції, вбачається, що замовник скоротив свої витрати за вказаним договором з тих підстав, що ніби-то сподівався, що обладнання буде працювати за рахунок доукомплектування обладнання своїми матеріалами без купівлі всієї лінії з виробництва гранульованих відходів рослинництва, тому вказана в спеціфікації ціна перевищує суму договору, а суму договору в розмірі 242080,00 грн. становить ціна зі знижкою.

Представники позивача також підтвердили факт отримання зазначеного обладнання, що складає частину лінії з гранулювання відходів рослинництва, та знаходження на його території вищевказаного обладнання.

Разом з тим, з наданої позивачем бухгалтерської довідки від 05.11.2012 р., вих. № 47 вбачається, що станом на 01.11.2012 р. на балансі АВ ТОВ "Агроцентр К" не оприбутковано обладнання, отримане від ФОП ОСОБА_3 на виконання умов договору №2010/09/01-6 від 01.09.2010 р., в зв'язку з ненаданням постачальником оригіналів первинних документів, необхідних для відображення в бухгалтерському та налоговому обліку господарських операцій, а саме видаткових накладних в бухгалтерію підприємства.

В своїх письмових поясненнях, наданих на виконання ухвали апеляційного суду від 09.10.2012 р., та безпосередньо в суді директор позивача Карпенко М.В зазначив, що документи про отримання брикетувального пресу відповідно до укладеного між сторонами договору №2010/09/01-6 на поставку обладнання від 01.09.2010 р. у позивача відсутні, оскільки згідно з усною домовленостю між ним та ФОП ОСОБА_3 документи будуть підписані тільки після зібрання лінії, встановлення та налагодження роботи обладнання, яке так і не відбулося.

Також позивач стверджує, що під час доставки обладнання відповідачем не були надані позивачу ніякі документи - ні товаро-транспортні накладні, ні товарні накладні.

ФОП ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що він в січні 2011 р. поставив позивачу спірне обладнання та здійснив його налагодження, хоча умовами договору на поставку обладнання його налагодження не передбачено, а була тільки усна домовленість між ним та керівником позивача, а також підтвердив, що не передавав позивачеві накладні на обладнання ні під час поставки, ні після налагодження вказаного обладнанння.

Представники позивача в суді апеляційної інстанції зазначили, що роботи з налагодження обладнання проводились ФОП ОСОБА_3, але додаткові угоди до договору зі спірних питань, зокрема, налагодження обладнання, не укладались.

Стосовно акту від 01.11.2011 р.: відповідач в апеляційній скарзі вказав на те, що зробив у акті припис про те, що через 14 днів продемонструє роботу преса без технологічного ланцюга, а також пояснив, що цей акт був створений позивачем після вимог ОСОБА_3 як особи, що здійснює авторський нагляд, надати прес на дослідження. Разом з тим, відповідач пояснив, що нібито не працюючий прес так і не було йому передано.

Крім того, ФОП ОСОБА_3 зазначив, що зміст акту від 23.11.2012 р. про нібито не маючих перспектив налагодження виробництва твердосплавних брикетів суперечить вимогам п. 4.1. договору, згідно з яким якість обладнання повинна відповідати стандартам та технічним умовам виробника обладнання, тобто власнику патенту та авторських прав на вказане обладнання ФОП ОСОБА_3

Колегією суддів були оглянуті документи, надані відповідачем до апеляційного суду для долучення до матеріалів справи: паспорт гранулятора біомаси, паспорт подрібнювача біомаси, копію сертифікату відповідності від 04.11.2011, додаток до сертифікату відповідності від 04.11.2011 р., технологічний комплекс зволоженого пресування подрібненої органіки, з яких вбачається, що поставлене ФОП ОСОБА_3 обладнання сертифіковане та являється складовою частиною механізму з виробництва твердопаливних брикетів ( т. 2 а.с. 53 - 62, 91 - 98).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Відповідно до ст. 188 ГК України:

1. зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

2.сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

3.сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

4.у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи вимоги вищезазначених статей, для можливості повернення суми отриманих коштів позивач повинен був звернутись до суду з вимогами про відмову від договору та повернення сплачених за товар грошових коштів, тоді як позивач вимогу про відмову від договору в позові не заявив.

З аналізу вищезазначених статей вбачається необхідність доведення позивачем істотного порушення якості товару.

Позивач під час розгляду справи вказував на те, що не працює саме обладнання для виробництва твердопаливних брикетів, тоді як умовами договору № 2010/09/01-6 на разову поставку обладнання не передбачена поставка обладнання для виробництва твердопаливних брикетів.

Як вже було зазначено вище, обладнання, поставлене позивачу відповідачем, - це складові частини лінії з виробництва таких брикетів. При цьому, позивач задля здешевлення придбання лінії по виробництву брикетів брав на себе обов'язки щодо доукомплектування лінії своїми вузлами та агрегатами.

Отже, позивач не досліджував та не робив висновки стосовно якості і працездатності обладнання як окремих вузлів, які були обумовлені договором поставки, а досліджував працездатність і якість обладнання як лінії з виробництва брикетів, що не було передбачено умовами спірного договору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд Харківської області при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, його висновки не відповідають обставинам справи та зроблені при порушенні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2012 р. - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Красноград Харківської області задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2012 р. у справі №5023/10286/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Аграрно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр К" (49049, м. Дніпропетровськ, вул. Мільмана, 110, код ЄДРПОУ 31371742, п/р 2600830360901 в ПАТ "Банк Кредит Дніпро" м. Дніпропетровська, МФО 305749) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (юридична адреса: 63304, Харківська обл., м. Красноград, вул. Горького, 91; фактична адреса: 63304, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; п/р НОМЕР_2 в ПУАТ "СЕБ-Банк" м. Київ, МФО 300175) 2420,80, грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 12.11.2012 р.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Могилєвкін Ю.О.