Постанова № 27463990, 08.11.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.12 Справа № 5008/419/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Новосад Д.Ф.

при секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Фрут Мастер Фудс" від 20.08.2012 р.

на рішення господарського суду Закарпатської області

від 06.08.2012 р. у справі № 5008/419/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Алкогольна традиція", м.Дніпропетровськ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Фрут Мастер Фудс", м. Берегово Закарпатської області

про стягнення заборгованості 113119,17 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Андрусенко М.Г.

від відповідача не з?явився

Права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз'яснено.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2012р. у склад колегії замість судді Мурської Х.В. введено суддю Михалюк О.В. (а.с.139, том І). Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2012р. у склад колегії замість судді Михалюк О.В. введено суддю Новосад Д.Ф. (а.с.58, том ІІ).

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 06.08.2012р. у справі №5008/419/2012 (суддя Ушак І.Г.) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) „Алкогольна традиція", присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Фрут Мастер Фудс" на користь позивача заборгованість в сумі 108119,17грн. та у відшкодування судових витрат 2162,39 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що факт перерахування позивачем коштів за договором поставки в якості передоплати за товар підтверджено матеріалами справи, відтак, за відсутності доказів виконання договору відповідачем в частині передачі товару позивачу, а також за недоведеності існування будь-яких інших договірних відносин між сторонами, суд, з посиланням на ст.530,625, 693 ЦК України, задоволив позов.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, в позові відмовити. Як на підставу для скасування рішення, покликається на те, що судом не взято до уваги умови договору поставки, а також факт невиконання позивачем умов договору в частині подання замовлення на виготовлення товару, нормативно-технічної документації, затвердженої у встановленому порядку, попереднього оригінал-макету малюнка, що наноситься на банку, план-замовлення на кожні наступні 3 місяці, графіка поставки товару для його погодження, дизайну упаковки товару з нанесеною інформацією, не розроблено та не передано рецептури і технологічних інструкцій, що унеможливило виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором. Окрім того, скаржник зазначає, що оскільки графік поставки товару не був погоджений між сторонами та за відсутності вимоги про поставку товару згідно ч.2 ст.530 ЦК України, термін виготовлення та поставки товару не був порушений відповідачем, а тому нарахування та стягнення інфляційних та річних, згідно ст.625 ЦК України, є безпідставним.

Представник відповідача, який брав участь в судових засіданнях, підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач заперечив доводи скаржника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.125-126, том І, 1-4, том ІІ) та усними поясненнями представника в судовому засіданні. Зокрема, зазначив про безпідставність доводів скаржника та законність оскаржуваного рішення.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

28.05.2009р. між ТзОВ «Алкогольні традиції»(покупець за договором, позивач у справі) та ТзОВ «Фрут Майстер Фукс»(постачальник по договору, відповідач у справі) було укладено договір поставки №РL-92, за умовами якого постачальник зобов'язався за заявкою покупця виробити та поставити енергетичний напій, а останній, у свою чергу, зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити вартість товару відповідно до умов договору (а.с.12-17, том І).

Відповідно до п.8.2. договору, покупець зобов'язався протягом 3 банківських днів з моменту підписання вказаного договору, для забезпечення початку виробництва першої партії товару, здійснити передоплату товару в національній валюті України в розмірі 130 000грн.

Згідно п.10.1. договору, такий вступає в дію з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2009року. У випадку, якщо за один місяць до закінчення дії договору жодна із сторін не заявить про намір не продовжувати термін дії договору, договір вважається пролонгованим на один календарний рік.

Сторони мають право достроково розірвати договір, підписавши додаткову угоду до нього (п.10.2. договору).

Пунктами 13.2.-13.3. договору сторони погодили, що документи, які відправлені по факсу чи електронній пошті, мають повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути подані в судові інстанції в якості належних доказів і не можуть заперечуватись стороною, від імені якої вони були відправлені.

Позивач, на виконання умов договору, протягом червня-липня 2009р. перерахував відповідачеві 130000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.20-23, том І).

30.11.2011р. позивач листом № 197 запропонував відповідачеві у разі, якщо останній не має наміру продовження реалізації проекту за договором, повернути 130000,00 грн. як сплачену суму попередньої оплати (а.с.24, том І).

02.12.2011р. відповідач листом № 145 повідомив позивача про відсутність намірів продовження реалізації проекту за договором та погодився повернути грошові кошти сплачені раніше як попередню оплату товарів на суму 130000,00 грн. (а.с.25, том І). Листом №167 від 19.12.2011р. відповідач повідомив відповідача про можливість повернення передоплати по 5000грн. щомісячно починаючи з січня 2012року (а.с.28, том ІІ).

13.03.2012р. позивач направив на адресу відповідача вимогу в порядку ч.2 ст.530 ЦК України про повернення 130 000грн. (а.с.26-28, том І). Дана вимога отримана відповідачем 20.03.2012р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с.29, том І).

Протягом березня-квітня 2012р. відповідачем повернено позивачу 20000грн. попередньої оплати, що підтверджується виписками по рахунку (а.с.31-34, том І).

Станом на травень 2012р. борг відповідача становив 110000грн.

Дані обставини стали підставою для звернення з позовом про стягнення вказаної суми заборгованості в судовому порядку. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 1619,17грн. 3% річних, 1500грн. інфляційних втрат, обчислених на підставі ст.625 ЦК України за період з 05.12.2011р. по 14.05.2012р.

24.07.2012р. позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку з оплатою відповідачем 5000грн. боргу, до якої долучено банківську виписку за 24.05.2012р., з огляду на що позивач просить стягнути 105 000грн. боргу, 1619,17грн. 3% річних, 1500грн. інфляційних втрат (а.с.58-59, том І).

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що оскаржуване рішення слід частково скасувати, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зобов"язання підлягають виконанню належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Спір у даній справі виник з виконання договору поставки (купівлі-продажу), тому на спірні правовідносини між сторонами поширюються норми глав 48, 54 Цивільного кодексу України та глав 20, 22 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з умов договору поставки, покупець зобов'язався протягом 3 банківських днів з моменту підписання вказаного договору, для забезпечення початку виробництва першої партії товару, здійснити передоплату товару в національній валюті України в розмірі 130 000грн. (п.8.3. договору).

Факт виконання позивачем умов договору в частині здійснення передоплати в розмірі 130000грн. підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.20-23, том І).

В подальшому, сторони за взаємною згодою, відмовились від договору у зв'язку з економічною недоцільністю, що підтверджується листом позивача №197від 30.11.2011р. та листом відповідача №145 від 02.12.2011р. (а.с.24-25, том І).

Відтак, судова колегія зважаючи на умови договору (п.п.10.2, 13.2.-13.3. договору) та вимоги ст.ст.207, 651, 654 ЦК України, вважає договір поставки припиненим за взаємною згодою сторін.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Направлена позивачем 13.03.2012р. на адресу відповідача вимога в порядку ч.2 ст.530 ЦК України про повернення 130 000грн. (а.с.26-28, том І), задоволена відповідачем частково на суму 2500грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача, з яких вбачається перерахування відповідачем на рахунок позивача коштів із зазначенням платежу «повернення передоплати». В матеріалах справи відсутні докази, якими б підтверджувався факт існування між сторонами у справі будь-яких інших договірних правовідносин.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 ст.34 ГПК України).

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що місцевий господарський суд надав правильну оцінку первинним документам, якими підтверджується факт проведення між сторонами у справі господарської операції щодо попередньої оплати товару та факт повернення частини попередньої оплати, та підставно прийшов до висновку про доведеність матеріалами справи заборгованості відповідача у розмірі 105000грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимога позивача про повернення коштів направлена 13.03.2012р. та отримана відповідачем 20.03.2011р., що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.26-28, том І), однак, виконана лише частково на суму 25000грн., в решті заборгованості залишена відповідачем без виконання.

Відповідно до ч.3 ст.693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що вимога про повернення попередньої оплати отримана відповідачем 20.03.2012р., відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов?язання з 28.03.2012р.

Судова колегія, зважаючи на приписи ст. 625 ЦК України, прийшла до висновку про обгрунтованість стягнення 390,40грн. - 3%річних та 330грн. інфляційних втрат, обчислених за період з 28.03.2012р. по 14.05.2012р., оскільки чинне законодавство прямо передбачає право кредитора, в разі прострочення виконання грошового зобов?язання, на заявлення до стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення.

Таким чином, з'ясувавши зміст та природу взаємних зобов'язань сторін за договором поставки, ступінь їх виконання та правові наслідки порушення зобов'язань, судова колегія прийшла до висновку про обгрунтованість оскаржуваного рішення в частині стягнення 105000грн. попередньої оплати, 390,40грн. 3%річних та 330грн. інфляційних втрат, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а в решті - рішення суду слід скасувати та відмовити в позові в цій частині.

При частковому скасуванні оскаржуваного рішення судова колегія здійснює новий розподіл судових витрат, які відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фрут Майстер Фудс" задоволити частково.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 06.08.2012р. у справі №5008/419/2012 скасувати в частині стягнення 1228,77грн. 3% річних та 1170грн. інфляційних втрат, в цій частині в позові відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

У зв'язку з цим пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Фрут Мастер Фудс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Алкогольна традиція" 105000грн. попередньої оплати, 390,40грн. 3%річних та 330грн. інфляційних втрат, 2114,40грн. витрат по оплаті судового збору».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Алкогольна традиція" на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фрут Мастер Фудс" 23,99грн. витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати накази на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.11.2012р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Новосад Д.Ф.