Рішення № 27463793, 13.11.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" листопада 2012 р. Справа № 5019/1499/12

за позовом Фізичної особи-підприємця Соломчука Дмитра Вікторовича

до відповідача Приватного підприємства Агропромислового приватного підприємства "Мир"

про стягнення в сумі 58 087 грн. 60 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

В засіданні приймали участь:

від позивача : Соломчук Д.В., паспорт СР № 225153 від 09.06.1997 року, Філончук Н.В., дов. від 27.10.2012 року

від відповідача : не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У вересні 2012 року Фізична особа-підприємець Соломчук Дмитро Вікторович (надалі-позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою до Агропромислового приватного підприємства «Мир»(надалі-відповідач) про стягнення 58 087,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

25.07.2011 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір № 02 про виконання робіт по збиранню врожаю сільськогосподарських культур (надалі-договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по збиранню врожаю сільськогосподарських культур. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконавцю роботи відповідно до умов даного договору.

Виконавець роботи, обумовлені договором, виконав, що підтверджується Актом приймання виконаних робіт по збиранню урожаю сільськогосподарських культур від 09.09.2011 року на суму 37 521,00 грн.

Однак замовник свої зобов'язання з оплати виконаних робіт не виконав, заборгованості в розмірі 37 521,00 грн. не погасив.

Позивач в порядку п.п. 5.2., 5.4. договору нарахував відповідачу пеню в розмірі 5 679,10 грн. та 40% річних в розмірі 14 896,50 грн.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст. ст. 526, 530, 625, 837 ЦК України.

15.10.2012 року через службу діловодства господарського суду відповідачем подано письмові пояснення стосовно заявленого позову, за якими останній позовні вимоги визначає частково, на суму основного боргу в розмірі 37 521,00 грн. Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій та 40% річних, то відповідач з ними не погоджується з тих підстав, що договір підписаний технічним директором з перевищенням повноважень.

Ухвалою суду від 21.09.2012 року порушено провадження, розгляд справи призначено на 16.10.2012 року.

Ухвалою суду від 16.10.2012 року розгляд справи відкладено на 30.10.2012 року.

Ухвалою суду від 30.10.2012 року розгляд справи відкладено на 13.11.2012 року.

13.11.2012 року представником позивача у судовому засіданні подана заява про зменшення позовних вимог, за якою позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 37 521,00 грн.

Оскільки вказана заява подана у порядку, визначеному ч. 4 ст. 22 ГПК України, відтак приймається судом до розгляду.

Відповідач у судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.07.2011 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір № 02 про виконання робіт по збиранню врожаю сільськогосподарських культур (надалі-договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по збиранню врожаю сільськогосподарських культур. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконавцю роботи відповідно до умов даного договору.

Виконавець роботи, обумовлені договором, виконав, що підтверджується Актом приймання виконаних робіт по збиранню урожаю сільськогосподарських культур від 09.09.2011 року на суму 37 521,00 грн.

Судом дана правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір підряду.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, ст. 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частинами 1, 2 ст. 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що мотивованої відмови від приймання виконаних робіт з боку відповідача не надходило, обсяг робіт погоджений сторонами, недоліків під час виконання робіт сторонами не виявлено.

Згідно з п. 4.3. договору оплата робіт проводиться наступним чином: у сумі 10 000,00 грн. -до 15.09.2011 року, решта вартості виконаних та неоплачених робіт оплачується замовником протягом 14 днів з дати підписання кожного акту приймання виконаних робіт.

У силу вимог ч.ч. 1-3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

За ч.ч. 1, 2 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Судом встановлено, що всупереч умовам п. 4.3. договору відповідач розрахунки за фактично виконані роботи не здійснив, оплати в розмірі 37 521,00 грн. не провів.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача в частині основного боргу в розмірі 37 521,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача про те, що договір є недійсним, оскільки вчинений його технічним директором з перевищенням повноважень, то останні судом до уваги не приймаються з огляду на таке.

Частиною 3 ст. 92 ЦК України встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

При вирішенні спорів про визнання договорів недійсними з підстав, пов'язаних із перевищенням повноважень щодо представництва, необхідно дотримуватися приписів ст. 241 ЦК, тобто з'ясовувати, чи схвалений у подальшому цей договір особою, від імені якої його укладено (постанова Верховного Суду України від 10.04.2012 року у справі N 3-16гс12, Верховний Суд України "Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за I півріччя 2012 р." від 01.08.2012 року).

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Схвалення правочину можливе у різних формах. Зокрема, якщо особа, яку представляють, прямо заявила про це, або шляхом конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину (виплата контрагенту грошової суми, прийняття або передання майна тощо).

Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту.

Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і є також загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви Ради Європейських Співтовариств від 09.08.1968 року (68/151/ЄЕС).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з письмових пояснень відповідача, підписаних уповноваженою особою -директором АПП «МИР»М.І. Поліщуком, останній не заперечує факт прийняття ним виконаних робіт технічним директором шляхом підписання акту приймання виконаних робіт по збиранню врожаю сільськогосподарських культур від 09.09.2011 року, так і суму основної заборгованості в розмірі 37 521,00 грн.

Отже, відповідач, від імені якого у спірних правовідносинах діяв технічний директор, вчинив дії, що свідчать про прийняття спірного правочину до виконання, визнавши як факт прийняття виконаних позивачем робіт, так і суму боргу.

Таке схвалення відповідачем правочину створює, змінює і припиняє для нього цивільні права та обов'язки з моменту вчинення договору № 02 про виконання робіт по збиранню врожаю сільськогосподарських культур від 25.07.2011 року.

Судом також встановлено, що жодних доказів того, що позивач знав чи за всіма обставинами не міг не знати про обмеження щодо представництва, не надав.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З наведеного вбачається, що позивачем доведено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором. Факт наявності заборгованості відповідача в сумі 37 521,00 грн. підтверджено обставинами справи та доказами на їх підтвердження. Натомість, відповідач доказів виконання зобов'язань за договором суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Аграрного приватного підприємства «Мир»(вул. Перемоги, 9, с. Чудниця, Гощанський район, Рівненська область, 35425, код ЄДРПОУ 30717283) на користь фізичної особи-підприємця Соломчука Дмитра Вікторовича (вул. Приходька,46/2, м. Рівне, 33002, ідентифікаційний номер 2949414771) 37 521,00 (тридцять сім тисяч п'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) грн. основного боргу, 1 609,50 (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 14.11.2012 року.

Суддя Андрійчук О.В.