Рішення № 27463702, 07.11.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2012 р.Справа № 5017/2762/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - Барбін В.В.,

від відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт" до Публічного акціонерного товариства „Чорномортехфлот" про стягнення 263 137,52 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Миколаївський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Чорномортехфлот" про стягнення заборгованості за договором № 212-Р від 10.10.2011 р. в розмірі 263 137,52 грн., посилаючись на наступне.

10.10.2011 між Державним підприємством „Миколаївський морський торговельний порт" (власник мереж) та Публічним акціонерним товариством „Чорномортехфлот" (користувач) був укладений договір № 212-Р, відповідно до п. 1.1 якого ДП „Миколаївський морський торговельний порт" зобов'язалось забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених відповідачу до використання, а відповідач - своєчасно сплачувати за використання технологічної електричної мережі та отримані послуги по електрозабезпеченню, в тому числі за перетікання реактивної електричної енергії.

Так, згідно п. 7.5 договору плата за використання електричних мереж позивача та послуг по електрозабезпеченню вноситься відповідачем на розрахунковий рахунок власника мереж протягом 5-ти банківських днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним на підставі рахунку та приймально-здавального акту.

Як вказує позивач, на підставі пункту 3 додаткової угоди № 1 від 23.12.2011 р. до договору від 10.10.2011 № 212-Р п. 7.5 викладено в новій редакції: „Плата за використання технологічних електричних мереж власника мереж та послуг по електрозабезпеченню вноситься користувачем на розрахунковий рахунок власника мереж до 20 числа місяця наступного за звітним на підставі рахунку та приймально-здавального акту.

Так, за ствердженням позивача, сторонами були підписані приймально-здавальні акти: № 60259 від 31 січня 2012 р., № 60328 від 31 січня 2012 р., № 60329 від 31 січня 2012 р., № 60330 від 31 січня 2012 р., № 60493 від 29 лютого 2012 р., № 60495 від 29 лютого 2012 р., № 60496 від 29 лютого 2012 р., № 60715 від 31 березня 2012 р., 60725 від 31 березня 2012 р., № 60723 від 31 березня 2012 р..

При цьому на підставі підписаних приймально-здавальних актів сторонами були підписані акти наданих послуг № 03270077 від 31.01.2012 р., № 03290077 від 31.01.2012 р., № 03300077 від 31.01.2012 р., № 03310077 від 31.01.2012 р., № 10180077 від 29.02.2012 р., № 10190077 від 29.02.2012 р., № 10200077 від 29.02.2012 р., № 15440077 від 29.02.2012 р., № 15450077 від 31.03.2012 р. та № 15460077 від 31.03.2012 р.

Як вказує позивач, що на підставі підписаних актів наданих послуг позивачем відповідно до п. 7.5 договору були виставлені рахунки, які по теперішній час ПАТ „Чорномортехфлот" не сплачені, а саме:

- рахунок № 03270077 від 31 січня 2012 р. на суму 11682,83 грн.;

- рахунок № 03290077 від 31 січня 2012 р. на суму 11422,99 грн.;

- рахунок № 03300077 від 31 січня 2012 р. на суму 5127,61 грн.;

- рахунок № 03310077 від 31 січня 2012 р. на суму 5841,46 грн.;

- рахунок № 10180077 від 29 лютого 2012 р. на суму 22840,38 грн.;

- рахунок № 10190077 від 29 лютого 2012 р. на суму 22840,38 грн.;

- рахунок № 10200077 від 29 лютого 2012 р. на суму 54816,91 грн.;

- рахунок № 15440077 від 31 березня 2012 р. на суму 62976,52 грн.;

- рахунок № 15450077 від 31 березня 2012 р. на суму 24601,55 грн.;

- рахунок № 15460077 від 31 березня 2012 р. на суму 24926,28 грн.

Таким чином, сума боргу за вказаними рахунками склала 247076,91 грн.

Також позивач посилається на п. 8.2.1 договору, яким передбачено, що за внесення платежів з порушенням терміну, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від несплаченої суми за кожен день прострочення до повної сплати заборгованості.

Наразі позивач зазначає, що згідно п. 2 додаткової угоди № 3 від 28.03.2012 р. до договору № 212-Р від 10.10.2011 р. п. 4.3 викладено у новій редакції: „До 10-го числа поточного місяця користувач здійснює передоплату за послуги по електрозабезпеченню, яка дорівнює вартості фактичного попереднього розрахункового періоду на розрахунковий рахунок, вказаний у рахунку».

З огляду на прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань по вказаному договору щодо внесення платежів за послуги по електрозабезпеченню позивачем нарахована відповідачу пеня в сумі 16 060,61 грн.

Як вказує позивач, ним на адресу відповідача була направлена претензія № 09/1166 від 19.06.2012 р., яка залишена без розгляду та відповіді.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.09.2012 р. порушено провадження по справі № 5017/2762/2012 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців згідно спеціального витягу (а.с. 66-67), про що свідчать наявні в матеріалах поштові повідомлення.

У зв'язку з зазначеним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

10.10.2011 р. між Державним підприємством „Миколаївський морський торговельний порт" (власник мереж) та Публічним акціонерним товариством „Чорномортехфлот" (користувач) був укладений договір № 212-Р (а.с. 15-20), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язався забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених відповідачу до використання, а відповідач - своєчасно сплачувати за використання технологічних електричних мереж та отримані послуги по електрозабезпеченню, в тому числі за перетікання реактивної електричної енергії.

Згідно п. 2.3 договору власник мереж зобов'язаний до 28 числа поточного місяця, протягом строку дії цього договору, складати для підписання користувачем приймально-здавальні акти. До 07 числа кожного місяця, наступного за звітним, власник мереж зобов'язаний надавати користувачу рахунки, що оформлені на підставі підписаних приймально-здавальних актів та акт наданих послуг у 2- х примірниках. Рахунки можуть бути передані власником мереж по факсу чи електронній пошті з наступним отриманням оригіналу користувачем (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору відповідач як користувач зобов'язаний до 15 числа кожного місяця, наступного за звітним здійснювати оплату за використання технологічних електричних мереж власника мереж, а також за електрозабезпечення за розрахунковий період згідно приладів обліку користувача. Розрахунок плати за використання технологічних електричних мереж власника мереж здійснюється згідно з додатком № 2 „Порядок розрахунку оплати огранованих витрат власника мереж на передачу електричної енергії", що є невід'ємною частиною договору. В цей же термін повертати оформлений належним чином акт наданих послуг.

Пунктом 7.5 договору визначено, що плата за використання технологічних електричних мереж власника мереж та послуг по електрозабезпеченню вносить користувачем на розрахунковий рахунок власника мереж протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним на підставі рахунку та приймально-здавального акту.

Строк дії договору зазначено в п. 10.1 договору. Так, вказаний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 р. включно, та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Як було встановлено судом, між сторонами було укладено додаткові угоди № 1 (а.с. 21), № 2 (а.с. № 2) та № 3 (а.с. 28) . Так, відповідно до п. 3 додаткової угоди № 1 від 23.12.2011 р. до договору від 10.10.2011 № 212-Р п. 7.5 викладено в новій редакції: „Плата за використання технологічних електричних мереж власника мереж та послуг по електрозабезпеченню вноситься користувачем на розрахунковий рахунок власника мереж до 20 числа місяця наступного за звітним на підставі рахунку та приймально-здавального акту.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір про спільне використання технологічних електричних мереж є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вказує позивач, на виконання умов вказаного договору за період з січня 2012 р. по березень 2012 р. портом надавались відповідачу послуги по електрозабезпеченню, що підтверджується наданими позивачем приймально-здавальними актами електричної енергії за вказаний період: № 60259 від 31 січня 2012 р., № 60328 від 31 січня 2012 р., № 60329 від 31 січня 2012 р., № 60330 від 31 січня 2012 р., № 60493 від 29 лютого 2012 р., № 60495 від 29 лютого 2012 р., № 60496 від 29 лютого 2012 р., № 60715 від 31 березня 2012 р., 60725 від 31 березня 2012 р., № 60723 від 31 березня 2012 р. (а.с. 29-38).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі підписаних приймально-здавальних актів сторонами були підписані акти наданих послуг № 03270077 від 31.01.2012 р., № 03290077 від 31.01.2012 р., № 03300077 від 31.01.2012 р., № 03310077 від 31.01.2012 р., № 10180077 від 29.02.2012 р., № 10190077 від 29.02.2012 р., № 10200077 від 29.02.2012 р., № 15440077 від 29.02.2012 р., № 15450077 від 31.03.2012 р. та № 15460077 від 31.03.2012 р. (а.с. 39-48).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем наданих позивачем послуг по електрозабезпеченню є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Як з'ясовано судом, на підставі підписаних актів наданих послуг позивачем відповідно до п. 7.5 договору були виставлені наступні рахунки (а.с. 49-58):

- рахунок № 03270077 від 31 січня 2012 р. на суму 11682,83 грн.;

- рахунок № 03290077 від 31 січня 2012 р. на суму 11422,99 грн.;

- рахунок № 03300077 від 31 січня 2012 р. на суму 5127,61 грн.;

- рахунок № 03310077 від 31 січня 2012 р. на суму 5841,46 грн.;

- рахунок № 10180077 від 29 лютого 2012 р. на суму 22840,38 грн.;

- рахунок № 10190077 від 29 лютого 2012 р. на суму 22840,38 грн.;

- рахунок № 10200077 від 29 лютого 2012 р. на суму 54816,91 грн.;

- рахунок № 15440077 від 31 березня 2012 р. на суму 62976,52 грн.;

- рахунок № 15450077 від 31 березня 2012 р. на суму 24601,55 грн.;

- рахунок № 15460077 від 31 березня 2012 р. на суму 24926,28 грн.

Так, направлення вказаних рахунків відповідачу підтверджується наданими позивачем реєстрами поштових відправлень за лютий-квітень 2012 р. (а.с. 73-78). Проте, як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем вказані рахунки не були сплачені відповідачем, у зв'язку з чим сума боргу за вказаними рахунками склала 247076,91 грн.

Між тим відмовою сплатити позивачу суму заборгованості за вище вказаним договором відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Позивач зазначив, що позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 09/1166 від 19.06.2012 р. (а.с. 11-14), в якій позивач вимагав у відповідача перерахувати на поточний рахунок позивача суму основного боргу та пені, однак вказана претензія залишена без розгляду та відповіді.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.

При цьому слід зазначити, що заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості відповідач не оспорив, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем вартості послуг по електрозабезпеченню) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Як вже зазначалось за умовами п. 4.3 договору користувач зобов'язаний до 15 числа кожного місяця, наступного за звітним, здійснювати оплату за використання технологічних електричних мереж власника мереж, а також за електрозабезпечення за розрахунковий період згідно приладів обліку користувача. Розрахунок плати за використання технологічних електричних мереж власника мереж здійснюється згідно з додатком № 2 „Порядок розрахунку оплати огранованих витрат власника мереж на передачу електричної енергії", що є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 2 додаткової угоди № 3 від 28.03.2012 р. до договору № 212-Р від 10.10.2011 р. п. 4.3 викладено у новій редакції: „До 10-го числа поточного місяця користувач здійснює передоплату за послуги по електрозабезпеченню, яка дорівнює вартості фактичного попереднього розрахункового періоду на розрахунковий рахунок, вказаний у рахунку».

Отже, виставлені рахунки до 28.03.2012 р. мали бути оплачені до 15 числа кожного місяця, наступного за звітним, а рахунки, виставлені після 28.03.2012 р. мали бути оплачені до 10 числа поточного місця. Так, в даному випадку має місце прострочення відповідачем виконання зобов'язання

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, п. 8.2.1 договору передбачено, що за внесення платежів з порушенням терміну користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від несплаченої суми за кожен день прострочення до повної сплати заборгованості.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за спірним договором щодо здійснення оплати послуг по електрозабезпеченню, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню. Дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені в сумі 16 060,61 грн., який наведено у позовній заяві, судом встановлено правильність проведення розрахунку, а саме:

- за рахунком № 03270077 від 31 січня 2012 р. сума нарахованої пені за період з 21.02.2012 р. по 22.03.2012 р. складає 929,03 грн. ((11682,83 грн. * (15,5 / 366) * 31 дн. / 100) +(11682,83 грн. * (15 / 366) * 162 дн. / 100));

- за рахунком № 03290077 від 31 січня 2012 р. сума нарахованої пені за період з 21.02. 2012 р. по 22.03.2012 р. складає 11422,99 грн. ((11422,99 грн. * (15,5/366)* 31 дн. /100)+ (11422,99 грн. * (15 / 366) * 162 дн. / 100));

- за рахунком № 03300077 від 31 січня 2012 р. сума нарахованої пені за період з 21.02. 2012 р. по 22.03.2012 р. складає 5127,61 грн. ((5127,61 грн. * (15,5 / 366) * 31 дн. / 100)+ (5127,61 грн. * (15 / 366) * 162 дн. / 100));

- за рахунком № 03310077 від 31 січня 2012 р. сума нарахованої пені за період з 21.02. 2012 р. по 22.03.2012 р. складає 5841,46 грн. ((5841,46 грн. * (15,5 / 366) * 31 дн. /100)+ (5841,46 грн. * (15 / 366) * 162 дн. / 100));

- за рахунком № 10180077 від 29 лютого 2012 р. сума нарахованої пені за період з 21.02.2012 р. по 22.03.2012 р. складає 22840,38 грн. ((22840,38 грн. * (15,5 / 366) * 2 дн. /100)+( 22840,38 грн. * (15 / 366) * 162 дн. / 100));

- за рахунком № 10190077 від 29 лютого 2012 р. сума нарахованої пені за період з 21.02.2012 р. по 22.03.2012 р. складає 22840,38 грн. ((22840,38 грн. * (15,5 / 366) * 2 дн. /100)+( 22840,38 грн. * (15 / 366) * 162 дн. / 100));

- за рахунком № 10200077 від 29 лютого 2012 р. сума нарахованої пені за період з 21.02.2012 р. по 22.03.2012 р. складає 54816,91 грн. ((54816,91 грн. * (15,5 / 366) * 2 дн. / 100)+( 54816,91 грн. * (15 / 366) * 162 дн. / 100));

- за рахунком № 15440077 від 31 березня 2012 р. сума нарахованої пені за період з 11.04.2012 р. по 31.08.2012 р. складає 62976,52 грн. (62976,52 грн. * (15 / 366) * 143 дн. / 100);

- за рахунком № 15450077 від 31 березня 2012 р. сума нарахованої пені за період з 11.04.2012 р. по 31.08.2012 р. складає 24601,55 грн. (24601,55 грн. * (15 / 366) * 143 дн. / 100);

- за рахунком № 15460077 від 31 березня 2012 р. сума нарахованої пені за період з 11.04.2012 р. по 31.08.2012 р. складає 24926,28 грн. (24926,28 грн. * (15 / 366) * 143 дн. / 100).

Таким чином, загальна сума заборгованості Публічного акціонерного товариства „Чорномортехфлот", яка підлягає стягненню на користь ДП „Миколаївський морський торговельний порт", кладає 263 137,52 грн. (247 076,91 грн. основного боргу + 16 060,61 грн. пені).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ДП „Миколаївський морський торговельний порт" цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт" до Публічного акціонерного товариства „Чорномортехфлот" про стягнення 263 137,52 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Публічного акціонерного товариства „Чорномортехфлот" (65026, м. Одеса, вул. Польська, буд.18; код ЄДРПОУ 01385479) на користь Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт" (54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23; код ЄДРПОУ 01125608) основний борг в сумі 247 076/двісті сорок сім тисяч сімдесят шість/грн. 91 коп., пеню в сумі 16 060/шістнадцять тисяч шістдесят/грн. 61 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 5262/п'ять тисяч двісті шістдесят дві/грн. 75 коп. судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2012 р.

Суддя Петров В.С.