Рішення № 27463678, 09.11.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2012 року Справа № 04/5026/1260/2012

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Гури І.І., при секретарі Мирошниченко Б.В., за участю представників відповідача: Школьна І.П., Майстренко Т.В., Ганнисик О.Ю. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до Канівського комунального підприємства теплових мереж, м. Канів Черкаської області про стягнення 1 770 967,38 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду з позовом до Канівського комунального підприємства теплових мереж, у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача: суму боргу за отриманий природний газ у розмірі 1 484 321,61 грн., втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення грошової заборгованості у розмірі 13 360,02 грн., пеню у розмірі 134 821,67 грн., 3% річних у розмірі 28 450,57 грн., 7% штрафу у розмірі 110 013,51 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 вересня 2011 року сторони уклали договір купівлі-продажу природного газу № 306/11-БО, в порушення умов Договору та норм закону, відповідач оплату за спожитий природний газ в повному обсязі своєчасно не здійснив, розрахувався частково; 31 липня 2012 року відповідачу направлено вимогу за № 26-4228/1.6-12 про сплату заборгованості та штрафних санкцій, однак відповідач не виконав вимогу позивача.

У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що не погоджується з заявленою до стягнення сумою, з наступних підстав:

- станом на 11.09.2012 року загальна сума заборгованості за спожитий газ становить 672 021,61 грн., у зв'язку з тим, що за період з 01.08.2012 по 10.09.2012 відповідачем додатково сплачено в межах заборгованості за договором 812 300,00 грн.;

- предметом договору, укладеного між сторонами є обов'язок позивача передати відповідачу імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами, а відповідач зобов'язаний прийняти і оплатити природний газ в обсязі та на умовах, визначених договором; договори між відповідачем та бюджетними організаціями на 2011 рік укладено під бюджетну програму видатків на опалення, передбачених у ЗУ "Про державний бюджет України на 2011 рік"; розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами ( ч. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України); ЗУ "Про Державний бюджет України на 2011 рік" видатки на опалення бюджетних організацій з урахуванням такого підвищення ціни на природний газ не були передбачені; наслідком позапланового підвищення ціни на газ заборгованість групи "Бюджетні підприємтва" з жовтня 2011 року у відповідача почала стрімко зростати, за таких обставин відповідач вважає за можливе ставити перед судом питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання ( п. 3 ст. 83 ГПК);

- між сторонами був укладений договір реструктуризації боргу за 2010 рік № 14/12-208 від 28.05.2012 року строком до 30 грудня 2013 року; відповідач 17.07.2012 року листом № 466 звернувся до позивача з проханням розстрочити погашення заборгованості в сумі 1 571 621,61 грн. у зв'язку з відсутністю додаткового фінансування бюджетних установ і організацій, пов'язаного зі зміною вартості природного газу для даної категорії споживачів серед бюджетного року із додаванням відповідного графіку погашення заборгованості по договору;

- звертає увагу на п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", піднімаючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені),

- посилаючись на п. 6.1. Договору, ст. 216 ГК України, ст. 549 ЦК України, ст. 625 ЦК України, п. 7.2. Договору, ст. 232 ГК України, вказує що початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано, нарахування санкцій триває шість місяців, проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування; у зв'язку з тим, що договором не були передбачені інші умови нарахування штрафних санкцій, то розрахунок штрафних санкцій суперечить нормам чинного законодавства.

У письмових запереченнях на відзив відповідача позивач вказав, що відзив є безпідставним, необґрунтованим і спрямованим на уникнення правової відповідальності за неналежно виконанні відповідачем господарські зобов'язання за Договором, просить позовні вимоги задовольнити повністю, з наступних підстав:

- посилання позивача на ЗУ "Про державний бюджет України на 2011 рік" та ст. 51 Бюджетного кодексу України як на причину неналежного виконання зобов'язань перед позивачем, то вказані норми бюджетного законодавства регулюють бюджетні відносини та відносини, пов'язані з погашенням заборгованості з різниці в тарифах, проте вони ніяким чином не змінюють умови і порядок виконання зобов'язань зі сплати заборгованості відповідача за договором;

- чинне законодавство передбачає господарські санкції за порушення зобов'язань;

- в силу дії пункту 7.2. Договору у разі невиконання умов п. 6.1. щодо строків оплати спожитого газу, відповідач зобов'язався у безспірному порядку сплатити пеню, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф;

- отже, нарахування штрафних санкцій виконано у повній відповідності до приписів угоди та вимог законодавства;

- стосовно доводів відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, то: 1. п. 3. ст. 83 ГПК України надає таке право суду, у виняткових випадках; 2. застосовуючи приписи даної статті слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань; 3. важкий фінансовий стан боржника, невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника чи державою не є винятковими обставинами в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 ГПК України, зокрема ця позиція викладена судом у постанові № 37/134-09 від 23.02.2010, аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України у понад 17 постановах (вказує їх); 4. з наведених постанов вбачається, що застосування п. 3 ст. 83 ГПК України передбачає дослідження усіх істотних обставин справи та наявності дійсних належних доказів наявності виняткових обставин; 5. Вищий господарський суду України в інформаційному листі за № 01-06/908/2012 від 13.07.2012 зазначив, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У письмових поясненнях від 02 жовтня 2012 року по справі відповідач вказав, зокрема. що:

- станом на 01.10.2012 року загальна сума заборгованості за спожитий газ становить 300 000,00 грн., у зв'язку зі здійсненою відповідачем оплатою заборгованості;

- щодо п. 7.2. Договору, який передбачає штраф за прострочення платежу понад 30 днів, то позивач на державному рівні є монополістом на постачання газу, він примусив укласти договір на таких кабальних умовах, хоча умови Договору неможливо виконати, вищевикладене підтверджується листами, звернення до Президента України, до Голови Антимонопольного комітету України, тощо;

- відповідач приймав всі міри для проведення розрахунків з позивачем наскільки мав змогу, незважаючи на те, що він є заручником державної політики регулювання цін, відсутність в державному бюджеті 2012 року видатків на фінансування теплопостачання бюджетним організаціям з урахуванням зростання цін на газ, примусове підписання кабального договору власної редакції позивача;

- згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання зобов'язання , якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а згідно ст. 614 ЦК України - особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом; відповідач вважає, що доказами довів відсутність своєї вини у створенні заборгованості за спожитий газ, а саме наявність заборгованості за газ бюджетними організаціями через неможливість припинення забезпечення даної категорії споживачів при державному регулюванні цін на природний газ, відсутністю додаткового фінансування видатків бюджетних організацій на поточний бюджетний рік у зв'язку з різким підвищенням цін на газ та не покриттям витрат; звертає увагу на п. 3.17.4 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції";

- за таких об'єктивних обставинах відповідач вважає за можливим ставити перед судом питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), шляхом відмови в стягнення з відповідача додаткового штрафу та зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, з огляду на те, що: під час судового розгляду справи відповідачем сплачено значний розмір основної заборгованості і подані всі докази вжиття заходів для оплати за газ; прострочення розпочалося з січня 2012 року у зв'язку з незакладенням в бюджетні кошториси витрат на фінансування збільшеної вартості теплопостачання; розмір нарахованої пені є не співрозмірним із розміром основної заборгованості; причиною неналежного виконання зобов'язання є стрімке зростання заборгованості за теплопостачання по бюджетним організаціям; невиконанням державою взятих на себе фінансових зобов'язань на протязі бюджетного року щодо відшкодування видатків бюджетних організацій по теплопостачанню.

У клопотанні від 16.10.2012 року відповідач просить суд: зменшити суму нарахованої пені до 12 250,90 грн.; визнати недійсним пункт 7.2. Договору в частині його слів "а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу"; відмовити в стягненні штрафу 7% .

У клопотанні відповідач просить суд зважити на наступні обставини:

- відповідач є комунальним підприємством, яке є єдиним виробником і постачальником теплової енергії в м. Каневі, тобто визнаний монополістом і відключення від газу повністю паралізує місто;

- під час судового розгляду справи відповідачем сплачено значний розмір основної заборгованості і подані всі докази вжиття заходів до виконання зобов'язань за договором;

- прострочення розпочалося з січня 2012 року у зв'язку з не закладенням в бюджетні кошториси витрат на фінансування збільшеної вартості теплопостачання, пов'язаної із різким зростанням ціни на природний газ, що підкреслює винятковість випадку;

- тобто у відповідача відсутня вина у створенні заборгованості через неможливість припинення забезпечення споживачів теплопостачання при державному регулюванні фінансування видатків бюджетних організацій та не покриттям витрат;

- у зв'язку з стійким недофінансуванням бюджетників і різким зростанням їх боргу за тепло, збитки відповідача зросли практично в 10 разів в порівнянні з 2011 роком;

- відповідач намагався вжити усіх заходів, а тому 17.07.2012 року листом №446 звернувся до позивача з проханням розстрочити погашення заборгованості. Додавши графік погашення заборгованості по договору, однак даний лист залишився без відповіді;

- розмір пені не є співрозмірним із розміром основної заборгованості і наслідками порушення;

- у зв'язку з вище викладеними обставинами, відповідач просить суд зменшити суму пені в розмірі на 90% від суми 110 258,06 грн.;

- окрім цього, відповідач, посилаючись на ст. 4 ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу", вказує, що жоден із типових договорів на купівлю-продаж природного газу, затверджених в рамках вимог, передбачених ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу", не передбачає відповідальності у вигляді стягнення штрафу, його розміру та випадків стягнення, затвердження типового договору для даних правовідносин передбачено законом і такий типовий договір на час укладення договору, між сторонами був затверджений, отже сторони не мала права відступати від його умов, а мали право лише конкретизувати ці умови, отже п. 7.2. Договору в частині штрафу не відповідає умовам типового договору, не є конкретизацією цих умов, і є очевидним збільшенням обсягу відповідальності відповідача, отже в цій частині договір, укладений між сторонами не відповідає закону.

У перерві судового засідання 08.11.2012 року позивач направив факсом акт звірки розрахунків, згідно якого борг за спожитий газ становить 100 000,00 грн. станом на 31.10.2012. а відповідач письмові пояснення від 09.11.2011 року, до яких додані додатки, у яких відповідач вказав, що заборгованість за спожитий газ становить 100 000,00 грн. у зв'язку з оплатою; 08.11.2012 року відповідач отримав лист від позивача, а який містить прохання терміново підписати додаткову угоду до договору (дати підписання не ставити) в частині корегування розміру штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо оплати за природний газ, таким чином визнав неправомірність включення до Договору штрафу, в запропонованій додатковій угоді виключено застосування штрафу. Відповідач вважає, що п. 7.2. договору в частині штрафу є недійсним, оскільки ст.. 630 ЦК України встановлено обов'язковість використання сторонами типових умов, передбачених законодавством, таким чином сторони у договорі повинні були керуватись п. 29 типового договору, затвердженого постановою КМУ від 06.04.2011 року № 354, який не містить умов щодо можливості застосування штрафу в розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

У судовому засіданні представники відповідача щодо позовних вимог дотримувалися доводів та заперечень, викладених у письмовому відзиві, письмових поясненнях, клопотанні, підтримали своє клопотання про зменшення суми пені (вважають обставини виключними, особливими) та про відмову у стягненні штрафу, визнанні пункту 7.2. Договору в частині передбачення штрафу недійсним.

У судовому засіданні була оголошена перерва з 07 по 09 листопада 2012 року.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

19 вересня 2011 року сторони уклали договір № 306/11-БО на купівлю-продаж природного газу (далі - Договір), за умовами якого позивач (продавець за договором) зобов'язався передати у власність відповідачу 9покупцю за договором) у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (п. 1.1. Договору)

Договір містить, зокрема, такі умови:

- продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року гав обсязі до 3180,0 тис. куб.м. (три млн.. сто вісімдесят тис. куб.м.) ( п. 2.1.);

- ціна (граничний рівень ціни) на природний газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ (5.1.);

- оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу ( п. 6.1.);

- за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України. а також цим договором (п. 7.1.);

- у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у сказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за уим договором ( п. 7.2. договору).

Позивач на виконання умов Договору протягом жовтня 2011 року-грудня 2011 року передав відповідачу природний газ в обсязі 688 968 куб.м. на загальну суму 2 626 621,61 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011, від 30.11.2011, від 31.12.2011.

Відповідач частково розрахувався за прийнятий природний газ, сума боргу станом на 20.07.12 (та, що заявлена у позовній заяві) становила 1 484 321,61 грн., в процесі розгляду судом справи відповідач частинами погашав борг за газ, станом на 31.10.2012 року залишок боргу за газ становить 100 000,00 грн. згідно акту звірки, наданого позивачем, платіжних доручень про оплату, наданих відповідачем, також даний борг в сумі 100 000, 00 грн. визнається відповідачем у письмових пояснення х від 09.11.2012.

25 липня 2012 року позивач направляв відповідачу вимогу про сплату основного боргу та штрафних санкцій, яка була отримана уповноваженою особою відповідача 31.07.2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення,.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що сторони правовідносин являються суб'єктами господарювання, зобов'язання, які виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.

Господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 ГК України).

За правовою природою Договір, укладений між сторонами є договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом договору поставки, на підставі якого виникли господарські договірні зобов'язання сторін, являється природний газ. При укладенні, виконанні, сторонами Договору враховані, встановлені законодавством, зокрема, Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", особливості регулювання відносин поставки та розподілу природного газу, про що зазначено у Договорі.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

У п. 6.1. сторони встановили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу

Строк оплати за газ настав.

В порушення умов Договору та зазначених норм законодавства, відповідач не виконав свої зобов'язання з оплати в установлений строк.

Однак, у процесі розгляд справи судом, заявлений до стягнення позивачем борг за природний газ був в більшій частині погашений, залишок боргу за газ станом на 31.10.2012 становить 100 000,00 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків, наданого позивачем, платіжними дорученнями про оплату, наданих відповідачем, також даний борг в сумі 100 000, 00 грн. визнається відповідачем у письмових поясненнях від 09.11.2012.

Отже провадження у справі в частині стягнення 1 384 321,61 грн. боргу за природний газ підлягає припиненню за відсутністю предмету спору, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 100 000,00 грн. боргу за природний газ.

Стосовно інших вимог позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідальність сторін передбачена у розділі 7 Договору.

Згідно п. 7.2. Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Пеня нарахована позивачем у відповідності з фактичними обставинами виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором, умовою договору та вимогами законодавства. Розрахунок пені позивача є вірним.

Відповідач у клопотанні просив суд зменшити суму пені в розмірі 90% від суми 110 258,06 грн.

Позивач у письмових запереченнях на відзив відповідача просив позовні вимоги задовольнити повністю, оскільки посилання позивача на ЗУ «Про державний бюджет України на 2011 рік»та ст. 51 Бюджетного кодексу України як на причину неналежного виконання зобов'язань перед позивачем, то вказані норми бюджетного законодавства регулюють бюджетні відносини та відносини , пов'язані з погашенням заборгованості з різниці в тарифах, проте вони ніяким чином не змінюють умови і порядок виконання зобов'язань зі сплати заборгованості відповідача за договором; чинне законодавство передбачає господарські санкції за порушення зобов'язань; силу дії пункту 7.2. Договору у разі невиконання умов п. 6.1. щодо строків оплати спожитого газу, відповідач зобов'язався у безспірному порядку сплатити пеню, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф; п. 3. ст.. 83 ГПК України надає право суду зменшувати штрафні санкції у виняткових випадках; застосовуючи приписи даної статті слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань; важкий фінансовий стан боржника, невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника чи державою не є винятковими обставинами в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 ГПК України, зокрема ця позиція викладена судом у постанові № 37/134-09 від 23.02.2010, аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України у понад 17 постановах (вказує їх).

Суд, розглянувши дане клопотання відповідача, заслухавши думку представника позивача, вважає клопотання підлягаючим частковому задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 233 ГК України ч. 1 у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно ж до ч. 2 вказаної статті, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших, передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

У п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Клопотання відповідача про зменшення суми пені мотивоване наступним:

- під час судового розгляду справи відповідачем сплачено значний розмір основної заборгованості і подані всі докази вжиття заходів для оплати за газ;

- прострочення розпочалося з січня 2012 року у зв'язку з не закладенням в бюджетні кошториси витрат на фінансування збільшеної вартості теплопостачання, пов'язаної із різким зростанням ціни на природний газ, що підкреслює винятковість випадку;

- тобто у відповідача відсутня вина у створенні заборгованості через неможливість припинення забезпечення споживачів теплопостачання при державному регулюванні фінансування видатків бюджетних організацій та не покриттям витрат;

- у зв'язку з стійким недофінансуванням бюджетників і різким зростанням їх боргу за тепло, збитки відповідача зрослии практично в 10 разів в порівнянні з 2011 роком;

- відповідач намагався вжити усіх заходів, а тому 17.07.2012 року листом №446 звернувся до позивача з проханням розстрочити погашення заборгованості. Додавши графік погашення заборгованості по договору, однак даний лист залишився без відповіді;

- розмір нарахованої пені є не співрозмірним із розміром основної заборгованості;

- причиною неналежного виконання зобов'язання, як зазначалося вище, є стрімке зростання заборгованості за теплопостачання по бюджетним організаціям; та невиконанням державою взятих на себе фінансових зобов'язань на протязі бюджетного року щодо відшкодування видатків бюджетних організацій по теплопостачанню;

- збитки відповідача зросли практично в 10 разів в порівнянні з 2011 роком;

Вищевикладене відповідача підтверджується, зокрема п. 1.1., 1.2. Договору, згідно якого газ, що продається за цим договором, використовується покупцем для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами; також доданими відповідачем до клопотання про зменшення суми пені доказами, а саме: листом відповідача від 17.07.2012 № 446 позивачу, у якому він просить розстрочити погашення заборгованості в силу зазначених причин; листами споживачів теплової енергії до відповідача, Зверненнями до Президента України, до Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Доповідною запискою Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Близнюка А.М. Прем'єр-міністру України Азарову М.Я., звітом про фінансові результати за 1 півріччя 2012 року. Суд вважає даний випадок винятковим, враховує ступінь виконання відповідачем зобов'язання, причини неналежного виконання, вжиття відповідачем заходів до виконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, керуючись ч. 1 ст. 233 ГК України , ч. 3 ст. 551 ЦК України, п. 3 ст. 83 ГПК України суд зменшує розмір заявленої до стягнення пені на 50%, залишаючи до стягнення пеню в сумі 67410,83 грн., та відмовляючи в іншій частині в сумі 67410,83 грн.

Позивач, посилаючись на п. 7.2. договору, заявив до стягнення сім процентів штрафу в сумі 110 013,51 грн.

Відповідач у клопотанні просив визнати недійсним пункт 7.2. Договору в частині його слів "а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу", ; відмовити в стягненні штрафу 7% оскільки даний пункт у вказаній частині не відповідає умовам типового договору, не є конкретизацією цих умов, і є очевидним збільшенням обсягу відповідальності відповідача, отже в цій частині договір, укладений між сторонами не відповідає закону, а згідно ст. 630 ЦК України встановлено обов'язковість використання сторонами типових умов, передбачених законодавством, таким чином сторони у договорі повинні були керуватись п. 29 типового договору, затвердженого постановою КМУ від 06.04.2011 року № 354, який не містить умов щодо можливості застосування штрафу в розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Представник позивача щодо даного клопотання відповідача у судовому засіданні зазначив, що питання визнання пункту договору недійсним відповідач ставить на стадії судового розгляду, хоча договір укладено у 2011 році.

Представники відповідача у судовому засіданні зазначили, що договір був підписаний, не заважаючи на даний пункт, оскільки позивач був монополістом, тому відповідач був вимушений укласти договір на даних умовах.

Щодо викладеного у клопотанні, відповідачем були надані до справи, зокрема: звернення до Президента України, лист до Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, лист голові антимонопольного комітету України.

У перерві відповідач подав пояснення з додатками, вказавши, що 08.11.2012 отримав лист від позивача, що містить прохання підписати додаткову угоду до договору (дати підписання не ставити) в частині коригування розміру штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо оплати за природний газ; в запропонованій додатковій угоді до Договору виключено застосування штрафу в розмірі 7% відсотків від суми простроченого платежу.

Суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 630 ЦК України встановлено, що договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4, 7 ст. 179 ГК України При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Суд, виходячи зі свободи кожного в укладенні договору, вважає правомірним нарахування позивачем штрафу відповідачем згідно Договору та відмовляє відповідачу у визнанні недійсним пункт 7.2. Договору в частині його слів "а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу",

Розрахунок штрафу є вірним, вимога про стягнення штрафу підлягає до задоволення повністю.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів річних не встановлений у Договорі.

Позивачем нараховані інфляційні та три проценти річних у відповідності з фактичними обставинами виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором та вимогами законодавства. Розрахунки інфляційних та трьох процентів річних є вірними. Представниками відповідача у судовому засіданні від 16 жовтня 2012 року визнані позовні вимоги в частині заявлених до стягнення три проценти річних та інфляційних у вказаних позивачем сумах.

Суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 13 360,02 грн. інфляційних та 28 450,57 грн. три проценти річних.

Вцілому, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача: 100000,00 грн. основного боргу, 13 360,02 грн. інфляційних, 67410,83 грн. пені, 28 450,57 грн. три проценти річних, 110 013,51 грн. сім процентів договірного штрафу; підлягаючим припиненню провадження у справі в частині стягнення 100 000,00 грн. основного боргу (боргу за природний газ) на підставі п. 1-1. ст. 80 ГПК України, та підлягаючим відмові в частині стягнення 67410,83 грн. пені у зв'язку з тим, що суд зменшує суму пені на 50%, задовольняючи клопотання відповідача.

Припинення провадження у справі в частині позовних вимог у зв'язку із сплатою відповідачем в процесі розгляду справи боргу, не впливає на розмір судових витрат, які підлягають покладенню на відповідача повністю.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки згідно п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Отже, відповідно до ст. 49 ГПК України, Закону України "Про судовий збір" з відповідача на користь позивач підлягає стягненню 35419,34 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Канівського комунального підприємства теплових мереж, Черкаська область. м. Канів, вул. Енергетиків, 30, ідентифікаційний код 02082657 на користь публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720 - 100 000,00 грн. основного боргу, 13 360,02 грн. інфляційних, 67 410,83 грн. пені, 28 450,57 грн. три проценти річних, 110 013,51 грн. сім процентів договірного штрафу та 35419,34 грн. судового збору.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 1 384 321,61 грн. основного боргу.

Відмовити в частині стягнення 67 410,83 грн. пені.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 14 листопада 2012 року.

Суддя І.І. Гура