Рішення № 2746127, 08.12.2008, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2008 р. Справа № 44/127-08

вх. № 4428/4-44

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Ластовін О.С., дов. від 31.05.2008 р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство" м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків  

про стягнення 23451,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Харківське автотранспортне підприємство", м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - СПДФО ОСОБА_1. заборгованості з орендної плати за договором оренди № 54 від 28 грудня 2007 року та просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 червня 2008 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01 липня 2008 року о 12:00

01 липня 2008 року відповідач через канцелярію господарського суду надав відзив на позовну заяву, у якому позов не визнає та просить суд відмовити у його задоволені. Відповідач також надав до суду документи в обґрунтування відзиву, які долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.07.2008 року оголошено перерву до 15.07.2008 року о 10:40 год.

Ухвалою заступника голови Господарського суду Харківської області, у зв*язку з хворобою судді Дюкарєвой С.В., справу передано судді Аюповій Р.М.

У судовому засіданні 15.07.2008 року оголошено перерву до 28.07.2008 року о 09:50 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 11 серпня 2008 року та 01 жовтня 2008 року продовжено строк розгляду справи № 44/127-08 за межами, строку, встановленого ч.1 ст. 69 ГПК України за згодою сторін.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 26 серпня 2008 року, 15 вересня 2008 року, 01 жовтня 2008 року, 03 листопада 2008 року, 24 листопада 2008 року розгляд справи відкладався, у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, невиконання умов попередніх ухвал та витребуванням додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 08 грудня 2008 року представник позивача надав заяву, в якій уточнює позовні вимоги та у відповідності до ст.. 785 Цивільного кодексу України просить суд стягнути неустойку в розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочення виконання обов'язку щодо повернення за договором оренди № 54 від 28.12.2008 року в сумі 15634,08 грн. Враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

У призначеному 08 грудня 2008 року судовому засіданні представник позивача позов з урахуванням наданих уточнень підтримував та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалами, суду не надав, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

28 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством “Харківське АТП”, м. Харків (далі позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі відповідач) було укладено договір оренди № 54 (далі договір), у відповідності до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв по акту прийому-передачі в строкове платне використання нежитлове приміщення 645,0 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 2-г, для використання під виробництво.

Факт передачі приміщення в оренду підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаний сторонами 28.12.2007 року та скріплений їх печатками.

Пунктом 3.2 договору сторони узгодили розмір щомісячної орендної плати, яка складає 11 грн. 75 коп. за 1 кв. м. з ПДВ, при цьому розмір орендної плати корегується орендарем пропорційно зміни індексу інфляції відповідно до Держкомстату.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.4 договору сторонами передбачено, що понад орендну плату Орендар (відповідач) сплачує Орендодавцеві (позивачу) витрати по комунальних та інших експлуатаційних платежах протягом п'яти днів з моменту пред'явлення рахунку; при укладанні договору Орендар (відповідач) вносить на поточний рахунок Орендодавця (позивача) аванс у розмірі вартості орендної плати за місяць, надалі розрахунки провадяться щомісячно авансовими платежами, не пізніше 20-го числа попереднього місяця.

У відповідності до п.8.1 договору, договір вступає в силу з моменту підписання акту прийомки-здачі та діє з 28.12.2007 року по 31.12.2008 року.

Додатковою угодою № 1 від 03.03.2008 року до договору № 54 від 28.12.2007 року, змінено п.3.1 договору стосовно розміру щомісячної орендної плати, яка з 20 травня 2008 року складає 14 грн. 11 коп. за 1 метр квадратний.

Листом вих. № б/н від 21.03.2008 року відповідачем було повідомлено позивача (вх. № 106 від 21.03.2008 року) про те, що він просить перервати укладений між сторонами договір оренди № 54 від 28.12.2007 року.

Листом вих. № б/н від 21.04.2008 року відповідачем було повідомлено позивача (вх. № 112 від 21.04.2008 року) про те, що він просить пролонгувати укладений між сторонами договір оренди № 54 від 28.12.2007 року з 22.04.2008 року по 25.04.2008 року.

Додатковою угодою № 2 від 21.04.2008 року до договору оренди № 54 від 28.12.2007 року зазначений договір був пролонгований до 25.04.2008 року.

Як стверджує відповідач у відзиві на позовну заяву він звільнив займане приміщення в порядку та в строки, передбачені умовами договору, тобто 25 квітня 2008 року, він неодноразово звертався до позивача з проханням про складання акту приймання приміщення з оренди та повернення належного йому майна, але позивач безпідставно відмовляв йому у підписанні акту здавання -прийому об'єктів за договором оренди. В підтвердження зазначеного відповідачем надано копії акту від 29.04.2008 р., у відповідності до якого зазначено, що відповідач та його представники прибули до позивача з метою отримання майна та підписання акту-прийому передачі нежитлового приміщення, проте, їх на територію не допустили.

Як свідчать надані відповідачем докази, позивач неодноразово повідомляв відповідача про негайне звільнення приміщення (листи № 506 від 05.05.2008 року, № 309 від 07.05.2008 року, № 310 від 08.05.2008 року, № 313 від 12.05.2008 року) та попереджав його про відповідальність за невиконання зобов'язань щодо неповернення об'єкту оренди.

В свою чергу, відповідач надсилав позивачеві лист від 06 травня 2008 року (отриманий позивачем 12 травня 2008 року (вх. № 122), в якому, з метою здійснення приймання-передачі об'єктів по договору оренди № 54 від 28.12.2007 року та отримання належного його на праві власності майна, відповідач просить допустити його на адресу: м. Харків, вул.. Плиткова,2 ( місцезнаходження об'єкту оренди). Листом від 15 травня 2008 року (отриманий позивачем 15 травня 2008 року (вх. № 125) відповідач просив позивача прийняти приміщення, які є предметом договору оренди та допустити його та його співробітників для можливості одержання належного йому майна, також просить встановити дату проведення вказаних дій на 16 травня о 09:00 год., проте, як вказано в наданому відповідачем акті, 16 травня 2008 року відповідач та його представники  16 травня 2008 року о 15:00 год, прибули на адресу м. Харків, вул.. Плиткова,2 ( місцезнаходження об'єкту оренди) за майном та для підписання акту-прийому передачі майна, але майно передано не було, адміністрацією позивача безпідставно відмовлено в підписанні акту-прийому -передачі майна.

20 травня 2008 року між сторонами укладено акт здачі-прийому об'єктів по договору оренди № 54 від 28.12.2007 року, з якого вбачається, що відповідач (орендар) передав позивачу (орендодавцю) нежитлове приміщення 645,0 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 2-г.

Суд не може прийняти до уваги твердження відповідача щодо того, що ним фактично звільнено приміщення 25 квітня 2008 року, оскільки це спростовується наданими відповідачем листами від 06 травня 2008 року та від 15 травня 2008 року, з яких вбачається прохання відповідача до позивача прийняти нежитлове приміщення, яке є предметом договору оренди № 54 від 28.12.2008 року, що свідчить про те, що ще 15 травня 2008 року орендоване майно не було передано позивачеві. Щодо наданих відповідачем копій актів від 29 квітня 2008 року та від 16 травня 2008 року на які посилається відповідач як на доказ того, що позивач безпідставно відмовився підписувати акти прийому - передачі орендованого майна, суд вважає, що ці докази не є належними та допустимими в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ці акти підписано тільки з боку відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що об'єкт оренди - нежитлове приміщення 645,0 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 2-г фактично передано відповідачем позивачеві 20 травня 2008 року, про що сторонами укладено акт здачі-прийому об'єктів по договору оренди № 54 від 28.12.2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач правомірно отримав в оренду спірне приміщення на підставі договору оренди нежитлових будівель б/н від 18 грудня , укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельник - ХХІ”.

Згідно до ст. 288 Господарського кодексу України, орендар має право передавати окремі об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором.

З огляду на зазначене, суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача, що позивач взагалі не мав права здавати нежитлові приміщення в оренду, оскільки у відповідності з укладеними між позивачем та власниками нежитлового приміщення, договорами оренди від 18 грудня 2007 року (п.7.1),12 травня 2008 року (п.7.1), 12 травня 2008 року (п.7.1), передбачено право орендаря (позивача) здавати орендовані нежитлові приміщення, які є предметом договору оренди № 54 від 28.12.2007 року, в суборенду.

У відповідності до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення договору найму.

Договір оренди № 54 від 28 грудня 2007 року та додаткові угоди до нього № 1 від 03.03.2008 року та № 2 від 21.04.2008 року укладені правомірно та не визнані недійсними в судовому порядку.

Суд зазначає про те, що у відповідності до ст.627 Цивільного кодексу України: та ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Отже посилання відповідача стосовно того, що він вимушений був укласти договір оренди № 54 від 28 грудня 2007 року та додаткові угоди до нього № 1 від 03.03.2008 року та № 2 від 21.04.2008 року на невигідних для себе умовах безпідставні.

Згідно до ст. 288 Господарського кодексу України орендар має право передавати окремі об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 610, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.

Договір оренди № 54 від 28.12.2007 року з урахуванням додаткових угод до нього № 1 та № 2 припинено 25 квітня 2008 року, у зв'язку з закінченням строку дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, нового договору або нових додаткових угод до нього на спірне приміщення сторонами укладено не було. Фактично відповідач повернув позивачу спірне приміщення тільки 20 травня 2008 року, про що свідчить акт прийому передачі, тобто відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо повернення орендованого приміщення в строки обумовлені договором, тому суд вважає, що відповідач після припинення дії договору оренди № 54 від 28 грудня 2007 року та додаткових угод до нього № 1 від 03.03.2008 року та № 2 від 21.04.2008 року в період з 25 квітня 2008 року по 20 травня 2008 року безпідставно займав приміщення.

Статтею 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Це означає, що річ повинна бути повернута наймодавцю в розумний строк, мінімально необхідний для передачі речей даного виду.

Наведене свідчить про порушення відповідачем вимог ч.1ст. 785 Цивільного кодексу України.

Відповідальність за таке порушення встановлена частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України , яка встановлює, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення річчі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини, вищезазначені норми чинного законодавства, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату неустойки за час користування річчю або належних документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов , що позовна вимога про стягнення неустойки за користування річчю за час прострочення у сумі 15634,08 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Господарський суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд (постанова ВГСУ по справі № 10/60 від 18.06.2008 року).

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач безпідставно затримує належне йому на праві власності майно, оскільки це не стосується предмету спору по даній справі. Суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом.

У відповідності зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 83, 785 Цивільного кодексу України ст.ст. 4-2,4-3,32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти заяву позивача про уточнення позовних вимог (вх. № 20914 від 08.1.2008 р.).

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, кодНОМЕР_1 (АДРЕСА_1, р/рНОМЕР_2 в філії ХГРУ ЗАТ "Приватбанк", МФО 351533, відомості про дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) на користь Відкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство" (61000, м. Харків, ДСП-2, вул. Північна, 4, код ЄДРПОУ 01268727, р/р 260003001271 в Харківській філії АТ "ВіЕйБі Банк", МФО 350620) 15634,08 грн. збитків, 156,34 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повний текст рішення підписано 08 грудня 2008 року.

Суддя