Рішення № 27459135, 31.10.2012, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 105/1156/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2012 року Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді -Старова Н. А.,

при секретарі -Гетманчук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Джанкой цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, за участю третьої особи - органу опіки та піклування Джанкойської районної державної адміністрації АР Крим, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, за участю третьої особи - органу опіки та піклування Джанкойської районної державної адміністрації АР Крим.

Свої вимоги мотивує наступним. Від шлюбу з відповідачем, який розірваний рішенням Джанкойського міськрайонного суду від 07.02.2011 року мають дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з нею та знаходиться на її утриманні. Під час зареєстрованого шлюбу вони з відповідачем фактично разом не проживали, через його поведінку розпалася їх сім'я, оскільки він зловживає спиртними напоями, не працює, в нетверезому стані принижував її та дитину. Вона самостійно виховує та утримує дочку, відповідач не приймає участі у вихованні дитини, не виявляє ніякої батьківської турботи, не спілкується з дочкою, не цікавиться її життям, здоров'ям, не допомагає матеріально. Відповідач не працює, живе за рахунок батьків, веде аморальний образ життя. Аліменти на утримання дитини не сплачує, має заборгованість в розмірі 5030, 11 грн. Своїми діями відповідач не надає будь якого позитивного впливу на дитину, своєю поведінку доводить, що дитина для нього нічого не значить, що він не відчуває до неї ніяких почуттів. Посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України просить позбавити відповідача батьківських прав відносно його малолітньої дочки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала, пояснила, що відповідач є батьком їх малолітньої дочки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб з відповідачем розірваний рішенням Джанкойського міськрайонного суду від 07.02.2011 року. З часу народження дочки вони проживали разом з відповідачем періодично, через негативну поведінку відповідача деякий час проживали окремо, потім примирялися та намагалися зберегти сім'ю. Відповідач навіть під час спільного проживання з дитиною фактично не виконував покладених на нього батьківських обов'язків, зловживав спиртними напоями. Після розірвання шлюбу взагалі припинив будь-яке спілкування з дитиною, не цікавиться її життям, здоров'ям на навчанням. Усі турботи по вихованню дитини покладені на неї, матеріальної допомоги відповідач також не надає. Дитина має діагноз -панкреатит, у зв'язку з чим потребує медичної допомоги, на її звернення до відповідача надати матеріальну допомогу, отримала відмову. Оскільки відповідач повністю ухилився від виховання дочки, просить позбавити його батьківських прав.

Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи відповідно до ст. 224 ЦПК України.

Представник органу опіки та піклування Джанкойської районної державної адміністрації в судове засідання з'явилася, вважає позов обґрунтованими, надані суду докази достатніми для прийняття судом рішення про задоволення позову та просить позов задовольнити у повному обсязі. Зазначила, що відповідач повністю ухилився від виконання батьківських обов'язків, зловживає спиртними напоями, веде аморальний образ життя.

Прокурор у судовому засіданні позов підтримав, вважає його обґрунтованим, надані суду докази достатніми для прийняття судом рішення про задоволення позову та просить позов задовольнити у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що позивач є її сусідкою та колегою, їй добре відома ситуація, що склалася в сім'ї ОСОБА_3. Зазначила, що відповідач постійно зловживає спиртними напоями, на цей час проживає з батьками, знаходиться на їх утриманні, не працює, веде паразитичний образ життя, з дитиною припинив будь-яке спілкування.

Свідок ОСОБА_5 показала, що позивач є її подругою, їх діти ходять до однієї школи, відповідач періодично перебуває в неадекватному стані, після розірвання шлюбу взагалі припинив турбуватися про дитину та цікавиться її життям, спілкуватися з дитиною не намагався. До розірвання шлюбу також не виконував батьківських обов'язків по відношенню до своєї дочки, принижував її, не виказував любові до неї.

Свідок ОСОБА_6, який є колегою позивача, пояснив, що підтримує приятельські відносини з позивачем, допомагає їй в бутових проблемах, оскільки відповідач не приділяє сім'ї ніякої уваги, зазначив, що батько дитини дочкою не цікавиться взагалі, дитина навіть побоюється свого батька.

Суд, заслухавши позивачку, прокурора, представника третьої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши надані письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Правовідносини сторін регулюються Конвенцією про права дитини ст. ст. 150, 151, п.2, 6 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, зокрема має один з батьків.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. При цьому факт проживання когось з батьків окремо від дітей не впливає на обсяг їх батьківських прав та обов'язків по вихованню дитини.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року № 2402 визначені основні права, обов'язки та відповідальність батьків, згідно частин 1,2 якої виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини, яка діє в Україні з 27.09.1991 року Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Пленум Верховного Суду України в пунктах 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла 18 років, і тільки на підставах, передбачених ст.164 СК України.

Пунктом 16 зазначеної постанови роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідне харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти.

Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданими відділом РАЦС Джанкойського міського управління юстиції.

Згідно рішення Джанкойського міськрайонного суду №2-784/2011 від 07.02.2011 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили та має преюдиціальне значення в силу ч. 4 ст. 61 ЦПК України, подружнє життя сторін не склалося через втрату порозуміння та поваги один до одного, зловживання відповідачем спиртними напоями. З цього приводу в сім'ї постійно виникали сварки, за період спільного життя вони не змогли створити кріпку сім'ю, до цього вже розходилися та проживали окремо, потім примирилися, намагалися зберегти сім'ю, але подальше спільне проживання однією сім'єю з відповідачем неможливе. Дитина проживає з позивачем, відповідач окремо.

Рішенням Джанкойського міськрайонного суду №2-728/2011 від 20.01.2011 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини встановлено, що дочка ОСОБА_3 проживає з матір'ю, відповідач проживає окремо, свої обов'язки по вихованню та утриманню дитини не виконує.

Згідно інформації Джанкойської загальноосвітньої школи-комплекс І-ІІІ ступенів №2 №48 від 17.05.2012 року ОСОБА_3 є ученицею другого класу, за час навчання дитини навчальним процесом займалася матір дитини, батько участі в шкільному житті дитини не приймав.

Згідно відомостей ВДВС Джанкойського МРУЮ №3005 від 22.05.2012 року ОСОБА_2 має заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини в розмірі 5030,11 грн.

Відповідно довідки-характеристики від 28.03.2012 року Стальненської сільської ради Джанкойського району ОСОБА_2 проживає з батьками в с.Стальне, не працює, зловживає спиртними напоями.

Згідно довідки№631 від 27.08.2012 року ОСОБА_3 перебуває на «Д» обліку з діагнозом реактивний панкреатит, потребує лікування, на прийоми та консультації з'являється з матір'ю.

Як вбачається з пояснень позивача, допитаних свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 позивач взагалі ухилився від виховання та матеріального утриманні дитини, припинив будь-яке спілкування, внаслідок зловживання спиртними напоями веде аморальний образ життя. На пропозиції допомогти в лікуванні дочки відмовився.

Згідно висновку Джанкойської районної державної адміністрації № 01-21/4993 від 01.10.2012 року орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітньої дочки з тих підстав, що відповідач не цікавиться навчанням дочки, її здоров'ям, не приймає участі у її вихованні та утриманні.

Суд, погоджується з вказаним висновком, та враховує при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав відповідача відносно її малолітніх дітей, оскільки він відповідає вимогам, встановленим законом. Відповідно до ст. 214 Сімейного кодексу України, ч. 1 ст. 11 ЗУ № 2342-1У від 13.01.2005 року «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районні в місті Києві та Севастополі, виконавчі органи міських чи районних в містах, сільських, селищних рад.

Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 19.12.2008 року «Про внесення змін до постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007 року №3» висновок органу опіки та піклування має бути оформлений на бланку державної адміністрації, виконавчих органів міських чи районних в містах, сільських, селищних рад, підписаний головою (заступником голови) та скріплений печаткою.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходіть з того, що відповідач ОСОБА_2 як батько малолітньої дитини тривалий час не виконує батьківських обов'язків щодо її виховання та утримання. Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України відповідач зобов'язаний піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Відповідач ухилився від покладених на нього обов'язків по вихованню дитини, не виявляє будь-якого бажання спілкуватися з дитиною.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей (Страсбург, 25 січня 1996 року) суд надає дитині можливість висловити свою думку і приділяє цій думці належну увагу.

Відповідно до ч.2 ст.171 Сімейного кодексу України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Суд, вирішуючи питання щодо позбавлення батьківських прав в судовому засіданні не з'ясовував думку дитини, оскільки з пояснень позивача випливає, що дитину травмує ситуація, яка склалася в сім'ї, вважає, що з'ясування цього питання в дитини є недоцільним та таким, що негативно вплине на психічний стан дитини.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач підлягає позбавленню батьківських прав відносно відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.

Згідно ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 107 грн. 30 коп.

На підставі ст.150, 151, п.2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 88, 212, 215, 224-225 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, за участю третьої особи - органу опіки та піклування Джанкойської районної державної адміністрації АР Крим - задовольнити у повному обсязі.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Стальне Джанкойського району Автономної Республіки Крим, громадянина України батьківських прав відносно його малолітньої дочки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з передбаченими законом правовими наслідками: втрата особистих немайнових прав щодо дітей та звільнення від обов'язків щодо їх виховання; не може бути законним представником дітей; втрата права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які він міг би мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрата інших прав, заснованих на спорідненості з дитиною.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 107 грн. 30 коп.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н. А. Старова