Ухвала суду № 27458506, 08.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2012 року м. Київ К/9991/52462/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.03.2011 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2011 р.

у справі №2а-14679/10/5/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваяр-Крим»

до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.03.2011 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2011 р., задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваяр-Крим»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим (далі -відповідач). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.09.2010 р. №0001572302/0 (від 05.11.2010 р. №0001572302/1); стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3, 40 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено документальну невиїзну перевірку позивача, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків приватним підприємством «Транс-Д»за період з 01.11.2009 р. по 30.11.2009 р.

За результатами перевірки складено акт від 31.08.2010 р. №1486/23-2/35650245, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем пп.7.2.1, 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого донараховано податок на додану вартість у сумі 29 651, 20 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.09.2010 р. №0001572302/0 про визнання суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 44 476, 08 грн., у тому числі основного платежу у розмірі 29 651, 20 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 825, 60 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого прийнято нове від 05.11.2010 р. №0001572302/1, аналогічне за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, між позивачем та ПП «Транс-Д»було укладено договір від 27.07.2009 р. №27/07-1 купівлі продажу нафтопродуктів: палива пічного, палива нафтового, мазуту, бензину А-80, А-92, А-95, дизельного палива, бітуму дорожнього, мастила.

На виконання умов договору від 27.07.2009 р. №27/07-1 ПП «Транс-Д»було здійснено поставку товару позивачу, що підтверджується належно оформленими податковими накладними від 18.11.2009 р. та 19.11.2009 р.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього ж Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано встановлено, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Крім того, судовими інстанціями встановлено, що на момент видачі позивачу податкових накладних ПП «Транс-Д»було зареєстровано платником податку на додану вартість, а отже відсутні підстави вважати видані податкові накладні недійсними.

Крім того, контролюючим органом не доведено невідповідності виданих контрагентом позивача податкових накладних податковому законодавству України, а саме вимогам п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відтак, цілком правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість сплаченої у ціні товарів, придбаних у ПП «Транс-Д»та відповідності його дій нормативним приписам Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, наведені відповідачем, знаходяться поза межами вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відтак висновок судових інстанцій про необхідність задоволення позовних вимог відповідає правильному застосуванню положень вказаного Закону.

Оскільки, донарахування позивачу податкових зобов'язань правомірно визнано судами необґрунтованим, відповідно скасування податкового повідомлення-рішення у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», також здійснено обґрунтовано.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду від 10.03.2011 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2011 р. у справі №2а-14679/10/5/0170 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,