Постанова № 27458200, 06.11.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 року Справа № 2а/2370/785/2012

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Гаращенка В.В.,

при секретарі -Шалько І.П.,

за участю:

представника позивача: Гриценко А.С., Завальнюка К.Г. -за довіреностями;

представника відповідача: Кондакова Є.О. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»до державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»звернулось до суду з адміністративним позовом та просить суд визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Катеринопільської об'єднаної державної податкової Черкаської області №0000161501 від 02.03.2012 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за висновками акту перевірки №32/15-130/32580463 від 20.02.2012 року відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 200.1 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України шляхом завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за грудень 2011 року на суму 1681456 грн. 00 коп. через включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними попередніх звітних періодів, тобто отриманих із запізненням, без документального підтвердження такого запізнення та без подання скарг на постачальників.

В свою чергу позивач не погоджується з висновками відповідача повністю, вважає, що право на включення сум ПДВ до податкового кредиту можливо здійснити протягом 365 календарних днів з дати виписки податкових накладних, а тому податкове повідомлення-рішення вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача позовних вимог не визнав із підстав, викладених у письмовому запереченні та зазначив, що за загальним правилом п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту. Таким чином, суми ПДВ за податковими накладними включаються до складу податкового кредиту та реєстру отриманих податкових накладних підприємства-покупця у місці їх виписки за умови, що такі товари (роботи, послуги) придбані з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності підприємства. У разі відмови постачальника надати чи/або видати податкову накладку у підприємства є право подати скаргу на такого постачальника і подання такої скарги надає покупцю право відобразити сплачену суму ПДВ в декларації, при цьому скарга подається одночасно з податковою декларацією за період, в якому фактично отримано товар, разом з бухгалтерськими документами, які засвідчують факт сплати податку. Також податкові накладні, які отримані з певними недоліками в їх оформлені і потім виправлені, дають можливість платнику виправити помилки у податковій звітності за нормами ст. 50 ПКУ.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по даній адміністративній справі, врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI; Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772; Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV.

В судовому засіданні встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» зареєстроване як юридична особа 30.06.2004 року за №10081290000000004 згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб, та з 27.07.2004 року перебуває на обліку як платник податків.

Відповідачем, в період з 08.02.2012 року по 20.02.2012 року, проводилась камеральна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за грудень 2011 року. За результатами вказаної перевірки складений акт № 32/15-130/32580463 від 20.02.2012 року, в якому зафіксовано, що позивачем порушено вимоги п. 200.1 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2012 року на суму 1681456 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки 32/15-130/32580463 від 20.02.2012 року, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000161501 від 02.03.2012 року про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2011 року на суму 1681456 грн. 00 коп. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 840728 грн.

Вказані висновки перевірки відповідач обґрунтовує тим, що позивачем до складу податкового кредиту в листопаді 2011 року включено суми ПДВ в розмірі 16532681 грн. згідно із податковими накладними, які виписані постачальниками без наявності документального підтвердження запізнення отримання таких податкових накладних та неподання скарг на постачальників у зв'язку з їх відмовою надати податкові накладні.

Включення даної суми до податкового кредиту листопада 2011 року вплинуло на дані податкової декларації з ПДВ за грудень 2011 року, зокрема, 1681456 грн. 00 коп. включено до суми бюджетного відшкодування за грудень 2011 року, а 14851255 грн. до залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Таким чином, відповідач фактично робить висновок про те, що позивач не має права на податковий кредит за податковими накладними, виписаними у попередніх звітних періодах та отриманих пізніше.

В той же час, право на податковий кредит у платника податків виникає з підстав, передбачених п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податкові накладні, отримані із запізненням та включені до податкової декларації за листопад 2011 року, виписані на підставі здійснення господарських операцій з придбання товарів (послуг). Як вбачається із акту перевірки, відсутність даної підстави для виникнення права на податковий кредит у позивача перевіркою встановлено не було.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Вказане правило обмежується положенням пункту 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, яким передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином з огляду на викладене, підставою для формування податкового кредиту у покупця є саме нарахування, або сплата (в залежності від першої події) ПДВ в ціні придбання товарів, що придбаваються з метою подальшого використання у виробництві.

Згідно з вимогами ст. 198 Податкового кодексу України право на податковий кредит має бути підтверджено податковою накладною, оформленою відповідно до закону.

В зв'язку з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що Податковий кодекс України не містить норми, за якої відсутність підтвердження надходження із запізненням податкових накладних позбавляє платника податку права на податковий кредит.

Більше того, таку ж правову позицію займає й Державна податкова служба України, так, наказом від 16 лютого 2012 року №127 ДПС України затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах та формування на їх підставі податкового кредиту.

У відповіді на питання 9 даної консультації вказано, що з дати набрання чинності податковим кодексом платник має право сформувати податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які взяті на облік у поточному звітному періоді, але виписані у податкових періодах, що передують звітному, в тому числі і у випадку, якщо на облік у звітному періоді взяті податкові накладні, з дати виписки яких не минуло 365 календарних днів.

В такому випадку не вимагається документального підтвердження причин отримання податкових накладних у періодах, наступних за періодом, в якому вони виписані, а суми податку відображаються у реєстрі отриманих податкових накладних поточного звітного періоду та у складі податкового кредиту звітного періоду.

Також Податковий кодекс України, а саме п. 198.6 ст. 198, містить норму про те, що платник не може включити суми до податкового кредиту, що не підтверджені податковими накладними: «Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу».

Тобто, до фактичного отримання податкової накладної включення суми ПДВ по ній до декларації з податку на додану вартість є неправомірним, а оскільки позивач включив суми ПДВ за грудень 2011 року після фактичного отримання податкової накладної то висновки відповідача викладені у вказаному акті перевірки є необґрунтованими.

Твердження відповідача про те, що позивач не скористався своїм правом на подання заяв із скаргами на постачальників, передбаченим п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а тому не має права на податковий кредит за податковими накладними, виписаними в попередніх звітних періодах, суд вважає необґрунтованим, оскільки вказаною статтею встановлюється право платника податку подавати заяви із скаргами, а не його обов'язок здійснити дані дії, крім того, вказана норма ставить умовою виникнення права на подання скарги лише при відмові постачальника надати податкову накладну, а не по факту надання її з запізненням.

Враховуючи, що податкові накладні все ж таки були фактично надані позивачу його постачальниками, застосування вказаної норми є недоцільним.

Крім того, як вбачається із п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Разом з тим, право платника податку на включення податкових накладних протягом 365 днів з моменту їх виписки, при виконанні усіх інших вимог щодо формування податкового кредиту встановлених Податковим кодексом України, у відповідності до п. 3 інших перехідних положень Кодексу, не може бути обмежене жодним чином, якщо це не передбачено Кодексом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ «Катеринопільський елеватор»правомірно включено до податкового кредиту підтверджені податковими накладними суми кредиту та включено сплачені суми податку в межах 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Також, як на одну з підстав для висновку про порушення позивачем правил формування податкового кредиту, в акті перевірки, відповідач посилається на те, що помилки, які містяться у раніше поданій податковій декларації та виявлені самостійно платником виправляються з урахуванням норм, визначених в ст. 50 Податкового кодексу України, проте відповідно до п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Як стверджує позивач, податкові перевірки з питань достовірності на рахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ проводяться безперервно, що унеможливлює подання уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПДВ у разі самостійного виявлення помилок.

Таким чином, висновок акту перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, ґрунтується на неправильному тлумаченні норм податкового законодавства.

В зв'язку з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що позбавлення відповідачем позивача права включати сплачені ним у попередніх податкових періодах суми податку на додану вартість лише тому, що податкові накладні отримано із запізненням, не відповідає ч. 2 ст. 19 Конституції України, оскільки органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, вказана правова позиція суду підтверджується постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.03.2012 року по адміністративній справі №2а/2370/618/2012, згідно з якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»до Катеринопільської об'єднаної державної податкової служби Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Катеринопільському районі Черкаської області від 31.01.2012 року №0000141501 в частині від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 25642241 грн. 00 коп.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 року по адміністративній справі № 2а/2370/618/2012 апеляційну скаргу Катеринопільської об'єднаної державної податкової служби Черкаської області Державної податкової служби залишено без задоволення, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.03.2012 року залишено без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області від 02 березня 2012 року за №0000161501 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1681456 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 840728 грн. - скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 14 листопада 2012 року.

Суддя В.В. Гаращенко