Постанова № 27457717, 06.11.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5926/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Лі Н. А.,

за участю:

представника позивача - Барковська І.П.,

представника відповідача - Гаспарян С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Нафтогазекологія " до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

11 вересня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Нафтогазекологія" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005252301 від 30 серпня 2012 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки від 10 серпня 2012 року № 2273/22-2/33964958 щодо порушення позивачем Закону України "Про податок на додану вартість" та відповідно завищення податкового кредиту, сформованого у взаємовідносинах з ПП "Альянс-СД", ТОВ "Розетка.УА" та ПП "Транс-Грейн" на суму 46 973 грн. є хибними, а податкове повідомлення -рішення № 0005252301 від 30 серпня 2012 року суперечить чинному законодавству з огляду на те, що, на думку позивача, проведені господарські операції з вказаними контрагентами є реальними, товарними, такими, що відповідають нормам чинного законодавства, на підтвердження чого надав первинну бухгалтерську документацію. Також, зазначив, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що здійснюючи господарські операції з вказаними контрагентами, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок, спрямована на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому висновки відповідача щодо нікчемності укладених правочинів є безпідставними. З огляду на викладене в позовній заяви, просив суд визнати дії відповідача протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення № 0005252301 від 30 серпня 2012 року Державної податкової інспекції у м. Полтаві.

У судовому засідання 30 жовтня 2012 року позивач надав до суду заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просив суд податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0005252301 від 30 серпня 2012 року визнати протиправним та скасувати.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог ТОВ "НВП "Нафтогазекологія". У письмових запереченнях посилався на ті обставини, що проведеною плановою виїзною перевіркою позивача було встановлено що у контрагентів позивача - ПП "Альянс-СД", ТОВ "Розетка.УА" та ПП "Транс-Грейн" -відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, і тому, на думку відповідача, відповідно до вимог частин 1,5 статті 103, пункту 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, правочини з вказаними контрагентами мають ознаки нікчемності, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені без мети настання реальних наслідків. Тобто, на думку відповідача, актом перевірки не підтверджено наявність поставок товарів від вказаних контрагентів. На підставі викладених у письмових запереченнях доводів, відповідач вважає податкове повідомлення -рішення № 0005252301 від 30 серпня 2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 46 973 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 581 грн., правомірним, а позовну заяву ТОВ "НВП "Нафтогазекологія" необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ "НВП "Нафтогазекологія" (ідентифікаційний код 33964958) зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 29 грудня 2005 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 791681 /том 1 -а. с. 10/. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ м. Полтаві та з 20.10.1998 року є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 23480938 від 18 серпня 2006 року /том 1 -а. с. 12/.

На підставі рішень начальника ДПІ, оформлених наказами "Про проведення виїзної планової документальної перевірки ТОВ "НВП "Нафтогазекологія", код за ЄДРПОУ 33964958" від 02 липня 2012 року № 1067 та "Про продовження терміну проведення планової документальної перевірки ТОВ "НВП "Нафтогазелогія" від 26 липня 2012 року № 1323, направлень на перевірку від 16 липня 2012 року № 1019, від 19 липня 2012 року № 1063, від 16 липня 2012 року № 1009, від 19 липня 2012 року № 1064, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України у період з 16 липня 2012 року по 27 липня 2012 року посадовими особами податкового органу було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "НВП "Нафтогазекологія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2012 року.

За наслідками перевірки ДПІ у м. Полтаві складено Акт від 10 серпня 2012 року № 2273/22-2/33964958 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "НВП "Нафтогазелогія" (код 33964958) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2012 року", згідно із висновками якого встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог пудпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 46 973 грн., в тому числі за липень2010 року -6 320 грн., за лютий 2011 року -40 653 грн.

На підставі висновків Акта перевірки від 10 серпня 2012 року № 2273/22-2/33964958, відповідачем 30серпня 2012 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0005252301, яким ТОВ "НВП "Нафтогазелогія" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 48 п'ятсот п'ятьдесят чотири грн., в тому числі основний платіж - + 46 973 грн., штрафні (фінансові) санкції -1 581 грн., нарахування яких також підтверджено розрахунком, копія якого наявна в матеріалах справи /том 1 -а. с. 207/.

З вимогою про визнання протиправним та скасування виказаного податкового повідомлення - рішення ТОВ "НВП "Нафтогазелогія" звернулось до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню суд приходить до наступних висновків.

Спеціальним законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин був Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Вказаний Закон втратив чинність з 01 січня 2011 року у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосування до спірних правовідносин, оскільки він був чинним на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та на момент формування позивачем спірних сум податкового кредиту.

Відповідно до вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно із вимогами пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно частини 2 статті 9 Закону первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Оскільки в акті перевірки йдеться про непідтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операцій з Приватним підприємством "Альянс-СД", Приватним підприємством "Транс-Грейн", Товариством з обмеженою відповідальністю "Розетка.УА", суд вважає за необхідне дослідити господарські взаємовідносини позивача з кожним із контрагентів окремо.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП "Альянс-СД" 08 лютого 2011 року було укладено однотипні договори поставки № 138/02, відповідно до якого ПП "Альянс-СД" (продавець) зобов'язується передати узгодженими партіями ТОВ "НВП "Нафтогазекологія" (покупець) продукцію: розширювач шарошковий РШ-720, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію товару, а також № 137/02 від 08 лютого 2011 року відповідно до якого продавець зобов'язується передати узгодженими партіями покупцеві продукцію: долото бурове 393,7 С-ЦГВУ R357, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію товару. (пункт 1.1 Договору) /том 1 -а. с. 66-69/. Відповідно до вказаних договорів передача товару проводиться на умовах попередньої домовленості сторін (пункт 3.2 Договору). Товар вважається прийнятим по кількості відповідно до товарно-транспортних документів (пункт 3.4 Договору).

На підтвердження виконання вказаних договорів ПП "Альянс-СД" видало видаткову накладну № 177 від 09 лютого 2011 року, податкові накладні № 177 від 09 лютого 2011 року (товар -долото бурове 393,7 С-ЦГВУ R357 у кількості 2 штуки за ціною 153 600 грн., у тому числі ПДВ 25 600 грн.) та № 178 від 09 лютого 2011 року (товар -розширювач шарошковий РШ-720 у кількості 1 штука за ціною 79 740 грн., у тому числі ПДВ 13 290 грн.) /том 1 -а. с. 72-73/.

Позивачем на підтвердження оплати придбаних товарів через розрахунковий рахунок надані копії виписок із банку /том 1 -а. с. 153,195, 197, 205/. Відповідачем дана обставина не заперечувалась.

У своїх поясненнях від 06 листопада 2012 року позивач зазначив, що придбані товари були отримані позивачем на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 820 від 08 лютого 2011 року /том 1 -а. с. 199/. Транспортування товару відбувалось позивачем відповідно до Подорожнього листа від 09 лютого 2011 року /том 1 - а. с. 194/ службовим автомобілем ЗАЗ-110247, державний номерний знак НОМЕР_2, який зареєстрований на праві власності за ТОВ "НВП "Нафтогазекологія", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданим Полтавський ВРЕР /том 1 - а. с. 248/.

Вказаний товар був використаний у подальшій господарській діяльності позивача, а саме: для виконання покладених на ТОВ "НВП "Нафтогазекологія" зобов'язань по наступним договорах: № 5/11 від 18 квітня 2011 року про надання сервісних послуг по відбору і відпрацюванню бурових доліт та гвинтових вибійних двигунів про проведенні робіт по будівництву параметричної свердловини № 17 Семеренківського газоконденсатного родовища /том 2 -а. с. 10-17/. Відповідно до додатку № 2 вказаного договору зазначено, що позивач повинен доставити бурові долота на буровий майданчик /том 2 -а. с. 17/; договору підряду № 11/10 твід 01 грудня 2012 року на виконання пусконалагоджувальних робіт, буріння під направлення та кондуктор в інтервалі 0-220 метрів на свердловині № 52 Мачухського ГР, відповідно до додатку № 1 якого контрагент замовляє для виконання робіт розширювач шарошковий РШ-720 /том 2 -а. с. 4-9/. Також позивач зазначив, що вказані інструменти не є основними засобами та були використані у господарській діяльності ТОВ "НВП "Нафтогазекологія" після чого були списані, на підтвердження чого надав копії накладних на внутрішнє переміщення № 0074, № 0035, № 0030 від 09 лютого 2011 року /том 1 -а. с. 200-201/ та акти списання № 0038 від 31 березня 2011 року, № 0030 від 28 лютого 2011 року /том 1 -а. с. 203-204/.

Таким чином, наявні у справі докази в їх сукупності, надають підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ "НВП "Нафтогазекологія" та ПП "Альянс-СД" з придбання товарів.

Відповідно до пояснень позивача від 06 листопада 2012 року між ТОВ "НВП "Нафтогазекологія" та приватним підприємством "Транс-Грейн" було укладено усний договір поставки хімреагентів (калій хлористий) для приготування промивальної бурової рідини. Відповідно до усного договору ПП "Транс-Грейн" самостійно транспортувало калій хлористий на буровий майданчик.

На підтвердження виконання умов вказаного договору ПП "Транс-Грейн" видало видаткову накладну № РН-703 від 29 липня 2010 року /том 1 -а. с. 144/ податкову накладну № 703 від 29 липня 2010 року /том 1 -а. с. 70/ (товар -калій хлористий у кількості 5 000 кг за ціною 37 920 грн., у тому числі 6 320 грн.), рахунок фактуру № СФ-703 від 29 липня 2010 року /том 1 -а. с. 170/.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлені вимоги до первинних та зведених облікових документів, які можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Видаткова накладна та рахунок-фактура, копії яких перебувають в матеріалах справи і зазначені вище, не дають змоги встановити осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, оскільки в порушення вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»не містять інформації щодо посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; даних (зокрема, прізвища, ім'я, по батькові), що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, також містять розбіжності в датах.

Відповідно до вказаних пояснень позивача калій хлористий у кількості 5 000 кг був необхідний для виконання умов договорів № 3/10 від 01 квітня 2010 року на надання сервісних послуг з приготування, обробки та очищення бурової промивальної рідини на період проведення аварійних робіт по свердловині № 62 Семиренківського газоконденсатного родовища та № 10/09 від 15 липня 2009 року на надання сервісних послуг з приготування, обробки та очищення бурової промивальної рідини при проведенні робіт по будівництву розвідувальної свердловини № 16 Семиренківського газоконденсатного родовища /том 1 -а. с. 175-178, 181-187/.

Відповідно до пункту 1.2 вказаних Договорів сервісні послуги з приготування, обробки та очищення бурової промивальної рідини, які позивач надає по цих договорах, включають, зокрема, постачання хімреагентів на буровий майданчик.

Як пояснив представник позивача, калій хлористий було використано для приготування бурового розчину при наданні сервісних послуг при бурінні свердловини № 16 Семиренківського ГКР, на підтвердження чого надав копію акту списання № 0113 від 30 вересня 2010 року (списано калію хлористого у кількості 2 000 кг); для приготування бурового розчину при наданні сервісних послуг для проведення аварійних робіт на свердловині № 62 Семиренківського ГКР, на підтвердження чого надав копії актів списання № 0094 від 31 серпня 2010 року (списано калію хлористого у кількості 1 000 кг), № 0083 від 30 липня 2010 року (списано калію хлористого у кількості 2 000 кг) / том 1 -а. с. 120,189-190/, накладні внутрішнього переміщення № 0272 від 17 серпня 2010 року та № 224 від 29 липня 2010 року, № 0323 від 27 вересня 2010 року /том 1 -а. с. 191-193/.

У своїх поясненнях позивач також зазначив, що 26 липня 2010 року директору ТОВ "НВП "Нафтогазекологія" Зеленському І. І. була видана довіреність № 668 на отримання від ПП "Транс-Грейн" товарно-матеріальних цінностей згідно рахунку № СФ-703 від 29 липня 2010 року калію хлористого у кількості 5 тонн строком до 29 липня 2010 року. Розбіжності між датами у довіреності, у рахунку -фактурі та отримання товару позивач пояснив тим, що контрагентом спочатку було видано рахунок на товар у кількості 15 тонн, після видачі вказаної довіреності позивачем було прийнято рішення на закупку калію хлористого у кількості 5 тонн, внаслідок чого ПП "Транс-Грейн" змінив дату рахунку та кількість товару. Дані зміни позивачем були внесені до бухгалтерської програми з якої роздрукована довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей.

На вимогу суду надати попередній рахунок, який вплинув на зміну дати та кількості товару, позивач зазначив про його відсутніть. Аналогічні розбіжності в датах також містяться в журналі виданих довіреностей на отримання ТМЦ /том 1 - 188, 241/.

Відповідно до пояснень позивача від 06 листопада 2012 року транспортування хімреагентів здійснювалось постачальником -ПП "Транс-Грейн", товарно-транспортні накладні відсутні.

Доказів оплати хімреагентів за вказаним договором позивач ані до суду, ані під час перевірки не надав /том 1 -а. с. 49/.

Як на підставу донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість по операціям з ПП "Транс-Грейн" відповідач, зокрема посилався на порушення порядку транспортування хімреагенту калію хлористого у кількості 5 000 кг.

Суд погоджується з висновками податкового органу і з огляду на наступне.

Відповідно до вимог підпункту г) пункту 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, у встановлених законодавством випадках дорожній лист і документацію на вантаж, що перевозиться; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил.

Позивачем було надано до суду Міждержавний стандарт ГОСТ 4568-95 "Калій хлористий. Технічні умови" /том 2 -а. с. 20-36/, пунктом 7.9 якого передбачено, що калій хлористий транспортується залізничним, річковим та автомобільним транспортом в критому транспортному засобі у відповідності до правил перевезень вантажів, які діють на цих видах транспорту.

Так, за визначенням пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2007 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 /далі по тексту - Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом/, перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.4-11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри /пункт 11.6/.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику /пункт 11.7/.

Пунктом 13.1 цих Правил визначено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Калій хлористий, операції з придбання якого призвела до формування податкового кредиту позивачем, відноситься до речовин 3-го класу небезпеки, що підтверджується також наданими позивачем сертифікатом якості № 1660 та Міждержавним стандартом ГОСТ 4568-95 "Калій хлористий. Технічні умови" /том 2 -а. с. 20-36/.

Відтак, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази відвантаження та перевезення (товарно-транспорті накладні, подорожні листи та інше) ПП "Транс-Грейн" хімреагентів, а тому відсутні встановлені законодавством України підстави для оприбуткування калію хлористого позивачем згідно усного договору з вказаним контрагентом. На зазначену обставину посилався і відповідач в акті перевірки.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що господарські операції з ПП "Транс-Грейн" щодо придбання калію хлористого у кількості 5 000 кг відповідно до усного договору, не підтверджені первинною бухгалтерською документацією, в матеріалах справи відсутні докази проведення фактичної оплати вказаної операції, а отже і сума ПДВ, зазначена у податковій накладній № 703 від 29 липня 2010 року не підлягає включенню до складу податкового кредиту позивача.

Як вбачається з письмових пояснень позивача від 06 листопада 2012 року, між позивачем та ТОВ "Розетка.УА" було укладено усний договір щодо придбання комп'ютерів Braun Business B 300 (В3300.50), Braun Business B 300 (В3300.45), Монітор Самсунг.

Позивач зазначив, що транспортування вказаного товару здійснювалось ТОВ "НВП "Нафтогазекологія" зі складу контрагента ТОВ "Розетка.УА", розташованого по вул. Кагамлика, 74 в м. Полтава на адресу позивача: вул. Фрунзе, 149, офіс 405 в м. Полтава. Оскільки товар є малогабаритним, легковаговим, і це не вимагало залучення транспортних засобів та відповідного виготовлення документів на транспортування. Підприємством була виписана довіреність на отримання товару № 861 від 02 березня 2011 року згідно рахунку -фактури № СФ-0023125 від 09 лютого 2011 року /том 1 -а. с. 157-158/.

Оплату товару було здійснено шляхом переказу коштів з розрахункового рахунку позивача, на підтвердження чого ним надано копію банківської виписки з рахунку /том 1 -а. с. 159/.

Комп'ютери Braun Business B 300 (В3300.50), Braun Business B 300 (В3300.45) було введено в експлуатацію відповідно до наказів № 16/1 від 18 травня 2011 року та № 14/8-1 від 06 травня 2011 року, монітор Самсунг оприбутковано відповідно до накладних внутрішнього переміщення № 0165 від 31 березня 2011 року, № 0292 від 22 червня 2011 року, б/н від 18 травня 2011 року /том 1 -а. с. 154-156, 163/, актами б/н від 06 травня 2011 року, б/н від 18 травня 2011 року, б/н від 02 березня 2011 року вказані основні засоби були введені в експлуатацію /том 1 -а. с. 160-162/.

Таким чином, наявні у справі докази в їх сукупності, надають підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ "НВП "Нафтогазекологія" та ТОВ "Розетка.УА" з придбання товарів.

Відповідачем, відповідно до акту перевірки та письмових заперечень, реальність вказаних господарських операцій заперечується, зокрема, з тих підстав, що відповідно до актів перевірки контрагентів позивача: № 55/234/36725965 від 03 лютого 2011 року " Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП "Транс-Грейн" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Оптдевайс" за період з 01 січня 2010 року по 30 листопада 2010 року", складеного Державного податкового інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська, № 690/233/36573507 від 26 тарвня 2011 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Альянс-СД" з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року", складеного Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська, № 517/23-7/37193071 від 16 травня 2011 року "Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Розетка.УА" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 28 лютого 2011 року", складеного Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва -було встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, і тому, на думку відповідача, відповідно до вимог частин 1,5 статті 103, пункту 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, правочини з вказаними контрагентами мають ознаки нікчемності, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені без мети настання реальних наслідків..

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

З цього приводу суд зауважує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Ні відповідачем, ні позивачем не заперечується той факт, що на момент здійснення господарських операцій позивача з ПП "Транс-Грейн, ПП "Альянс-СД", ТОВ "Розетка.УА", вказані підприємства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Також, відповідно до наданих відповідачем реєстраційної інформації по платникам податків, ПП "Транс-Грейн (свідоцтво платника ПДВ № 100251075, час дії свідоцтва -з 21 жовтня 2009 року по 24 березня 2011 року), ПП "Альянс-СД" (свідоцтво платника ПДВ № 100314325, час дії свідоцтва -з 19 грудня 2010 року по 30 березня 2011 року), ТОВ "Розетка.УА" (свідоцтво платника ПДВ № 100291522, час дії свідоцтва -з 06 липня 2010 року по даний час) були платниками ПДВ на час здійснення господарських операцій з позивачем /том 1 -а. с. 208-210/.

З вказаного вбачається, що на момент видачі податкових накладних позивачу ПП "Транс-Грейн, ПП "Альянс-СД", ТОВ "Розетка.УА" мали визначене Законом України "Про податок на додану вартість" право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів, робіт (послуг). Іншого представником відповідача під час розгляду справи не доведено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС від 30 серпня 2012 року № 0005252301 є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 40 653 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1 грн., а отже позовні вимоги ТОВ "НВП "Нафтогазекологія" підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство" Нафтогазекологія" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС від 30 серпня 2012 року № 0005252301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 40 653 (сорок тисяч шістсот п'ятьдесят три) грн. 00 копійок та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1 (одна) грн. 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство" Нафтогазекологія" (код ЄДРПОУ 33964958) витрати зі сплату судового збору в розмірі 422 (чотириста двадцять дві) грн. 42 копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 листопада 2012 року.

Суддя Р.І. Молодецький