Постанова № 27457571, 09.11.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2012 р. м. Львів № 2а-6262/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Цицик Н.Я., розглянув адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «ГрандЄвроБуд»ТОВ «ГрандЄвроБуд Люкс»до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Грандєвробуд»товариства з обмеженою відповідальністю «Грандєвробуд люкс»(далі - ДП «Грандєвробуд») звернулось до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі –ДПІ у Шевченківському районі м. Львова) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2012 року № 0001812300/413 та № 0001822300/412. В обґрунтування позовних вимог ДП «Грандєвробуд»зазначило, що акт податкового органу за результатами перевірки його контрагента не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та цим підприємством. Позивач наголосив на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування ним валових витрат та податкового кредиту, позаяк підприємство не може автоматично бути правопорушником на тій лише підставі, що порушення податкового законодавства міг допустити його контрагент, тим більше, якщо зі своєї сторони воно діяло у відповідності із вимогами закону. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, представник позивача на вимогу суду долучила первинні документи, які оформлялись при здійсненні господарських операцій щодо придбання будівельних робіт у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», а також докази подальшого використання робіт у господарській діяльності ДП «Грандєвробуд». Під час проведення перевірки ці ж документи було надано податковому органу, проте він не надав їм належної оцінки, що у підсумку призвело до безпідставних висновків та прийняття неправомірних податкових повідомлень-рішень, про скасування яких заявлено цей позов. Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про фіктивність господарських операцій, а тому прийняті на їх основі податкові повідомлення-рішення є протиправним і підлягають скасуванню. Представник позивача подала клопотання про завершення розгляду справи без її участі; позовні вимоги підтримує повністю і просить позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких зводиться до такого. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акта №256/23-118/32639254 від 23.02.2012 року, складеного за наслідками позапланової невиїзної документальної перевірки ДП «Грандєвробуд»ТОВ «Грандєвробуд люкс»на предмет правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за січень-лютий 2011 року в частині взаємовідносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж». Під час перевірки з’ясувалось, що контрагент платника податку не мав можливості здійснювати господарські операції в силу відсутності необхідного обсягу виробничих потужностей, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Відповідно до акта № 256/23-118/32639254 від 23.02.2012 року, складеного за наслідками перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», правочини, укладені між ним та ДП «Грандєвробуд»визнано нікчемними. На цій підставі відповідач зазначив, що ДП «Грандєвробуд»завищило валові витрати в сумі 133855 грн. за 1 квартал 2011 року по взаєморозрахунках з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та занизило зобов’язання з ПДВ на сумі 26771 грн. Саме з цих мотивів податковий орган прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, і на думку останнього підстав для їх скасування немає. Представник відповідача в судове засідання повторно не з’явився, але про розгляд справи повідомлений належним чином.

На підставі частини 6 статті 128 КАС України суд ухвалив завершити судовий розгляд справи без участі представників сторін у порядку письмового провадження.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

З 14 по 16 лютого 2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проводила позапланову невиїзну документальну перевірку ДП «Грандєвробуд»з питань взаєморозрахунків з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року, за наслідками якої склала акт № 256/23-118/32639254 від 23.02.2012 року (далі - акт перевірки від 23.02.2012 року, а.с. 16-28).

В акті перевірки від 23.02.2012 року зазначено, що платник податку допустив заниження валових доходів при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податкового зобов'язання з податку на додану вартість по господарських взаємовідносинах з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Такі висновки зроблено на підставі акта Ленінської МДПІ у м. Луганську про результати перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» № 803/23-35554567 від 11.11.2011 року (а.с. 225-229). Згідно з цим актом місцезнаходження ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»не встановлено, за цим підприємством не зареєстровано будь-яких транспортних засобів та об’єктів нерухомого майна на території м. Луганськ. Встановлено акож відсутність працівників, транспортних засобів для доставки товару та надання послуг, складські приміщення для зберігання ТМЦ, що робить фактичне виконання угод неможливим. Перевіркою встановлено, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»не здійснювало і не могло здійснити операції з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців, а отже всі правочини з придбання та продажу таких товарів (робіт, послуг), укладені ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»з постачальниками та покупцями суперечать положенням Цивільного кодексу України та іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовано на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними. Відповідно, такими ж є наступні операції з продажу таких товарів, робіт, послуг для ДП «Грандєвробуд»ТзОВ «Грандєвробуд люкс».

У висновках акта перевірки від 23.02.2012 року податковий орган зазначив про порушення платником податку п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за якими позивачем за 1 квартал 2011 року занижено податок на прибуток на суму 33464 грн., та в порушення п. 198.2, п. 198.3, ст. Податкового кодексу України завищено податок на додану вартість в сумі 26771 грн., в тому числі: за січень 2011 року в сумі 14873 грн., за лютий 2011 року в сумі 11898 грн.

На основі таких висновків було прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.03.2012 року за № 0001812300/413 та № 0001822300/412, які ДП «Грандєвробуд»ТзОВ «Грандєвробуд люкс»оскаржило в адміністративному порядку. У підсумку, рішенням Державної податкової служби України від 27.06.2012 року №11592/6/10-2115 зазначені вище податкові повідомлення-рішення та рішення Державної податкової адміністрації у Львівській області, прийняте за розглядом первинної скарги залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

На основі долучених до справи письмових доказів суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента:

05 січня 2011 року ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та позивач уклали договір будівельного підряду № 02-11 (а.с. 61-64), відповідно до умов якого ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»зобов'язується протягом дії цього договору виконати ремонтно-будівельні роботи щодо реконструкції дільниці виготовлення і розливу ФХЦ «Галичфарм», а позивач зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх на умовах, визначених договором. Вартість зазначених ремонтно-будівельних робіт встановлена договірною ціною (а.с. 64-74) та локальним і зведеним кошторисом (а.с. 65-74).

На виконання умов цього договору ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» у січні та лютому 2011 року виконало ремонтно-будівельні роботи, що підтверджується:

1) довідкою про вартість виконання будівельних робіт від 28.01.2011 року (а.с. 80) та актом № 28/01-01 приймання виконаних будівельних робіт від 28.01.2011 року (а.с. 81-87) на суму 89237 грн., в т.ч. ПДВ –14873 грн. По факту виконання операції ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»виписано податкову накладну № 1394 від 28.01.2011 року суму 89237 грн., в т.ч. ПДВ –14873 грн. (а.с. 88);

2) довідкою про вартість виконання будівельних робіт від 28.02.2011 року (а.с. 75) та актом №28/02-06 приймання виконаних будівельних робіт від 28.02.2011 року (а.с. 76-78) на суму 27050 грн., в т.ч. ПДВ –4508 грн. По дані операції ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»виписано податкову накладну №1411 від 28.02.2011 року на суму 27050 грн., в т.ч. ПДВ –4508 грн.(а.с. 79).

01 січня 2011 року між ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та позивачем було укладено договір будівельного підряду № 03-11 (а.с. 48-50), відповідно до умов якого ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»зобов'язується протягом дії цього договору виконати ремонтні роботи приміщень СТО ТОВ «Торговий дім «Будшяхмаш», а позивач зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх на умовах, визначених договором. Вартість зазначених ремонтних робіт встановлена договірною ціною (а.с. 51) та локальним і зведеним кошторисом (а.с. 52-54). По факту виконання договірних зобов’язань ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»щодо виконання ремонтно-будівельних робіт сторони підписали у лютому 2011 року довідку про вартість виконання будівельних робіт від 28.02.2011 року (а.с. 55) та акт №28/02-07 приймання виконаних будівельних робіт від 28.01.2011 року (а.с. 56-59) на суму 44339 грн., в т.ч. ПДВ –7390 грн. По даній операції ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»виписано податкову накладну №1412 від 28.02.2011 року суму 44339 грн., в т.ч. ПДВ –7390 грн. (а.с.60).

Вартість придбаних протягом січня - лютого 2011 року будівельних робіт на загальну суму 160626 грн. позивач відніс до складу валових витрат за 1 квартал 2011 року. На підставі перерахованих вище податкових накладних, отримані по факту передачі будівельних робіт на загальну суму 160626 грн., в т.ч. ПДВ –26771 грн., позивач відніс до складу податкового кредиту за січень 2011 року 14873 грн., за лютий 2011 року 11898 грн.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»за отримані будівельні роботи були здійснені в безготівковому порядку, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 169, 171, 173), копіями банківських виписок (а.с. 168, 170, 172) та не заперечується відповідачем.

У бухгалтерському обліку по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»за 01.01.2011-14.03.2012 року по ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» відображено отримання та оплату будівельних робіт, заборгованість станом на 14.03.2012 р. становить 53626 грн. (а.с. 89).

У подальшому будівельні роботи, виконані ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», включено в акти виконаних робіт та передані контрагентам-замовникам таких робіт з відповідним нарахування податкових зобов'язань, а саме. На виконання умов договору укладеного між позивачем та АТ «Галичфарм»за № 92/08/10ТГ від 31.08.2010 року (а.с.118-121), ремонтно-будівельні роботи щодо реконструкції дільниці виготовлення і розливу ФХЦ, були включені в: 1) акт № 4 приймання виконання будівельних робіт від 23.02.2011р (а.с. 141-144) та відображені в довідці про вартість виконання будівельних робіт від 23.02.2011 року (а.с.140) на загальну суму 44560 грн., в т.ч. ПДВ –7426,67 грн.; 2) акт № 31 приймання виконання будівельних робіт від 22.09.2011р (а.с. 146-154) та відображені в довідці про вартість виконання будівельних робіт від 22.09.2011 року (а.с.145) на загальну суму 227415 грн., в т.ч. ПДВ –37902,50 грн.

На виконання умов договору укладеного між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Будшляхмаш»за № 06-10 від 15.09.2010 року (а.с.98-101), ремонтні роботи приміщень СТО, були включені в: 1) акт №3 приймання виконання будівельних робіт від 27.01.2011р (а.с.112-113) та відображені в довідці про вартість виконання будівельних робіт від 27.01.2011 року (а.с.111) на загальну суму 30950 грн., в т.ч. ПДВ –5158,33 грн.; 2) акт №5 приймання виконання будівельних робіт від 21.02.2011р (а.с. 115-117) та відображені в довідці про вартість виконання будівельних робіт від 21.02.2011 року (а.с.114) на загальну суму 26124 грн., в т.ч. ПДВ –4354 грн.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відносини у сфері оподаткування прибутку підприємств до 01 квітня 2011 року регулювались Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (надалі Закон №334/94-ВР), який містив наступні нормативні положення щодо порядку формування валових витрат з податку на прибуток.

Відповідно до п. 5.1. цього Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.2.10 п. 5.2. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як передбачено п. 5.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року за № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: - у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Отже, валові витрати повинні підтверджуватися первинними обліковими документами, а при встановленні відсутності таких документів при перевірці податковий орган повинен вказати перелік відсутніх документів.

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, слід зазначити, що необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Вищий адміністративний суд України в своєму листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»роз'яснив, що не є підставою для відмові у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Зважаючи на наведене, а також відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

При вирішенні спору суд виходить з наступних мотивів:

ДП «Грандєвробуд»зареєстроване як юридична особа 01.09.2003 року виконавчим комітетом Львівської міської ради. Видами діяльності названого підприємства, згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серед іншого, є будівництво будівель та інших споруд. Що стосується матеріально-технічного забезпечення позивача, необхідного для здійснення обраного виду господарської діяльності, то суд встановив, що ДП «Грандєвробуд» має у своєму розпорядженні офісні приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Під Голоском, 15, якими позивач користується на умовах договору оренди №1-10/ОП від 04.01.2010 року (а.с. 207-209). Окрім того, позивач повідомив, що має є власні транспортні засоби та спеціалізована техніку: автокран КАМАЗ, самоскид МАЗ, легковий ВАЗ, екскаватор Zepelin та екскаватори Борекс-2201 та Борекс-2101, що підтверджується копіями відповідних свідоцтв про власність та реєстрацію транспортних засобів (а.с. 210-215). Для організації своєї роботи ДП «Грандєвробуд»використовує найману працю фізичних осіб, що підтверджується штатним розкладом підприємства (а.с. 116).

Для виконання власних зобов’язань за договорами будівельного підряду платник податку для виконання певних робіт залучав субпідрядників та відображав такі господарські операції в бухгалтерському та податковому обліку. Так, підставою для формування валових витрат з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року ДП «Грандєвробуд»в сумі 133855 грн. були акти приймання виконаних будівельних робіт встановленої форми та змісту, виписані ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»за наслідками господарських операцій щодо здійснення будівельних робіт з реконструкції дільниці виготовлення і розливу ФХЦ та ремонту приміщень СТО, про які зазначено вище. Підставою для формування податкового кредиту позивача за січень 2011 року в сумі 14873 грн.; за лютий 2011 року в сумі 11898 грн. на загальну суму 26771 грн. були податкові накладні встановленої форми та змісту, виписані ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»за наслідками операцій з виконання будівельних робіт. На вимогу суду представник позивача надала суду первинні документи на підтвердження зазначених вище обставин, які в цілому у повній мірі відображають зміст господарських операцій, їх вартісні та кількісні показники. Представник позивача надала, крім того, документальне підтвердження того, що придбані будівельні роботи надалі використано у господарській діяльності ДП «Грандєвробуд», про що також уже згадувалось вище. Обґрунтовуючи пов’язаність отриманих робіт з основним видом господарської діяльності підприємства представник позивача також долучила докази, які свідчать про наявність у позивача матеріально-технічної бази, необхідної для здійснення обраного ним виду господарської діяльності і яким відповідач, втім, не надав належної оцінки під час проведення перевірки позивача.

З приводу актів приймання виконаних будівельних робіт суд зазначає, що зазначені вище акти приймання виконаних будівельних робіт повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбаченим у п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995 року. Форма цих актів затверджена Наказом Міненергобуду України № 554 від 04.12.2009 року, а тому вони є належними підтверджуючими документами про отримання робіт, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку та формуються валові витрати в податковому обліку.

Відповідно до частини четвертої статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до частини другої статті 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача щодо нікчемності правочинів позивача з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»по суті ґрунтуються лише на акті Ленінської МДПІ у м. Луганську №803/23-35554567 від 11.11.2011 року про неможливість реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

З цього приводу передусім слід зазначити, що до матеріалів справи позивач долучив письмові пояснення від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»№ 31 від 20.08.2012 року (а.с.230), у яких підприємство підтвердило факт своїх господарських взаємовідносин з позивачем, на підтвердження чого надало копії документів, що підтверджують вищезазначені господарські операції (а.с. 231-253).

Щодо самого акта перевірки Ленінської МДПІ у м. Луганську №803/23-35554567 від 11.11.2011 року, то суд встановив, що цей акт був предметом розгляду Луганського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №2а-10972/11/1270 за позовом ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»до Ленінської МДПІ м. Луганськ. За наслідками судового розгляду суд прийняв постанову від 23.01.2012 року, копія якої долучена до матеріалів справи (а.с.173-185). В даній постанові суд, зокрема, зазначив про те, що висновок про відсутність у платника податків об'єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість податковий орган зробив без дослідження будь-яких первинних документів, що суперечить закону. Зазначив також і про те, що згаданий акт перевірки не містить жодних даних, які б свідчили про наявність у діяльності позивача обставин, передбачених ч. 1 ст. 228 ЦК України, як ознак нікчемного правочину. Посилання в акті перевірки на довідки БТІ та МРЕВ, органів земельних ресурсів про відсутність на праві власності у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»об’єктів рухомого та нерухомого майна не були прийняті судом до уваги, оскільки для ведення господарської діяльності суб’єкту господарювання не обов’язково мати на праві власності відповідні об’єкти. Суд критично поставився на висновки щодо неможливості встановлення місцезнаходження керівника підприємства та ведення ним анти суспільного способу життя, оскільки Ленінською МДПІ м. Луганськ не було надано належних цьому доказів, та зазначено, що це не може впливати на правильність або порушення платником податків господарської діяльності, ведення бухгалтерського та податкового обліку. Оскільки правомірність та обґрунтованість суджень суб'єкта владних повноважень, які викладені в акті перевірки № 717/23-5/24136939 від 09.03.2011 року не знайшли свого підтвердження, суд задовольнив позов ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»в частині незаконності проведення перевірки та складення акту. Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.03.2012 року по справі №2-а-10972/11/1270 (а.с. 186-188) залишив без змін постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»є надуманими та спростовуються долученими до матеріалів справи письмовими доказами, а отже - не доводять порушення позивачем податкового законодавства.

Стосовно самого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаного ним товару, грошового зобов'язання з податку на прибуток, слід зазначити наступне. Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця, а тим більше бути підставою для категоричного висновку про нікчемність його правочинів та фіктивне підприємництво.

Окрім того, висновки про порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені відповідач зробив з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ані Податковий кодекс України, ані Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За змістом статті 228 ЦК України у редакції, яка діє з 01 січня 2011 року, правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, належать до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів.

З цього приводу слід також додати, що відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, прийняті на основі висновків акта перевірки від 23.02.2012 року податкові повідомлення-рішення від 22.03.2012 року № 0001812300/413 та № 0001822300/412 не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 128, 158, 160-163 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області від 22.03.2012 року № 0001812300/413 та № 0001822300/412.

Стягнути з державного бюджету на користь ДП «Грандєвробуд»понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 603 (шістсот три) гривні.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 13 листопада 2012 року.

Суддя Москаль Р.М.