Постанова № 27457408, 13.11.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 листопада 2012 р. № 2-а- 9684/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -судді Зінченка А.В.,

при секретарях -Алавердян Е.А., Волошкіной А.О.

за участі представників сторін:

Позивача -Малахової Ю.А.

Відповідача -Данканич М.Д., Джиджавадзе Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник»до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник», звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС, в якому після зменшення розміру позовних вимог, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000922220 від 09.08.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 676789,00 грн. (сума збільшеного податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання).

Свій позов позивач обґрунтував тим, що Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Будівельник»питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, за наслідками якої складений акт перевірки від 30.07.2012 року № 1359/2220/31061880.

Перевіркою ТОВ «Будівельник»встановлено зокрема порушення п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Московському районі м.Харкова Харківської області ДПС винесено податкове повідомлення -рішення № 0000922220 від 09.08.2012 року.

Позивач не погоджується з донарахованим податком на прибуток у розмірі 676789,00 грн. (сума збільшеного податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання) та просить скасувати вказане податкове повідомлення -рішення в цій частині.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували, просили у його задоволенні відмовити, надавши суду свої письмові заперечення та зазначили, що податкове повідомлення -рішення повністю відповідає вимогам діючого податкового законодавства, є обґрунтованим та законним.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник»зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 31.07.2000 року, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію № 0019114.

Як платник податків знаходиться на податковому обліку у ДПІ Московського району м. Харкова Харківської області ДПС з 18.08.2000 року за № 289. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 29275599 від 07.09.2000 року, ТОВ «Будівельник»зареєстровано платником ПДВ.

Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Будівельник»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, за наслідками якої складений акт перевірки від 30.07.2012 року № 1359/2220/31061880.

Перевіркою ТОВ «Будівельник»встановлено зокрема порушення п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС винесено податкове повідомлення -рішення № 0000922220 від 09.08.2012 року.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що 02.08.2010 року ТОВ «Будівельник»(Покупець) укладено угоду № 02/08-сЗ з ТОВ «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»(Продавець), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передавати в узгоджені Сторонами строки, а Покупець зобов'язується приймати та сплачувати Товар відповідно до Специфікації до договору.

На виконання умов вищевказаного договору відвантаження товару здійснювалося на підставі виписаної ТОВ «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»на адресу ТОВ «Будівельник» видаткової накладної № РН-0000033 від 27.08.2010 року, яка підтверджує факт відвантаження ТОВ «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»на адресу ТОВ «Будівельник»товару (датчику тиску п'єзоелектричного) у кількості 848 шт. на загальну суму 3 531 072,00 грн. та ТОВ «Будівельник»отримана податкова накладна № 33 від 27.08.2010 року на загальну суму 3 531 072,00 грн. у т.ч. ПДВ -588 512,00 грн.

Оплата за поставлений товар здійснена у сумі 3 203 370,56 грн.

Транспортування товару підтверджується складеною товарно-транспортною накладною, яка надана до справи.

Суд вказує, що відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Таким чином, обов'язковою умовою для врахування витрат для визначення об'єкта оподаткування є наявність первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків цих витрат.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що податковий орган під час перевірки дослідив всі первинні документи, що підтверджують здійснення ТОВ «Будівельник»витрат з придбання датчиків тиску п'єзоелектричних у кількості 848 штук, отже, застосування даного припису діючого законодавства є безпідставним та таким, що повністю не узгоджується з даними первинних документів, наданих платником податків до перевірки.

Щодо порушення позивачем п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, суд вказує наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст.14 визначено поняття витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім зміни капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.п.. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, отже обов'язковою умовою для врахування витрат при визначенні об'єкту оподаткування є їх пов'язаність з провадженням господарської діяльності.

Під господарською діяльністю згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що датчики тиску п'єзоелектричні у кількості 848 штук, придбані ТОВ «Будівельник»у ТОВ НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»були використані в подальшому у межах господарської діяльності позивача з метою отримання прибутку, що також знайшло своє підтвердження у судовому засіданні, а саме: 03.08.2010 року між ТОВ ПВП «Вітактум»(Комісіонер) та ТОВ «Будівельник»(Комітент) укладений договір комісії № 11/К відповідно до умов якого Комісіонер зобов'язаний за дорученням Комітента за винагороду укласти для Комітента від свого ім'я одну або декілька зовнішньоторгових угод з продажу датчиків тиску п'єзоелектричних, що іменуються в подальшому «Товар»у кількості та за ціною, зазначеною у специфікації до договору на загальну суму 6 020 800,00 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі № 1 від 27.08.2010 року до договору комісії № 11/К від 03.08.2010 року визначено, що в рамках договору комісії № 11/К від 03.08.2010 року Комітент передає, а Комісіонер приймає датчики тиску п'єзоелектричні (коробок) у кількості 848 штук на загальну суму 3 010 400,00 грн.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ ПВП «Вітактум»складений звіт від 12.08.2011 року, яким повідомлено, що Комісіонер на виконання своїх зобов'язань за договором № 11/К від 03.08.2010 року від свого ім'я за рахунок Комітента уклав угоду з продажу (ВМД № 807070006/2011/430363 від 08.07.2011 року) датчиків тиску п'єзоелектричних на суму 3 042 000,72 грн. за курсом 7,9717, що склало 381 600,00 дол. СІЛА. Комісіонер на поточний рахунок Комітента перераховані грошові кошти у сумі З 043 370,56 грн.

Таким чином, придбані у ТОВ НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»датчики тиску були використані ТОВ «Будівельник»у власній господарській діяльності, а тому, витрати з їх придбання відповідно до ст. 138 Податкового кодексу України цілком правомірно включені до складу витрат відповідного податкового періоду.

Разом з тим, ДПІ у Московському районі м. Харкова зазначає про порушення ТОВ «Будівельник»п.п. 139.1.9 п. 139.1 Податкового кодексу України, якою передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що ТОВ «Будівельник»для проведення перевірки надані всі первинні документи, в тому числі розрахункові, платіжні, на підставі яких платник податків скористався свої правом на віднесення до складу валових витрат суму витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»з придбання товару у межах договору № 02/08-СЗ від 02.08.2010 року, зауважень з цього приводу акт перевірки не містить.

Відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями ст. 70 КАС України передбачено належність та допустимість доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

При цьому, суд зауважує, що відповідач не обґрунтував та не надав до суду належних доказів, що підтверджують його доводи стосовно відсутності доказів фактичного одержання позивачем товарів.

Також судом не приймаються до уваги доводи відповідача стосовно того, що правочин був укладений без мети реального настання правових наслідків, оскільки перевіркою не підтверджена економічна обґрунтованість (ділова доцільність) здійснених підприємством господарських операцій.

Суд вважає за необхідне зазначити, що положеннями ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не потрібно.

При цьому, приписами ст. 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, зокрема, будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом. Умови дійсності правочину випливають із його визначення як правомірної юридичної дії суб'єктів цивільного права, спрямованого на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків (ст. 202 ЦК України). Правочин є дійсним при одночасній наявності умов, визначених у ст. 203 ЦК України.

Положеннями ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недотримання в момент здійснення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першої - третьої, п'ятою і шостою ст. 203 цього Кодексу.

Аналізуючи наданий позивачем Договір поставки та первинні документи, що фіксують виконання сторонами своїх зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що дані документи свідчать про повне виконання наведених вимог для визначення зазначеної угоди (правочину) дійсним, оскільки лише невиконання цих умов спричиняє недійсність правочину. Інше законом не передбачено.

Крім цього, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладений між позивачем та його контрагентом договір не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до положень ст. 71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що дійсність правочину означає, що дія, вчинена у вигляді правочину, породжує юридичні наслідки, тобто спричиняє виникнення цивільних прав і обов'язків. Лише при судовому розгляді справи, встановивши факт здійснення нікчемного правочину, суд констатує його недійсність і має право застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину за власною ініціативою (ст. 216 ЦК України). Нікчемний правочин, виконання якого не почато ні однієї зі сторін, не породжує юридичних наслідків. Як свідчать надані до матеріалів справи документи, позивач отримав товар, здійснив його реалізацію, отримавши прибуток, отримав від покупця оплату і розрахувався з постачальником.

З огляду на наведені обставини, суд робить висновок про помилковість доводів відповідача про те, що правочин був укладений без мети реального настання правових наслідків.

Відповідно до статей 43 та 44 Господарського кодексу України, дозволена будь-яка комерційна діяльність, не заборонена законом і підприємство вільно у своєму виборі видів діяльності й у виборі постачальників.

Без встановлення у судовому порядку (в порядку кримінального судочинства) обставин щодо виконання підприємством конституційного обов'язку платити податки за результатами господарської діяльності в цілому й конкретній цивільно-правовій угоді, зокрема, не можна затверджувати про наявність у платника податку наміру на укладання угоди з метою, що суперечить інтересам держави й суспільства.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок про безпідставність доводів відповідача щодо нікчемності угод для додаткового обґрунтування ДПІ виключення частини сум зі складу валових витрат.

Суд також вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 160-163, 167, 254 КАС України , суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник»до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області ДПС №0000922220 від 09.08.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 676 789 грн. в тому числі з основним платежем -676 789 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -0,0 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник»понесені ним судові витрати в розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 15 листопада 2012 року.

Суддя А.В. Зінченко