Постанова № 27457030, 08.11.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/12515/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретарі Поддубному С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал-99», м. Костянтинівка

до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача: Чумакова А.В. - за дов.

від відповідача: Плохіх В.О., Шовчко Н.А. - за дов.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Кристал-99» заявлено позов до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 червня 2012 року № 0000442342-3367, яким донараховано податок на прибуток в сумі 490423 грн. та штрафні санкції 43598 грн.; від 19 червня 2012 року № 0000452342-3388, яким донараховано податок на додану вартість в сумі 348586 грн. та штрафні санкції 35321 грн.; від 6 вересня 2012 року № 0000742241-3418, яким донараховано податок на прибуток в сумі 490423 грн. та штрафні санкції 1 грн.; від 6 вересня 2012 року № 0000812241-3419, яким застосовано штрафні санкції 750 грн. (з урахуванням зміни позовних вимог заявою від 9 жовтня 2012 року).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень. Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кристал-99» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 30415453, знаходиться на податковому обліку в Костянтинівській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 06212650 від 18 листопада 2002 року.

З 9 по 28 квітня 2012 року відповідачем була здійснена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 10 травня 2012 року № 215/22-1-30415453 (надалі - акт планової перевірки).

21 травня 2012 року позивачем були подані письмові заперечення до акту перевірки від 10 травня 2012 року № 215/22-1-30415453, в яких позивач, зокрема, просив провести позапланову документальну перевірку на підставі доданих до заперечень первинних документів фінансово-господарської діяльності позивача, що не були враховані під час перевірки з неповажних причин. 14 червня 2012 року відповідачем була надана відповідь на заперечення № 3224/10/22-113-4.

У зв'язку із поданням позивачем заперечень до акту перевірки з вимогою перегляду результатів документальної планової перевірки, з 25 травня 2012 року по 7 червня 2012 року відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за наслідками якої складений акт від 14 червня 2012 року № 350/22/1-30415453 (надалі - акт позапланової перевірки).

За висновками обох вищенаведених актів перевірки відповідачем 19 червня 2012 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України:

№ 0000452342-3388, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 348586 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 35321 грн.;

№ 0000442342-3367, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 490423 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 43598 грн.

Судом встановлено, що рішенням Державної податкової служби у Донецькій області від 3 серпня 2012 року № 11670/1-/10.2-12-5 було частково скасоване податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2012 року № 0000442342-3367 з податку на прибуток в частині застосування штрафу в розмірі 43597 грн., в іншій частині рішення було залишено без змін, а також збільшена сума штрафу, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 19 червня 2012 року № 0000452342-3388 на 750 грн. Відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі. Пункт 60.4 статті 60 цього Кодексу передбачає, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу. За результатами адміністративного оскарження з урахуванням рішення Державної податкової служби у Донецькій області відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 6 вересня 2012 року № 0000742241-3418, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 490423 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції 1 грн.; від 6 вересня 2012 року № 0000812241-3419, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 750 грн., та які також оскаржуються позивачем в межах даної справи.

Враховуючи зазначене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19 червня 2012 року № 0000442342-3367 за відсутністю предмету спору, оскільки дане рішення вважається відкликаним в розумінні статті 60 Податкового кодексу України.

Правовою підставою визначення податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням наведені норми пункту 189.1 статті 189, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України. Правовою підставою визначення податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням наведені норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі - Закон № 334), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, та пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Як вбачається з актів планової та позапланової перевірок, перевіркою повноти визначення валових витрат відповідачем встановлено їх завищення позивачем на суму 417888 грн., а саме у 1 кварталі 2011 року встановлено реалізацію продукції власного виробництва нижче собівартості продукції. В ході перевірки встановлено, що позивачем реалізовано готової продукції за 1 квартал 2011 року на загальну суму 4963881 грн., в тому числі:

реалізовано ТОВ МНВО «Біокон» згідно з договором від 5 січня 2011 року № 07: у січні 2011 року гофроящик № 56 у кількості 30284 шт. за ціною 0,8834 грн. на суму 26752 грн. 89 коп., матеріальні витрати складають 34387 грн. 50 коп., різниця між ціною реалізації та матеріальними витратами на виготовлення реалізованих ящиків складає 7635 грн. 40 коп.; гофроящик № 230 у кількості 19955 шт. за ціною 1,175 грн. на суму 23447 грн. 13 коп., матеріальні витрати складають 30994 грн. 10 коп., різниця - 7546 грн. 97 коп.; у лютому 2011 року: гофроящик 69а у кількості 5007 шт. за ціною 2,65 грн. на суму 13268 грн. 55 коп., матеріальні витрати складають 17812 грн. 90 коп., різниця - 4544 грн. 35коп.;

реалізовано ПАТ «Горлівський м'ясокомбінат» згідно з договором від 20 травня 2011 року Д№ S20/05/11: у січні 2011 року: гофроящик № 121 у кількості 78000 шт. за ціною 2,2584 грн. на суму 176155 грн. 20 коп., матеріальні витрати складають 219780 грн. 60 коп., різниця - 43625 грн. 40 коп.; у лютому 2011 року: гофроящик № 121 у кількості 52000 шт. за ціною 2,2584 грн. на суму 117436 грн. 80 коп., матеріальні витрати складають 146286 грн. 40 коп., різниця - 28849 грн. 60 коп.; гофроящик № 261 у кількості 13818 шт. за ціною 1,5834 грн. на суму 21879 грн. 42 коп., матеріальні витрати складають 31115 грн. 40 коп., різниця - 9235 грн. 98 коп.; у березні 2011 року: гофроящик № 121 у кількості 126000 шт. за ціною 2,3334 грн. на суму 294008 грн. 40 коп., матеріальні витрати складають 379411 грн. 20 коп., різниця - 85402 грн. 80 коп.;

реалізовано ТОВ «Схід-Транс» згідно з договором від 27 грудня 2010 року № 05: у лютому 2011 року: гофроящик № 198 у кількості 41689 шт. за ціною 0,7167 грн. на суму 29878 грн. 50 коп., матеріальні витрати складають 138861 грн. 90 коп., різниця - 108983 грн. 40 коп.; гофроящик № 203 у кількості 20274 шт. за ціною 1,4 грн. на суму 28383 грн. 60 коп., матеріальні витрати складають 48787 грн. 40 коп., різниця - 20403 грн. 80 коп.; у березні 2011 року: гофроящик № 198 у кількості 41249 шт. за ціною 0,725 грн. на суму 29905 грн. 53 коп., матеріальні витрати складають 146314 грн. 50 коп., різниця - 116408 грн. 94 коп.; гофроящик № 203 у кількості 15556 шт. за ціною 1,425 грн. на суму 22167 грн. 30 коп., матеріальні витрати складають 39916 грн. 70 коп., різниця - 17749 грн. 40 коп.;

реалізовано ЗАТ «Комплекс Безлюдовський м'ясокомбінат»: у березні 2011 року: гофроящик № 121 у кількості 1000 шт. за ціною 2,5 грн. на суму 2500 грн., матеріальні витрати складають 3011 грн. 20 коп., різниця - 511 грн. 20 коп.

Отже, як зазначає відповідач, доходи від реалізації готової продукції у 1 кварталі 2011 року склали 4963881 грн., витрати склали 5476463 грн., в тому числі матеріальні витрати в сумі 5108768 грн., різниця складає збуток в сумі 512582 грн., яка виникла внаслідок реалізації продукції за ціною нижче від її собівартості. Також відповідач зазначає, що позивачем у 1 кварталі 2011 року також здійснювалася реалізація гофроящиків вищенаведеним підприємствам за ціною, що є вищою за собівартість, у зв'язку із чим відповідач здійснює висновок, що позивач завідомо здійснювало збиткову діяльність по реалізації гофроящиків на протязі трьох місяців, яка не обумовлена розумними економічними та іншими причинами ділового характеру.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 Закону № 334, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 статті 5 Закону № 334. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 № 334 господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Суд зазначає, що дійсно дана норма пов'язує господарську діяльність саме з отриманням доходу, однак це є загальною метою діяльності підприємства. З матеріалів справи вбачається, що господарська діяльність позивача є тривалою в часі, і господарські операції мають досліджуватися з урахуванням взаємодії одна з одною та виходячи на головну мету суб'єкта господарювання - отримання доходу в цілому від господарської діяльності. Натомість, як вбачається з актів перевірок, відповідач виокремив певні господарські операції та зазначив про наявність збитку від кожної господарської операції окремо, та виділивши наявність господарських операцій, в яких позивач отримав прибуток. Суд зазначає, що норми Закону № 334 не визначають можливість такого розподілу господарських операцій окремо у певному періоді на такі, від яких підприємство отримало дохід, та такі, від яких підприємством отримало збиток, та відповідно позбавлення підприємства права на включення витрат від господарських операцій, за якими отриманий збиток, до складу валових витрат. Суд також зазначає, що витрати, понесені позивачем відповідають вимогам пункту 5.1 та підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334 та підтверджені відповідними первинними документами.

Відповідач також зазначає, що позивачем занижений податок на додану вартість у загальному розмірі 83578 грн. за січень, лютий, березень 2011 року, у зв'язку із реалізацією продукції власного виробництва нижче собівартості продукції, яка здійснена без компенсації її вартості та не призначалася для використання у господарській діяльності.

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Пункт 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як проаналізовано судом вище, всі спірні господарські операції позивача здійснені в межах його господарської діяльності, всі податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит, оформлені належним чином, внаслідок чого відповідачем не доведене порушення позивачем норм пункту 189.1 статті 189 з урахуванням пункту 198.5 статті 198 та пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України. Суд також зазначає, що реалізація частини продукції позивачем за ціною нижче собівартості не може розглядатися як обставина, що виключає такі господарські операції взагалі із обсягу господарської діяльності підприємства.

Як вбачається з акту перевірки, у серпні 2011 року позивачем проведено коригування кількісних показників покупця ПАТ «ВО «Конті» з вартості поверненого товару на суму податку на додану вартість 13801 грн. та відкориговано податку на додану вартість по рядку 8.1 декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року (розрахунки коригування від 2 серпня 2011 року № 4 на суму ПДВ - 8716 грн. 95 коп., від 11 серпня 2011 року № 55 на суму 5083 грн. 65 коп.). Відповідач в акті здійснив висновок, що повернутий товар не використаний господарській діяльності підприємства. Позивачем до перевірки та під час судового розгляду справи були надані накладні на повернення товару від 11 серпня 2011 року № 255 на суму 30501 грн. 90 коп., в тому числі ПДВ 5083 грн. 65 коп., та від 2 серпня 2011 року № 253 на суму 52301 грн. 70 коп., в тому числі ПДВ 8716 грн. 95 коп.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Суд зазначає, що в розумінні вищенаведених норм Податкового кодексу України коригування не залежить від подальшого використання повернутого товару у господарській діяльності платника податків, на чому наполягає відповідач, та не позбавляє права підприємства на таке коригування у відповідному податковому періоді.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості вищенаведених висновків відповідача.

Як вбачається з актів перевірок, в порушення пункту 138.2, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, позивачем до складу витрат на збут безпідставно включені витрати в сумі 397695 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 88202 грн., за 2-3 квартали 2011 року на суму 230980 грн., за 2-4 квартали 2011 року на суму 397695 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами. Відповідач зазначає, що у період з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року позивачем до складу витрат на збут віднесено транспортно-заготовчі витрати, з придбання сировини в сумі 397695 грн. Згідно з договорами, укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю «Глорія Трейд» від 3 січня 2011 року № 09/2011-п та з Товариством з обмеженою відповідальністю «Костянтинівська інвестиційна група» від 13 січня 2010 року № 35-2010, зазначеними підприємствами були здійснені послуги з митного оформлення та перевезення імпортної сировини, що відповідно до пункту 9 наказу Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (зареєстрований 2 листопада 1999 року за № 751/4044) є транспортно-заготівельними витратами та включаються до вартості запасів. У бухгалтерському обліку підприємства транспортно-заготівельні витрати відображені по рахунку 93 «витрати на збут».

Відповідно до підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Пункт 138.2 статті 138 цього Кодексу передбачає, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що на виконання вищенаведених договорів позивача з ТОВ «Глорія Трейд», ТОВ «Костянтинівська інвестиційна група» між сторонами договору були підписані акти здачі-приймання робіт, акти наданих послуг, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з частинами 1-2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки та додатково до заперечень до акту перевірки позивачем надавалися відповідачу всі первинні документи щодо підтвердження витрат в сумі 397695 грн., які оформлені у відповідності з вимогами діючого законодавства, так само дані документи були долучені до матеріалів справи у якості письмових доказів, що спростовує висновок податкового органу щодо відсутності первинних документів у позивача на підтвердження даних витрат. Стосовно невірного віднесення позивачем в бухгалтерському обліку транспортно-заготівельних витрат по рахунку «витрати на збут», замість «запаси», суд зазначає, що відповідачем не доведений вплив даного порушення на об'єкт оподаткування, оскільки всі підтверджуючі первинні документи щодо понесених витрат були надані позивачем до перевірки у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості вищенаведених висновків відповідача.

Під час позапланової перевірки, результати якої були оформлені актом від 14 червня 2012 року № 350/22/1-30415453, при дослідженні питання щодо здійснення реалізації нижче собівартості продукції, як наведено в запереченнях позивача до акту планової перевірки від 10 травня 2012 року, відповідачем додатково встановлено порушення, допущене позивачем, а саме відсутність документів на утворення, оприбуткування та обліку відходів від виробництва гофроящиків та підприємством здійснюється списання гофрокартону у виробництво ящиків без наявності встановлених норм утворення відходів. Таким чином, під час позапланової перевірки, яка була здійснена у зв'язку із поданням заперечень позивачем до акту планової перевірки, відповідачем було встановлено порушення, яке не було встановлено під час планової перевірки, а саме безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат за 1 квартал 2011 року суму витрат з вартості утворених відходів від виробництва гофроящиків у розмірі 279665 грн., які не підтверджені первинними документами та не пов'язані з господарською діяльністю, а також завищення податкового кредиту на суму 251207 грн. у зв'язку із відсутністю первинних документів з вартості придбання гофролиста, який не використаний у господарській діяльності підприємства та не підтверджений первинними документами.

Відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Як зазначено судом вище, під час планової перевірки відповідачем в акті перевірки не було визначено про безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат за 1 квартал 2011 року суму витрат з вартості утворених відходів від виробництва гофроящиків у розмірі 279665 грн., які не підтверджені первинними документами та не пов'язані з господарською діяльністю, а також завищення податкового кредиту на суму 251207 грн. у зв'язку із відсутністю первинних документів з вартості придбання гофролиста, який не використаний у господарській діяльності підприємства та не підтверджений первинними документами, та дане питання не могло бути предметом заперечень позивача до акту планової перевірки, та не могло входити до кола питань, що стали предметом оскарження. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач у даному випадку вийшов за межі компетенції, встановленої підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Стосовно самого встановленого відповідачем порушення суд зазначає наступне. В акті позапланової перевірки відповідач посилається на порушення позивачем наказу Міністерства охорони навколишнього середовища України від 7 липня 2008 року № 342в частині ненадання позивачем до перевірки нормативів утворення відходів, лімітно-забірних карток, актів вимог на заміну матеріалів та інших документів, які є обов'язковими, виходячи з положень природоохоронного законодавства України. З цього приводу, суд зазначає, що відповідач безпідставно ототожнює документи, обов'язковість складення яких передбачена природоохоронним законодавством, з документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Наявність чи відсутність форм облікової документації відходів, дозволів, ніяким чином не впливає на формування платником податків валових витрат, так само як і відсутність чи неналежне оформлення документів природоохоронного напрямку з неможливістю врахування певних господарських операцій в межах господарської діяльності підприємства, що як наслідок ще й спричинило безпідставний висновок податкового органу про завищення податкового кредиту позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості вищенаведеного висновку відповідача.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявність порушень з боку позивача в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал-99» до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 червня 2012 року № 0000442342-3367, № 0000452342-3388, від 6 вересня 2012 року № 0000742241-3418, № 0000812241-3419 задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції від 19 червня 2012 року № 0000452342-3388, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 348586 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 35321 грн.; від 6 вересня 2012 року № 0000742241-3418, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 490423 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції 1 грн.; від 6 вересня 2012 року № 0000812241-3419, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 750 грн.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал-99» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1610 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 8 листопада 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 13 листопада 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.