Постанова № 27456953, 11.10.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/4600/12

категорія 8.2.1

11 жовтня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

при секретарі - Лукач В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Новоград-Волинськсільмаш" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000912320 від 03.02.2012 р.,-

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Новоград-Волинськсільмаш" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції від 03.02.2012 року №0000912320, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 54072,00грн. та нарахована штрафна санкція в сумі 13518,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на відповідність дій підприємства вимогам Податкового кодексу України, який визначає підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства. Зазначає, що наявні у позивача первинні документи, на підставі яких податок на додану вартість включений до складу податкового кредиту в жовтні 2011 року, оформлені у відповідності до вимог чинних нормативно-правових актів та підтверджують факт здійснення відповідної господарської операції з ТОВ "Транс Агенство Сервіс".

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти адміністративного позову та просив відмовити у його задоволенні. Пояснив, що позивачем не надані належні докази в підтвердження факту здійснення господарської операції та вважає неправомірним включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року в розмірі 54071,85 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Транс Агенство Сервіс".

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Новоград-Волинськсільмаш" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року, при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "Транс Агенство Сервіс", за наслідками якої складено акт від 13.01.2012 року №27/05-53/23-20/00238167.

Зазначеним актом зафіксовано відсутність у позивача належних документів, які підтверджують факт отримання товарів, тому згідно з ч.ч.1,5 ст. 203, п.п.1,2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України; зазначена угода має ознаки нікчемності та відповідно до п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п.п 201.1, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України донараховано податок на додану вартість за жовтень 2011 року в розмірі 54071,85 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 03.02.2012року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000912320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 54071,85 грн. та нарахована штрафна (фінансова) санкція в сумі 13518,00 грн.

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд визнає його таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, зважаючи на наступне.

Так, судом встановлено, що в акті перевірки зафіксовано обставини, відповідно до яких між позивачем (Покупець) та ТОВ "Транс Агенство Сервіс" (Постачальник) укладено договір поставки від 04.08.2011 року № 041201, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець - прийняти та оплатити на умовах, викладених у Договорі, металопродукцію. Кількість кожної партії товару узгоджується між сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях до Договору. З моменту прийняття та оплати Покупцем рахунку -фактури або підписанням сторонами специфікації партія товару вважається узгодженою між сторонами. Під "партію товару" вважається товар, зазначений в одному рахунку-фактурі або в одній специфікації та підтверджується у відповідних товарно - транспортних та видаткових накладних.

На виконання умов даного договору ТОВ "Транс Агенство Сервіс" поставило позивачу металопродукції на загальну суму 322354,63 грн. та виписало у жовтні 2011 року податкові накладні з включенням до їх складу податку на додану вартість у сумі 54071,84 грн. Разом з тим, оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по накладних підтверджуються наявними товарно - транспортними накладними, видатковими накладними. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Розрахунки між позивачем сальдо розрахунків з ТОВ "Транс Агенство Сервіс" проводились в безготівковій формі.

Заперечуючи проти права позивача на включення згаданої суми податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідач також в акті перевірки ( ст. 6 акту перевірки) вказує на те, що в наданих товарно-транспортних накладних зазначено походження металопродукції Запоріжсталь, сертифікат походження якого не було надано товариством. Проте, як встановлено в судовому засіданні паспорти якості на всю металопродукцію придбану у ТОВ "Транс Агенство Сервіс" позивач мав на час перевірки, але даний факт перевіряючими не був взятий до уваги.

Таким чином, позивач, на підставі первинних бухгалтерських документів, включив до податкового кредиту товариства за жовтень 2011 року сума податку на додану вартість у розмірі 54072,00 грн..

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Кодекс).

Так, пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Зміст наведених норм свідчить, що наявність господарських операцій з придбання товарів, з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Транс Агенство Сервіс" металопродукції, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Крім того, вказані в акті податкові накладні, виписані ТОВ "Транс Агенство Сервіс" складені у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, а фактів не підтвердження сплачених сум податку у зв'язку з придбанням товарів перевіркою, та судом судом, не встановлено.

Так, зазначені обставини знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи, під час якого було встановлено, що позивач належними доказами довів факт придбання металопродукції, його транспортування та використання у власній господарській діяльності, що зокрема, підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договором поставки 041201 від 04 серпня 2011 року, податковими та видатковими накладними, звітами матеріально - відповідальної особи ОСОБА_1М.(№№4,12), в яких вказано, що продукція отримана від вказаного контрагента, була оприбуткована 14.10.2011 року та 31.10.2011 року, а також іншими документами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог ст. 198 Податкового кодексу України.

Крім того, надані позивачем документи дають підстави для висновку про сплату товариством сум податку на додану вартість в ціні придбання металопродукції у ТОВ "Транс Агенство Сервіс", яке видало позивачу відповідні податкові накладні, маючи статус платника податку, що не заперечується відповідачем.

З огляду на викладене законодавче регулювання спірних правовідносин та на встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Податковим кодексом України умов для включення сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, суд вважає, що оскаржуване рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на що вважає позовні вимоги про його скасування обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд вважає, твердження відповідача, щодо нікчемності угод безпідставним, виходячи з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідач, посилаючись на відсутність документів на перевезення товару та складських документів вважає, що договори купівлі - продажу укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже є нікчемними.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Правочин, укладені між позивачем та ТОВ "Транс Агенство Сервіс" спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними відповідачем нікчемними угодами, підтверджено тим, що за цими угодами сторони виконали повністю взяті на себе зобов'язання по продажу металопродукції, а позивач здійснив оплату за поставлені ТОВ "Транс Агенство Сервіс" товарно-матеріальні цінності. Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції.

Крім того, згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На думку суду, при визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Крім того, вище згаданий договір про закупівлю металопродукції не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним.

Податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не подано суду будь-яких доказів, які б ставили під сумнів реальність настання наслідків, укладеного між позивачем та ТОВ "Транс Агенство Сервіс" договору, а також про умисність його укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. З огляду ж на розподіл обов'язків по доказуванню в адміністративному процесі в даному разі тягар доведення наявності порушення позивачем правил оподаткування покладається на контролюючий орган - відповідача по справі. Відсутність таких доказів судом розцінюється як недоведеність відповідачем своїх тверджень викладених в акті перевірки, що свідчить про відсутність підстав для висновку про завищення сум податкового кредиту та відповідно нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Усі господарські операції, підтверджені первинними документами ПАТ "Новоград-Волинськсільмаш", у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності укладених договорів є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню, а тому визнає нечинним та скасовує податкове повідомлення-рішення Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції від 03 лютого 2012 року №0000912320.

Керуючись:Податковим кодексом України, ст.ст. 158-163,254 КАС України, суд,-

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області форми "Р" № НОМЕР_1.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 18 жовтня 2012 р.