Постанова № 27456687, 15.10.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/34/12

категорія 8.2.1

15 жовтня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

при секретарі - Лукач В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Д'Нина" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.06.2011 р. № 0001222301,-

встановив:

Приватне підприємство "Д'Нина" звернулось до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби з позовом, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 14.06.2011 р. № 0001222301, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 17677,00 грн. та нарахована штрафна санкція в сумі 4419,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на відповідність дій підприємства вимогам Закону України "Про податок на додану вартість", який визначав підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства, на час його формування. Зазначає, що наявні у позивача первинні документи, на підставі яких податок на додану вартість включений до складу податкового кредиту в жовтні 2010 року, оформлені у відповідності до вимог чинних нормативно-правових актів та підтверджують факт здійснення відповідної господарської операції з ПП "Поляріс-Нова".

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти адміністративного позову та просив відмовити у його задоволенні. Пояснив, що позивачем не надані належні докази в підтвердження факту здійснення господарської операції та вважає неправомірним включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за жовтень 2010 року в розмірі 17677,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Поляріс-Нова".

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено невиїзну перевірку ПП "Д'Нина" по взаємовідносинах з ПП "Поляріс-Нова", за наслідками якої складено акт від 24.05.2011 року №788/23-01/36863723.

Зазначеним актом зафіксовано відсутність у позивача належних документів, які підтверджують факт отримання товарів у контрагента позивача, тому на порушення ч.ч.1,5 ст. 203, п.п.1,2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України та п. п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено податковий кредит за жовтень 2010 року в розмірі 17677,00 грн., який проведено на підставі нікчемних правочинів.

На підставі акта перевірки відповідачем 14 червня 2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001222301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 17677,00 грн. та нарахована штрафна (фінансова) санкція в сумі 4419,00 грн.

В порядку адміністративного узгодження вказане податкове повідомлення-рішення було залишено податковим органом без змін.

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд визнає його таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, зважаючи на наступне.

Так, в акті перевірки, зокрема встановлено відсутність факту переходу права власності на м'ясну продукцію від ПП "Поляріс-Нова" до ПП "Д'Нина".

На думку перевіряючих взаємовідносини ПП "Д'Нина" з ПП "Поляріс - Нова" по поставці м'ясної продукції мали нетоварний характер, так як не виконано умови договору поставки відповідно до Цивільного та Господарських кодексів України, поставка не супроводжена всіма необхідними документами відповідно до законодавства України, які б підтверджували її дійсність, відсутній факт прийому-передачі продукції.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ПП "Поляріс-Нова" (Постачальник) укладено договір поставки від 01.01.2010 року № КАМ-1309, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець - прийняти та оплатити Товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних ( товарно - транспортних та видаткових), що виписуються на кожну партію Товару.

Крім того, 01.08.2010 року між ПП "Д'Нина" (Замовник) та ПП "Поляріс - Нова" (Постачальник) укладено договір б/н, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити Замовнику запчастини до гірничного обладнання, м'ясну продукцію, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити на умовах даного договору. Ціни на продукцію по даному Договору, вказані в доповненні на момент його укладання. Також зазначено, що поставка товару проводиться автотранспортом Постачальника (а.с.20). Отже, в даному випадку, витрати з перевезення продукції несе Постачальник і доставляє продукцію власним транспортом, тому транспортні витрати включені у склад вартості товару.

Водночас, актом перевірки підтверджено, що ПП "Поляріс - Нова" поставило позивачу м'ясну продукції та виписало податкові накладні, а саме: № 89 від 06.08.2010 року на суму ПДВ 5300,04 грн.; №90 від 06.08.2010 року на суму 5000,00 грн.; № 91 від 20.08.2010 року на суму ПДВ 6973,43 грн.; № 28/1 від 31.08.2010 року на суму ПДВ 403,03 грн. ( а.с.12).

Проведення розрахунків позивача по вказаних операціях з поставки м'ясної продукції, на яку містяться відповідні посвідчення про якість (а.с.37-46), з ПП "Поляріс - Нова" підтверджується також копіями банківських виписок, які містяться в матеріалах справи ( а.с. 26-36).

Таким чином, позивач, на підставі первинних бухгалтерських документів, включив до податкового кредиту товариства за жовтень 2010 року суму податку на додану вартість у розмірі 17677,00 грн.

Правовідносини, що виникли в період формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюювались Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997, № 168/97-ВР, (з наступними змінами та доповненнями) (надалі - Закон).

Так, у відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Водночас п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкові накладні виписані контрагентом-постачальником ПП "Поляріс - Нова" офформлені належним чином та є первинними бухгалтерськими документами, що засвідчують факт придбання платником податків товарно-матеріальних цінностей, з дати отриманння яких, згідно з приписами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону, у платника виникає право на податковий кредит та згідно п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Зміст наведених норм свідчить на користь того, що наявність господарських операцій з придбання товарів, з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у ПП "Поляріс - Нова" м"ясної продукції, на які платник податку посилається, як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Так, зазначені обставини знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи, під час якого було встановлено, що позивач належними доказами довів факт придбання м"ясної продукції.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону.

Крім того, надані позивачем документи дають підстави для висновку про сплату підприємством сум податку на додану вартість в ціні придбання м"ясної продукції у ПП "Поляріс-Нова", яке видало позивачу відповідні податкові накладні, маючи статус платника податку на час здійснення господарських операцій.

З огляду на викладене законодавче регулювання спірних правовідносин та на встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Законом України "Про податок на додану вартість" умов для включення сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, суд вважає, що оскаржуване рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ не відповідає вимогам чинного законодавства, та вважає позовні вимоги про його скасування обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд вважає, твердження відповідача, щодо нікчемності угод безпідставним, виходячи з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідач, посилаючись на відсутність документів на перевезення товару та складських документів вважає, що договори купівлі - продажу укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже є нікчемними.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Правочини, укладені між позивачем та ПП "Поляріс-Нова" спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними відповідачем нікчемними угодами, підтверджено тим, що за цими угодами сторони виконали повністю взяті на себе зобов'язання по продажу мясної продукції, а позивач здійснив оплату за поставлений ПП "Поляріс-Нова" товар. Платник податку у своїй бухгалтерській та податковій звітності повно і достовірно відобразив вчинені операції.

Крім того, згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На думку суду, при визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не подано суду будь-яких доказів, які б ставили під сумнів реальність настання наслідків, укладених між позивачем та ПП "Поляріс-Нова" договорів, а також про умисність їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. З огляду ж на розподіл обов'язків по доказуванню в адміністративному процесі в даному разі тягар доведення наявності порушення позивачем правил оподаткування покладається на контролюючий орган - відповідача по справі. Відсутність таких доказів судом розцінюється як недоведеність відповідачем своїх тверджень викладених в акті перевірки, що свідчить про відсутність підстав для висновку про завищення сум податкового кредиту та відповідно нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Усі господарські операції, підтверджені первинними документами ПП "Д'Нина", у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності укладених договорів є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню, а тому визнає нечинним та скасовує податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної Державної податкової інспекції Житомирської області № 0001222301 від 14.06.2011року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163,254 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовільнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної Державної податкової інспекції Житомирської області № 0001222301 від 14.06.2011року.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 19 жовтня 2012 р.