Постанова № 27456521, 08.11.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/9053/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15:15

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Толстолуцької М.М.

при секретарі Перовій В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Алантін» (м. Донецьк)

до

Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецьк Донецької області Державної податкової служби (м. Донецьк)

про

скасування податкового повідомлення - рішення від 30.03.2012 № 1063/10/17-2, -

за участю представників сторін:

від позивача - Печнікова О.І. - за довіреністю,

від відповідача - Кузьмичова Т.С. - за довіреністю,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алантін» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецьк Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 30.03.2012 № 1063/10/17-2.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, проси відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

17.08.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Алантін» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецьк Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 30.03.2012 № 1063/10/17-2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта перевірки № 1019/23-2/37295107 від 07.03.2012, яким зафіксовано, у тому числі, порушення норм Податкового кодексу України та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у вигляді неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 12 000 грн. за вересень 2010 року за наслідками операції з внесення ОСОБА_3 до статутного капіталу підприємства рухомого майна. Позивач не погоджується з вказаним висновком податкового органу, оскільки вважає, що внесення майна в статутний капітал підприємства є прямою інвестицією. На підставі норм п.п. 14.1.81 «б» п. 14.1 ст. 14, п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164, п.п. 165.1.44 п. 165.1 ст. 165, п. 170.2 ст. 170, п.п. 196.1.1 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України позивач вказує, що при внесенні фізичною особою майна в статутний капітал підприємства у такого підприємства не настає обов'язку нараховувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб з вартості внесеного майна. Крім того, вказане майно знаходилось в оренді ТОВ «Алантін», а до статутного фонду майно було внесено 23.09.2011. Просив позов задовольнити (арк. справи 3-4).

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що проведеною перевіркою позивача встановлено порушення ним вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Податкового кодексу України внаслідок чого позивачу було донараховано податок з доходу фізичних осіб у розмірі 12 000,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3510,00 грн. срібним податковим повідомленням-рішенням. Відповідач вказав, що до перевірки не було надано договору оренди, на якій посилався позивач у позовній заяві. Також, відсутні докази здійснення орендних платежів. Згідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва станом на 30.06.2011, в графі «Статутний капітал» вказана сума 80 000,00 грн. на початок звітного періоду 01.04.2011 та на кінець звітного періоду 30.06.2011. До перевірки були надані акти прийому-передачі майнових внесків до статутного фонду, які підтверджують факти внесення рухомого майна до статутного фонду підприємства від 30.09.2010 та від 01.10.2010. Посилаючись на приписи Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Податкового кодексу України, просив відмовити у задоволенні позовних вимог (арк. справи 111-112)

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Алантін» зареєстровано як юридична особа 24.09.2010 Виконавчим комітетом Донецької міської ради, включено до ЄДРПОУ за кодом 37295107, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Донецькій області від 14.08.2012 (арк. справи 113), Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк. справи 114). Позивач здійснює діяльність на підставі Статуту, затвердженого у новій редакції 08.08.2012 (арк. справи 129-139).

Позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби з 27.09.2010, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 26.03.2012 № 69/10/18-214 (арк. справи 125).

З 22.02.2012 по 01.03.2012 Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби проводилась позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Алантін» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 24.09.2010 по 31.12.2011, за наслідками якої складено акт від 07.03.2012 № 1019/23-2/37295107 (арк. справи 7-30).

Згідно з висновком акту перевірки, позивачем допущено, серед іншого, порушення вимог:

- п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 «а» ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого встановлено неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 12 000,00 гривень, у тому числі за вересень 2010 року у сумі 12 000,00 гривень;

- п. 19.2 «б» ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого не відображена сума доходу громадян від отримання корпоративних прав підприємства по коду «14» у Ф.1-ДФ за 3 квартал 2010 року;

- п. 176.2 «б» ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено надання до органу державної податкової служби податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку з недостовірними відомостями про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичної особи ОСОБА_3 по коду «106» у 1, 2, 3, 4 кварталах 2011р.

20.03.2012 за вих. № 53 позивач направив заперечення на акт перевірки (арк. справи 42-43), які були залишені податковим органом без задоволення (арк. справи 49-56).

30.03.2012 Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» 0000051704 № 1063/10/17-2, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Алантін» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 15 510,00 гривень, у тому числі за основним платежем - 12 000,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 510,00 гривень (арк. справи 6).

Стосовно номера податкового повідомлення-рішення відповідачем надані письмові пояснення, згідно з якими №0000051704 - це номер згідно реєстру податкових повідомлень-рішень, а № 1063/10/17-2 є реєстраційним номером вихідної кореспонденції згідно системного автоматизованого контролю АС «Ділкон» (арк. справи 154).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» стало те, що засновником підприємства до статутного фонду було внесено рухоме майно на загальну суму 80 000,00 гривень, що становить 100% статутного фонду, що підтверджено актами прийому-передачі. На підставі положень п. 1.2, п. 1.15, п. 1.28 ст. 1, п.п. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», ст.ст. 715, 716 Цивільного кодексу України, внесення фізичною особою в статутний фонд підприємства належного їй майна є інвестицією. Інвестування фізичною особою до статутного фонду господарського товариства належного їй на праві власності рухомого майна є з її боку відчуженням такого майна. В обмін на внесене до статутного фонду рухоме майно, підприємство надає фізичній особі корпоративні права та виступає податковим агентом щодо вартості такого майна. У порушення п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.п. 19.2 «а» ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» Товариство з обмеженою відповідальністю «Алантін» при внесенні фізичною особою ОСОБА_4 майнового внеску до статутного фонду підприємства на загальну суму 80 000,00 гривень не нарахувало та не перерахувало податок з доходів фізичних осіб (арк. справи 24).

Згідно зі Статутом ТОВ «Алантін» у редакції від 23.09.2010, розмір статутного капіталу Товариства складає 80 000,00 грн. Розмір долі у статутному капіталі учасника ОСОБА_4 становить 80 000,00 грн., що складає 100% статутного капіталу ТОВ «Алантін». До моменту державної реєстрації учасник вносить 100% статутного капіталу майном на загальну суму 80 000,00 грн., а саме: комп'ютер офісний 2 шт. за ціною 7500,00 грн. на суму 15 000,00 грн.; кресло 5 шт. за ціною 1 000,00 грн. на суму 5 000,00 грн.; тумба 5 шт. за ціною 500,00 грн. на суму 2 500,00 грн.; стіл письмовий 5 шт. за ціною 800 грн. на суму 4 000,00 грн.; кондиціонер 2 шт. за ціною 4000,00 грн. на суму 8000,00 грн.; шафа офісна 5 шт. за ціною 1 000,00 грн. на суму 5 000,00 грн.; диван 2 шт. за ціною 20 000,00 грн. на суму 40 000,00 грн.; пересувний стіл 1 шт. за ціною 500,00 грн. на суму 500,00 грн. (арк. справи 83).

Таким чином, фізична особа ОСОБА_4 здійснив внесення майна до статутного фонду підприємства в обмін на корпоративні права у вигляді 100%.

Позивач стверджує, що вказана операція не повинна оподатковуватись податком з доходів фізичних осіб, та, відповідно, ТОВ «Алантін» не є податковим агентом щодо утримання податку з фізичної особи, оскільки це суперечить вимогам п.п. 165.1.44 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України.

Суд не приймає до уваги зазначений довід позивача, оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України та на них розповсюджується дія Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Зокрема, пунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

У відповідності до пункту 1.15 статті 1 цього Закону, податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

На підставі підпунктів «а», «б» пункту 19.2 статті 19 цього Закону, особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.

Як передбачено п.п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 статті 8 цього Закону, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Поняття «інвестиції» визначено у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який втратив чинність, але діяв на час спірних відносин). Відповідно до пункту 1.28 статті 1 цього Закону, інвестиція - це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції. При цьому, згідно з підпунктом 8.4.11 пункту 8.4 статті 8 цього Закону, до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного капіталу іншої особи.

Аналізуючи приведені вище положення законодавства, суд приходить до висновку, що операції із внесення майна до статутного фонду підприємства є фінансовою інвестицією. Юридична особа, яка в обмін на внесене до його статутного фонду рухоме майно надає фізичній особі корпоративні права, згідно із п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є податковим агентом щодо вартості такого майна та повинна утримати податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15%, а також відобразити надання зазначених прав у податковому розрахунку № 1-ДФ (Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку).

За таких обставин суд вважає доведеним факти внесення ОСОБА_4 до статутного капіталу ТОВ «Алантін» майна на суму 80 000,00 грн. станом на 23.09.2010, та, відповідно, не утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15%, що дорівнює 12 000,00 грн.

На підставі підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

За таких обставин суд вважає правомірним здійснення податковим органом донарахування податку з доходів фізичних осіб ТОВ «Алантін» спірним податковим повідомленням-рішенням.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що вказане рухоме майно знаходилось в оренді у ТОВ «Алантін» та було внесено до статутного фонду товариства 23.09.2011, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2010 між фізичною особою ОСОБА_4 як Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алантін» як Орендарем укладено договір оренди товарно-матеріальних цінностей № 01/2010 (арк. справи 57), відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у платне користування майно у вигляді офісних меблів вартістю 80 000,00 гривень, а саме: комп'ютер офісний 2 шт. за ціною 7500,00 грн. на суму 15 000,00 грн.; кресло 5 шт. за ціною 1 000,00 грн. на суму 5 000,00 грн.; тумба 5 шт. за ціною 500,00 грн. на суму 2 500,00 грн.; стіл письмовий 5 шт. за ціною 800 грн. на суму 4 000,00 грн.; кондиціонер 2 шт. за ціною 4000,00 грн. на суму 8000,00 грн.; шафа офісна 5 шт. за ціною 1 000,00 грн. на суму 5 000,00 грн.; диван 2 шт. за ціною 20 000,00 грн. на суму 40 000,00 грн.; пересувний стіл 1 шт. за ціною 500,00 грн. на суму 500,00 грн. Розмір орендної плати становить 920,00 грн. на 1 квартал. Передача майна в оренду здійснена відповідно до акту передачі-приймання товарно-матеріальних цінностей від 24.09.2010 (арк. справи 58).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що до перевірки позивач вказаний договір та первинні документи до нього не надавав.

Як вбачається з акту перевірки та не заперечується сторонами, фізична особа ОСОБА_4 змінив прізвище на Романов відповідно до свідоцтва про шлюб від 04.06.2011 серії 1-НО № 243846, виданого Міським відділом Державної реєстрації актів цивільного стану Горлівського МУЮ (арк. справи 24). Згідно зі Статутом ТОВ «Алантін» ОСОБА_3 є учасником товариства (арк. справи 70).

23.09.2011 до договору оренди було укладено додаткову угоду № 01, згідно з якою договір оренди розірвано з 23.09.2011 (арк. справи 59). Усі товарно-матеріальні цінності були передані фізичній особі ОСОБА_3 згідно акту передання-приймання від 23.09.2011 (арк. справи 60).

На підтвердження надання послуг оренди суду надані рахунки, виставлені до сплати фізичною особою ОСОБА_3 до сплати позивачу та акти здачі-прийняття робіт (арк.. справи 140-147).

Згідно з актом передання-приймання товарно-матеріальних цінностей від 23.09.2011, все вище перелічене майно засновник ОСОБА_3 передав до статутного фонду ТОВ «Алантін» (арк. справи 61). Розпорядженням № 3 від 23.09.2011 вказане майно було введено в експлуатацію (арк. справи 95).

Згідно зі Статутом ТОВ «Алантін» (у редакції від 27.03.2012), розмір статутного капіталу Товариства складає 80 000,00 грн. Розмір долі у статутному капіталі учасника ОСОБА_3 становить 80 000,00 грн., що складає 100% статутного капіталу ТОВ «Алантін» (арк. справи 71).

Таким чином, у матеріалах справи містяться документи, що суперечать одне одному за змістом, в частині дати внесення майна учасником товариства до статутного фонду.

Оцінюючи надані документи, суд враховує наступні вимоги Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 1 статті 69 цього Кодексу, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 86 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як вже зазначалось судом, під час проведення перевірки позивач не надавав податковому органу договору оренди та первинних документів до нього. Відповідно до пункту 44.6 статті 46 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Крім того, суд звертає увагу, що надані позивачем рахунки, що виставлялись до сплати за оренду майна фізичною особою ОСОБА_3, та акти здачі-прийняття робіт містять певні розбіжності. Так, у графі «Організація» вказаних рахунків зазначений фіз.особа ОСОБА_3; ці рахунки датовані 24.12.2010, 28.03.2011, 28.06.2011, 19.09.2011. Акти здачі-прийняття робіт затверджені фізичною особою ОСОБА_3 та директором ТОВ «Алантін» ОСОБА_3; ці акти датовані 31.12.2010, 31.03.2011, 30.06.2011, 23.09.2011. Разом із тим, як встановлено судом фізичною особою ОСОБА_4 прізвище було змінено на «Романов» після укладення шлюбу 04.06.2011. Зазначені обставини, на думку суду, вказують на те, що рахунки від 24.12.2010, 28.03.2011 та акти від 31.12.2010, 31.03.2011 могли були складені фактично пізніше, ніж дати, які у них вказані.

Крім того, як вбачається з Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва ТОВ «Алантін» станом на 30.06.2011, по рядку 300 «Статутний капітал» позивач вказав такі дані: на початок звітного року 80 тис.грн.; на кінець звітного періоду 80 тис.грн. (арк. справи 107-108).

Також суд звертає увагу на ту обставину, що позивач не надав жодного доказу здійснення орендної плати по рахункам, що виставлялись ОСОБА_3, не надав виписок по рахункам бухгалтерського обліку, які б підтверджували фактичне отримання послуг оренди та їх оплату, не надав відповідних декларацій з податку на прибуток, які б могли підтвердити включення орендної плати до валових витрат підприємства у відповідні періоди 2010-2011р.р.

Зазначені вище обставини, на думку суду, свідчать про те, що фактично позивачем було отримано майно до статутного фонду підприємства 23.09.2010, як і було встановлено податковим органом під час проведеної перевірки.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими висновки податкового органу, відображені у акті перевірки, та, як слідство, вважає правомірним прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення, з огляду на що відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Алантін» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецьк Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 30.03.2012 № 1063/10/17-2 - відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 08 листопада 2012 року.

Повний текст постанови складений 13 листопада 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.