Постанова № 2745325, 29.12.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.2008 № 05-6-32/250-32/330

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Капацин Н.В.

суддів: Пашкіної С.А.

Коротун О.М.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Демидовський І.Х. (довір. № 158/03 від 29.08.08р.)

відповідача – 1. Горячов Д.О. (довір. № 11/1-21/7271 від 02.07.08р.)

2. Ваган Г.В. (довір. № 11-17/59 від 18.09.08р.)

3.Писанка А.М. (довір. № 04-04/64 від 17.01.08р.)

4. Ваган Г.В. (довір. № 18-22/11639-18629 від 03.11.08р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного банку "Брокбізнесбанк"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.10.2008

у справі № 05-6-32/250-32/330 (Хрипун О.О.)

за позовом Акціонерного банку"Брокбізнесбанк"

до Державної митної служби України

Головного управління Державного казначейства України у Київській області

Бориспільської митниці Державного казначейства України

про стягнення 3160512,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.08р. у справі № 05-6-32/250-32/330 відмовлено Акціонерному банку „Брокбізнесбанк” в задоволенні позовних вимог про відшкодування за рахунок Державного бюджету суми 3 160 512,28 грн.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що за період з 30.09.04р. по 14.07.05р. АБ „Брокбізнесбанк” сплатив ввізне мито за розмитнення золота і срібла у мірних зливках в розмірі 3 160 512,29 грн., позивачем самостійно визначено код товару, заявлена митна вартість ввезеного товару, суд першої інстанції визнав відсутність неправомірних дій Відповідача 1 чи Відповідача 3 у сплаті позивачем ввізного мита.

Також суд першої інстанції вказує на те, що в силу Закону „Про Єдиний митний тариф” в редакції, що була чинна на момент розмитнення позивачем банківських металів, банківські метали не звільнялися від сплати ввізного мита, а відповідно до статті 25 Закону України „Про Єдиний митний тариф” над міру сплачене мито підлягає поверненню на вимогу власника товару протягом одного року з моменту митного оформлення товарів, трирічний термін для повернення надмірно стягнутих податків, акцизного збору та інших платежів і зборів закріплений в пункті 2.2 Інструкції про порядок здійснення розрахунків з Державним бюджетом України, затвердженої наказом Держмитслужби, Мінфіну від 30.06.2000р. № 368/149.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Акціонерний банк „Брокбізнесбанк” звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.08р. по даній справі, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АБ „Брокбізнесбанк” щодо стягнення з Державного казначейства суми 3 160 512,28 грн.

В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального і процесуального права.

У зв’язку з нез’явленням у судове засідання апеляційної інстанції окремих представників сторін та необхідністю дослідження великої кількості документів розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався.

Враховуючи, що в силу статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу в апеляційній інстанції переглядаються справи за правилами розгляду цих справ у першій інстанції, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, апеляційним судом зібрані додаткові докази, необхідні для вирішення спору та досліджені відзиви на апеляційну скаргу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін колегія суддів встановила наступне:

18 лютого 2008 року Акціонерний банк „Брокбізнесбанк” звернувся з позовом до Державної митної служби України та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про відшкодування банку шкоди, завданої неправомірними діями Бориспільської митниці, у зв’язку із вимушеною оплатою банком ввізного мита за розмитнення банківських металів на суму 3 160 512,28 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 05-6-32/250 від 29.02.08р. відмовлено у прийнятті позовної заяви з огляду на те, що мито, яке стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети і спір, пов’язаний зі здійсненням митницею владних повноважень щодо оподаткування товарів під час їх митного оформлення, носить публічно-правовий характер та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 15.05.08р. скасував ухвалу Господарського суду міста Києва № 05-6-32/250 від 29.02.08р., позовну заяву Акціонерного банку „Брокбізнесбанк” повернув до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті. В постанові Київського апеляційного господарського суду зазначається, що АБ „Брокбізнесбанк” звернувся в господарський суд з вимогою про відшкодування на підставі статті 1173 Цивільного кодексу шкоди, завданої юридичній особі незаконними діями органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, дії митниці завдали матеріальної шкоди позивачеві, позивачем заявлені вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, а не про повернення надмірно сплаченого мита, а тому спір має вирішуватися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Як зазначалося вище, суд першої інстанції розглянув позов АБ „Брокбізнесбанк”, але при цьому застосував, зокрема, норми Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” вказавши на те, що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації, зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Також місцевим господарським судом вказується на те, що позивачем порушено порядок, встановлений для повернення надмірно сплаченого мита, оскільки стаття 25 Закону України „Про Єдиний митний тариф” встановлює, що надмірно стягнуте мито підлягає поверненню протягом одного року з моменту митного оформлення товарів.

Колегія суддів вважає, що даний позов не є вимогою про повернення зайво сплаченого мита (про це зазначено і в постанові Київського апеляційного господарського суду від 15.05.08р., де вказано, що спір є цивільно-правовим по відшкодуванню шкоди), до даних взаємовідносин мають застосовуватися строки позовної давності, встановлені Цивільним кодексом України, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.08р. по даній справі підлягає зміні з наступних підстав:

За період з 30.09.04р. по 14.07.05р. на митну територію України через Бориспільську митницю поступили банківські метали (золото, срібло у мірних зливках виробництва країни Швейцарії) для Акціонерного банку „Брокбізнесбанк”. Банківські метали надійшли за наступними вантажними митними деклараціями: № 122000105/4/016842 від 30.09.04, № 122000105/4/016845 від 30.09.04р., № 122000105/4/017101 від 05.10.04р., № 122000105/4/017410 від 08.10.04р., № 122000105/4/017833 від 14.10.04р., № 122000105/4/018224 від 20.10.04р., № 122000105/4/018603 від 26.10.04р., № 122000105/4/018844 від 28.10.04р., № 122000105/4/019356 від 04.11.04р., № 122000105/4/019727 від 10.11.04р., № 122000105/4/020039 від 15.11.04р., № 122000105/4/020361 від 18.11.04р., № 122000105/4/020850 від 25.11.04р., № 122000105/4/021173 від 30.11.04 р., № 122000105/4/021420 від 03.12.04р., № 122000105/4/021641 від 07.12.04р., № 122000105/4/021837 від 09.12.04р., № 122000105/4/022249 від 15.12.04р., № 122000105/4/022579 від 20.12.04р., № 122000105/4/022960 від 23.12.04р., № 122000105/4/023333 від 28.12.04р., № 122000105/5/000334 від 12.01.05р., № 122000105/5/001240 від 31.01.05р., № 122000105/5/001772 від 09.02.05р., № 122000105/5/004186 від 21.03.05р., № 122000105/5/004486 від 24.03.05р., № 122000105/5/004993 від 31.03.05р.,

№ 122000105/5/009239 від 06.06.05р., № 122000105/5/011800 від 14.07.05р.

При розмитнені банківських металів за цими вантажними деклараціями позивачем сплачено Бориспільській митниці 3 297 819,27 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до апеляційного суду Акціонерним банком „Брокбізнесбанк”. Згідно виготовленого банком меморіального ордеру № 79 від 24.11.04р. Бориспільська митниця повернула позивачеві суму 228 362,40 грн. коштів митних послуг для зарахування в рахунок майбутніх платежів. Загальний розмір мита, сплаченого банком за розмитнення банківських металів за період з 30.09.04р. по 14.07.05р. складає суму 3 069 456,87 грн.

Відповідно до статей 3, 6 Закону України „Про Єдиний митний тариф” мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. Єдиний митний тариф України – це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території, Єдиний митний тариф затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, а статті 8, 17 цього Закону встановлюють, що ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України, ввізне мито є диференційованим і мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації.

Із доданих до матеріалів справи митних декларацій слідує, що на адресу позивача надходили банківські метали.

Закон України „ Про митний тариф України” (розділи ХІV-XV) в редакції від 18.03.04р. не зазначає ставок ввізного мита на банківські метали.

Листом № 33-000/5919-9112 від 05.12.03р. Національний банк України повідомив Державній митній службі України про те, що постановою Правління Національного банку України від 04.02.98р. № 34 затверджено класифікатор іноземних валют і облік банківських металів ведеться аналогічно обліку іноземної валюти.

Стаття 19 Закону України „Про Єдиний митний тариф”, в редакції від 15.06.04р., передбачає, що від сплати мита звільняються, зокрема, валюта України, іноземна валюта та цінні папери.

Стаття 1 Закону України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, стаття 1 Митного кодексу України встановлюють, що банківські метали, зокрема, золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів відносять до валютних цінностей.

Разом з тим, заступником голови Державної митної служби України 22.09.04р. на адресу митниць надіслано листа № 25/4-14-34/11541-ЕП, в якому зазначалося, що відповідно до пункту 1 статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” термін „іноземна валюта” до якого входять і банківські метали, але цей термін застосовується тільки для цілей цього Декрету, а у статті 1 Митного кодексу України терміни „іноземна валюта” і „банківські метали” розмежовані, а тому при здійсненні митного оформлення банківських металів ввізне мито сплачується на загальних підставах.

Прогалину в законодавстві законодавець виправив шляхом внесення 07.07.05р. змін до статті 19 Закону України „Про Єдиний митний тариф” зазначивши, що від сплати мита звільняються, зокрема, валюта України, іноземна валюта, цінні папери та банківські метали.

Безпідставними є посилання Державної митної служби України і Бориспільської митниці на те, що в силу статті 4 Закону України „Про Єдиний митний тариф” підлягають обкладенню митом всі товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України за винятком тих, що згідно зі статтею 19 цього Закону звільнені від сплати мита, оскільки стаття 17 Закону України „Про Єдиний митний тариф” вказує на те, що мито нараховується відповідно до ставок Єдиного митного тарифу, який затверджується Верховною радою України за поданням Кабінету Міністрів України (статті 3 Закону України „Про Єдиний митний тариф”). Слідуючи позиції відповідачів недоцільним було б затверджувати і застосовувати Закон України „Про митний тариф України”, яким встановлюються ставки ввізного мита за розмитнення конкретних товарів і інших предметів, перелік яких затверджується Законом України за поданням Кабінету Міністрів України.

Разом з тим, в переліку дорогоцінних металів, які підлягають обкладенню ввізним митом згідно із Законом „Про митний тариф України”, банківські метали відсутні.

Стаття 17 Закону України „Про Єдиний митний тариф України” передбачає, що мито нараховується митним органом України.

В період здійснення митних оформлень Бориспільською митницею за період з 30.09.04р. по 14.07.05р. в митних деклараціях зазначалися коди на срібло – 7106929100, на золото – 7108139000, що згідно Закону України „Про митний тариф України” в редакції від 05.04.01р. відноситься до дорогоцінних металів (розділи ХІV-XV) срібло у необробленому або напівобробленому вигляді, або у вигляді порошку 7106: у напівобробленому вигляді 710692: з вмістом не менш як 750 частин срібла на 1 000 частин сплаву; золото 7108 необроблене, напівоброблене або у вигляді порошку: в іншому напівобробленому вигляді 710813: інші. В той час, як в статті 1 Митного кодексу України банківські метали мають визначення, як золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості.

Таким чином, банківські метали не можуть класифікуватися за кодами, зокрема, 7106929100, 7108139000, як срібло і золото у необробленому або напівобробленому вигляді.

Також Закон України „Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними” не дає підстав ототожнювати дорогоцінні метали і банківські метали, оскільки в статті 1 цього Закону в пункті 1 дається визначення дорогоцінних металів, як золото, срібло, платина і метали платинової групи у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо), а в пункті 13 вказується, що банківські метали – золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів у зливках і порошках, що мають сертифікат якості.

Крім того, пункт 25 статті 1 Закону України „Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними” встановлює, що суб’єктами правовідносин у сфері видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та проведення операцій з ними можуть бути суб’єктами господарювання незалежно від форм власності в той час, як Закон „Про банки і банківську діяльність” не відносить банки до суб’єктів господарювання. Зокрема, стаття 2 цього Закону дає визначення терміну „банки”, як юридичної особи, яка залучає і розміщує грошові кошти фізичних і юридичних осіб і веде їх банківські рахунки.

Також опосередковано можливо зробити висновок про різницю між дорогоцінними металами і банківськими металами виходячи з того, що на проведення операцій з банківськими металами надає дозвіл (ліцензію) Національний банк України відповідно до Закону України „Про банки і банківську діяльність” та Закону України „Про Національний банк України”, а державний контроль за виконанням операцій із дорогоцінними металами здійснює Міністерство фінансів України та підпорядковані йому органи в силу статті 15 Закону України „Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними”.

Таким чином, справляння Бориспільською митницею з АБ „Брокбізнесбанк” митного збору за кодами Закону „Про митний тариф України” (розділи ХІV-XV) 7106-, 7108- є безпідставними.

Судом першої інстанції необґрунтовано застосовано, встановлений статтею 25 Закону України „Про Єдиний митний тариф” річний строк для повернення надмірно стягнутого мита, оскільки Київський апеляційний господарський суд в постанові № 05-6-32/250 від 15.05.08р. вказав, що даний спір не являється публічно-правовим, а позивачем заявлено вимоги про відшкодування шкоди відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу і спір має вирішуватися в порядку цивільного або господарського судочинства, предметом даного спору є відшкодування шкоди, а не повернення податків (мита).

В силу частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В постанові № 05-6-32/250 від 15.05.08р. Київський апеляційний господарський суд вказав що даний спір є цивільно-правовим, а тому необґрунтованим є посилання Господарського суду міста Києва в рішенні на те, що правовідносини, що виникли між сторонами згідно з частиною 2 статті 1 Цивільного кодексу України не належать до сфери регулювання цивільного законодавства і до них не можуть застосовувати положення Цивільного кодексу України про поновлення строку позовної давності.

Стаття 1173 Цивільного кодексу передбачає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Заступник Голови Державної митної служби України листом від 22.09.04р. дав вказівки митницям про нарахування ввізного мита на банківські метали.

Вказаний лист оспорювався акціонером АБ „Брокбізнесбанк” Лавруком М.П., рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 30.03.05р. у справі № 2-1397/2005 були визнані неправомірними вказівки заступника Голови Державної митної служби України Войцещука А.Д., які містяться в листі № 25/4-14-34/11541ЕП від 22.09.04р., але вказане рішення було скасовано рішенням Апеляційного суду міста Києва від 03.08.05р. з огляду на те, що діями Державної митної служби України не порушено право акціонера АБ „Брокбізнесбанк” Лаврука М.П., оскільки вказівки заступника Голови Державної митної служби України стосуються юридичної особи – АБ „Брокбізнесбанк”, ухвалою Верховного суду України від 31.01.07р. залишено без задоволення скаргу Лаврука М.П.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.07р. відкрито провадження в адміністративній справі № 10/60 за позовом Акціонерного банку „Брокбізнесбанк” до Державної митної служби про визнання незаконним листа заступника Державної митної служби України Войцещука А.Д. № 25/4-14-34/11541 від 22.09.04р., але ухвалою цього ж суду від 19.12.07р. закрито провадження у справі № 10/60 з огляду на те, що листи Державної митної служби України не є обов’язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і не підпадають під ознаки „акту” у розумінні статті 17 КАС України.

Стаття 1173 Цивільного кодексу України покладає на державу обов’язок відшкодувати шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, а в частині 5 статті 261 Цивільного кодексу вказується на те, що за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання.

Таким чином, до пред’явлення вимоги про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади необхідно було встановити наявність складу правопорушення, а саме протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) з боку митниці, шкідливого результату такої поведінки, причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою.

В пункті 1 роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/55 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” зазначається, що акт державного чи іншого органу – це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.

Після встановлення в судовому порядку, зокрема ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.07р. у справі № 10/60, факту, що лист Державної митної служби № 25/4-14-34/11541 від 22.09.04р., яким запроваджено справляння ввізного мита за банківські метали, не є обов’язковим до виконання в примусовому порядку у позивача виникло право на відшкодування шкоди, спричиненої у зв’язку з неправомірним нарахуванням і оплатою ввізного мита за банківські метали. Неправомірність дій митної служби полягає в тому, що заступником Голови Державної митної служби України в листі № 25/4-14-34/11541 дано вказівку митним органам стягувати ввізне мито за розмитнення банківських металів, а Бориспільська митниця за аналогією до банківських металів (дорогоцінних металів вищої проби і сертифікованих) застосувала ставки ввізного мита на дорогоцінні метали (в необробленому і напівобробленому вигляді).

Безпідставними є доводи суду першої інстанції про те, що позивач не надав доказів відмови митниці у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів, а добровільно сплатив ввізне мито за банківські метали, оскільки добросовісне виконання вказівок митниці щодо оплати ввізного мита не може розцінюватися як визнання ставок ввізного мита на банківські метали, які не встановлені законом. Тобто „законопослушність” позивача призвела до спричинення йому збитків.

Недоцільним є застосування місцевим господарським судом до даних правовідносин принципу вини, оскільки стаття 1173 Цивільного кодексу передбачає обов’язок держави відшкодувати шкоду, завдану незаконними рішеннями органу державної влади, незалежно від вини цих органів.

Суд першої інстанції необґрунтовано застосовує законодавство, яке регулює оплату та повернення надмірно сплачених податків, оскільки позовні вимоги і обґрунтовуючі позов документи підтверджують те, що даний спір слід вирішувати застосовуючи норми цивільного законодавства про відшкодування шкоди.

Статтями 1173, 1174 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, заподіяна юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, посадової або службової особи органу державної влади відшкодовується державою.

Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами Державного бюджету. Оскільки, розпорядником коштів Держбюджету є Державне казначейство України, шкода заподіяна позивачеві має відшкодовуватися останнім за рахунок коштів Держбюджету.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.01р. у справі № 1-36/2001 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України „Про Державний бюджет України на 2000 рік” та статті 25 Закону України „Про Державний бюджет України на 2001 рік” (справа про відшкодування шкоди державою), також визначено, що шкода, завдана неправомірними і незаконними рішеннями, діями державних органів, відшкодовується за рахунок державного бюджету.

Таким чином, аналіз правовідносин по даній справі надає суду право зробити висновок про задоволення позовних вимог АБ „Брокбізнесбанк” за рахунок коштів Державного бюджету.

Разом з тим, позивачем невірно зроблено розрахунок до позову, оскільки згідно з доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями позивачем сплачено мито за розмитнення банківських металів в розмірі 3 069 456,87 грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Не ґрунтуються на нормах чинного законодавства доводи, викладені в апеляційній скарзі, про те, що суддя Хрипун О.О. не вправі був розглядувати спір по суті після скасування апеляційною інстанцією ухвали Господарського суду міста Києва № 05-6-32/250 від 29.02.08р. про відмову у прийнятті позовної заяви АБ „Брокбізнесбанк”. Частина 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу передбачає, що суддя, який брав участь в розгляді справи, не може брати участь у новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю.

Суддею Хрипуном О.О. ухвалою від 29.02.08р. не прийнята до розгляду позовна заява АБ „Брокбізнесбанк”, а тому у позивача відсутні підстави стверджувати, що суддя Хрипун О.О. повторно розглядував позов АБ „Брокбізнесбанк”.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного банку „Брокбізнесбанк” підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.08р. по даній справі підлягає зміні.

У зв’язку із частковим задоволенням позовних вимог і апеляційної скарги відповідно до статті 49 ГПК України державне мито на суму 1 365,60 грн. відноситься на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу АБ „Брокбізнесбанк” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.08р. у справі № 05-6-32/250-32/330 змінити.

3. Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

- Позов Акціонерного банку „Брокбізнесбанк” задовольнити частково.

Стягнути з Державного казначейства України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 2) за рахунок Державного бюджету України на користь Акціонерного банку „Брокбізнесбанк” (03057, м. Київ, пр-т Перемоги, 41, код ЄДРПОУ 19357489) 3 069 456,87 грн. матеріальної шкоди, 36 884,40 грн. державного мита (в тому числі за подачу апеляційної скарги) та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

- В іншій частині позову відмовити.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 05-6-32/205-32/330 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Капацин Н.В.

Судді Пашкіна С.А.

Коротун О.М.

10.01.09 (відправлено)