Постанова № 2744983, 01.10.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-8508/08

                                                              П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е  М           У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2008 року  Харківський окружний адміністративний суд  в складі:

                                      головуючого-судді-Самойлової В.В.

                                      при секретарі- Демченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові  справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління     № 3» до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції  про зобов’язання вчинити певні дії ,

в с т а н о в и в :

          Позивач в порядку адміністративного судочинства оскаржує дії відповідача щодо відмови про зняття арешту, накладеного на все його нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м.Харків вул. Єнакіївська, 2, Першою Харківською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення №1145 від 13.07.2005 року ВДВС Дзержинського району м.Харкова, про що йому стало відомо в 2008 році при оформлені договору про відчуждення нерухомого майна і  стало підставою для звернення до відповідача про зняття арешту з вказаного майна шляхом внесення відповідних змін до Єдиного реєстру заборон відчуждення об”єктів нерухомого майна, в чому йому відмовлено та з чим він не погоджується.

          Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на те,  що згідно акту приймання-передання виконавчих проваджень  з Державної виконавчої служби у Дзержинському районі м.Харкова до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції виконавчі документи, по яким боржником є позивач, не передавалися, як і відсутні записи в журналах попереднього виконавчого органу щодо підстав накладення оскаржуваного арешту, в зв”язку з чим його зняття неможливе.

         Заслухавши сторони, дослідивши докази, суд приходить  до висновку про задоволення позову зі слідуючих підстав.

         Встановлено, що має місце накладення арешту на все нерухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління   № 3», яке знаходиться за адресою: м.Харків вул. Єнакіївська, 2,  Першою Харківською державною ноторіальною конторою на підставі повідомлення №1145 від 13.07.2005 року ВДВС Дзержинського району м.Харкова, та про що свідчить запис в Єдиному реєстру заборон відчуждення об”єктів нерухомого майна та стало підставою для  звернення позивача 18.08.2008 року, з часу коли йому стало відомо про даний факт, в зв”язку з оформленням договору про відчуждення нерухомого майна, до відповідача про зняття вказаного арешту та на що він отримав відмову  останнього від 19.08.2008 року з посиланням на  відсутність виконавчого провадження, по якиму він є  боржником.

         Вказану відмову суд вважає незаконною та необгрунтованою з наступного.            

         Згідно ст. 5 Закону України „ Про виконавче провадження” державний виконавець  зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їх права і обов'язки; проводить оцінку (переоцінку) майна в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право: одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію; проводити перевірку виконання рішень юридичними особами всіх форм власності, а також громадянами, які провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, що є боржниками за виконавчими документами; здійснювати перевірку виконання юридичними особами рішень стосовно працюючих у них боржників; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, при необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством; на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

          Відповідно до вимог ст. 38 Закону України „Про виконавче провадження”, де передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 401 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

         Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти на підставі. В межах повноважень та у спосіб , що передбачені  Конституцією та законами України.

          Таким чином,  як вбачається із доказів, наданих сторонами, на теперішній час в провадженні відповідної сторони відсутнє виконавче провадження, де боржником є позивач. Що є підставою вважати, що виконавче провадження, на підставі якого накладено арешт на майно позивача, закінчено провадженням. Наслідком чого мало бути скасування вказаного арешту, що зроблено не було.   

          Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст.9 КАСУ, де передбачено, що  суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов”язковість яких надана  Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана  Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

          А тому при таких обставинах, вказані дії відповідача  не можуть вважатися законними та обґрунтованими, оскільки вони направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача,  що суперечить вимогам Основного Закону України.

           Згідно вимог ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.  У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.          

        Таким чином, відповідачем, як суб’єктом владних повноважень при виконанні своїх функцій відповідно до вимог Закону України „Про виконавче провадження” мали місце не відповідність дій в частині  дотримання вимог щодо порядку закриття виконавчого провадження та його наслідків стосовно вирішення долі майна, яке знаходилось під арештом, а тому дії відповідача  про відмову позивачеві в знятті арешту з його майна  не можуть вважатися правомірними.

           Керуючись ст.ст. 9, 11, 159, 181 КАСУ, ст.ст. 8, 19, 22 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, –

п о с т а н о в и в :

            Позов задовольнити.

            Зобов’язати Дзержинський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції  зняти арешт з усього нерухомого майна, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління  № 3» (код ЄДРПОУ 14313636), розташоване за адресою м. Харків вул. Єнакіївська, 2 шляхом внесення відповідних змін до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

            Постанова може бути оскаржена  до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, шляхом подання  заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ – з дня складання постанови  в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

 Суддя-