Ухвала суду № 2744650, 15.04.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2008 року                                                                   № К-307/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.                                                                                                                            

розглянувшиу попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області

на ухвалу  Київського міжобласногоапеляційного господарського суду від 01.12.2006 р.

та постановугосподарського суду Черкаської області від 30.08.2006 р.

у справі№ 09/3579а господарського суду Черкаської області 

за позовомЗакритого акціонерного товариства «Черкаський агротепличний комбінат»

доДержавної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

            ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат» звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області (надалі – ДПІ у Черкаському районі Черкаської області, скаржник) про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2005 р.                           № 0001342301/0/7019, від 28.02.2006 р. № 0001342301/1, від 27.06.2006 р.                             № 0001342301/3, якими визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 21143 грн., у тому числі: основний платіж - 14095 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 7048 грн.

Постановою господарського суду Черкаської області від 30.08.2006р. у справі № 09/3579а, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.12.2006 р., позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Черкаському районі Черкаської областіоскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України, просить скасувати їх і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу без задоволення, а постановлені у справі судові рішення – без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступні обставини справи.

Податковим органом була проведена невиїзна документальна перевірка дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат» при взаємовідносинах з КГ ТОВ «Славутич» за період діяльності з 01.08.2003 р. по 01.12.2005 р., про що складено акт перевірки № 152/23-122/31448762 від 15.12.2005 р.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2005 р. № 0001342301/0/7019, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість за вересень місяць 2003 р. у розмірі 21 143 грн., у тому числі: основний платіж -               14 095 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 7 048 грн.

У результаті адміністративного оскарження вищенаведеного податкового повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації України, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.02.2006 р. № 0001342301/1 та від 27.06.2006 р. № 0001342301/3, якими визначена сума податкового зобов’язання з ПДВ та розмір штрафної санкції залишені без змін.

Визначаючи позивачу спірну суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість, податкова інспекція виходила з того, що податкова накладна № 121 від 29.09.2003 р., виписана контрагентом позивача -  КГ ТОВ «Славутич», на підставі якої ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат» включило до складу податкового кредиту в загальну декларацію з ПДВ № 3 за вересень 2003 року суму 14095 грн., складена з порушенням норм чинного законодавства. При цьому, відповідач посилається на те, що рішенням господарського суду Черкаської області від 31.08.2005 р. у справі № 08/3681 визнано недійсними з 11.02.2002 р. установчі документи КГ ТОВ «Славутич» та його свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, а тому вказана податкова накладна не дає позивачу права на формування податкового кредиту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтримує правову позицію судів попередніх інстанцій щодо правомірності віднесення ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат» до складу податкового кредиту у вересні 2003 року податку на додану вартість в сумі 14095 грн. на підставі належним чином оформленої податкової накладної № 121 від 29.09.2003 р., з огляду на слідуюче.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому                 ст. 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця (платника податку) у двох примірниках.

Підпунктом 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом. Податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом.

Як встановлено судами, між ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат» та КГ ТОВ «Славутич» було укладено договір підряду від 01.08.2003 р., відповідно до якого останній зобов’язувався виконати ремонтні роботи в їдальні та магазині на загальну суму 85000 грн., у т.ч. ПДВ.

Фактичне виконання договору підряду від 01.08.2003 р. підтверджується актом здачі-приймання робіт від 29.09.2003 р., виписками банку з особового рахунку, податковою накладною № 121 від 29.09.2003 р. на суму 84 570 грн., у т.ч. податок на додану вартість - 14 095 грн., що включений позивачем до складу податкового кредиту в загальну декларацію по ПДВ № 3 у вересні місяці 2003 року.

Рішення господарського суду Черкаської області у справі № 08/3681 про визнання недійсними установчих документів КГ ТОВ «Славутич» та його свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість постановлено судом             31.08.2005 р.

Тобто, як вірно зазначено судами, на момент складання податкової накладної № 121 від 29.09.2003 р. контрагент позивача за договором підряду КГ ТОВ «Славутич» був зареєстрований як платник ПДВ органами податкової служби у встановленому законом порядку, та подавав до податкового органу податкові декларації з ПДВ за вересень та жовтень 2003 року.

Таким чином, на час здійснення господарських операцій позивача з КГ ТОВ «Славутич» (вересень 2003 р.), останнє було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мало свідоцтво платника податку на додану вартість, а тому визнання у судовому порядку недійсними установчих документів підприємства, його свідоцтва платника податку на додану вартість вже після здійснення господарських операцій з позивачем не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб’єктами господарювання юридично значимих дій недійсними та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями фінансово-господарських та податкових документів. 

Крім того, судами вірно зазначено, що Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обов’язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону України сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов’язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов’язок зі сплати цього податку до бюджету. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов’язання продавця.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області відхилити.  

Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.12.2006 р. та постанову господарського суду Черкаської області від 30.08.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                  (підпис)                     Рибченко А.О.

Судді                                                (підпис)                     Брайко А.І.

(підпис)                     Голубєва Г.К.

(підпис)                     Карась О.В.

                                                           (підпис)                     Федоров М.О.