Ухвала суду № 2744639, 18.03.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2008 року                                                                 № К-35527/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

Пилипчук Н.Г.                                                                                                   

розглянувшиу попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 23.10.2006 р.

та постанову господарського суду м. Києва від 31.07.2006 р.

у справі№ 25/88-А господарського суду м. Києва

за позовомМалого приватного підприємства «Піко»

доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

провизнання недійсними рішень, -

ВСТАНОВИВ: 

Постановою господарського суду м. Києва від 31.07.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2006 р., задоволено позовні вимоги Малого приватного підприємства «Піко» та визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва  від 22.08.2003 р. № 0001102600/0 та від 22.10.2003 р. № 0001102600/1. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 2503 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Оболонському районі м. Києва оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами встановлено, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва з 20.08.2003 р. по 21.08.2003 р. відповідно до пп. «а» п. 3 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» № 817/98 від 23.07.1998 року було проведено позапланову перевірку дотримання вимог податкового законодавства МПП «Піко» з питання відчуження активів, які знаходяться в податковій заставі в 2002 році, за результатами якої складено акт перевірки № 3031/10/26-05-16463239 від 21.08.2003 р.

Перевіркою встановлено, що відповідно до картки особового рахунку з податку на додану вартість за 2002 рік МПП «Піко» мало податковий борг - узгоджене податкове зобов’язання, а саме, пеня у розмірі 16,28 грн., про що свідчить перша податкова вимога від 17.01.2002 року за № 1/398, надіслана позивачу 30.01.2002 року листом з повідомленням. Дана податкова вимога була вручена через пошту  01.02.2002 року. В першій податковій вимозі, надісланій позивачу, було зазначено про те, що всі активи МПП «Піко» перебувають у податковій заставі.

Станом на 11.03.2002 року податковий борг позивача збільшився на                 955,53 грн. (податок на прибуток), що разом з попереднім, непогашеним податковим боргом, склав 971,81 грн., про що позивача було повідомлено другою податковою вимогою від 11.03.2002 року № 2/1572, надісланою 15.03.2002 року листом з повідомленням.

Вказаний податковий борг було погашено лише 22.05.2002 року платіжним дорученням № 7.

У вересні 2002 року у позивача виник новий податковий борг за узгодженим податковим зобов’язанням з податку на прибуток у розмірі 788,78 грн., який збільшився до кінця 2002 року та склав 2288,78 грн.

Проте, позивач, який мав податковий борг та майно якого знаходилось у податковій заставі, в період з 17.01.2002 року по 20.05.2002 року та з 19.09.2002 року по 31.12.2002 року здійснював продаж товарно-матеріальних цінностей покупцям (не пов’язаним особам) шляхом бартеру, що підтверджується накладними, книгою продажу товарів (робіт, послуг), податковими деклараціями з податку на додану вартість та довіреностями.

На підставі вказаного, податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, в результаті чого, відповідно до пп. 17.1.8               п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, податковим повідомленням-рішенням від                22.08.2003 року № 0001102600/0 до позивача було застосовано штрафні санкції у розмірі 40 477, 66 грн. за самостійне відчуження активів, які перебували у податковій заставі, що потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу.

Відповідно до пп. «а» пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, а саме: купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

Дослідивши зібрані у справі докази, зокрема, облікові картки позивача про сплату податку на додану вартість та податку на прибуток, висновок № 11128 судово-бухгалтерської експертизи у даній справі, оцінка яких здійснена у відповідності до вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність у МПП «Піко» у періодах з 17.01.2002 р. по 20.05.2002 р. та з 19.09.2002 р. по 31.12.2002 р. податкового боргу перед бюджетом.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України № 2181 з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

З огляду на відсутність у позивача податкового боргу перед бюджетом, колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність у податкового органу підстав для застосування податкової застави активів позивача та виставлення першої та другої податкових вимог від 17.01.2002 року № 1/398 та від 11.03.2002 року № 2/1572.

Крім того, судами вірно зазначено, що відповідно до пп. 3.1 п. 3 Наказу Державної податкової адміністрації України № 338 від 28.08.2001 року «Про затвердження Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби» за умови строку дії податкової застави більш як десять календарних днів орган державної податкової служби зобов’язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав нерухомого майна. Однак, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів реєстрації податкової застави в державних реєстрах застав нерухомого майна, а отже застосування ним права податкової застави.

З огляду на наведене вище, колегія суддів підтверджує правомірність висновку судів щодо законності розпорядження позивачем своїми активами та відсутності порушення ним вимог пп. 8.6.1 та пп. 8.6.2 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі                           м. Києва відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2006 р. та постанову господарського суду м. Києва від 31.07.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                  (підпис)                     Рибченко А.О.

Судді                                                (підпис)                     Брайко А.І.

(підпис)                     Голубєва Г.К.

(підпис)                     Костенко М.І.

                                                           (підпис)                     Пилипчук Н.Г.