Ухвала суду № 2744562, 22.01.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2008 року                                                          № К-16259/07 (К-16325/07)

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:    Ликовій В.Б.

за участю представників:

позивача:                Штик Й.М., дов. № 9 від 21.01.2008 р.;

відповідача:           Луцик А.А., дов. № 2/01-115 від 21.01.2008 р.;

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державного підприємства «Ратнівське лісомисливське господарство» та Ратнівської міжрайонної державної податкової інспекції у Волинській області

на постанову Львівськогоапеляційного господарського суду від 02.07.2007 р.

у справі№ 2/17-2А господарського суду Волинської області 

за позовомДержавного підприємства «Ратнівське лісомисливське господарство»

доРатнівської міжрайонної державної податкової інспекції у Волинській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, - 

ВСТАНОВИВ:

            В грудні 2006 р.Державне підприємство «Ратнівське лісомисливське господарство» звернулось до господарського суду Волинської області з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Ратнівської МДПІ                            № 0000682301/1 від 20.11.2006 р. та № 0000672301/0 від 20.10.2006 р.

Постановою господарського суду Волинської області від 27.02.2007 р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Ратнівської МДПІ № 0000672301/0 від 20.10.2006 р. про визначення ДП «Ратнівське лісомисливське господарство» суми податкового зобов’язання 15740,70 грн., з яких: 12285 грн. – податок на прибуток та 3455,70 грн. – штрафні санкції. В частині позовних вимог про визнання нечинним рішення Ратнівської МДПІ № 0000682301/1 від 20.11.2006 р. про застосування штрафної санкції в сумі 52666,94 грн. відмовлено.

Постанова суду першої інстанції в частині задоволення позову мотивована наявністю акту перевезень, платіжних доручень, податкових накладних, журналу-ордеру, які підтверджують правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат в ІІ кварталі 2006 р. витрат в сумі 37623 грн., а тому підстави для донарахування позивачу податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій відсутні. Що стосується порушення позивачем вимог законодавства про патентування, то суд дійшов висновку про необхідність придбання ним відповідних торгових патентів, в зв’язку з чим в цій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2007 р. судове рішення місцевого господарського суду скасовано. Позов ДП «Ратнівське лісомисливське господарство» задоволено частково. Визнано недійсними: рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.11.2006 р. № 0000682301/1 та податкове повідомлення-рішення від 20.10.2006 р. № 0000672301/0 в частині визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі                 3000 грн., де 2500 грн. – основний борг і 500 грн. – штрафні (фінансові) санкції. В решті позову – відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.11.2006 р. № 0000682301/1 суд апеляційної інстанції виходив з того, що реалізація дров паливних проводилась позивачем з відкритих площадок, які не є складами чи іншими пунктами продажу товарів в розумінні ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.10.2006 р. № 0000672301/0 в частині визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 3000 грн., то судом вказано на те, що виконання укладеного між позивачем та ТОВ «Архат» договору про охорону лісів підтверджується картою-схемою лісів, актами виконаних робіт, платіжними документами про оплату отриманих послуг.

Відмова в задоволенні решти позовних вимог мотивована правомірним висновком податкового органу про безпідставне віднесення позивачем до валових витрат, витрат по транспортно-експедиційних послугах, оскільки ДП «Ратнівське лісомисливське господарство» не надано суду доказів виконання договору про надання експедиційних послуг.

Не погоджуючись частково з постановою апеляційного господарського суду, ДП «Ратнівське лісомисливське господарство» оскаржило її в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України. Посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2007 р. в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000672301/0 від 20.10.2006 р. в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток стосовно ПП «Інтер-Континент».

Ратнівська МДПІ також звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2007 р. в частині визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.11.2006 р. № 0000682301/1 та часткового скасування податкового повідомлення-рішення № 0000672301/0 від 20.10.2006 р. і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ДП «Ратнівське лісомисливське господарство».

 Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами, за результатами проведеної Ратнівською МДПІ виїзної планової перевірки з питань дотримання ДП «Ратнівське лісомисливське господарство» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 30.06.2006 р., 16 жовтня 2006 року складено акт за № 15/23-00991503, яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6          п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.7 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - занижено податок на прибуток на 11868 грн.; ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» - здійснення діяльності без придбання торгових патентів на роздрібну торгівлю у складах смт. Ратно та с. Заболоття, здійснення діяльності без придбання відповідних пільгових торгових патентів в Кортеліському, Заболотівському, Гарниківському, Поступельському, Жиричівському лісництвах.

На підставі висновків вказаного акту перевірки 20 жовтня 2006 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000672301/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем: податок на прибуток в сумі 15740,70 грн., де 12285 грн. - основний платіж та 3455,70 грн. - штрафні (фінансові) санкції, а                   20 листопада 2006 року податковим органом прийнято рішення № 0000682301/1, яким позивачу за порушення ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5266,94 грн.

Щодо визнання нечинним повністю господарським судом Волинської області податкового повідомлення-рішення № 0000672301/0 від 20.10.2006 р. та його часткового визнання недійсним Львівським апеляційним господарським судом в частині визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 3000 грн., то колегія суддів не може погодитись з даними висновками судів, з огляду на таке.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону не включаються до валових витрат - витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов’язаних з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Визнаючи правомірним віднесення позивачем до складу валових витрат, витрат за надані ТзОВ «Архат» ЛТД послуги з охорони лісів відповідно до договору про охорону об’єкту від 01.03.2006 р., суди виходили з того, що про виконання даного договору свідчить карта-схема лісів, акти виконаних робіт та платіжні документи про оплату отриманих послуг.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з обґрунтованістю такого висновку судів.

Відповідно до пп. 1.1 договору про охорону об’єкту від 01.03.2006 р. Ратнівське лісомисливське господарство доручає, а охоронна фірма – ТзОВ «Архат» ЛТД бере під охорону ліси Ратнівського Держлісгоспу згідно карти-схеми, межі якого зазначені в плані-схемі, який є невід’ємною частиною договору.

Як вказує податковий орган в касаційній скарзі, а також посилався на це у відзиві на адміністративний позов та апеляційній скарзі, при здійсненні документальної перевірки позивачем не були представлені вказані карта-схема та план-схема.

Крім того, відповідно до розрахунку ціни договору про охорону в графі «Найменування об’єкта» зазначено, що ТзОВ «Архат» ЛТД проводило охорону приміщення, що не відповідає умовам договору.

Вказані обставини не знайшли відображення в судових рішеннях судів попередніх інстанцій, що суперечить вимогам ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Також судами не взято до уваги факти, встановлені постановою Ратнівського районного суду від 09.11.2006 р. про притягнення до адміністративної відповідальності головного бухгалтера ДП «Ратнівське лісомисливське господарство», а саме заниження податку на прибуток за 2005 р. на 2879 грн., півріччя 2006 р. на 9406 грн. Головний бухгалтер позивача Баркова Л.Ф. свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнала повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про незаконність прийнятих у справі судових рішень в частині визнання неправомірними дій податкового органу про донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток, їх скасування та направлення справи на новий розгляд в цій частині в суд першої інстанції.  

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене в даній ухвалі, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Водночас, колегія суддів знаходить обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо необхідності визнання недійсним спірного рішення про застосування штрафних санкцій № 0000682301/1 від 20.11.2006 р., виходячи з такого.

Частинами 1, 2, 3 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.196 р. № 98/96-ВР (зі змінами та доповненнями) передбачено, що патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Під пунктами продажу товарів у цьому Законі слід розуміти: магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину; кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців; автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі; лотки, прилавки та інші види торгових точок у відведених для торговельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб’єктам підприємницької діяльності - фізичним особам та знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності; стаціонарні, малогабаритні і пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами та стиснутим газом; фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування; оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток. 

У разі коли суб’єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (торгової точки).

Відповідно до ч. 10 ст. 3 даного Закону не потребує патентування реалізація суб’єктом підприємницької діяльності продукції власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ним у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення цього суб’єкта.

Ст. 2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» встановлено, що торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвічує право суб’єкта підприємницької діяльності чи його структурного підрозділу, займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, що підприємством торгівельна діяльність дровами здійснювалася через пункт продажу товарів за готівкові кошти, а тому при цьому необхідно було придбати відповідні торгові патенти.

Крім того, в судовому засіданні суду касаційної інстанції представник позивача вказав, що в подальшому, зокрема протягом 2006 року, на структурні підрозділи в смт. Ратне та с. Заболоття для здійснення торгівельної діяльності ДП «Ратнівське лісомисливське господарство» було придбано торгові патенти, чим самим визнав необхідність їх придбання.

За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає, що висновок місцевого господарського суду щодо неправомірності дій позивача при здійсненні торгівельної діяльності дровами без придбання відповідних торгових патентів узгоджується з обставинами по справі та відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Викладеним спростовуються висновки апеляційного господарського суду щодо порушення місцевим господарським судом норм матеріального права при вирішенні даного спору в цій частині, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова місцевого господарського суду в цій частині – залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:  

Касаційні скарги Державного підприємства «Ратнівське лісомисливське господарство» та Ратнівської міжрайонної державної податкової інспекції у Волинській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2007 р. повністю.

Постанову господарського суду Волинської області від 27.02.2007 р. в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Ратнівської міжрайонної державної податкової інспекції у Волинській області від 20.10.2005 р.                              № 0000672301/0 про визначення суми податкового зобов’язання 15740,70 грн. скасувати і в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову господарського суду Волинської області від 27.02.2007 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                  (підпис)                     Рибченко А.О.

Судді                                                (підпис)                     Брайко А.І.

(підпис)                     Голубєва Г.К.

(підпис)                     Карась О.В.

                                                           (підпис)                     Федоров М.О.