Ухвала суду № 27445294, 06.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1237/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"06" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі: Раченко Д.Г.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Ейвон Косметікс Юкрейн»до Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції в Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство «Ейвон Косметікс Юкрейн»звернулися до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2011 року № 0033792320, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)»на загальну суму 4330,10 грн., з яких: 4329,10 грн. - за основним платежем; 1,00 грн.-за штрафними (фінансовими) санкціями; визнати протиправними дії відповідача, вчинені у зв'язку із складанням акта документальної невиїзної позапланової перевірки від 12.12.2011 року № 834/23-2/24924140.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 26.12.2011 № 0033792320, згідно з яким Дочірньому підприємству «Ейвон Косметікс Юкрейн»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)»на загальну суму 4330,10 грн., з яких: 4329,10 грн. - за основним платежем; 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

- в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, вчинених у зв'язку із складанням акта документальної невиїзної позапланової перевірки від 12.12.2011 № 834/23-2/24924140, - провадження у справі закрито.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач у справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду від 14 травня 2012 року, і постановити нове рішення про відмову в задоволені позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що Дочірнє підприємство «Ейвон Косметікс Юкрейн»є юридичною особою, що зареєстрована 17.05.1997 року Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією, як платник податків перебуває на обліку в Бориспільській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області з 27.05.1997 року за № 2516-04, зареєстроване як платник податку на додану вартість (свідоцтво від 21.01.2005 року № 13585516).

У грудні 2011 року посадовими особами Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності визначення показників податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лоу Консалт»за січень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 12.12.2011 року № 834/23-2/24924140 (а.с.15-22).

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.1 ч.2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм у момент вчинення правочину, який не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 4329,10 грн.

В обґрунтування вказаних порушень податковий орган посилається на здійснення позивачем господарського зобов'язання, яке виникло на підставі договору від 15.12.2010 року № 16/12/10, укладеного між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Лоу Консалт», щодо надання звукового та світлового обладнання та забезпечення його роботи під час ділової зустрічі з журналістами. На думку посадових осіб податкового органу, які здійснювали перевірку, ніякі послуги контрагентом фактично не надавались, оскільки контрагент не має адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань за договором.

Податковий орган у своїх висновках також спирається на пояснення гр. ОСОБА_3 - директора Приватного підприємства «Юридичний консультант плюс», яке надає юридичні послуги з реєстрації юридичних осіб. Як відзначено в акті перевірки, вказана громадянка надала пояснення працівникам податкової міліції, що під час підготовки документів для реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоу Консалт», в якому засновником і директором є ОСОБА_4, вона мала взаємовідносини та спілкувалась з невідомою їй особою, а ОСОБА_4 особисто не бачила.

Крім того, податковий орган посилається на висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області, в якому експерт висловив думку про те, що підпис від імені ОСОБА_4 в договорі від 25.12.2009 року № 359, виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою.

На підставі акту перевірки податковим органом 26.12.2011 року прийнято податкове-повідомлення рішення №0033792320, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)»на загальну суму 433,10 грн., з яких: 4329,10 грн. -за основним платежем; 1,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.14).

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправними, оскільки підприємством з дотриманням вимог податкового законодавства сформовано податковий кредит.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Під господарською діяльністю згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає лише у разі фактичного здійснення господарської операції та її зв'язку з господарською діяльністю платника податку.

Основними видами діяльності позивача є оптова торгівля парфумерними та косметичними товарами, консультування з питань комерційної діяльності та управління.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем ДП «Ейвон Косметікс Юкрейн»та ТОВ «Лоу Консалт»в грудні 2010 року був укладений договір №16/12/10 від 15.12.2010 року. Відповідно до договору ТОВ «Лоу Консалт»зобов'язувався за плату надати звукове та світлове обладнання та забезпечити його роботу 16.12.2010 року за адресою: м.Київ, вул.Хрещатик, 14, «Будда бар»з 18:00 год. до 23:30 год., під час проведення ділової зустрічі з журналістами, а ДП «Ейвон Косметікс Юкрейн»зобов'язується оплатити ці послуги не пізніше 31 січня 2011 року (а.с.63-64).

Вартість послуг за вказаним договором становила 25974,60 грн., у тому числі ПДВ - 4329,10 грн.

На вимогу суду першої інстанції, позивач надав суду належним чином завірені копії таких документів: внутрішні документи, що обґрунтовують ділову мету заходу - зустрічі з журналістами (наказ на проведення заходу, план заходу, кошторис тощо); документи, що підтверджують дії, які вчинялися позивачем для перевірки добросовісності контрагента (копія свідоцтва про державну реєстрацію, протоколу про призначення директора, відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та відкритих інформаційних баз даних Державної податкової служби щодо ТОВ «Лоу Консалт»); договір від 15.12.2010 року № 16/12/10; рахунок-фактуру від 23.12.2010 № 2312/1; акт прийому-передачі послуг від 31.01.2011 року № 3112/04; податкову накладну від 27.01.2011 року № 270106; перелік учасників заходу; фотографічні зображення фрагментів заходу із журналістами та елементи звукового та світлового обладнання, яке було надане контрагентом; звіт про проведений захід.

З матеріалів справи вбачається, що факт надання послуг підтверджується актом прийому-передач послуг від 31.01.2011 року № 3112/04, а також іншими доказами: переліком учасників; фотографічними зображеннями фрагментів заходу з журналістами та елементами звукового та світлового обладнання, яке надавалось контрагентом за договором від 15.12.2010 року № 16/12/10; звітом про проведений захід (а.с.69-71, 72, 73-78, 79-83).

Позивач 27.01.2011 року надані контрагентом послуги оплатив, що підтверджується рахунком фактури від 23.12.2010 року № 2312/1 перерахувавши на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоу Консалт»кошти в сумі 25974,60 грн., у тому числі ПДВ-4329,10 грн. (а.с.67). Також, факт перерахування коштів відображено в акті перевірки відповідача, який містить посилання на банківську виписку від 27.01.2011, що не заперечувалося сторонами (а.с.16).

Право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується копією податкової накладної яку позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоу Консалт»від 27.01.2011 року № 270106 на суму 25974,60 грн., у тому числі ПДВ- 4329,10 грн. (а.с.66).

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лоу Консалт» є юридичною особою, що зареєстрована 06.05.2009 року Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області, стан юридичної особи - зареєстрована.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач перед укладенням договору вчинив низку дій щодо перевірки правосуб'єктності та добросовісності Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоу Консалт»одержав:

- копії статутних документів;

- документів, що посвідчують повноваження представника контрагента;

- перевірив наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

- перевірив наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість, а також відсутність відомостей про ризикованість взаємовідносин з вказаним підприємством згідно з даними Державної податкової служби;

- також надіслав до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області низку запитів щодо наявності розбіжностей з податкового кредиту в розрізі контрагентів відносно ТОВ «Лоу Консалт», відомостей щодо належності даного контрагента до «податкових ям»та одержання інших відомостей, які б запобігли укладенню нікчемних правочинів.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а»п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу п. 201.4 ст. названого кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пункт 201.7 статті 201 ПК України встановлює, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

З системного аналізу викладених правових норм слідує, що законодавцем чітко передбачена можливість платника податку-покупця товарів/послуг захисту власного права на формування податкового кредиту у випадку недобросовісності контрагента.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд зазначає, що обов'язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованою. Це означає, що на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається та підтверджується висновками суду першої інстанції, що при досліджені висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області від 14.04.2011 року № 97 встановлено, що вказане почеркознавче дослідження є недопустимим доказом, оскільки не відноситься до даної справи, оскільки дослідження здійснювалось відносно підпису ОСОБА_4 на іншому договорі від 25.12.2009 року № 359, який стосується інших господарських операцій за участю ТОВ «Лоу Консалт», і не стосуються відносин з Дочірнім підприємством «Ейвон Косметікс Юкрейн»(а.с.196-198).

Щодо пояснень ОСОБА_3 (особи, яка займалася реєстрацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоу Консалт»), одержаних працівниками податкової міліції, на які податковий орган посилається як на доказ нікчемності (недійсності) правочинів, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лоу Консалт», то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дані свідчення не можуть братися уваги оскільки, з однієї сторони, вони не стосуються предмету доказування -здійснення господарської операції, з іншої сторони -є недопустимим доказом, бо відповідно до ч.1 статті 217 Цивільного кодексу України рішення суду щодо недійсності правочину не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (а.с.199-200).

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011 року № 0033792320 прийнято відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби України -залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.