Ухвала суду № 27442711, 10.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2012 р.Справа № 2а-1670/34/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2012р. по справі № 2а-1670/34/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Холдинг"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Холдинг» , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0011532301/272 від 21.12.2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2012 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Холдинг».

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області №0011532301/272 від 21 грудня 2011 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Холдинг" витрати зі сплати судового збору в розмірі 28 гривень 23 копійки.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2012р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Холдинг» зареєстроване рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 07.06.2002 р., перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ у Полтавській області з 18.06.2002 року та зареєстрований платником податку на додану вартість 20.06.2002 року.

Видами діяльності ТОВ «Нова Холдинг» є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, роздрібна торгівля фруктами та овочами в спеціальних магазинах, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, неспеціалізована оптова торгівля, фінансовий лізинг, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, надання в оренду інших машин, устаткування та товарів.

На підставі направлень від 24.11.2011р. №4968/004968 та №4969/004969, виданих Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області, у період з 24.11.2011 по 30.11.2011 року фахівцями Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідністю «Нова Холдинг» по питанню взаємовідносин з ТОВ «Полімер-Столиця» за травень 2011 року у зв'язку з неповним наданням пояснення та документального підтвердження ТОВ «Нова Холдинг» на запит КОДПІ у Полтавській області від 16.11.2011 №44625/10/15.

За результатами перевірки складено акт №8263/23-209/31998642 від 07.12.2011 року, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.2. статті 198, пунктів 201.1., 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 Декларації) в сумі 208854 грн., в т.ч. за травень 2011р. на суму 208854 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0011532301/272 від 21.12.2012р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 208 854,00 грн.

Згідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як свідчать письмові докази, 18.01.2011 року між ТОВ «Нова Холдинг» та ТОВ «Полімер-Столиця» укладено договір купівлі-продажу№33-261, за умовами якого ТОВ «Полімер-Столиця» (Продавець) зобов'язалося передати у власність позивача, а ТОВ «Нова Холдинг» (Покупець) зобов'язалося прийняти і сплатити товар. Так, як встановлено судовим розглядом, ТОВ «Нова Холдинг» придбавало у ТОВ «Полімер-Столиця» овочі, одяг та галантерею, посуд, побутові товари, взуття чоловіче та жіноче, одяг та вироби для домашнього туалету, інструменти для дому, косметику, посуд, предмети кухонного інтер'єру, меблі, іграшки, велосипеди, канцтовари, надувні матраци та басейни, насоси, вудки для рибалки з метою їх подальшої реалізації, на підтвердження чого надано копії фіскальних чеків на відповідний товар, актів списання, накладних на передачу в експлуатацію, заявок на передачу в експлуатацію для власних потреб.

Відповідно до умов протоколу розбіжностей до договору купівлі-продажу №33-261 від 18.01.2011 року доставка товару здійснювалась за рахунок ТОВ «Полімер-Столиця».

Згідно зі спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності ТОВ «Полімер-Столиця» є посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, оптова торгівля будівельними матеріалами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

На підтвердження реальності угоди ТОВ «Нова Холдинг» надано наступні первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності: протокол розбіжностей, специфікації на товари, які доставляються відповідно до договору доставки №33-261, видаткові та податкові накладні, акти по прийманню товару за кількістю та якістю, замовлення на доставку, платіжні доручення, витяг з журналу реєстрації прибуткових накладних, графік поставок, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Надані до перевірки та до суду першої інстанції первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам Закону України № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

На виконання умов договору ТОВ «Полімер-Столиця» поставлено товари та видано податкові накладні на суму 1253 124 грн., у т.ч. ПДВ - 208 854, 1 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними документами включено позивачем до складу податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за перевіряємий період.

В ході перевірки податковий орган не ставив під сумнів відповідність закону отриманих від ТОВ «Полімер-Столиця» податкових накладних, на підставі яких визначено суму податкового кредиту, або те, що надані позивачем первинні та зведені облікові документи протирічать вимогам п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", мають недостовірні дані.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Витягом з картки платника податків підтверджено, що на час здійснення господарських операцій з ТОВ «Нова Холдинг» ТОВ «Полімер-Столиця» зареєстроване платником ПДВ.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Посилання відповідача у акті перевірки на ненадання ТОВ «Нова Холдинг» первинних документів, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, журналів довіреностей на отримання товару, спростовуються протоколом розбіжностей до договору купівлі-продажу №33-261 від 18.01.2011р., згідно якого поставка товару здійснювалась за рахунок ТОВ «Полімер-Столиця».

Колегія суддів зазначає, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не визнають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства.

За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та на сьогоднішній день - Податковим кодексом України, які не містять норм, що наділяли б відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями давати оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, є виключною компетенцією судових органів.

Окрім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України, є правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте відповідач не надав ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинений ним правочин містить прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України.

Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладеного позивачем правочину, а тим більше, його нікчемності, відсутні підстави вважати законним прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0011532301/272 від 21.12.2011 року.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або відображення його у податковій звітності це тягне відповідальність та негативні наслідки саме до щодо цієї особи, що кореспондується з приписами ч.2 ст. 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову позивача, законність та обґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0011532301/272 від 21.12.2011 року, не кореспондуються з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2012р. по справі № 2а-1670/34/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.