Ухвала суду № 27440782, 08.11.2012, Апеляційний суд Закарпатської області

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

08.11.2012 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів

головуючого - судді - Стана І.В.,

суддів -Вотьканича Ф.А., Крегула М.М.,

за участю прокурора - Василенка О.Ю.,

та адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою, яку подав адвокат ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В :

постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2012 року задоволено подання, яке вніс начальник 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Закарпатській області ( далі - слідчий ) про продовження до трьох місяців строку тримання під вартою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Т. Пасіка Перечинського району, мешканця АДРЕСА_1, українця, гр. України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, приватного підприємця, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні передбачених ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 204 ; ч. 2 ст. 305 ; ч. 2 ст. 197-1 КК України злочинів.

Із провадження за поданням убачається, що 15 жовтня 2012 року до Ужгородського міськрайонного суду надійшло подання слідчого погоджене із заступником прокурора Закарпатської області про продовження до трьох місяців строку тримання ОСОБА_2 під вартою.

У поданні слідчий посилається на те, що наведені в поданні про взяття ОСОБА_2 під варту підстави залишились без зміни, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, за попередньою змовою групою осіб разом із братом ОСОБА_3 та іншими невстановленими слідством особами, які перебувають на волі та причетні до будівництва й функціонування підземного тунелю, і вчинення з його використанням інших злочинів, тому перебуваючи на волі, підтримуючи стосунки з іншими невстановленими фігурантами справи, може перешкоджати встановленню об'єктивної істини в справі, а також повторно ухилитись від слідства і суду. Крім того, у поданні вказується на те, що по справі необхідно отримати висновки експертів по 6 експертизах, після чого виконати вимоги ст. 202 КПК України ; отримати відповіді на окремі доручення із ГВ «К» Управління щодо встановлення інших осіб, які, окрім ОСОБА_2 та ОСОБА_3, причетні до вчинення злочинів, відповіді на окремі доручення зі слідчих відділів інших областей щодо осіб, можливо причетних до будівництва та функціонування підземного тунелю ; визначитись з колом осіб, яких необхідно допитати, у тому числі із застосуванням ст. 52-1 КПК України; отримати матеріали клопотання про надання правової допомоги зі Словацької Республіки ; провести їх аналіз та визначитись стосовно осіб, яких необхідно допитати по справі й показання яких мають доказове значення ; провести очні ставки між обвинуваченими ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особами, які дають показання щодо причетності обвинувачених до будівництва будинку, його функціонування, належності та вчинення ними самовільного захоплення земельної ділянки ; з урахуванням зібраних по справі доказів пред'явити ОСОБА_2 та ОСОБА_4 кінцеве обвинувачення ; допитати їх в якості обвинувачених ; прийняти процесуальні рішення по іншим фігурантам справи ; за результатами отриманих відповідей з ГВ «К» Управління та наявних матеріалів прийняти по даній справі процесуальне рішення з ознак злочину передбаченого ст. 332 КК України ; виконати вимоги ст. ст. 218-220 КПК України. З урахуванням того, що строк розслідування кримінальної справи 05 жовтня 2012 року продовжено до чотирьох місяців - до 10 грудня 2012 року й двохмісячний строк тримання ОСОБА_2 під вартою закінчується 21 жовтня 2012 року, а з огляду на тривалість зазначених слідчих дій, виконати їх у встановлений термін не видається можливим просив продовжити до трьох місяців строк тримання ОСОБА_2 під вартою.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні умисних дій за попередньою змовою з ОСОБА_3 та іншими невстановленими слідством особами, незаконному придбанні з метою збуту, зберіганні із цією метою, транспортуванні з метою збуту, а також збуті незаконно виготовлених тютюнових виробів - цигарок марки «JinLing» у кількості 113 ящиків (56500 пачок), - у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 28- ч. 1 ст. 204 КК України ; у контрабанді наркотичного засобу - кокаїну, його переміщенні через митний кордон України поза митним контролем, за попередньою змовою групою осіб,-у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України ; самовільному зайнятті земельної ділянки, чим завдано значної шкоди її законному володарю, групою осіб, - у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

У постанові судді вказується на те, що досудове слідство по справі не закінчено, і по справі необхідно виконати ще певну кількість слідчих дій, що двохмісячний строк тримання ОСОБА_2 під вартою закінчується, підстав для зміни запобіжного заходу не має, враховуючи, що злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2 згідно зі ст. 12 КК України є тяжкими, тому суд визнав, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі може ухилитись від слідства й суду, перешкоджати встановленню істини в справі та виконанню по справі важливих процесуальних рішень. З урахуванням наведеного, суддя прийшов до висновку про те, що подання є обґрунтованим, і продовжив строк тримання ОСОБА_2 під вартою до трьох місяців.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_1 вказує на те, що постанова судді є незаконною, оскільки прийнята без врахування положень ст. 148 КПК України. Вважає, що в поданні слідчого не наведені будь-які дані щодо доказів, які б підтверджували, що злочин вчинено ОСОБА_2 Під час розгляду подання ні прокурор, ні слідчий обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту не навели. Не здобуто слідством і даних про те, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі буде перешкоджати встановленню істини в справі, що інші запобіжні заходи не забезпечать його належної процесуальної поведінки. Крім того, адвокат вважає, що фактичною обставиною тримання ОСОБА_2 під вартою є невизнання ним вини. Застосування іншого запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 не може перешкоджати проведенню слідчим по справі процесуальних дій. Необґрунтованим вважає посилання судді на тяжкість злочинів, у вчиненні яких ОСОБА_2 обвинувачується, оскільки тяжкість злочинів не є достатньою підставою для продовження строку тримання особи під вартою. Адвокат також вважає, що не має жодних доказів про те, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі буде ухилятись від слідства й суду, перешкоджати встановленню істини в справі, і таких у поданні не наведено. Відсутні також дані про те, що ОСОБА_2 вчинятиме інші злочини. Судом також не враховані дані про особу ОСОБА_2 - одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, та матір похилого віку, постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, а також позитивно характеризується за місцем роботи, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався. Не враховано судом і те, що ОСОБА_2 добросовісно виконує покладені на нього обов'язки, дає щирі показання, чим сприяє досудовому слідству. Просить постанову скасувати, і обрати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.

У запереченні на апеляційну скаргу прокурор вказує на те, що висновки суду ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи та вимогах закону. Просить апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду - без зміни.

Заслухавши доповідь судді про суть постанови, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, основні доводи апеляційної скарги, пояснення адвоката ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2, які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення слідчого, який підтвердив, що досудове слідство в частині пред'явлених в обвинувачення ОСОБА_2 злочинів закінчено, промову прокурора про залишення постанови без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що постанова судді підлягає до зміни з таких підстав.

Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна особа має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не можне бути заарештований, або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку визначеному законом.

Указані гарантії права на свободу та особисту недоторканість, які передбачені ст. 29 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенції ), яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та Протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції». У п. 1 ст. 1 цього Закону зазначено, що «Україна повністю визнає на своїй території дію ст. 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини у всіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а статтями 13, 17 закону України «Про виконання рішень та практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права та змінюють практику застосування національного закону відповідно до рішення цього Суду.

Відповідно до ст. ст. 148,155 КПК України підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту є сукупність даних, які вказують на вчинення злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки, саме цією особою, на те, що вона буде ухилятись від слідства й суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини в справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого особа обвинувачується, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності та інші обставини, що її характеризують.

Відповідно до ст. 165 - 3 КПК України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу чи в разі неможливості закінчення розслідування справи в частині доведеного обвинувачення, слідчий за погодженням із відповідним прокурором або прокурор звертається до суду з поданням про продовження строку тримання під вартою. У поданні зазначаються причини, у зв'язку з якими необхідно продовжити строк, обставини та факти, що належить дослідити, докази, які підтверджують, що злочин вчинено особою, яка тримається під вартою, і обґрунтування необхідності збереження цього запобіжного заходу.

За змістом конституційних норм та положень кримінально-процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень подань про необхідність взяття особи під варту, про продовження строків тримання особи під вартою покладений на органи досудового слідства, - ініціаторів подань та прокурора. При цьому необхідно враховувати, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку із чим він обирається чи продовжується лише за наявності підстав вважати, що інші ( менш суворі ) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 2 ст. 148 КПК України, і його належної поведінки.

Колегія суддів вважає, що при розгляді подання про продовження строку тримання до трьох місяців ОСОБА_2 під вартою судом першої інстанції належним чином не були враховані вищевказані вимоги Конституції України, кримінально-процесуального закону та принципи верховенства права закладені в Конвенції та Рішеннях Європейського Суду з прав людини, ретельно не перевірені доводи подання й постановлено судове рішення, яке з огляду на вказані норми права не можна визнати обґрунтованим.

При розгляді апеляційної скарги слідчий пояснив, що розслідування по кримінальній справі в частині пред'явлених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в обвинувачення за ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 204 ; ч. 2 ст. 305 ; ч. 2 ст. 197-1 КК України злочинів закінчено, 06 листопада 2012 року обвинуваченим оголошено про закінчення досудового слідства, що порушена за ч. 2 ст. 332 КК України кримінальна справа виділена в окреме провадження. Крім того, слідчий підтвердив, що вказані в поданні слідчі дії стосовно обвинувачення за ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 204 ; ч. 2 ст. 305 ; ч. 2 ст. 197-1 КК України виконані. Підтримав доводи подання.

З матеріалів кримінальної справи також вбачається, що 06 листопада 2012 року обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оголошено про закінчення досудового слідства.

При оцінці обґрунтованості висновків суду враховуються положення Європейського суду з прав людини, зазначені в п. 75 Рішення від 10.02.2011 року Справа «Харченко проти України» про те, що «Суд нагадує, що тривале тримання під вартою без визначення в рішенні відповідних підстав є несумісним із принципом захисту від свавілля, закріпленого в п. 1 ст. 5. У п. 79 цього ж Рішення «Суд повторює, що розумність строку тримання особи під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин про які йдеться в рішеннях національних судів, рівня переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості«.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі «W.v. Switzerland», строк тримання особи під вартою повинен бути розумним і не може оцінюватись абстрактно. Питання розумності знаходження обвинуваченого під вартою повинно оцінюватись в кожній справі відповідно до її специфічних рис. Тривале тримання під вартою може бути виправданим у конкретній справі лише, якщо є специфічні ознаки суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає правило поваги до свободи особи («W.v. Switzerland judgment of 26 Januaru 1993, Series A no. 254 - A, p. 15, § 30)».

Колегія суддів вважає, що постанова місцевого суду містить стандартний набір підстав для продовження строку тримання ОСОБА_2 під вартою, без розгляду правдоподібності таких підстав у контексті конкретної життєвої ситуації. При цьому зазначає, що підстави тримання особи під вартою, підстави для продовження строку тримання особи під вартою мають бути чітко вказані в судовому рішенні.

З постанови судді вбачається, що в порушення вищевказаної норми Конституції України місцевий суд належним чином не обґрунтував своє рішення про продовження строку тримання ОСОБА_2 під вартою після 21 жовтня 2012 року.

Як слідчий у поданні, так і суд у постанові не вмотивували, перший доводи, а другий висновок про те, що продовження строку тримання ОСОБА_2 під вартою з урахуванням суспільного інтересу та особливостей кримінальної справи переважує принцип поваги до свободи особистості.

Висновок суду про те, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі може перешкоджати виконанню важливих процесуальних рішень, колегія суддів визнає таким, що не відповідає наведеним у поданні доводам, з якого не вбачається, що слідчий посилався на цю підставу, обґрунтовуючи подання про продовження строку тримання ОСОБА_2 під вартою.

При оцінці доводів апеляційної скарги враховується, що досудове слідство в кримінальній справі закінчено, тому доводи подання про те, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі, підтримуючи стосунки з іншими невстановленими фігурантами справи, може перешкоджати встановленню об'єктивної істини в справі, колегія суддів визнає такими, що не дають можливим прийти до висновку про необхідність тримання його під вартою. Враховуючи, що досудове слідство в частині пред'явлених в обвинувачення ОСОБА_2 злочинів закінчено доводи подання та висновок суду про необхідність продовження строку тримання ОСОБА_2 під вартою також у зв'язку із проведенням по справі слідчих дій, колегія суддів визнає такими, що не свідчать про обґрунтованість судового рішення.

З п. 3 Рішення Конституційного суду України № 14-рп/ 2003 від 08 липня 2003 року в справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу, вбачається, що тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого запобіжного заходу, тому зазначений у постанові висновок про врахування тяжкості злочинів, у скоєнні яких ОСОБА_2 обвинувачується визнається таким, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Крім того, із протоколу судового засідання та постанови вбачається, що судом першої інстанції на стадії продовження строку тримання ОСОБА_2 під вартою не розглядалось питання про застосування до нього інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою.

Колегія суддів вважає, що зазначені в постанові місцевого суду мотиви й підстави поєднуються з такими положеннями Конвенції та Рішенням Європейського суду в справі «Летельє проти Франції» про те, що попереднє ув'язнення не повинно визначати покарання у виді позбавлення волі і не може бути «формою очікування» обвинувального вироку (п. 51 Рішення).

Крім того, колегія суддів також вважає, що продовження строку тримання ОСОБА_2 під вартою після 06.11.2012 року - на стадії після закінчення досудового слідства й ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, є несумісним із принципом верховенства права, що обґрунтування постанови місцевого суду про продовження строку тримання ОСОБА_2 під вартою, не приводить до висновку про те, що є розумні підстави вважати, що продовження строку тримання ОСОБА_2 під вартою є засобом запобігання вчиненню ним нових злочинів чи його втечі, тобто повторному ухиленню від слідства й суду, про що вказується у поданні.

При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті рішення апеляційним судом враховуються й положення п. 84 вищевказаного Рішення Суду в справі «Харченко проти України» про те, що «Суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання та подальшого тримання під вартою» і, зокрема, докази, які вказують на вчинення злочинів саме засудженим ОСОБА_2

Враховуючи сукупність вищенаведених обставин, даних про особу ОСОБА_2 - одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, та матір похилого віку, постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, а також позитивно характеризується за місцем роботи, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, принципи верховенства права, колегія суддів, вважає за необхідне постанову судді змінити, і обрати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді застави - менш суворий запобіжний захід, який забезпечить його належну процесуальну поведінку.

Визначаючи розмір застави, відповідно до ст. 154-1 КПК України, колегія суддів враховує наступне.

Пред'являючи ОСОБА_2 обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 197- 1 КК України, слідчий встановив розмір шкоди заподіяної злочином - понад тридцять п'ять тисяч гривень. Відповідно до ст. 154-1 КПК України розмір застави при обвинуваченні особи у вчиненні тяжкого злочину не може бути меншим однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також розміру цивільного позову чи розміру майнової шкоди завданої злочином. Тому, колегія суддів, враховуючи викладене, конкретні обставини справи, вищенаведені дані про особу обвинуваченого, вважає за необхідне визначити розмір застави в сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч ) гривень.

Доводи апеляційної скарги про те, що в поданні не наведені докази, які б підтверджували, що злочин вчинено саме ОСОБА_2, колегія суддів відхиляє й вважає, що в поданні наведені дані про вчинення злочинів ОСОБА_2, а також зазначає, що на цій стадії процесу, як суд першої так і апеляційної інстанцій, не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини обвинуваченого, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті, і вважає, що в кримінальній справі є докази, які вказують на вчинення ОСОБА_2 злочинів, за які йому пред'явлено обвинувачення, що постанова про пред'явлення йому обвинувачення відповідає вимогам ст. 132 КПК України й обвинувачення пред'явлено з додержанням вимог ст. 140 цього кодексу.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга, яку подав адвокат ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., ст. ст. 165 -2 ; 365, 366, 382 КПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу, яку подав адвокат ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2012 року про продовження до трьох місяців строку тримання ОСОБА_2 під вартою змінити. Застосувати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч ) гривень.

Відповідно до ст. ст. 149 -1, 154-1 КПК України роз'яснити ОСОБА_2 наступні вимоги закону.

Не порушувати законів України, не відлучатися без дозволу посадових осіб органу досудового слідства чи суду з місця постійного проживання чи перебування - населеного пункту, у якому зареєстрований, повідомляти службову особу або орган у провадженні якого знаходиться кримінальна справа про зміну свого місця проживання, з'являтися за викликом до органа розслідування й суду, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Роз'яснити заставодавцю, що на протязі п'яти днів із дня обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді застави він зобов'язаний внести, або забезпечити внесення іншою фізичною або юридичною особою коштів на відповідний рахунок та надати документ про внесення коштів начальнику 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Закарпатській області ОСОБА_5, або до слідчого відділу Управління СБУ в Закарпатській області.

Роз'яснити ОСОБА_2 та заставодавцю, що в разі невиконання ним зазначених обов'язків, запобіжний захід щодо нього може бути змінено на більш суворий, а заставу буде звернено в доход держави, а заставодавцю також про злочини в яких обвинувачується ОСОБА_2

Роз'яснити заставодавцю, що він вправі відмовитись від взятих на себе зобов'язань до виникнення підстав для звернення застави в доход держави, однак у цьому випадку він забезпечує явку ОСОБА_2 до органа розслідування чи суду для зміни йому запобіжного заходу. Застава повертається при дотриманні ОСОБА_2 вимог кримінально-процесуального законодавства.

Із цією ухвалою й статтею 154-1 КПК України органу досудового слідства ознайомити ОСОБА_2 і заставодавця під розписку.

ОСОБА_2 звільнити з-під варти після внесення застави в зазначеному розмірі в національній грошовій одиниці на спеціальний рахунок Апеляційного суду Закарпатської області, розрахунковий рахунок - 37319014000419, код 02886255 МФО, 812016 ГУДКСУ в Закарпатській області.

У решті постанову залишити без зміни.

Судді: