Постанова № 27440199, 08.11.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.11.2012 р. справа №1/126/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойка О.В.при секретарі Гриньовій О.В.від позивача:Сердюк І.М. -за дов. б/н від 31.07.12 р.від відповідача:ОСОБА_5 - особистоРозглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Міллер Брендз Україна", м. Донецьк на рішення господарського суду Луганської областівід07.08.2012 рокуу справі№ 1/126/2011 (суддя Зюбанова Н.М.)за позовомПриватного акціонерного товариства "Міллер Брендз Україна", м. Донецькдо відповідачаФізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Луганськпростягнення 4800 грн. 00 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2011 році Приватне акціонерне товариство "Міллер Брендз Україна", м. Донецьк звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Луганськ про стягнення 4800 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.09.11 року провадження по справі було зупинено до розгляду господарським судом Луганської області справи № 18/111/2011 за позовом Приватного акціонерного товариства "Міллер Брендз Україна", м. Донецк до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Луганськ про стягнення 7000 грн. 00 коп.

19.04.12 року судом першої інстанції провадження по справі було поновлено через прийняття господарським судом Луганської області рішення по справі № 18/111/2011.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 27.04.12 р. було призначено по справі судову експертизу підписів Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Луганськ та зупинено провадження по справі.

23.07.12 року на адресу господарського суду надійшов висновок судової експертизи, у зв»язку з чим суд першої інстанції ухвалою від 24.07.12 року поновив провадження по справі.

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.08.12 р. у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Міллер Брендз Україна", м. Донецьк було відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що застосування факсиміле відповідачки (при підписанні договору) є неправомірним і тому в силу закону (ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України) не може підтверджуватися факт підписання договору відповідачкою.

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Міллер Брендз Україна", м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 07.08.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 1/126/2011 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.10 року сторони підписали договір оренди обладнання № 181958, згідно умов якого позивач зобов»язався передати відповідачу у тимчасове користування (оренду) обладнання, вказане у Додатках до договору, які є його невід»ємною частиною.

Актом приймання-передачі торгового обладнання від 02.07.10 року позивач передав відповідачу в оренду комплект торгового обладнання вартістю 4800 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 розділу 1 Статуту ПрАТ „Міллер Брендз Україна", Приватне акціонерне товариство „Міллер Брендз Україна" є юридичною особою із новим найменуванням в результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту, які пов'язані з набранням чинності Закону України „Про акціонерні товариства" та зміною найменування Закритого акціонерного товариства „Сармат", яке є правонаступником Спільного україно-американського підприємства „Донецький пивоварний завод" у формі акціонерного товариства закритого типу, що було створено за рішенням Організації орендарів Донецького пивоварного заводу та Корпорацією D.B.S. Amerika Inc. (США) та зареєстровано розпорядженням Виконавчого комітету Донецької міської ради народних депутатів від 14.01.94 р. № 32-р., на Приватне акціонерне товариство „Міллер Брендз Україна". Приватне акціонерне товариство „Міллер Брендз Україна" є правонаступником всіх прав та зобов'язань Закритого акціонерного товариства „Сармат", що вперше було зареєстровано в Реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності Виконавчим комітетом Донецької міської ради 26.11.01р. за реєстраційним № 04052844Ю0060420.

Згідно підпункту «к»п. 3.3 розділу 3 договору, відповідач повинен своєчасно, у встановлені договором строки вносити орендну плату.

Пунктом 4.2 договору сторони домовились, що орендна плата перераховується на поточний рахунок Орендодавця одноразово за сумою повних та неповних календарних місяців оренди до кінця календарного року з моменту передачі обладнання. Орендна плата перераховується на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 10-денного строку з моменту передачі обладнання на умовах, передбачених цим договором.

Як стверджує позивач у своєму позові, відповідач з моменту нібито укладення договору та до звернення позивача до господарського суду із позовом, орендну плату не сплачував.

Згідно п. 5.5 договору, порушення Орендарем своїх зобов»язань, передбачених п. 3.3 цього договору, є підставою для розірвання договору в односторонньому порядку та вилучення обладнання у будь-який час.

Позивач 20.06.11 року надіслав на адресу відповідача лист-вимогу № 12-2911 від 17.06.11 року про дострокове розірвання позивачем договору оренди № 181958 від 02.07.10 року з 17.06.11 р. та повернення торгівельного обладнання. Однак, відповідач зазначену вимогу залишив без відповіді та виконання.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Луганськ збитків в розмірі компенсаційної вартості неповернутого орендованого обладнання в сумі 4800 грн. 00 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки -це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б уразі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи, висновком експерта від 25.06.12 р. № 168/2 встановлено, що підписи в договорі оренди обладнання від 02.07.10 р. № 181958 та в акті приймання-передачі від 02.07.10, дійсно виконані за допомогою факсиміле відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5.

Згідно приписів ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

З підписаного сторонами договору оренди обладнання від 02.07.10 р. № 181958 не вбачається узгодження сторонами можливості використання факсимільного відтворення підпису при укладенні зазначеного договору.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що позивачем не доведено об»єктивну та суб»єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, зокрема, причинно-наслідковий зв»язок між нібито неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань за договором оренди та нібито спричиненими позивачу збитками, тоді як відповідач довів відсутність своєї вини, оскільки договір відповідачем не підписувався. Крім того, стягнення саме збитків можливо лише при наявності між сторонами договірних правовідносин. Тому, враховуючи висновок експерта від 25.06.12 р. № 168/2 про те, що договір особисто відповідачем не підписувався, факсимільне відтворення підпису останнього застосовано всупереч приписам Цивільного кодексу України, то відсутні будь-які підстави для задоволення позову про стягнення збитків в розмірі компенсаційної вартості неповернутого орендованого обладнання в сумі 4800 грн. 00 коп.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Луганськ збитків в розмірі компенсаційної вартості неповернутого орендованого обладнання в сумі 4800 грн. 00 коп. в зв»язку з недоведеністю.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської від 07.08.2012 р. у справі № 1/126/2011 грунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Міллер Брендз Україна", м. Донецк на рішення господарського суду Луганської області від 07.08.2012 р. у справі № 1/126/2011 залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 07.08.2012 р. у справі № 1/126/2011 -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 -у справу;

2 -позивачу;

3 -відповідачу;

4 -ДАГС;

5-ГС Луг. обл.

ОСОБА_7