Ухвала суду № 27440155, 08.11.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

08.11.12 Справа № 6/12/5022-165/2012

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів: Гриців В.М.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

ОСОБА_5

на рішення господарського суду Тернопільської області від 25.06.2012 року

у справі № 6/12/5022-165/2012

за позовом: Прокурора міста Тернополя в інтересах Споживчого кооперативу «Степана Бандери», м. Тернопіль

до відповідача-1: ПП «Тернопільська фірма «Будівельник», м. Тернопіль

до відповідача-2: Приватного підприємства «ГЕО-2004», м. Тернопіль

до відповідача-3 ПАТ «Український промисловий банк», м. Київ

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського МУЮ, м. Тернопіль

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області, м. Тернопіль

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2, м. Тернопіль

за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, м. Тернопіль

про визнання права власності на об'єкт та зняття арешту,

за участю представників:

від прокурора: Яворський Я.Т. -ст. прокурор

від позивача: не з'явився

від відповідачів: не з'явились

від третіх осіб: не з'явились

від скаржника -ОСОБА_4: не з'явився

від скаржника -ОСОБА_5: не з'явився

Права та обов'язки сторін, третьої особи та прокурора передбачені ст.ст. 20, 22, 27, 29 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Тернопільського області від 25.06.2012 року у справі № 6/12/5022-165/2012 (суддя Шумський І.П.) позовні вимоги Прокурора міста Тернополя в інтересах СК «Степана Бандери»задоволено повністю: визнано за СК «Степана Бандери»право власності на будівельні матеріали, обладнання, конструктивні елементи, що використовувались при незавершеному будівництві об'єкта багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а саме: блок «А»загальною площею 423,3 кв.м., висотою 32,3 м, будівельним об'ємом 13673 куб. м. (фундаменти залізобетонні); блок «Б»загальною площею 1431,4 кв.м., висотою 29,8 м, будівельним об'ємом 42655 куб. м. (фундаменти залізобетонні, стіни, перегородки цегляні, перекриття залізобетонні панелі); блок «В»загальною площею 732,85 кв.м., висотою 32,3 м, будівельним об'ємом 23671 куб. м. (фундаменти залізобетонні, стіни, перегородки цегляні, перекриття залізобетонні панелі). Знято арешт із переліченого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

При винесенні рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачами-1,2 договору від 20.07.2011 року, останні зобов'язувались передати у власність позивача майно по АДРЕСА_1, а також технічну та іншу документацію щодо будівництва багатоквартирного житлового комплексу, однак, відповідно до акту прийому-передачі від 20.07.2011 року жодних дій на виконання умов договору не вчинили, а тому вимоги позивача з огляду на положення ст.ст. 16, 392 ЦК України, підлягають до задоволення.

Щодо вимоги прокурора про зняття арешту з майна, що знаходиться по АДРЕСА_1, господарський суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Оскільки, місцевим господарським судом визнано за позивачем права власності на майно по АДРЕСА_1, вимога про зняття з нього арешту, підлягає задоволенню.

Не погодившись з висновками, викладеними у рішенні місцевого господарського суду, третіми особами -ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, особами, які не брали участь у справі, подано спільну апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки судом першої інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права та висновки господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Зокрема, апелянти зазначають, що:

- господарським судом першої інстанції безпідставно, без належного правового обґрунтування та в порушення вимог ч. 2 ст. 20, ст. 63-1 Закону України «Про прокуратуру»прийнято до розгляду позов прокурора в інтересах юридичної особи Споживчого кооперативу «Степана Бандери»;

- господарським судом першої інстанції в порушення вимог ч. 4 ст. 22 ГПК України прийнято до розгляду заяву заступника прокурора про збільшення позовних вимог, оскільки по своїй суті заява фактично змінює предмет позову. А тому господарський суд мав відмовити у прийнятті такої заяви;

- місцевим господарським судом не взято до уваги та не вирішено по суті заяву ОСОБА_4 про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, чим порушено вимоги ст. 27 ГПК України.

Крім цього, апелянти зазначають, що набувши за оскаржуваним рішенням СК «Степана Бандери»право власності на спірне майно, фактично порушено права апелянтів, оскільки спірне майно повинно бути реалізоване чи в порядку виконавчого провадження, чи в порядку банкрутства, для задоволення грошових вимог апелянтів до ПП «Тернопільська фірма «Будівельник».

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу № 90-8403-вих12 від 03.10.2012 року, вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, прокурор зазначив, що невиконання ПП «Тернопільська фірма «Будівельник»та ПП «ГЕО-2004»зобов'язань, порушено майнові права ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, що через похилий вік (пенсіонери) не спроможні захистити свої права та у зв'язку з чим останні є членами СК «Степана Бандери»і передали позивачу право вимоги до відповідачів.

Таким чином, враховуючий даний факт, а також клопотання СК «Степана Бандери», адресоване прокурору міста Тернополя від 09.02.2012 року про звернення з позовом до суду, керуючись приписами ст.ст. 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. 29 ГПК України, положеннями наказу Генерального прокурора України №6гн від 26.11.2006 року, п.п.1, 5, 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 23.03.2012 року, а також розміром збору, який встановлено Законом України «Про судовий збір»для такого виду спору, звернення прокурора із позовом по даній справі є обґрунтованим.

Також, прокурор зазначає, що статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів (договорів) і вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. ст. 202, 328 ЦК України). Тобто, законодавець закріплює презумпцію правомірності набуття права власності на певне майно.

Власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором (ст.876 ЦК України).

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) - ст. 331 ЦК України.

Як вбачається із змісту п. 5.2.4 договору підряду від 02.12.2007 року між ПП «ГЕО-2004»та ПП «Тернопільська фірма «Будівельник», договорів на пайове будівництво, фінансування об'єкту будівництва по АДРЕСА_1 здійснювалось за кошти фізичних осіб -членів СК «Степана Бандери».

Крім того, ухвалою господарського суду від 27.04.2012 року у справі №10/Б-5022/1319/2011, яка набрала законної сили встановлено, що фізичні особи - члени СК «Степана Бандери»фактично виступали замовниками будівництва. Даною ухвалою вирішено по суті кредиторські вимоги пред'явлені СК «Степана Бандери»до ПП «Тернопільська фірма «Будівельник»та за своєю правовою природою вона є судовим рішенням (постанова Вищого господарського суду України від 31.05.2011 року у справі № 833-2011-п). Через що, в силу ст.35 ГПК України, встановлені ухвалою обставини не потребують повторного доведення.

Виникнення у позивача права власності на майно по АДРЕСА_1 стверджується також договором від 20.07.2011 року між СК «Степана Бандери»і ПП «Тернопільська фірма «Будівельник», ПП «ГЕО-2004»та актом прийому -передачі від 20.07.2011 року.

Презумпцію правомірності перелічених правочинів та правомірності набуття позивачем права власності на майно по АДРЕСА_1 (передбачену ст.ст. 204, 328 ЦК України) ПП «Тернопільська фірма «Будівельник»у встановленому законом порядку, не спростовано.

Також, прокурор вважає, що постановами ДВС було накладено арешти на все нерухоме і рухоме майно ПП «Тернопільська фірма «Будівельник»за невиконання ним зобов'язань перед іншими кредиторами. Однак, ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу від 03.10.2012 року, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, при цьому зазначивши, що мотивуючи апеляційну скаргу, апелянти стверджують про порушення судом ст. 27 ГПК України, з огляду на незалучення ОСОБА_4 як третьої сторони у справі. Разом з тим, права ОСОБА_4 у даному спорі не зачіпаються, оскільки вона, як визнаний судом кредитор 4 черги з певним розміром грошових вимог, має змогу задовольнити власні інтереси щодо стягнення коштів в процедурі банкрутства ПП «ТФ «Будівельник»з майна, належного вказаному підприємству, яке буде включено до ліквідаційної маси відповідно до ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлене в ході ліквідаційної процедури.

Крім цього, позивач вважає, що мотивуючи апеляційну скаргу, скаржники вказують про неправильне застосування норм матеріального права з посиланням на те, що майно, яку передане СК «Степана Бандери»за договором та актом від 20.07.2011 р., було арештованим. Однак, відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є в тому числі договори. Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. На момент винесення оскаржуваного судового рішення вказаний договір недійсним не визнано.

ПП «Тернопільська фірма «Будівельник»у відзиві на апеляційну скаргу № 701 від 24.09.2012 року просить апеляційну скаргу задоволити та рішення господарського суду скасувати -в позові відмовити, оскільки вважає, що спірне майно перебуває на балансі ПП «Тернопільська фірма «Будівельник»та повинно бути включене до ліквідаційної маси, а після визнання останнього банкрутом, виручка від його реалізації має розподілитись у відповідності до вимоги ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»між кредиторами, в числі яких присутній позивач -СК «Степана Бандери».

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу від 07.11.2012 року просять апеляційну скаргу задоволити, рішення господарського суду скасувати -в позові відмовити, при цьому зазначивши, що здійснене ПП «Тернопіль ська фірма «Будівельник»будівництво житлових будинків по АДРЕСА_1 - самочинно, що встановлено рішенням Господарського суду Тернопільської області № 17/70/5022-1326/2011 від 01.11.2011 року, а тому при вирішенні спору слід застосовувати виключно норми ст.376 ЦК України.

Крім цього, апелянти вважають, що беручи до уваги предмет і підстави поданого прокурором позову, місцевим господарським судом не взято до уваги, що статтею 331 ЦК України не передбачена можливість визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку.

Львівський апеляційний господарський суд ухвалою від 14.09.2012 року прийняв до провадження спільну апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на рішення господарського суду Тернопільської області від 25.06.2012 року у справі № 6/12/5022-165/2012. Окрім цього, апеляційний господарський суд даною ухвалою зобов'язав ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сплатити судовий збір у порядку та розмірах, встановлених статтею 4 Закону України «Про судовий збір», про що подати судовій колегії відповідні докази, оскільки останні в порушення вимог статті 94 ГПК України, при поданні спільної апеляційної скарги, належних доказів сплати судового збору не подали.

Однак, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вимог ухвали не виконали, доказів сплати судового збору не подали та 24.10.2012 року подали заяви (вх.. ЛАСГ №№ 6793, 6795) про відмову від апеляційної скарги в частині її подання від свого імені.

Львівський апеляційний господарський суд ухвалою від 25.10.2012 року, роз'яснив скаржникам -ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які були відсутні в судовому засіданні, що відмова від апеляційної скарги носить безумовний характер і відповідно тягне за собою припинення провадження по апеляційній скарзі, що виключає можливість повторного звернення до апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами на рішення місцевого господарського суду.

З огляду на наведене, оскільки вказані відмови ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від апеляційної скарги не суперечать чинному законодавству та не порушують права та охоронювані законом інтереси сторін, апеляційний господарський суд вважає за можливе прийняти дані відмови та припинити провадження по спільній апеляційній скарзі щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Позивач, відповідачі, треті особи та апелянти ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в судове засідання явку уповноважених представників не забезпечили. Однак, від ОСОБА_5, ОСОБА_4 07.11.2012 року надійшли заяви (клопотання), а треті особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначили у відзиві на апеляційну скаргу, про розгляд справи без участі уповноважених представників.

05.11.2012 року через канцелярію суду від третьої особи-2 -Відділу ПВР УДВС ГУЮ у Тернопільській області надійшло клопотання № 19/36008-20 від 24.10.2012 року про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що останнім не отримано копії апеляційної скарги та відповідно відсутня можливість подати відзив на апеляційну скаргу.

Дане клопотання, судова колегія вважає необґрунтованим і безпідставним, оскільки в матеріалах справи наявна квитанція від 11.08.2012 року та опис вкладення у цінний лист (том V, а.с. 39), адресований третій особі-2. Крім цього, судова колегія вважає, що учасник судового процесу не позбавлений права і можливості за необхідності забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч. 1-4 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і з числа осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Також, розгляд справи неодноразово відкладався, а тому, на думку судової колегії, третя особа-2 мала достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухав пояснення прокурора, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що провадження за апеляційною скаргою в частині вимоги ОСОБА_5 на рішення господарського суду Тернопільської області від 25.06.2012 року у даній справі порушене помилково і підлягає припиненню з огляду на наступне.

За приписами статті 91 ГПК України, апеляційну скаргу на рішення господарського суду мають право подати не лише сторони у справі та прокурор, а й треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

З аналізу вказаних норм вбачається, що підставою для надання певній, не залуче ній до участі у справі, особі права на звернення з апеляційною скаргою є саме порушення її прав або охоронюваних законом інтересів внаслідок вирішення судом спору у справі, до участі в якій ця особа обов'язково підлягала залученню як така, що мала певні права і обов'я зки у спірних правовідносинах.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 02.09.2008 у справі №23/294, та Вищий господарський суд України в ухвалі від 07.09.2010 у справі №33/289).

Згідно із матеріалами справи предметом спору між сторонами є визнання за позивачем право власності на будівельні матеріали, обладнання, конструктивні елементи, що використовувались при незавершеному будівництві об'єкта багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Як зазначалось вище, господарський суд Тернопільської області рішенням від 25.06.2012 року задоволив позовні вимоги прокурора м. Тернопіль, заявлені в інтересах СК «Степана Бандери»- визнав за останнім право власності на будівельні матеріали, обладнання, конструктивні елементи, що використовувались при незавершеному будівництві об'єкта багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а саме: блок «А»загальною площею 423,3 кв.м., висотою 32,3 м, будівельним об'ємом 13673 куб. м. (фундаменти залізобетонні); блок «Б»загальною площею 1431,4 кв.м., висотою 29,8 м, будівельним об'ємом 42655 куб. м. (фундаменти залізобетонні, стіни, перегородки цегляні, перекриття залізобетонні панелі); блок «В»загальною площею 732,85 кв.м., висотою 32,3 м, будівельним об'ємом 23671 куб. м. (фундаменти залізобетонні, стіни, перегородки цегляні, перекриття залізобетонні панелі).

Приймаючи судове рішення, місцевий господарський суд встановив, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачами-1,2 договору від 20.07.2011 року, останні зобов'язувались передати у власність позивача майно по АДРЕСА_1, а також технічну та іншу документацію щодо будівництва багатоквартирного житлового комплексу, однак, відповідно до акту прийому-передачі від 20.07.2011 року жодних дій на виконання умов договору не вчинили.

Апелянт ОСОБА_5, обґрунтовуючи порушення своїх прав та своє право на звернення з апеляційною скаргою, зазначає, що на підставі Договору про відступлення права вимоги від 09.07.2012 року (том V, а.с. 36), укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, останні відступили ОСОБА_5 право вимоги і отримання грошей від ПП «Тернопільська фірма «Будівельник»в розмірі 10 000,00 грн., з числа загальної суми стягнення 111 032,14 грн. по виконавчому листу Тернопільського міськрайонного суду № 2-1914, виданого 30.08.2010 року, який знаходиться на примусовому виконанні в Першому відділі Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, виконавче провадження № 21259423.

Однак, судова колегія з висновком апелянта щодо порушення оскаржуваним рішенням його прав погодитись не може, виходячи з наступного:

Оскаржуване ОСОБА_5 рішення у даній справі прийняте господарський судом Тернопільської області 25.06.2012 року (том ІІ, а.с. 185).

Як вбачається з матеріалів справи, договір про відступлення права вимоги укладено між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 09.07.2012 року (том V, а.с. 36), тобто після прийняття оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 514 ЦК встановлює лише момент, на який визначається обсяг прав, що переходять до нового кредитора, та умови здійснення цих прав. Таким моментом є момент переходу цих прав. Якщо правочин визначається як дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК), то такі права та обов'язки слід вважати такими, що виникли в момент, з якого правочин визнається вчиненим. Отже, моментом переходу прав до нового кредитора є момент, у який згода з усіх істотних умов договору про заміну кредитора виражена в формі, яка для таких договорів є обов'язковою (коментар до ст. 514 ЦК України під ред. проф.. Ротань В.Г.).

Таким чином, колегія суддів вважає, що апелянт ОСОБА_5 набув право вимоги до ПП «Тернопільська фірма «Будівельник»грошової суми в розмірі 10 000,00 грн., з моменту укладення договору про відступлення права вимоги (том V, а.с. 36), а саме з 09.07.2012 року.

З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає, що ОСОБА_5 не будучи стороною договору від 20.07.2011 року та набувши право вимоги до ПП «Тернопільська фірма «Будівельник»грошової суми на підставі договору про відступлення права вимоги від 09.07.2012 року, відповідно, не є учасником спірних правовідносин. А будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору, суд не вправі приймати до уваги в силу приписів ст. 91 ГПК України. Рішення господарського суду Тернопільської області від 25.06.2012 року у справі № 6/12/5022-165/2012 не стосується безпосередньо прав та обов'язків ОСОБА_5 за вищеозначеними договорами, в рішенні суду відсутні згадка та судження про права і обов'язки останнього у спірних правовідносинах.

Таким чином, оскільки рішенням господарського суду Тернопільської області від 25.06.2012 року у справі № 6/12/5022-165/2012 не вирішено питання про права і обов'язки ОСОБА_5, то провадження за його апеляційною скаргою підлягає припиненню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до вимог статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України»зокрема вказано, що у разі помилкового порушення апеляційного провадження суд, апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З урахуванням викладеного, апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_5 на рішення господарського суду Тернопільської області від 25.06.2012 року у справі № 6/12/5022-165/2012 слід припинити на підставі пункту 1 статті 80 ГПК України, а спільній апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, на підставі ст. 100 ГПК України.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 91, 99, 100, 101, 103, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження за спільною апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення господарського суду Тернопільської області від 25.06.2012 року у справі № 6/12/5022-165/2012 -припинити.

2. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Гриців В.М.

суддя Данко Л.С.