Рішення № 27440052, 26.10.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2012 р. Справа № 5019/1319/12

За позовом: публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Рівненської обласної дирекції

до: приватного виробничого підприємства "АРТ-СЕРВІС"

про стягнення 109 950, 86 грн.

Суддя Гудзенко Я.О.

Представники сторін:

Від позивача: Іванюк З.В. (дов. № 437/12-Н від 11.10.12 р.)

Від відповідача: директор Кондратюк М.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Рівненської обласної дирекції (далі-позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до приватного виробничого підприємства "АРТ-СЕРВІС" (далі-відповідач) про стягнення 109 950, 86 грн. заборгованості по сплаті відсотків за кредитом та пені за користування кредитними коштами та несвоєчасну сплату відсотків згідно кредитного договору від 04.03.2008 року № 010/89-07/498 (далі-Кредитний договір).

Ухвалою господарського суду від 13 серпня 2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5019/1319/12, розгляд якої призначено на 20.08.12 р.

Ухвалами господарського суду від 20.08.12 р., 03.10.12 р. та 15.10.12 р. у зв'язку із неявкою сторін та необхідністю витребування нових доказів по справі розгляд справи відкладався.

До канцелярії господарського суду 01.10.12 р. від відповідача надійшов відзив на позов, в якому керуючись ст. ст. 258, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просив суд застосувати до позовних вимог щодо стягнення пені строк позовної давності.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги повністю з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені з підстав зазначених у відзиві на позов.

В судовому засіданні 23.10.12 р. судом оголошено перерву до 26.10.12 р.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 26.10.12 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

4 березня 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відповідно до абз. 8 п.1.3. Статуту, дата реєстрації 06.06.12 р., в особі Рівненської обласної дирекції (далі-Кредитор, Банк) та Приватним виробничим підприємством "АРТ-СЕРВІС" (далі-Позичальник, Підприємство) було укладено Кредитний договір, згідно якого Банк відкрив Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у сумі 440 000, 00 грн. на поповнення обігових коштів строком до 02.03.09 р.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Рівненської області від 24 листопада 2009 року у справі № 2/150 задоволено позовні вимоги ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" повністю та стягнуто з відповідача 392 000 грн основної заборгованість та 4 929, 54 грн. по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в період з 28.08.09 р. по 23.09.09 р. згідно Кредитного договору.

В поданій позовній заяві позивачем було донараховано відсотки за користування кредитом за інший період - 25.02.2010 року по 02.08.2012 року в сумі 92 415, 09 грн. та пеню на залишкову суму кредитних коштів та за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в сумі 17 535, 77 грн. за період з 03.02.10 р. по 02.08.12 р., заборгованість за якими не була предметом розгляду справи № 2/150.

Таким чином, предметом даного позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі несплачених відсотків 92 415, 09 грн., 11 151, 95 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту, 6 383, 82 грн. -пені за несвоєчасне погашення нарахованих відсотків по кредиту.

Факт надання Банком підприємству кредиту був встановлений господарським судом Рівненської області при розгляді справи № 2/150.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно п. 1.3. Кредитного договору за користування кредитом відповідач повинен сплачувати відсоткі у розмірі 17% річних та розмір яких може змінюватись у порядку передбаченому договором.

Відповідно до пункту 3.5 Кредитного договору відсотки за користування кредитом нараховуються виходячи з роміру відсоткової ставки встановленої договором, крім того нарахування та сплата відсотків здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці та році і при цьому, відсотки нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом.

Пунктом 3.6 Кредитного договору погашення кредиту повинно було здійснюватися відповідачем у строки визначені графіком погашення кредитної заборгованості (додаток № 1 до Кредитного договору), крім того Позичальник зобов'язаний був щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом на рахунок нарахованих відсотків не пізніше останнього робочого дня кожного місяця шляхом перерахування Позичальником коштів платіжним дорученням з поточного рахунку, а у випадку повного погашення кредиту -не пізніше дня такого погашення.

Відповідачем не надано суду доказів того, що станом на день подання позову було повернуто Банку суму кредиту у повному обсязі, стягнуту за рішенням суду, або що вказана сума кредиту у повному обсязі була стягнута органом виконавчої служби у примусовому порядку.

Відповідно до пункту 9.1 Кредитного договору строк дії цього договору встановлюється з дати його укладання та діє до повного погашення відповідачем всієї наявної заборгованості за цим договором, у тому числі за кредитом, нарахованими відсотками за користування наданим кредитом, штрафів та пені, відшкодування витрат та збитків Кредитора.

Пунктом 10.2 Кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом передбачених договором, Позичальник сплачує Кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості за кожний день прострочення.

Враховуючи викладене вище та надавши юридичну оцінку доказам поданими сторонами, а також їх письмовими поясненнями, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення нарахованих відсотків за кредит з наступних підстав.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України (у редакції статті чинній на момент укладання Кредитного договору та виникнення боргу) передбачалося, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Враховуючи дані норми кредитний договір за своєю правовою природою є відплатним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі-ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 1 ст. 229 ГК України та ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач всупереч зазначеним нормам, у встановлені умовами Кредитного договору строки своїх зобовязань з погашення кредиту, сплати відсотків та комісій не виконав.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

1 жовтня 2012 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому на підставі ст. ст. 258, 267 ЦК України відповідач просить суд застосувати до позовних вимог щодо стягнення пені строк позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності щодо вимог позивача про стягнення пені нарахованої на тіло кредиту почався з моменту прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення суми кредиту, тобто, виходячи з умов договору та обставин справи, з 02.03.2009 р.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з матеріалів справи, переривання строку позовної давності відбулося з поданням позивачем 09.10.09 року до господарського суду Рівненської області позову про стягнення з підприємства тіла кредиту в розмірі 392 000 грн. та відсотків за користування кредитними коштами нарахованих за період з 28.08.2009 року по 23.09.2009 року в сумі 4 929, 54 грн. Згідно рішення від 24.11.09 р. господарським судом Рівненської області у справі № 2/150 позов задоволено в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як було зазначено вище, у своїй позовній заяві позивач просить стягнути із відповідача пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 03.02.2012 р. по 02.08.2012 р. та пеню за несвоєчасне повернення кредиту за період з 03.02.2012 р. по 02.08.2012 р. -разом у сумі 17 535, 77 грн.

При розгляді справи судом встановлено, що позовна давність для позивача для звернення до суду із вимогою про стягнення пені від суми заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом та пені нарахованої на залишок боргу за несвоєчасне повернення тіла кредиту у заявлений період з 03.02.2012 р. по 02.08.2012 р. остаточно спливла у листопаді 2010 року.

Пунктом 12.4. укладеного між сторонами кредитного договору передбачено, зокрема, що до правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цього договору застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. ст. 257, 259 ЦК України).

Разом з тим, ст. 259 ЦК України передбачено можливість збільшення позовної давності за домовленістю сторін. При цьому договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Однак, враховуючи зміст ст.ст. 549, 611 ЦК України вимоги про стягнення пені виникають у зв'язку з порушенням (невиконанням) встановлених договором зобов'язань, а не у зв'язку з його укладенням чи виконанням.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що зі змісту п. 12.4. договору не можна зробити однозначний і беззаперечний висновок про наявність домовленості сторін про збільшення позовної давності щодо вимог про стягнення пені до трьох років.

Аналогічні правові позиції викладені в постановах Вищого господарького суду України від 25.10.2011 року у справі № 25/025-11, від 09.10.2012 року у справі № 5023/512/12.

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто сторони у договорі можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 N 13/110-11 та постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 15/065-11).

Таким чином, позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача на підставі Кредитного договору з урахуванням рішення господарського суду Рівненської області від 24.11.2009 р. у справі № 2/150, лише 13.08.2012 p., тобто із спливом строків позовної давності в частині вимог про стягнення 11 151, 95 грн. пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та 6 383, 82 грн. пені за несвоєчасне погашення нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем за вказаний період відповідачу нараховувались відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 17% річних на фактичну суму поточної заборгованості згідно з п.п. 1.3., 3.5 Кредитного договору.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріали справи містять виписку банку надану відповідачем, з якої вбачається, що ним саме на виконання згаданого вище рішення суду 06.08.2012 року, 31.08.2012 року, 06.09.2012 року було сплачено Банку 6 500 грн. Таким чином, відповідачем станом на день винесення рішення не було надано суду доказів сплати Банку відсотків за користування кредитом, вимога про стягнення яких є предметом спору.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок суми заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами згідно умов Кредитного договору, суд дійшов висновку, що він відповідає умовам Кредитного договору, вимогам законодавства України та підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача відсотків підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного виробничого підприємства «АРТ-СЕРВІС» (35800, Рівненська область, м. Острог, вул. Татарська, будинок 122 А, код ЄДРПОУ 31542359) на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Рівненської обласної дирекції (33013, м. Рівне, вул. С. Петлюри, 35, код ЄДРПОУ 13983837) 92 415 (дев'яносто дві тисячі чотириста п'ятнадцять) грн. 09 коп. та 1 848 (одна тисяча вісімсот сорок вісім) грн. 30 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.11.2012 року.

Суддя Гудзенко Я.О.