Рішення № 27440048, 08.11.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2012 р.Справа № 5023/4248/12 вх. № 4248/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

за участю представників:

позивача - Артюх Ю.В., довіреність б/н від 20.09.2012 р.;

відповідача - Ващенко Т.Д., довіреність № 38-4055391 від 27.10.2010 р.;

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків

про стягнення 36288098,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Харківська ТЕЦ - 5" с. Подвірки, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків, 36288098,15 грн. основного боргу та 64380 грн. судового збору, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 303 від 15.10.09 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної оплати послуг.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 вересня 2012 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 08 жовтня 2012 року.

28 вересня 2012 року позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 12520580,65 грн. основного боргу, 3313013,44 грн. інфляційних витрат, 2168353,15 грн. 3% річних, 5490438,96 грн. пені та 64380 грн. судового збору.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду справи по суті - змінити підставу або предмет позову, і це не порушує чиїх - небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про зменшення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжується з їх урахуванням.

08 жовтня 2012 року позивач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 08 жовтня 2012 року було оголошено перерву до 01 листопада 2012 року.

30 жовтня 2012 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 25982171,87 грн. основного боргу, 3313013,44 грн. інфляційних витрат, 2168353,15 грн. 3% річних, 5490438,96 грн. пені та 64380 грн. судового збору.

Суд, дослідивши уточнення до позовної заяви, зазначає, що як вбачається зі змісту вказаної заяви дане уточнення стосується зменшення позовних вимог, у зв`язку з чим, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Приймаючи до уваги п.6 Інформаційного листа від 14.08.2007 року №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" на запитання, чи вправі позивач частково відмовитись від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог.

Відповідно до п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 передбачено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь - якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Як вбачається зі змісту наданої заяви позивача вона подана у відповідності до ст. 22 ГПК України та підписана представником позивача Артюхом Ю.В., що діє на підставі довіреності б/н від 20.09.2012р..

Враховуючи вищевикладене, суд приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

01 листопада 2012 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому визнавав суму основного боргу за період з липня по грудень 2010 р. за договором № 303 від 15.10.2009 р. у сумі 25982171,87 грн., проти нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат заперечував, надав свій розрахунок штрафних санкцій, просив суд зменшити розмір пені на 86,1%.

01 листопада 2012 року представники сторін звернулись до суду з заявою про продовження строку розгляду спору № 5023/4248/12 на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 листопада 2012 року було задоволено заяву сторін про продовження строку розгляду спору. Продовжено строк розгляду спору за межі, передбачені ч. 1 ст. 69 ГПК України, на 15-ть календарних днів по 05 грудня 2012 р., відкладено розгляд справи на 08 листопада 2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 08.11.2012 р. підтримував зменшені позовні вимоги.

Представник відповідача позовні вимоги визнавав частково, проти нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат заперечував, просив суд зменшити розмір пені на 86,1%.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

15 жовтня 2009 р. між Відкритим акціонерним товариством „Харківська ТЕЦ-5" - (позивач) та КП „Харківські теплові мережі" (відповідач) був укладений Договір №303 про надання послуг по переробці природного газу в теплову енергію для централізованого теплопостачання, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався виконати переробку природного газу в теплову енергію і передати теплову енергію Відповідачу.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна послуг на переробку природного газу в теплову енергію визначається узгодженою сторонами калькуляцією витрат на переробку (Додаток №1), що є невід'ємною частиною Договору.

Згідно додатку №1 до Договору тариф не переробку давальницького палива в теплову енергію склав 26,68 грн. за 1 Гкал без врахування податку на додану вартість.

В п. 4.1. Договору встановлено, що остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться до 10 числа наступного місяця, згідно з актом виконаних робіт з надання послуг по переробці природного газу в теплову енергію для централізованого теплопостачання.

Позивач на виконання умов вказаного договору надав відповідачу послуги з переробки природного газу у теплову енергію за жовтень 2009 р. - грудень 2010 р. на загальну суму 75 716 689,37 грн., що підтверджується актами №10-ВР від 31.10.2009 р., №11-ВР від 30.11.2009 р., №12-ВР від 31.12.2009 р., №01-ВР від 31.01.2010 р., №02-ВР від 28.02.2010 р., №03-ВР від 31.03.2010 р., №04-ВР від 30.04.2010 р., №05-ВР від 31.05.2010 р., №06-ВР від 30.06.2010 р., №07-ВР від 31.07.2010 р., №08-ВР від 31.08.2010 р., №09-ВР від 30.09.2010 р., №10-ВР від 31.10.2010 р., №11-ВР від 30.11.2010 р., №12-ВР від 31.12.2010 р.

Відповідач з надані послуги сплатив частково.

Відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 05.08.2010 р. по справі № 33/145-10 було стягнуто суму заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 303 від 15.10.2009 р. за період з жовтня 2009 р. по червень 2010 р. в розмірі 23767517,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2009 р. по 20.09.2012 р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 36288098,15 грн., яка складається з заборгованості за липень 2010 р. по грудень 2010 р. у розмірі 25982171,87 грн., а заборгованість за період з жовтня 2009 р. по липень 2010 р. стягнута за рішенням суду від 25.10.2010 р. по справі № 33/145-10.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 25982171,87 грн. за липень 2010 р. по грудень 2010 р., (сума основного боргу) що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі -25982171,87 грн. за липень 2010 р. по грудень 2010 р. правомірна та обгрунтована, така, що визнана відповідачем, про що він зазначив у своєму відзиві на позовну заяву, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позивача та наданих ним пояснень, сума заборгованості, виходячи з якої розраховувались інфляційні витрати за період з серпня 2010 р. по березень 2012 р. та річні за період з 01.08.2010 р. по 20.09.2012 р. була встановлена виходячи з непогашеної суми заборгованості за договором № 303 від 15.10.20009 р. станом на 01.08.2010 р., яка становить 24238472,74 грн.

Відповідач не згоден з періодом та сумами нарахування інфляційних та 3% річних, надав свій розрахунок інфляційних, в сумі 1615020,33 грн. за період з серпня 2010 р. по березень 2012 р., 3 % річних - в сумі 1434051,89 грн. за період з серпня 2010 р. по вересень 2012 р.

Судом встановлено, що сума заборгованості за рішенням господарського суду Харківської області від 05.08.10 р. по справі № 33/145-10 не сплачена, зобов*язання відповідача перед позивачем не припинилось. Тому відповідач повинен нести перед позивачем зобов*язання у відповідності зі ст. 625 ЦК України. Крім того, відповідач самостійно змінює період нарахування інфляційних.

Суд звертає увагу на те, що він не можу виходити за межі позовних вимог.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 3313013,44 грн. та 3% річних у сумі 2168353,15 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні (судом перевірений розрахунок).

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом. 4.5 додаткової угоди № 5/288 від 12.04.2010 р. сторони передбачили, що в разі несплати або несвоєчасної оплати у строки, визначені в п. 4.1 даного договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за яким сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідачу нарахована пеня, яка складає 5490438,96 грн.

Суд встановив, що позивач при здійсненні розрахунку пені зробив помилки стосовно періоду нарахування, а саме позивач заявив період з 20.09.2011 р. по 23.09.2012 р.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлена договором або законом, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов"язання повинно бути виконано.

Таким чином, оскільки період, заявлений позивачем, починається з 20.09.2011 р., суд бере до уваги період нарахування з 20.09.2011 р. по 23.03.2012 р. - 6 місяців.

Таким чином, вірно нарахована пеня за вказаний період складає 2 846 862,28 грн.

Відповідач надав заяву про зменшення суми нарахованої позивачем пені на 86,1%, посилаючись на те, що даний випадок є винятковим, у зв"язку тяжким фінансовим становищем.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу пені), яка підлягає зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, враховуючи викладені відповідачем обставини, суд вважає можливим задовольнити клопотання відповідача та у відповідності до п.3 ст.83 ГПК України та ст. 233 ГК України у винятковому випадку зменшити розмір пені на 86,1% та стягнути у розмірі 395713,86 грн.

В решті заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 5094725,10 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до п. 3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст.1, 12, 47, 49, 82-84 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, п/р № 26009010013856 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" (62371, с. Подвірки, Дергачівський район, Харківська область, п/р № 26005010050879 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931, код ЄДРПОУ 05471230) 25982171,87 грн. основного боргу, 3313013,44 грн. інфляційних витрат, 2168353,15 грн. 3% річних, 395713,86 грн. пені та 59774,44 грн. судового збору.

В стягненні 5094725,10 грн. пені відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.11.2012 р.

Суддя Смірнова О.В.