Рішення № 27439847, 12.11.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2012 р.Справа № 5017/1610/2012

За позовом Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України;

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Іллічівська міська рада

про стягнення 4642,59 гривень

Суддя Гуляк Г.І.

Представники

Від позивача: Ісадченко М.Ю. -за дорученням.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

Суть спору: Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 4642,59 гривень.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31 травня 2012 року порушено провадження у справі №5017/1610/2012.

18.06.2012р. до господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача 03.07.2012 року надав письмові обґрунтування заявленої до стягнення суми збитків.

Ухвалою суду від 5 липня 2012 року залучено до участі у справі № 5017/1610/2012 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Іллічівську міську раду (68003, м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. №33).

Представник відповідача 19.07.2012 року надав відзив на позовну заяву, згідно якого викладено детально заперечення та обґрунтування не визнання позову.

23.07.2012 року представник третьої особи надав письмові пояснення стосовно позовних вимог та просить суд розгляд справи проводити без участі представників третьої особи.

23.07.2012 року представник відповідача звернувся до суду з клопотанням продовжити строк розгляду справи в порядку ст..69 ГПК України, вказане клопотання було задоволено судом та ухвалою суду від 23 липня 2012 року строк розгляду справи продовжено до 14 серпня 2012 року.

06.08.2012р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло заперечення на відзив.

Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області від 13 серпня 2012 року справу передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Невінгловської Ю.М. та ухвалою від 13 серпня 2012 року справу №5017/1610/2012 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27 серпня 2012 року.

13.08.2012 року представник позивача надав письмові пояснення стосовно заявленої суми збитків,

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 16 серпня 2012 року справу №5017/1610/2012 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Гуляк Г.І. та ухвалою від 16 серпня 2012 року справу прийнято до провадження.

На підставі розпорядження голови господарського суду Одеської області від 15 жовтня 2012 року справу передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Оборотової О.М. та ухвалою від 15 жовтня 2012 року справу №5017/1610/2012 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29 жовтня 2012 року.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 17 жовтня 2012 року справу №5017/1610/2012 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Гуляк Г.І. та ухвалою від 17 жовтня 2012 року справу прийнято до провадження.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 29.10.2012 року №5017/1610/2012, на підставі рішення зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011р. (оформлене протокол №17-24/11 від 29.11.2011р.) та ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу №5017/1610/2012 передано на розгляд судді Оборотової О.Ю. та ухвалою від 29 жовтня 2012 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 5 листопада 2012 року справу №5017/1610/2012 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Гуляк Г.І. та ухвалою від 5 листопада 2012 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12 листопада 2012 року.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов підтримує повністю, звернувся до суду з клопотанням про залучення до матеріалів справи листи інспекції та Держкомзему.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

У судовому засіданні 12.11.2012 р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

Як зазначено позивачем у позовній заяві, з 24.05.2011р. по 03.06.2011р. Державною екологічною інспекцією проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України міського управління житлово-комунального господарства Іллічівськом міської ради, Центральний міський пляж м. Іллічівськ, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Коваль Ю.В., Нікуліною Л.П., Чауссовим О.В. та Ковачем В.В. у присутності начальника міського управління житлово-омунального господарства Іллічівськом міської ради Нарожного Георгія Олександровича та директора центрального міського пляжу м. Іллічівськ ОСОБА_11, встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки, фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, загальною площею 0,00858 га., що підтверджується: актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України від 24.05.2011р. по 03.06.2011р; Протоколом про адміністративне правопорушення від 06.06.2011р. за №102510; Постановою про накладання адміністративного стягнення від 08.06.2011р. за №10210; Актом обстеження підконтрольної території від 30.05.2011р. по 03.06.2011 р. за №340; Схемою, додаток до Акту №340 від 30.05.2011р. по 03.06.2011 р. В результаті самовільного зайняття земельної ділянки ФОП ОСОБА_2 заподіяні Державі збитки у розмірі 4 642,59 гривень, що розраховувались відповідно до „Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу" затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. за №963.

Державна екологічна інспекція з метою безпосереднього врегулювання спору з Відповідачем, звернулася до нього з письмовою Претензією від 09.01.2012р. за №100003. 27.01.2012р. ФОП ОСОБА_2, отримав Претензію від 09.01.2012р. за №100003, про що свідчить Повідомлення про вручення поштового відправлення особисто ФОП ОСОБА_2.

Згідно до ч.1 ст.1 Закону України „Про охорону земель", охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Згідно до ст.2 Закону України „Про охорону земель", об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України „Про охорону земель" спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади в галузі охорони земель є: центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів; центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів; центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.17 ЗУ Закону України „Про охорону земель", до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі охорони земель належать: здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Згідно ч. 1 Положення „Про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України" яке діяло на момент проведення перевірки, Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі - Інспекція) є спеціальним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та входить до сфери його управління.

Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, забезпечення екологічної та у межах своєї компетенції радіаційної безпеки, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами).

Згідно п.1 ч. 4 Положення, Інспекція здійснює державний контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами, пестицидами й агрохімікатами. екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки.

Згідно ч.4 ст. 5 Положення, Інспекція подає позови про відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Відповідно до ст.56, Закону України „Про охорону земель", юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом.

Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до п.п. б) п.1 ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до п.1.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 №02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду №04-5/609 від 31.05.2002р., Рекомендаціями Вищого господарського суду №04-5/1429 від 18.11.2003р., господарському суду вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011р. За №995 "Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції", утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної екологічної інспекції за переліком згідно з додатком. Установити, що територіальні органи Державної екологічної інспекції, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками прав та обов'язків відповідних державних екологічних інспекцій як спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до Наказу Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011р. за №136, затверджено Положення про державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря.

18 червня 2012 року та 19 липня 2012р. до господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що 24.05.2011р. по 03.06.2011р. позивачем було проведено планову перевірку дотримання вимог природного законодавства України Міським управлінням житлово-комунального господарства Іллічівської міської ради на Центральному міському пляжі м. Іллічівськ, про що складений Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України 24.05-03.06.2011р. Згідно зазначеного Акту, під час проведення перевірки інспектором відповідача був встановлений, зокрема, факт самовільного зайняття ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,00858га, про що також складено Акт обстеження підконтрольної території №340 від 30.05.2011р. по 03.06.2011р., до якого додано схему. Інспектором на відповідача був складений протокол про адміністративне правопорушення № 102510 від 06.06.2011р. та постанова про накладання адміністративного стягнення № 102510 від 08.06.2011р.

В порядку передбаченому „Правилами установки, розміщення та експлуатації" будівель, споруд торговельного та побутового призначення на території об'єктів благоустрою у місті Іллічівськ", затвердженими рішенням Іллічівської міської ради від 11.06.2010р.№663-V, відповідачем було отримано Дозвіл № 36 на розміщення пересувної малої архітектурної форми від 30.07.2010р., Дозвіл № 92 на експлуатацію об'єкту малої архітектурної форми від 30.07.2010р. та діє до 30.07.2013р., відповідачем був укладений Договір № 15 оренди твердого покриття - місця, частки території об'єктів благоустрою, що є власністю територіальної громади м. Іллічівськ від 21.06.2010р. Відповідно до Договору оренди орендодавець передав орендарю тверде покриття площею 30 кв. м., що знаходиться на території м. Іллічівськ, на міському центральному пляжі, біля кафе „Місячне сяйво", для розміщення стаціонарної будівлі, споруда торгівельного та побутового призначення: торгівельний павільон. Крім того, за орендарем була закріплена територія площею 149 кв.м. для проведення благоустрою та утримання в санітарному стані. За умовами Договору оренди заходи з благоустрою та утриманню в санітарному стані закріпленої за орендарем території мають здійснюватись силами та за рахунок орендаря.

Факт, існування твердого покриття з підпірною стінкою до моменту укладення Договору оренди підтверджується паспортом тимчасового розміщення малої архітектурної форми, до складу якого входить схема генплану МАФ, на якій відображені існуючі будівлі, споруди, мощення, місце розміщення кіоску та межі ділянки, що закріплюється за відповідачем для благоустрою та утриманню в санітарному стані закріпленої за орендарем території.

На існуюче тверде покриття, що передане в оренду та є власністю територіальної громади м. Іллічівськ, відповідачем був встановлений торговельний кіоск площею 30 м.кв. Земельна ділянка, на якій розташоване тверде покриття та встановлений торговельний кіоск знаходиться у комунальній власності територіальної громади - Іллічівської міської ради та передана в оренду.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно п.п. 2.2., 7.1., 7.2., 7.3. Наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007р. №110 „Про затвердження Методичних рекомендацій" щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою КМУ від 25.07.2007 № 963, шкода (збитки), що заподіяні на земельних ділянках, які надані у користування чи передані у власність юридичних та фізичних осіб, внаслідок їх самовільного зайняття повинні бути відшкодовані власнику чи користувачу земельної ділянки. Кошти за шкоду, що заподіяна державі, зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти за шкоду, що заподіяна територіальним громадам, зараховуються до відповідних спеціальних фондів місцевих бюджетів. Кошти за шкоду (збитки), що заподіяні власникам чи користувачам земельних ділянок, перераховуються на рахунки фізичних чи юридичних осіб (власників чи користувачів земельних ділянок).

Відповідно до ч. 1 ст. 188 Земельного кодексу України, в редакції, чинній на момент проведення позивачем перевірки, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Статтями 162, 163, 164 Земельного кодексу України, на які, до речі посилається позивач у своїй позовній заяві, визначено поняття "охорона земель" та встановлено, що завданнями охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель. Охорона земель включає: а) обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування; б) захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб; в) захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів: г) збереження природних водно-болотних угідь; ґ) попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів; д) консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.

Разом з тим, ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель", яка визначає поняття "самовільне зайняття земельної ділянки", одночасно визначає і поняття "охорона земель", а саме: самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними; охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Відповідно до ст.ст. 5, 7 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель", державний контроль за додержанням законодавства про охорону земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Відповідно до ст.ст. 5, 6 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель", в редакції, чинній на момент проведенням позивачем перевірки, передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, зокрема у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

В чинній редакції ст.ст. 5, 6 З Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а не орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Посилання позивача на ч.1 ст. 17 Закону України „Про охорону земель", як на підставу обґрунтування права позивача здійснювати заходи з контролю за додержанням земельного законодавства, є безпідставними з огляду на положення ч.1 ст. 16, ст. 19 Закону України „Про охорону земель" в редакції, чинній на момент проведення позивачем перевірки.

Частиною 1 ст. 16 Закону України „Про охорону земель" встановлено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі охорони земель належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Статтею 19 Закону України „Про охорону земель" державний контроль за використанням та охороною земель здійснює центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Відповідно до п.п. 3, 7 Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах, затвердженого Указом Президента України від 14.08.2000 N 970/2000, що діяв на момент проведенням позивачем перевірки, завданням Держкомзему України є, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Згідно п. 3 Постанови Кабінету міністрів України № 1068 від 22.11.2010р., на Державний комітет із земельних ресурсів було покладено обов'язок із забезпечення здійснення державного контролю за використанням і охороною земель.

Пунктом 1.2 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 312 від 12.12.2003р., визначено, то державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель (Держземінспекція) та її територіальні органи. Також зазначеним документом визначений порядок проведення перевірки

Повноваження органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів (позивача) по охороні земель перелічені у самій позовній заяві з посиланням на Положення "Про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища", де зазначено, зокрема, що Інспекція здійснює контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами, пестицидами й агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки.

Законодавством України чітко розмежовані повноваження органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів по контролю за використанням земель (в частині їх самовільного зайняття) та повноваження органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів (позивача) по охороні земель (в частині їх засмічення та забруднення).

Частиною 4 ст. 4 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю). Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, позивач не є державним органом, до компетенції якого віднесено здійснення контролю за використанням земель щодо їх самовільного зайняття, тому акти та протоколи складені позивачем є незаконними.

Крім того, ст. 211 Земельного кодексу України передбачено, що за самовільне зайняття земельної ділянки громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) встановлюються Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 р. № 312, встановлює види перевірок, строки, в які має бути повідомлено про проведення перевірки, порядок проведення перевірок, дії які мають бути вчинені інспектором під час проведення перевірки, порядок оформлення документів за результатами проведення перевірок, порядок застосування заходів адміністративного впливу до порушників земельного законодавства.

Зокрема, п.п. 5.6, 6.2. зазначеного Порядку встановлено, що в акті наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття тощо). З метою усунення наслідків виявленого порушення державний інспектор видає особі, яка скоїла правопорушення, припис про їх усунення (додаток 2). Термін усунення наслідків правопорушення встановлюється державним інспектором, але не більше 30 -денного строку.

Порядок визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, визначений Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою Постановою Кабінету міністрів України № 963 від 25.07.2007р.

Згідно з п. 3.1 Наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007р. №110 "Про затвердження Методичних рекомендацій" щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою Постановою КМУ від 25.07.2007 № 963 підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок, зокрема, самовільного зайняття земельних ділянок є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: - акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; - протокол про адміністративне правопорушення; - припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); - акт обстеження земельної ділянки.

Слід також зазначити, що акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України 24.05-03.06.2011р., складений за наслідками перевірки, проведеною щодо Міського управління житлово-комунального господарства Іллічівської міської ради на предмет дотримання вимог природного законодавства України. Форма, за якою складено акт не відповідає вимогам встановленим Порядком планування та проведення перевірок. Акт не містить належного опису обставин самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, а також даних встановлення яких вимагається в таких випадках. Зокрема, відсутня план-схема місця розташування земельної ділянки. На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття тощо). Акт обстеження підконтрольної території № 340 від 30.05.2011р., складений із порушенням затвердженої форми та в порушення Наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007р. №110 „Про затвердження Методичних рекомендацій", не містить визначення категорії земель; форми власності земель (державна, комунальна чи приватна, у тому числі чи надана ділянка у постійне користування або оренду); загальної площі земельної ділянки та площа, на якій вчинено правопорушення наявність правовстановлюючих документів на землю (договір оренди чи державний акт із зазначенням реквізитів документів та інформації про власників чи користувачів земельних ділянок).

Відповідно до п. 4.3. Методичних рекомендацій, акт обстеження земельної ділянки є невід'ємною частиною розрахунку розміру заподіяної шкоди, оскільки на підставі даного документу визначається площа, на якій заподіяно шкоду, уточнюються категорія земель за основним цільовим призначенням та фактичне використання земельної ділянки, характеристики ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки.

06.08.2012р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло заперечення на відзив, відповідно до якого зазначено що Відповідачем не оскаржувався факт самовільного зайняття земельної ділянки, та жодний документ (Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України від 24.05.2011р. - 03.06.2011 р., протокол про адміністративне правопорушення № 102510 від 06.06.2011р. та постанова про накладання адміністративного стягнення № 102510 від 08.06.2011р., акт обстеження підконтрольної території №340 від 30 травня 2011., Схема додаток до Акту №340 від 30.05.2011р.) в яких Держекоінспекцією зафіксовано вищевказаний факт не оскаржувалися. Таким чином, в основі самовільного зайняття земельних ділянок лежить порушення встановленого порядку щодо передачі (надання) земельних ділянок з установленням меж та оформлення права на них. Це може бути, наприклад, відсутність рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади про передачу (надання) земельної ділянки державної або комунальної власності та (або) правовстановлюючого документа на цю ділянку. Відповідно до листа Держкомзему України № 14-17-4/12991 від 11.11.2008, вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план території уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток території. Детальний план території визначає, зокрема потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування. Детальний план території не підлягає експертизі. Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", мала архітектурна форма - невелика споруда декоративного, допоміжного чи іншого призначення, що використовується для покращення естетичного вигляду громадських місць і міських об'єктів, організації простору та доповнює композицію будинків, будівель, їх комплексів. Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше ЗО квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до об'єктів благоустрою населених пунктів належать пляжі, а відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" на території об'єкта благоустрою відповідно до затвердженої містобудівної документації можуть бути розташовані будівлі та споруди торговельного, соціально-культурного, спортивного та іншого призначення.

Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом, а згідно ст. 34 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", порядок благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою здійснюється - відповідно до правил благоустрою території населеного пункту.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення експертизи містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 548, детальний план території не підлягає експертизі.

23.07.2012р. до господарського суду Одеської області від представника третьої особи Іллічівської міської ради надійшли письмові пояснення, відповідно до яких зазначено, що згідно Рішенню Конституційного Суду України, від 16.04.2009, № 7-рп/2009 зазначається, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування.

Відповідності зі ст. 83 Земельного Кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю; у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно зі ст. 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу та інш.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції місцевих рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають в державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої ради або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості) без одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (ст. 125 ЗК України).

На підставі вищезазначених повноважень та рішення від 11.06.2010 року № 663-У Іллічівська міська рада Одеської області 21.06.2010 року уклала з ФОП ОСОБА_2 договір оренди твердого покриття за реєстраційним номером 15. Згідно інформації начальника відділу комунальної власності та земельних відносин Іллічівської міської ради Одеської області та квитанції від 21.06.2010 року №26-001L/ ФОП ОСОБА_2 за договором орендна плата сплачена в повному обсязі за весь період дії договору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В процесі розгляду справи відповідачем до суду не було доведено обставини та подано будь які докази які б спростували позовні вимоги позивача.

Під час прийняття рішення суд вирішує окрім питання, чи мали місце обставини якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами це підтверджується, зокрема, і наявність фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, та доказів на їх підтвердження.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін, суд вважає, що у задоволені позовних вимог Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір стягнути з позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища Україн (65114 м.Одеса 12-а лінія 6-ї Люстдорфської дороги, б.22, код ЄДРПОУ 38016986) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, рахунок № 31210206783008, код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код класифікації: 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір у сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. через ДПІ у Київському районі міста Одеси.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.85 ГПК України.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.11.2012 р.

Суддя Гуляк Г.І.