Рішення № 27439743, 12.11.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.12 Справа№ 25/31

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермер-Сервіс" (м.Кам"янка-Бузька)до відповідача:Приватного підприємця ОСОБА_1 (м.Жмеринка)третьої особи 1, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивачаУправління державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (м. Вінниця)про:стягнення заборгованості в сумі 151 574,63 грн.Суддя:Пазичев В.М.При секретарі:Андрейчук Л.

Представники сторін:

від позивача:Маріловцева Н.О. -представник, довіреність№2708 від 10.10.2012 р.від відповідача:Не з'явивсявід третьої особи1:Не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермер-Сервіс" (м. Кам'янка - Бузька) до Приватного підприємця ОСОБА_1 (м. Жмеринка) (надалі - ПП ОСОБА_1.) про стягнення заборгованості в сумі 151 574,63 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.02.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 25.02.2009 року. Ухвалою від 25.02.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 27.02.2009 року.

25.02.2009 року відповідачем подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Львівської області від 18.02.2009 року.

Ухвалою від 27.02.2009 року провадження у справі зупинено до вирішення по суті апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2009 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ПП Жерновського.

26.03.2009 року відповідачем подано касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2009 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2009 року касаційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2009 року - без змін.

01.09.2009 року відповідачем подано касаційну скаргу на постанову ВГСУ від 16.06.2009 року.

Ухвалою Верховного суду України від 07.10.2009 року, яка є остаточною і оскарженню не підлягає, відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 16.06.2009 року.

У листопаді 2009 року ПП ОСОБА_1 вдруге подано касаційну скаргу на постанову Вищого господарського суду України від 16.06.2009 року, яку ухвалою Верховного суду України від 17.12.2009 року повторно відповідачу повернуто без розгляду.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.02.2010 року поновлено провадження у справі і призначено до розгляду на 05.03.2010 року. Ухвалою від 05.03.2010 року в судовому засіданні розгляд справи відкладено до 12.03.2010 року, в зв'язку з клопотанням відповідача. Ухвалою від 12.03.2010 року в судовому засіданні розгляд справи відкладено до 25.03.2010 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою від 25.03.2010 року в судовому засіданні розгляд справи відкладено до 06.04.2009 року, в зв'язку з клопотанням позивача. Ухвалою від 06.04.2010 року в судовому засіданні розгляд справи відкладено до 12.04.2010 року, в зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою від 12.04.2010 року в судовому засіданні розгляд справи відкладено до 20.04.2010 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача.

02.04.2010 року за вих.№976 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі.

07.04.2010 року за вх.№6751 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі, а 19.04.2010 року за вх.№173-04 відповідач надіслав телеграму про зупинення провадження у справі, оскільки ПП ОСОБА_1 подано позов до Господарського суду Львівської області про визнання договору №17/9 поставки картоплі від 17.09.2008 року між ПП ОСОБА_1 та ТОВ "Фермер-Сервіс" - неукладеним та недійсним, який ухвалою господарського суду Львівської області від 12.04.2010 року по справі №7/70 прийнято до провадження. У зв'язку із встановленням в ході судового розгляду справи, що ПП ОСОБА_1 подано позов до Господарського суду Львівської області про визнання договору №17/9 поставки картоплі від 17.09.2008 року між ПП ОСОБА_1 та ТОВ "Фермер-Сервіс" - неукладеним та недійсним, який ухвалою господарського суду Львівської області від 12.04.2010 року прийнято до провадження, а неналежне виконання господарського зобов'язання стороною за даним договором є підставою виникнення заборгованості, стягнення якої є предметом розгляду по справі №25/31, отже подальший розгляд справи №25/31 до набрання законної сили судовим рішенням по справі №7/70 був неможливим, оскільки предмет спору в даній справі пов'язаний з обставинами, що досліджуються у справі №7/70, тому ухвалою суду клопотання відповідача було задоволено до розгляду по суті справи №7/70 та набрання судовим рішенням законної сили.

Ухвалою від 20.04.2010 року в судовому засіданні розгляд справи зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 7/70.

У зв'язку з закінченням повноважень у судді Пазичева В.М., розпорядженням Голови господарського суду Львівської області від 07.10.2010 року справу № 25/31 передано для розгляду по суті судді Станьку Л.Л., а розпорядженням Заступника голови господарського суду Львівської області від 31.12.2010 року справу № 25/31 передано для розгляду по суті судді Пазичеву В.М.

Суд неодноразово звертався до сторін із запитами про відсутність обставин, що стали підставою для зупинення провадження по справі, у зв'язку з чим від позивача було отримано клопотання про поновлення провадження по справі, а від відповідача будь-якої відповіді на запити суду не поступило, тому ухвалою господарського суду Львівської області від 04.10.2012 року поновлено провадження у справі і призначено до розгляду на 10.10.2012 року. В зв'язку з хворобою судді, розгляд справи перенесено на 24.10.2012 року. Ухвалою від 24.10.2012 року в судовому засіданні розгляд справи відкладено до 01.11.2012 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача, клопотанням позивача про відкладення розгляду справи, продовження терміну розгляду справи та залученням в якості третьої особи 1, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, - Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (м. Вінниця). Ухвалою від 01.11.2012 року в судовому засіданні розгляд справи відкладено до 12.11.2012 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача, клопотанням позивача про відкладення розгляду справи та продовження терміну розгляду.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.02.2009 року, про відкладення від 26.02.2010 року, 05.03.2010 року, від 12.03.2010 року, від 25.03.2010 року, від 06.04.2010 року, від 12.04.2010 року, 01.11.2012 року про оголошення перерви від 25.02.2009 року, про зупинення від 27.02.2009 року, від 20.04.2010 року, про поновлення провадження від 26.02.2010 року, 24.10.2012 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

24.11.2009 року за вх.№ 24261 позивач подав клопотання про надання інформації щодо провадження по справі.

12.02.2010 року за вх.№4958 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

12.03.2010 року за вх.№4960 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

12.03.2010 року за вх.№4958 позивач надав клопотання про долучення доказів до справи.

12.03.2010 року за вх.№4959 позивач надав пояснення по справі.

12.03.2010 року за вх.№4960 позивач надав клопотання про долучення доказів до справи.

24.03.2010 року за вх.№5957 позивач надав заяву про забезпечення позову.

06.04.2010 року за вх.№6659 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

12.04.2010 року за вх.№7102 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи та просить суд продовжити термін розгляду справи понад строк, встановлений ст.69 ГПК України.

20.04.2010 року за вх.№7775 позивач надав письмове пояснення по справі.

25.08.2010 року за вх.№16024 позивач подав клопотання про поновлення провадження у справі.

01.06.2012 року за вх.№12136/12 позивач подав клопотання про надання інформації про розгляд справи.

02.07.2012 року за вх.№14335/12 позивач подав клопотання про поновлення провадження у справі.

24.10.2012 року за вх.№23983/12 позивач надав клопотання про долучення доказів до справи.

В судовому засіданні 24.10.2012 року за вх. №23991/12 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи та просить суд продовжити термін розгляду справи понад строк, встановлений ст.69 ГПК України.

01.11.2012 року за вх.№24688/12 позивач надав клопотання про долучення доказів до справи.

01.11.2012 року за вх.№24695/12 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи та просить суд продовжити термін розгляду справи понад строк, встановлений ст.69 ГПК України.

07.11.2012 року за вх.№25274/12 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 143 330,00 грн., 725,30грн. -3% річних, 7203,18 грн. -інфляційних втрат, судові витрати.

12.11.2012 року за вх.№25562/12 позивач надав клопотання про долучення доказів до справи.

12.11.2012 року за вх.№25580/12 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 143 330,00 грн., судові витрати, відмовившись від стягнення 725,30грн. -3% річних, 7203,18 грн. -інфляційних втрат.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.02.2009 року, про відкладення від 26.02.2010 року, 05.03.2010 року, від 12.03.2010 року, від 25.03.2010 року, від 06.04.2010 року, від 12.04.2010 року, від 12.11.2012 року, про оголошення перерви від 25.02.2009 року, про зупинення від 27.02.2009 року, від 20.04.2010 року, про поновлення провадження від 26.02.2010 року, 24.10.2012 року не виконав в повному обсязі, відзив на позов представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належно повідомлений 06.11.2012 року про час і місце проведення судового засідання 12.11.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, що долучено до матеріалів справи .

25.02.2009 року за вх.№3541 відповідач подав клопотання про ознайомлення із матеріалами справи.

25.02.2009 року за вх.№3542 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

25.02.2009 року за вх.№314-2 відповідач до канцелярії суду подав апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Львівської області від 18.02.2009 року.

04.10.2010 року за вх.№71-03 від відповідача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

05.03.2010 року за вх. №925 відповідач подав клопотання про перенесення судового засідання.

11.03.2010 року за вх.№85-03 від відповідача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

11.03.2010 року за вх.№938 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

19.03.2010 року за вих.№121 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

22.03.2010 року за вх.№5586 відповідач подав додаток до відзиву, згідно якого просить суд призначити почеркознавчу експертизу вчиненого на договорі поставки картоплі №17/9 від 17.09.2008 року підпису на предмет належності його генеральному директору ТзОВ "Фермер-Сервіс" ОСОБА_5 та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

16.09.2010 року за вх.№16849 від відповідача надійшло клопотання про продовження зупинення розгляду справи.

19.10.2012 року за вх.№23497/12 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Третя особа 1, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (м. Вінниця) вимог ухвали суду про поновлення провадження від 24.10.2012 року не виконала в повному обсязі, пояснення на позов представила, явку повноважного представника не забезпечила.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у присутності позивача, за відсутності представників відповідача та третьої особи 1.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, повний текст рішення виготовлено, підписано та оголошено 12.11.2012 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначає позивач у позовній заяві та подальших поясненнях, 03.09.2008 року за №51 було акцептовано тендерну пропозицію ТзОВ "Фермер-Сервіс" щодо поставки картоплі Державному департаменту України з виконання покарань та укладено договір поставки №151 від 26.09.2008 р. З метою виконання зобов'язань щодо поставки картоплі, 17.09.2008 року між ТзОВ «Фермер-Сервіс»та ПП ОСОБА_1, було укладено Договір поставки картоплі №17/09 (надалі-Договір), котрий, на думку позивача, фактично по суті є договором доручення, за яким ПП ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання поставити картоплю для потреб Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (п.1.1 Договору), а ТзОВ «Фермер-Сервіс»зобов'язалось оплатити ПП ОСОБА_1 вартість товару (п.3.2 Договору). Сторонами по договору було узгоджено вартість однієї тонни картоплі - 1100,00 грн., включаючи витрати по доставці товару до споживача.

Позивач наголошує, що у період з 24.09.2008 року до 09.10.2008 року ТзОВ «Фермер-Сервіс»сплатило ПП ОСОБА_1 кошти на загальну суму 142 330,00 грн., а саме: 24.09.2008 року -19 475,00 грн., 01.10.2008 року -41 365,00 грн., 06.10.2008 року -51 485,00 грн., 09.10.2008 року -30 005,00 грн. Тобто, позивач провів оплату за картоплю в сумі 142 330,00 грн. Кошти були перераховані на картковий рахунок, що підтверджується наступним:

24.09.2008 р. квитанція № 12 на суму 19475,00 грн.;

01.10.2008 р. квитанція № 16 на суму 41365,00 грн.;

06.10.2008 р. квитанція № 56 на суму 51485,00 грн.;

09.10.2008 р. квитанція № 23 на суму 30005,00 грн.

Розпорядженням від 01.01.2008 року Генерального директора ТзОВ «Фермер-Сервіс», копія якого долучено до матеріалів справи, було надано працівникам товариства п. ОСОБА_6, п. ОСОБА_7., п. ОСОБА_8 право на одержання готівкових коштів з каси підприємства - ТзОВ «Фермер-Сервіс для проведення закупівлі товарів і розрахунків з постачальниками. Вищевказані особи були уповноважені довіреностями ТзОВ «Фермер-Сервіс», копії яких долучені позивачем до матеріалів справи, бути представниками Товариства у правовідносинах з ПП ОСОБА_1, в тому числі, з правом отримання та проведення оплати за кошти ТзОВ «Фермер-Сервіс». Тобто, п. ОСОБА_6, п. ОСОБА_7., п. ОСОБА_8 були уповноваженими представниками ТзОВ «Фермер-Сервіс»у правовідносинах з ПП ОСОБА_1, вони діяли від імені та в інтересах ТзОВ «Фермер-Сервіс»ст.ст. 237, 238, 239, 244, 246 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст.239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та пов'язки особи, яку він представляє.

Позивач звертає увагу на те, що виходячи із змісту письмових пояснень, копії яких додаються до справи, п. ОСОБА_6, п. ОСОБА_7. п. ОСОБА_8 підтверджують, що були уповноваженими особами ТзОВ «Фермер-Сервіс», діяли від імені та в інтересах Товариства у правовідносинах з ПП ОСОБА_1 та проводили оплату відповідачу за готівкові кошти позивача, відповідно до укладеного Договору поставки картоплі №17/09 від 17.09.200 року. Готівкові кошти з каси ТзОВ «Фермер-Сервіс»видавались п. ОСОБА_6 п. ОСОБА_7., п. ОСОБА_8 на підставі видаткових касових ордерів від 24.09.2008 року, 01.10.2008 року, 06.10.2008 року, 09.10.2008 року, що додаються до матеріалів справи. Отримані з каси ТзОВ «Фермер-Сервіс»готівкові кошти були перераховані (сплачені) уповноваженими особами Товариства на рахунок відповідача, що підтверджують платіжні документи з підписом та печаткою повноважних осіб банку (завірені копії - додаються). Кошти ТзОВ «Фермер-Сервіс»були сплачені на рахунок ПП ОСОБА_1 (№26252002342331, код отримувача НОМЕР_1, банк отримувача - АКІБ «Укрсиббанк») та отримані позивачем. Про зазначені кошти Товариства уповноважені особи звітували перед ТзОВ «Фермер-Сервіс», що підтверджується звітами про використання коштів, копії яких додаються до справи. Відтак, ТзОВ «Фермер-Сервіс»належно та своєчасно провело оплату за реквізитами ПП ОСОБА_1, котрий отримавши оплату, не виконав взятих на себе зобов'язань поставки картоплі.

Позивач стверджує, що станом на 25.11.2008 року у ПП ОСОБА_1 утворилась заборгованість перед ТзОВ «Фермер-Сервіс»на суму 144 538,47 грн., в тому числі сума основного боргу-142 330,00 грн., інфляційних -1 717,14 грн., 3% річних-491,33 грн. З метою врегулювання правовідносин в позасудовому порядку, позивачем вжито відповідних заходів, про що свідчать надані позивачем докази, а саме: завірена копія направленої відповідачу претензії від 25.11.2008 року №675, акт взаємозвірки від 20.03.2009 року, копії поштових квитанцій та повідомлень про їх надіслання та отримання відповідачем, що додаються до матеріалів справи. Телеграмою від 24.11.2008 року за №899, копія якої долучена до матеріалів справи, ТзОВ «Фермер-Сервіс»пропонувало ПП ОСОБА_1 терміново прибути 26.11.2008 року для врегулювання питань поставки картоплі, за яку позивач вже одержав кошти. Пропозицію та претензію ТзОВ «Фермер-Сервіс»відповідач залишив без будь-якої відповіді.

Отже, позивач вважає, що договірні зобов'язання, взяті відповідачем, не виконані, а на неодноразові звернення та направлення претензії по заборгованості відповідача перед позивачем, відповіді не одержано, продукція не поставлена, кошти не повернуто. Позивач зазначає, що, відповідно до умов договору та чинного законодавства України, відповідачу нараховано: інфляційні витрати в сумі - 8261,97 грн., 3% річних в сумі - 982,66 грн., тому, станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становить 151574,63 грн. Відтак, у правовідносинах сторін виникла ситуація, при якій позивач, отримавши від відповідача кошти на виконання умов Договору поставки картоплі №17/09 від 09.2008 року, не виконав взятих на себе зобов'язань щодо поставки картоплі, а тому, ТзОВ «Фермер-Сервіс»було вимушене звернутись за захистом порушених прав до суду.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що у даній справі ПП ОСОБА_1 оскаржив до Львівського апеляційного господарського суду, Вищого господарського суду, Верховного суду України ухвалу про порушення провадження у справі від 18.02.2009 року, при тому, що така ухвала не оскаржується, а тому, дана ухвала була залишена без змін. Далі, в квітні 2010 року ПП ОСОБА_1 подав клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №7/70 за його позовом до ТзОВ «Фермер-Сервіс»про визнання недійсним (неукладеним) Договору поставки картоплі №17/09 від 17.09.2008 року. 20.04.2010 року провадження у справі №25/31 було зупинено до вирішення по суті та набрання законної сили судовим рішенням у справі №7/70. Тобто, ПП ОСОБА_1 недобросовісно користується своїми процесуальним правами, оскільки вчиняє дії з метою «затягування»розгляду по суті справи. Серед таких дій - подання позову про визнання недійсним (неукладеним) Договору поставки картоплі №17/09 від 17.09.2008 року.

Відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи це тим, що, на його думку, 17.09.2008р. ПП ОСОБА_1 підписано договір №17/9 по поставці картоплі та повернуто договір ТОВ «Фєрмер-Сєрвіс»для підписання. Проте Договір поставки картоплі №17/9 від 17.09.2008р. так і не був підписаний сторонами, натомість договір складений на світлокопії підпису Генерального директора ТОВ «Фермер-Сервіс»ОСОБА_5. За таких обставин, враховуючи вчинення договору на світлокопії підпису та підписання з боку ТОВ «Фермер-Сервіс»без присутності ПП ОСОБА_1, викликає сумнів належність виконаного на договорі підпису Генеральному директору ТОВ «Фермер-Сервіс». Тобто, договір саме з ПП ОСОБА_1 відповідачем не було підписано та пропечатано, а було використано проштампований бланк. Тому, відповідач вважає, що Договір від 17.09.2008р. №17/9 між ПП ОСОБА_1, і ТОВ «Фермер-Сервіс»є неукладеним, оскільки ч.3 ст. 639 ЦК України визначено, що, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами, а підпис Генерального директора позивача повинен бути підтверджено шляхом проведення почеркознавчої експертизи.

Крім того, п.1.1 договору від 17.09.2008р. №17/9 передбачено підписання додатку №1 до Договору (Рознарядки на отримання картоплі установами), якого, за твердженням відповідача, сторонами підписано не було. Таким чином, сторонами не визначено об'єкт договору (об'єм картоплі), а, в відповідності до ст. 38 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Разом з тим, відповідач наголошує, що договір поставки картоплі №17/9 від 17.09.2008р. між ПП ОСОБА_1 та ТОВ «Фермер-Сервіс»є нікчемним, оскільки позивач та відповідач (сторони договору) не мали достатніх правових підстав для укладання цього договору, оскільки державні закупівлі, в т.ч. поставка картоплі на користь Управління державного Департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області, регулюються Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим Постановою КМУ від 17 жовтня 2008р. N 921 та передбачають проведення тендеру. Таким чином, на думку відповідача, при укладанні вищезазначеного договору сторони усвідомлювали можливість настання реальних правових наслідків - неможливість поставки картоплі ПП ОСОБА_1 на користь Управління державного Департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області по узгодженому графіку без дотримання тендерної процедури проведення держаних закупівель в 2008 році, учасником якої ПП Жерновський І,В. не був.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що, попри нікчемність договору, відповідно до розділу 1 даного Договору - Сторона 1 (ПП ОСОБА_1.) бере на себе зобов'язання здійснити поставку картоплі для потреб Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (Споживач). В той же час, сторонами договору є ПП ОСОБА_1 та ТОВ «Фермер-Сервіс».Тобто, на думку відповідача, вказаний договір фактично є трьохстороннім. Проте вчинено такий трьохсторонній договір без засвідчення волевиявлення Управління державного Департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області, що свідчить про те, що договір є неукладеним.

Відповідач вважає, що зобов'язання по договору №17/9 від 17.09.2008р. ПП ОСОБА_1 виконані в повному обсязі, а позивачем - ТзОВ «Фермер-Сервіс»при зверненні до господарського суду не дотримано вимог ст. 54 ГПК України, оскільки в позовній заяві не зазначені докази, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не зазначено відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, хоча такі заходи проводились, а також грубо порушено позивачем ст. 56 ГПК України - не надіслано відповідачу додатків до позовної заяви, доказом чого є опис вкладення у поштове відправлення. Відповідно, позивач при поданні позовної заяви не надав, як того вимагає ст. 57 ГПК України, документів, що підтверджують направлення відповідачу позовної заяви разом з доданими до неї матеріалами. Разом з тим, надані відповідачем докази проведення оплати по договору поставки картоплі №17/9 від 17.09.2008 р. (квитанції №12 від 24.09.2008, №16 від 01.10.2008р., №56 від 06.10.2008р. та №23 від 09.10.2008 р.) отримані та надані суду з порушеннями, оскільки сторонами судової справи є ТОВ «Фермер-Сервіс»та ПП ОСОБА_1, в той час як зазначені квитанції хоча й засвідчені підписами генерального директора ТОВ «Фермер-Сервіс», належать іншим особам - зазначеним в квитанціях як платники. Крім того, надані відповідачем квитанції жодним чином не свідчать про проведення ТзОВ «Фермер-Сервіс»оплати приватному підприємцю ОСОБА_1 за договором поставки №17/9 від 17.09.2008р., в зв'язку із чим не можуть бути належними і допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України.

Третя особа 1, незважаючи на вимоги суду, обґрунтування своєї позиції суду не надала, доказів вираження наміру скористатись своїм правом вимагати виконання Договору суду не надала.

На час розгляду справи відповідач докази погашення боргу суду не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Частиною 5 статті 222 ГК України передбачено, що претензія підписується повноважною особою заявника претензії або його представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом або вручається адресатові під розписку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

В ході судового розгляду справи встановлено, що 03.09.2008р. за №51 акцептовано тендерну пропозицію ТзОВ "Фермер-Сервіс" щодо поставки картоплі Державному департаменту України з питань виконання покарань та укладено договір поставки №151 від 26.09.2008р. З метою виконання зобов'язань щодо поставки картоплі, 17.09.2008р. між позивачем та відповідачем укладено Договір, за яким, згідно п.1.1 Договору, відповідач взяв на себе зобов'язання поставити картоплю для потреб Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області, а позивач, згідно п.3.2 Договору, зобов'язався оплатити відповідачу вартість товару. Сторонами по договору було узгоджено вартість однієї тонни картоплі - 1100,00 грн., причому у вартість включено витрати по доставці до споживача.

На виконання умов Договору у період з 24.09.2008р. по 09.10.2008р. позивач сплатив відповідачу кошти на загальну суму 142 330,00 грн. через працівників товариства, оскільки, розпорядженням генерального директора ТзОВ "Фермер-Сервіс" від 01.01.2008р. трьом особам надано право на одержання готівки з каси відповідача для проведення закупівлі товарів і розрахунків з постачальниками, тобто вищевказані особи були уповноважені довіреностями позивача бути представниками у правовідносинах з відповідачем, в тому числі з правом отримання та проведення оплати за кошти позивача.

Письмовими поясненнями, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи, зазначені особи підтверджують, що були уповноваженими представниками позивача, діяли від імені та в інтересах позивача у правовідносинах з відповідачем та проводили оплату відповідачу через банківські установи за готівкові кошти позивача, відповідно до укладеного Договору. Готівкові кошти з каси відповідача видавались цим особам на підставі видаткових касових ордерів, копії яких долучено до матеріалів справи. Отримані з каси позивача готівкові кошти були перераховані (сплачені) уповноваженими особами позивача на рахунок відповідача, підтвердженням чого є платіжні документи з підписами та печатками банку: кошти позивачем були сплачені на рахунок відповідача та отримані ним, що підтверджується квитанціями банку № 12 від 24 вересня 2008 року на суму 19 475,00 грн., №16 від 01 жовтня 2008 року на суму 41 365,00 грн., № 56 від 06 жовтня 2008 року на суму 51 485,00 грн., № 23 від 09 жовтня 2008 року на суму 30 005,00 грн.. Про витрачені кошти позивача уповноважені особи прозвітували в бухгалтерію Товариства, що підтверджується звітами про використання коштів.

Відтак, позивач належно і своєчасно провів оплату відповідачу, котрий, отримавши оплату, не виконав взятих на себе господарських зобов'язань, оскільки договірні зобов'язання, взяті відповідачем, залишились невиконаними.

На неодноразові звернення та направлення претензії відповідачу по погашенню заборгованості перед позивачем, доказів належного реагування відповідача на звернення позивача суду не надано.

Заперечення відповідача з посиланням на те, що у платіжних документах, згідно яких відбулось перерахування на рахунок відповідача коштів, стягнення яких є предметом позову, не зазначено, що ці кошти перераховано на виконання зобов'язань позивача за Договором №17/09 від 17.09.2008 року, при прийнятті судом рішення не можуть бути взяті до уваги, оскільки, незважаючи на вимоги суду, відповідачем не представлено належних та допустимих доказів того, що позивачем перераховано ці кошти на підставі інших господарських зобов'язань позивача перед відповідачем, відмінних від зобов'язань за вищезазначеним Договором, або доказів повернення цих коштів позивачу, або доказів виконання відповідачем інших господарських зобов'язань перед позивачем, в зв'язку з чим працівниками позивача було перераховано ці кошти.

На час розгляду справи відповідач докази погашення боргу суду не представив.

Також, згідно ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.06.2010 року по справі № 7/70 за позовом ПП ОСОБА_1 до ТзОВ "Фермер-Сервіс" про визнання неукладеним та недійсним договір поставки картоплі № 17/9 від 17.09.2008 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ТзОВ "Фермер-Сервіс", що набрало законної сили, у позові повністю відмовлено, тому обставини, на які посилається відповідач як на підставу визнання вищезазначеного договору неукладеним, недійсним (нікчемним) не підлягають доведенню в межах розгляду даної справи, оскільки вони були досліджені при розгляді справи №7/70, отже цей договір не може з цих підстав вважатись неукладеним або недійсним (нікчемним), а відповідно, відсутня підстава для задоволення клопотання відповідача щодо проведення почеркознавчої експертизи..

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитись від виконання). Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанту правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі -формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням ч.2 ст.124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, або не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Крім того, Третя особа 1, незважаючи на вимоги суду, обґрунтування своєї позиції суду не надала, доказів вираження наміру скористатись своїм правом вимагати виконання Договору суду також не надала.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, позивач надав акт звірки заборгованості, та повідомлення про вручення 01.12.2008р. поштового відправлення №257045 та поштової квитанції з відбитками поштових штемпелів; довіреностей №№41-43 від 03.09.2008р. на уповноважених осіб, в тому числі з правом отримувати та проводити оплати від імені позивача у правовідносинах з відповідачем, письмовими поясненнями уповноважених осіб; квитанцій з відмітками банку №23 від 09.10.2008р. на суму 30005грн., №12 від 24.09.2008р. на суму 19475грн., №16 від 01.10.2008р. на суму 41365грн., №56 від 06.10.2008р. на суму 51485грн., та видаткових касових ордерів на відповідні суми від 24.09.2008р., 09.10.2008р., 01.10.2008р., та від 06.10.2008р., та звітів про використання коштів, наданих на відповідні суми.

Як зазначено вище, 07.11.2012 року за вх.№25274/12 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 143 330,00 грн., 725,30грн. -3% річних, 7203,18 грн. -інфляційних втрат та судові витрати, нараховуючи суму 3% річних та інфляційних втрат з 26.11.2008 року.

Пунктом 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових позовних вимог і т.п. Тому, в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань), останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Частиною 2 пункту 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" зазначено, що про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

Також, згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Позивачем, незважаючи на вимоги суду, не подано суду належних та допустимих доказів, а також не надано належне обґрунтування з посиланням на ці докази та норми чинного законодавства України, що регулюють питання нарахування 3% річних та інфляційних втрат, щодо набуття права вимоги з 26.11.2008 року, оскільки у телеграмах на які позивач посилається як на доказ набуття права вимоги, зазначено про вимогу до представника відповідача прибути до позивача, а не про вимогу виконати господарські зобов'язання за конкретним вищезазначеним договором до встановленого терміну.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач не подав докази виконання взятих на себе зобов'язань, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермер-Сервіс" до ПП ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості в розмірі 142 330,00 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Однак, незважаючи на вимоги суду, позивачем, яким подано заяву про забезпечення позову, не надано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, що свідчить про відсутність правових підстав щодо задоволення такої заяви.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п."а" ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №428 від 10.02.2009 року про сплату державного мита та платіжне доручення №427від 10.02.2009 року на суму 118,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, платіжне доручення № 97 від 23.03.2010 року про оплату юридичних послуг.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Уточненні позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1. (23100, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, картковий рахунокНОМЕР_2 АКІБ "Укрсиббанк" МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермер-Сервіс" (80400, Львівська обл., м. Кам'янка - Бузька, вул. Шевченка, буд. 52д, р/р 26003140974100 в АКІБ "Укрсиббанк" МФО 351005, код ЄДРПОУ 19159234) - борг у сумі 142 330 (сто сорок дві тисяч триста тридцять) грн. 00 коп., 1423 (одна тисяча чотириста двадцять три ) грн. 30 коп. - сплаченого державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.