Рішення № 27439694, 23.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.12 Справа№ 5015/3583/12

За позовом : Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», м.Київ

до відповідача : Приватного підприємства «Земсервіс», м.Новояворівськ Яворівського району Львівської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : ОСОБА_1, м.Львів

про стягнення заборгованості за кредитним договором . Ціна позову :189 278,26 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Дубенюк Н.А.

За участю представників :

від позивача -Басик А.М. -представник ( довіреність №Л-82 від 04.01.2012 р )

від відповідача -не з'явився .

від третьої особи : не з»явився.

Права та обов»язки, згідно ст.ст.20,22 ГПК України, представнику позивача роз»яснено. Заяви про відвід судді не надходили.

Суть спору: Позовну заяву подано Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку», м.Київ,

до відповідача,Приватного підприємства «Земсервіс», м.Новояворівськ Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : ОСОБА_1, м.Львів, про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 189 278,26 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.08.2012 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 18.09.2012 р. Розгляд справи відкладався з мотивів, викладених в ухвалах суду від 18.09.2012 р., від 10.10.2012 р.

В судовому засіданні позивач, з підстав наведених у позовній заяві , позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач в жодне із судових засідань явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву, витребуваних судом документів не подав, заявлені позивачем вимоги не заперечив і не спростував належними та допустимими доказами.

Довідкою Серія АЖ №917017 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців підтверджується включення відповідача (приватного підприємства «Земсервіс») в статусі юридичної особи до ЄДР, ідентифікаційний код юридичної особи -32409169, місцезнаходження юридичної особи за адресою : 81053, Львівська область, Яворівський район, місто Новояворівськ, вул.Шевченка, будинок 1, тобто , місцезнаходження за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві , та на яку скеровано відповідачу позивачем копії позовної заяви та додатків до неї, а судом -ухвали по справі. Слід зазначити, що відповідач отримав ухвалу суду від 21.08.2012 р про порушення провадження у справі за вказаною адресою, що підтверджується наявним у справі повідомленням №79015 0414166 0 про вручення відповідачу рекомендованої поштової кореспонденції. Наступні ухвали суду про відкладення розгляду справи повертались до суду поштовим відділенням без вручення відповідачу з відміткою причин повернення , а саме : «за закінченням терміну зберігання».

До повноважень господарських судів не віднесено з»ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 №01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році ( пункт 4), від 14.08.2007 №01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України , порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року «(пункт 15), від 18.03.2008 №01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23). У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв»язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. («Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», інформаційний лист ВГСУ від 13.08.2008 №01-8/482).

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що відповідач своєчасно та належним чином був повідомлений про знаходження у провадження господарського суду Львівської області даної справи, про дати, час і місце судових засідань, про вимоги суду, які підлягали виконанню ( у т.ч. і відповідачем) згідно ухвал суду по справі.

Третя особа в судове засідання не з»явилась, про причини неявки суд не повідомила.

23.10.2012 року у канцелярії господарського суду за вх..№23777/12 зареєстровано поступлення Клопотання без номера, датованого 22.10.2012 року, Приватного підприємства «Земсервіс», яке підписане директором підприємства Мєшков В.Г. у якому відповідач стверджує, що йому стало відомо з інформації, що розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень про знаходження в провадження господарського суду Львівської області справи за позовом Акціонерного ю банку «Банк регіонального розвитку»до Приватного підприємства «Земсервіс»про стягнення боргу в сумі 189 278,26 грн і що справа призначена до розгляду на 14 год.30 хв. 23 жовтня 2012 року. У зв»язку з неотриманням копії позову та необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, а також можливістю забезпечення явки повноважного представника Приватного підприємства «Земсервіс», керуючись ст.ст.4-3,22,28,77 ГПК України, відповідач просить відкласти розгляд справи на іншу дату. До клопотання жодного документа в підтвердження обставин, що наведені у ньому і слугували підставою для звернення приватного підприємства «Земсервіс» до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи не долучено.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи розглянуто судом у засіданні 23.10.2012 року. Оглянувши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача з приводу даного клопотання, суд дійшов висновку, що клопотання задоволенню не підлягає. Суд виходив із наступного.

Місцезнаходження відповідача (ПП «Земсервіс»), що вказано позивачем у позовній заяві, відповідає місцезнаходженню підприємства, відомості про яке містить Єдиний Державний Реєстр.

Позивач скерував відповідачу 23.08.2012 року позовну заяву , розрахунок заборгованості та копії документів цінним листом, що підтверджується Описом документів, владених у цінний лист на ім»я Приватного підприємства «Земсервіс»на адресу : 81053, Львівська область, м.Новояворівськ, вул.Шевченка, буд.1, який містить поштовий штамп з датою відіслання. Відповідач отримав ухвалу про порушення провадження у справі, про що у справі є належні та допустимі докази. Суд неодноразово відкладав розгляд справи, оскільки в жодне із судових засідань відповідач та третя особа явку повноважних представників не забезпечували, відзову , пояснення на позовну заяву, доказів погашення заборгованості, не подали . Ухвали про відкладення розгляду справи скеровувались відповідачу на адресу , яка вказана у позовній заяві ( відомості про яку містить ЄДР) і за якою відповідач отримав ухвалу суду про порушення провадження у справі, що із урахуванням зазначених, конкретних обставин справи, вважається належними доказами виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У статті 22 ГПК України викладено процесуальні права та обов»язки сторін, серед яких, зокрема і право сторони знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, тощо.

Викладені в ст.22 ГПК України права та обов»язки виникають з моменту набуття стороною відповідного процесуального статусу. Права позивача виникають з моменту подання позову до господарського суду, права відповідача -з моменту перед»явлення до нього позову, третіх осіб -з моменту залучення чи допуску до участі у справі.

Порядок ознайомлення з матеріалами справи регулюється Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Голови Вищого господарського суду України.

Відповідно до положень Інструкції справа для ознайомлення представнику сторони видається з дозволу судді, у провадженні якого знаходиться справа. Жодного звернення відповідача ( чи його представника ) за період з моменту порушення провадження у справі (31.08.2012 р ) і до даного судового засідання (23.10.2012 р ) з намірами ознайомитись із матеріалами справи з метою вжиття заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи, відповідач не виявив. Відповідно до ч.1 ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Із клопотанням про продовження строків вирішення спору у відповідності до ст.69 ГПК України, сторони ( у тому числі й відповідач) ж до суду не звертались. За таких обставин, зважаючи на строки вирішення спору у даній справі, у суду відсутні правові підстави для подальшого продовження строку розгляду спору, а відтак, до відкладення розгляду справи.

Щодо неможливості забезпечення явки повноважного представника приватного підприємства «Земсервіс»у судові засідання, то суд зазначає, що в силу вимог ст.28 ГПК України особа не обмежена одним представником при здійсненні представництва. Окрім того, правом представляти юридичну особу без довіреності наділений керівник підприємства ( директор) чи його заступник. Знову ж таки, жодного доказу про те, чи реально ПП «Земсервіс» станом на час подання клопотання до суду надало повноваження згідно довіреності певній особі на представництво інтересів приватного підприємства у даній справі, чи оформило відповідно до вимог чинного законодавства довіреність на представництво інтересів тощо, та з яких підстав впродовж двох місяців уповноважений представник не міг брати участі в судових засіданнях у даній справі, відповідач не обгрунтовує та не підтверджує.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає про необхідність відмови в заявленому клопотанні за необґрунтованістю та недоведеністю доводів та за відсутністю правових підстав до подальшого відкладення розгляду справи, у зв»язику із закінченням строків вирішення спору у даній справі.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»активного дослідження всіх обставин справи.

Також суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, відповідача зобов»язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1,2 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотанням сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялось.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобам доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному , повному і об»єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд зазначає, що враховуючи вимоги ч.ч.1,3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України, у суду відсутня правова підстава для подальшого відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Стверджує, що 15.12.2006 р. між АБ «Банк регіонального розвитку» та гр.ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №973 , згідно п.1.1 якого позивач відкрив боржнику відновлювальну кредитну лінію , ліміт якої становив 16 000,00 доларів США 00 центів під 13% річних. В подальшому процентна ставка збільшувалась за спільним погодженням сторін, яке відображалось у додаткових до кредитного договору договорах. 28.01.2008 року боржник погасив отриманий в сумі 16 000,00 грн. кредит у повному обсязі, однак 08.02.2008 року ним було отримано 13 999 доларів США 00 центів в межах кредитної лінії. В якості забезпечення кредиту між позивачем і відповідачем було укладено договір поруки в забезпечення виконання позичальником зобов»язань щодо повернення кредиту, сплати процентів, а також сплати неустойки ( пені, штрафу) від 15.12.2006 року №973ц.

Зобов»язання за кредитним договором боржник не виконав, проценти та кредит не сплачені ним в строки та на умовах, що зазначені у кредитному договорі, від виконання договірних зобов»язань боржник ухиляється. Заборгованість згідно кредитного договору №973 від 15.12.2006 р станом на 28 квітня 2012 року становить : 23689,84 доларів США, що в перерахунку на національну одиницю України (за курсом НБУ 7,9899 станом на 28.04.2012 р) становить 189 278,26 грн.(детальний розрахунок заборгованості додано до позовної заяви) 02.04.2010 року відповідачу було надіслано вимогу в якій зазначалась сума заборгованості перед позивачем та наслідки , які можуть настати для відповідача у разі її порушення. Претензія залишилась без належного реагування. Просить позов задоволити повністю.

Відповідач доказів погашення заборгованості за кредитним договором перед Банком, відзову на позову заяву , суду не надав, заявлені Банком вимоги не заперечив і не спростував у встановленому порядку належними та допустимими доказами.

Третя особа ( позичальник за кредитним договором) доказів погашення заборгованості за кредитним договором перед Банком, пояснення на позову заяву , суду не надала, заявлені Банком вимоги не заперечила і не спростувала у встановленому порядку належними та допустимими доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності ,суд встановив наступне.

15.12.2006 року між позивачем , АБ «Банк регіонального розвитку»(надалі - банк) та гр. ОСОБА_1 , третя особа ( надалі -позичальник) був укладений кредитний договір №973 (далі-договір), відповідно до п.1.1 якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію , без безумовних зобов»язань щодо її надання, з можливістю надання позичальнику в її межах кредитів , що надалі іменуються «кредити», а позичальник зобов»язується використати кредити на цілі, зазначені в п.1.2 цього договору, (поточні потребм), своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку відсотки за користування кредитами, виконати інші умови цього договору і своєчасно повернути кредити банку.

У цьому договорі терміном «відновлювальна кредитна лінія» позначається кредитна лінія, протягом строку дії якої після повного або часткового повернення наданих позичальнику кредитів банк здійснює подальше кредитування позичальника в межах ліміту, зазначеного в пункті 1.1 цього договору.

Відповідно до п.п.1.1.1 п.1.1 договору, ліміт кредитної лінії становить 16 000,00 ( шістнадцять тисяч) доларів США, зі сплатою 13 (тринадцяти) відсотків річних та порядком зменшення ліміту кредитної лінії, наведеним у додатку №1 до цього договору, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 14 грудня 2009 року.

Кредит надається позичальнику на поточні потреби (п.1.2).

Видача кредитів може проводитись частинами на підставі заяви позичальника. Позичальник отримує кредити шляхом видачі готівки з каси банку.

Згідно п.1.3 договору, в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов»язань, щодо погашення кредитів, сплати відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших можливих витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, між сторонами укладається договір іпотеки земельної ділянки, площею 1000,00 кв.м., що знаходиться за адресою :Львівська область, Пустомитівський район, с.Сокільники, оціночною вартістю 197 646,95 грн.

Відповідно до п.п.2.4,2.4.1 договору, відсотки за користування кредитами нараховуються за поточний календарний місяць в останній робочий день місяця по фактичній сумі заборгованості по кредитах. Відсотки нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитами по обліку банку, при розрахунку відсотків кількість днів у році приймаємо 360; сплата відсотків здійснюється готівкою в доларах США з 1-го по 10-те число місяця (включно), наступного за тим, в якому нараховані відсотки. У випадку, якщо 10 число місяця є неробочим днем, то позичальник зобов»язаний сплатити суму нарахованих відсотків, згідно п.2.4 цього договору у попередній робочий день.

Пунктом 3.3.13 договору передбачено обов»язок позичальника сплатити банку винагороду в розмірі 2% від суми кредитної лінії РКО ( розрахунково-касові операції) при кредитуванні на спеціальний рахунок та винагороду в розмірі 0,5% від суми кредитної лінії за видачу готівки на спеціальний рахунок, комісія сплачується в національній валюті по курсу НБУ на день видачі першого кредиту в межах кредитної лінії.

Згідно п.4.1 договору, у разі прострочення позичальником строків сплати відсотків, визначених п.2.4.1 договору, а також у разі прострочення строків повернення кредитів, визначених п.п.1.1,2.8 3.2.3,4.3,5.4 договору, позичальник сплачує пеню в розмірі 1 відсоток від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період.

Відповідно до п.4.2 договору, у разі порушення позичальником вимог п.п.3.3.2-3.3.13 цього договору, позичальник зобов»язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредитів , визначених п.п.1.1.1 цього договору за кожний такий випадок.

Додатком №1 до договору визначено графік зменшення ліміту.

Додатковим договором №1/01.06.2008/% від 20.05.2008 р до кредитного договору №973 процентна ставка була збільшена до 15 відсотків річних з 01.06.2008 р, а додатковим договором №2 від 20.10.2008 р до кредитного договору №973 процентна ставка була збільшена до 17% річних.

Відповідно до п.7.3, кредитний договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов»язань. Доказів припинення дії договору суду не надано.

08.02.2008 року позичальником було отримано 13 999 доларів США 00 центів в межах кредитної лінії (заява про видачу готівки №66/90 від 08.02.2008р).

В якості забезпечення виконання зобов»язань щодо повернення кредиту, сплати процентів, а також сплати можливої неустойки (штрафу, пені) 15.12.2006 року між позивачем і відповідачем було укладено договір поруки №973п. Відповідно до п.п.1.1,2.1,2.2 договору поруки поручитель зобов»язується перед банком у повному обсязі відповідати за виконання боржником зобов»язань, що існують або виникнуть в майбутньому на підставі кредитного договору, в тому числі зобов»язується відшкодувати банку витрати, пов»язані з пред»явленням вимоги та/або стягнення з поручителя та/або боржника заборгованості за основним договором або за цим договором поруки.

У договорі поруки чітко визначено, що основним договором є кредитний договір №973 від 15 грудня 2006 року , укладений між банком та боржником ОСОБА_1, за умовами якого Банк зобов»язується надати боржнику кредит у вигляді кредитної лінії без безумовних зобов»язань щодо її надання в сумі 16000,00 доларів США, а боржник зобов»язаний повернути банку кредит не пізніше 14 грудня 2009 року, сплачувати проценти за користування кредитом із розрахунку 13 процентів річних в порядку, що встановлений в кредитному договорі.

Поручитель ознайомлений з умовами Основного договору, ніяких заперечень , а також непорозумінь його положень не має. Поручитель за цим договором надає згоду на зміну , в тому числі збільшення розміру процентів за користування кредитом, в порядку, що встановленому в Основному договорі. ( п.1.2 договору поруки).

Поручитель свідчить ( п.1.3), ним виконані всі внутрішні процедури прийняття рішення про укладення цього договору, та що особа, яка підписала цей договір має всі належні повноваження.

Відповідно до п.2.1 порукою за цим договором забезпечується виконання боржником наступних зобов»язань за Основним договором ( пп.2.1.1-2.1.3) : повернення кредиту в повному розмірі у відповідності з умовами Основного договору ( в тому числі при встановленні графіку виконання зобов»язань) у терміни, встановлені в Основному договорі, а також дострокового повернення кредиту, у випадках, передбачених Основним договором. ; сплати визначених згідно з Основним договором процентів та комісійної винагороди ; сплати неустойки за неналежне виконання Основного договору згідно з його умовами.

Надані зобов»язання, перелічені в п.2.1.1-2.1.3 цього Договору іменуються «Основне зобов»язання».

Відповідно до п.2.2 поручитель також зобов»язується відшкодувати витрати банку, пов»язані з пред»явленням вимоги та/або стягнення з поручителя та/або боржника заборгованості за основним договором та цим договором.

Банк має право пред»явити вимоги щодо виконання поручителем своїх зобов»язань за цим договором ( п.3.1.1) : якщо в момент настання терміну виконання зобов»язань боржника по сплаті будь-яких платежів, які повинні бути здійснені відповідно до умов основного договору такі зобов»язання не будуть виконані ; виникнення у банку права вимагати дострокового погашення боргу та/або дострокового виконання зобов»язапнь за основним договором ; в інших випадках, передбачених чинним законодавством , цим договором та /або основним договором.

Банк ( п.3.2.1) зобов»язаний повідомити поручителя про порушення боржником основного зобов»язання із наданням розрахунку заборгованості.

Відповідно до п.3.5.1 договору, протягом двох робочих днів від дати отримання повідомлення банку про невиконання боржником забезпеченого порукою зобов»язання поручитель зобов»язаний виконати відповідне зобов»язання шляхом перерахування всієї суми заборгованості боржника по реквізитах, вказаних банком.

Поручитель зобов»язаний (п.3.5.2) у випадку невиконання боржником забезпеченого порукою зобов»язання нести перед банком солідарну відповідальність з поручителем за основним зобов»язанням.

Відповідно до п.4.1 договору поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і за взаємною згодою сторін діє до повного виконання сторонами обов»язків за цим договором та основним договором. Також порука припиняється, якщо банк в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя ( ч.4 ст.559 ЦК України).

У випадку порушення поручителем вимог п.3.5.1 цього договору, поручитель зобов»язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення від суми невиконаного забезпеченого порукою зобов»язання, за кожний день прострочення.(п.5.1).

Всі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур»єром, телеграфом, або вручені особі за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата, вказана на повідомленні про вручення поштового відправлення або дата відправлення повідомлення плюс три дні.( п.6.1).

Внаслідок порушення позичальником зобов»язань за договором, станом на 28.04.2012 року виникла наступна заборгованість :

-за кредитом -11998 доларів США 00 центів ( що еквівалентно 95862,82 грн);

-по відсотках -3104 доларів США 84 центів (що еквівалентно 24 807,36 грн);

-по щорічній комісії -959 доларів США 84 центів ( що еквівалентно 7669,03 грн);

-по пені за несплату кредиту -1320 доларів США 95 центів (що еквівалентно 10 554,27 грн);

-по пені за несплату відсотків -249 доларів США66 центів ( що еквівалентно 1994,74 грн);

-по пені за несплату щорічної комісії -51 доларів США 24 центів ( що еквівалентно 409,41 грн);

- штраф за несвоєчасну сплату тула кредиту -1600доларів США ( що еквівалентно 9 629,10 грн);

-штраф за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту -1600 доларів США ( що еквівалентно 12783,84 грн);

-штраф за несвоєчасну сплату комісії по кредиту -1600 доларів США( що еквівалентно 12783,84 грн);

-3% річних -1205 доларів США 16 центів ( що еквівалентно 9 629,10 грн).

Загальна сума заборгованості згідно розрахунку заборгованості станом на 28.04.2012 р -23 689,84 доларів США, що в перерахунку на національну одиницю України ( за курсом НБУ 7,9899 станом на 28.04.2012 р за 1 долар США ) становить 189 278,26 грн.

При цьому суд зазначає, що відповідачем та третьою особою не заперечено ні суму заборгованості, ні підстави виникнення такої чи наявності обов»язку щодо сплати.

Вимогою від 02.04.2010 р за вих.№400-6041 позивач вимагав погашення до 15.04.2010 року заборгованості за кредитним договором, однак, такі вимоги виконані не були.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.120 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України , цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов»язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України , господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України , зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов»язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 ЦК України , зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов»язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст.530 ЦК України).

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених законом або договором.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Між Банком та третьою особою виникли правові відносини на підставі укладеного Кредитного договору. Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено,що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором

Станом на момент звернення Банку з позовом до суду заборгованість Відповідача за кредитним договором( згідно розрахунку, проведеного станом на 28.04.2012р) становила : заборгованість за кредитом 11998,00 дол.США (що еквівалентно 95862,82 грн), заборгованість по відсотках -3104,84 дол. США ( що еквівалентно 24807,36 грн), заборгованість по щорічній комісії -959,84 дол.США (що еквівалентно 7 669,03 грн).

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Обов'язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитом до дня повернення позики передбачений як умовами кредитного договору №973 від 15.12.2006 р ( п.2.4 : відсотки нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитами по обліку банку), так і нормами чинного законодавства.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Окрім того, приймаючи рішення про стягнення сум за кредитним договором, суд керується положеннями ч.1 ст.1050 ЦК та виходить з того, що стягнення сум (процентів) за ст.1048 ЦК є платою (винагородою) за користування грошовими коштами.

Згідно з ст.ст.549,611,625 ЦК України, ст.230 ГК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки , встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Пенею є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання . Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня , коли зобов»язання малор бутии виконано.

Відповідно до ст.ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.2-4 ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у порі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем не було подано суду заяву про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин .

При цьому суд зазначає, і аналогічна позиція викладена в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.07.2012 р №01-06/908/2012, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов»язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України -видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Згідно положень ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною першою статті 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов»язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов»язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо; солідарні боржники залишаються зобов»язаними доти, доки їхній обов»язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов»язання не встановлений або встановлений моментом пред»явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред»явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до п.4.1, договір поруки набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і за взаємною згодою сторін діє до повного виконання сторонами обов»язків за цим договором та основним договором. Також порука припиняється, якщо банк в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя ( ч.4 ст.559 ЦК України).

Враховуючи умови п.4.1 договору поруки, положення ч.4 ст.559 ЦК , матеріали справи договір поруки не припинився. Доказів зворотнього сторони, третя особа суду не надали і про наявність таких обставин не повідомили суд.

Оскільки пред»явлення позову до солідарних боржників є правом, а не обов»язком банку (частина перша статті 543 ЦК), у разі пред»явлення позову до кожного з них окремо суди мають враховувати визначену ГПК компетенцію судів щодо розгляду господарських справ. Зокрема, позов банку до юридичної особи -поручителя із залученням фізичної особи-позичальника як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору , підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Враховуючи вищенаведене, у тому числі наявний у відповідача, згідно договору поруки , обов»язок виконання зобов»язання за основним договором , беручи до уваги те, шо в матеріалах справи відсутні, учасниками процесу не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу за договором по кредиту, відсотках та щорічній комісії у сумах , згідно розрахунку позивача, здійснення повної чи часткової оплати такого третьою особою і відповідачем, перевіривши правильність та під ставність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом у сумі 95862,82 грн ( що є еквівалентом до 11998,00 дол.США), заборгованості по відсотках в сумі 24 807,36 грн (що є еквівалентом до 3 104,84 дол.США згідно офіційного курсу гривні до долара США -7,9899 гривні за 1 долар США станом на 28.04.2012 р ), заборгованості по щорічній комісії в сумі 7 669,03 грн ( що є еквівалентом до 959,84 дол.США) , пені за несплату кредиту 10554,27 грн ( що еквівалентно 1320,95 дол.США ), пені за несплату відсотків 1994,74 грн ( що еквівалентно 249,66 дол.США), штрафів (10%) згідно п.4.2 кредитного договору за несвоєчасну сплату тіла кредиту, відсотків по кредиту, щорічної комісії в загальній сумі 38351,52 грн . ,підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання , на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних за весь час прострочення.

Вимога позивача про стягнення трьох процентів річних в сумі 9 629,10 грн. підлягає до задоволення.

Суд вважає безпідставною вимогу позивача про стягнення пені за несвоєчасну сплату комісії за договором в сумі 409,41 грн ( що є еквівалентом 51,24 дол.США). Судом не виявлено у договорі кредиту №973 від 15.12.2006 року норми, яка б встановлювала зазначений вид відповідальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об»єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному та об»активному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позов підлягає частковому задоволенню. Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України , покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,21,22,27,32,33,34,36,43,49,75,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Земсервіс»(81053, Львівська область, Яворівський район, м.Новояворівськ, вул..Шевченка,1, код ЄДРПОУ 32409169) на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(04050, м.Київ, вуд.Дегтярівська,8«а», код ЄДРПОУ 19338316) 188 868,84 грн заборгованості, у т.ч. : за кредитом 95862,82 грн , по відсотках 24807,36 грн, по щорічній комісії 7669,03 грн, 10 554,27 грн пені за несплату кредиту, 1994,74 грн пені за несплату відсотків, 12783,84 грн штрафу за несвоєчасну сплату тіла кредиту, 12783,84 грн штрафу за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту ; 12783,84 грн штрафу за несвоєчасну сплату комісії по кредиту, 3% річних в сумі 9 629,10 грн , та 3 777,38 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти вимог відмовити.

В засіданні оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення, із врахуванням вихідних днів 27.10.12 р та 28.10.12 р, 30.10.12 р .

Суддя Кітаєва С.Б.