Рішення № 27439613, 16.07.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.12 Справа№ 5015/2245/12

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Першого заступника прокурора м.Львова в інтересах Держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" (м.Львів)до відповідача:Дочірнього підприємства Львівського спеціалізованого управління "Стальконструкція" № 137 ВАТ "Центростальконструкція" (м.Львів)про:стягнення заборгованості в сумі 67564, 54 грн.

суддя: Фартушок Т. Б.

при секретарі: Сорочик В. Ю.

Представники сторін:

від прокуратури:О.Копишинська, прокурор прокуратури; від позивача:Мочурад М.Б. - представник, довіреність в матеріалах справи;від відповідача:не з'явився

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Першого заступника прокурора м.Львова в інтересах Держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" (м.Львів) до Дочірнього підприємства Львівського спеціалізованого управління "Стальконструкція" № 137 ВАТ "Центростальконструкція" (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 67564, 54грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.06.2012 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 19.06.2012 року. Ухвалою від 19.06.2012 року розгляд справи відкладено до 02.07.2012 року. Ухвалою від 02.07.2012 року розгляд справи відкладено до 16.07.2012 року.

Представникам Учасників по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського процесуального кодексу України, які скеровані чи оголошені представникам Учасників (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов'язки Учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Прокурор в судове засідання з'явилась, позов підтримав повністю.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано копії довіреностей на право здійснення представництва та клопотання від 19.06.2012р. про долучення до матеріалів справи документів з додатками згідно опису.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 07.06.2012 року, про відкладення від 19.06.2012 року, від 02.07.2012 року, не виконав повністю, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив; явка визнавалась обов'язковою, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Відповідно до ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п.3 ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність її захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Також, підтвердженням того, що позов заявлено в інтересах Держави, є те, що виробництво, транспортування, реалізація теплової енергії є однією з пріоритетних і найважливіших галузей народного господарства в Україні і покликана задовольняти потреби населення та юридичних осіб в тепловій енергії.

Враховуючи те, що ЛКП "Залізничнетеплоенерго" належить до комунальної власності, його доходи являються суттєвим джерелом надходжень як в місцевий бюджет, так і в бюджет України.

Щодо стягнення 65067,41грн. основного боргу.

01.10.2002 року між ЛКП «Залізничнетеплоенерго»(надалі - позивач) та ДП ЛСУ «Стальконструкція»№137 ВАТ «Центростальконструкція»(надалі - відповідач) укладено договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 132 (надалі - Договір).

Згідно умов Договору, енергопостачальна організація здійснює постачання споживачеві теплової енергії в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач свої зобов'язання по оплаті теплової енергії не виконує, внаслідок чого, як зазначає позивач, виникла заборгованість за вказаним вище Договором за період з 01.10.2011 р. по 01.05.2012 р. у розмірі 65067 грн. 41 коп.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 року по справі № 5015/7092/11 аналогічні позовні вимоги Першого заступника прокурора м.Львова в інтересах Держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" (м.Львів) до Дочірнього підприємства Львівського спеціалізованого управління "Стальконструкція" № 137 ВАТ "Центростальконструкція" (м.Львів) було задоволено та стягнуто 52375,92 грн. основного боргу, 727,94 грн. пені, 480,81 грн. інфляційних втрат, 329,81 грн. три відсотки річних. Дана постанова набрала законної сили у відповідності до норм чинного законодавства України.

Як зазначено у вказаній вище постанові, в ході судового розгляду справи було встановлено, що 01.10.2002 року між Львівським комунальним підприємством "Залізничнетеплоенерго" та дочірнім підприємством "Львівське спеціалізоване управління "Стальконструкція" №137 ВАТ "Центростальконструкція" укладено договір №132 про постачання теплової енергії в гарячій воді, згідно з умовами п.1 якого позивач здійснює постачання теплової енергії до об'єкту відповідача - житлового будинку, що знаходиться у м.Львові, вул.Широка, 85.

Згідно п.2.1 договору теплова енергія постачається покупцеві в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору

Згідно з умовами п.5.1. договору, облік спожитої відповідачем теплової енергії здійснюється за приладом обліку, а умовами п.5.3. договору встановлено обов'язок відповідача надавати щомісячно, до 28 числа, звіт позивачу про фактичне споживання теплової енергії.

Відповідно до п.6.3 покупець до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

У зв'язку зі створенням у житловому будинку Об'єднання співвласників, - мешканці будинку з початку опалювального періоду 2010-2011 років почали здійснювати оплату за теплоенергію безпосередньо позивачу, який приймає зазначені платежі, проте будинок на баланс для обслуговування і на час розгляду справи в суді переданий не був, договірні відносини припинені не були.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, а згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно п.10.1 договору №132 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002 року цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2003 року, а згідно п.10.2 договір припиняє свою дію у випадках закінчення терміну дії, на який був укладений, взаємної згоди сторін про його припинення, прийняття рішення судом, ліквідації сторін.

Відповідно до п.10.4 договору договір вважається пролонгований на кожен наступний рік, якщо за місяць до припинення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Такаж, Постановою ГСЛО від 10.04.2012 року у справі №5015/7092/11 встановлено, що відповідачем не доведено, наявність в спірному випадку вищепередбачених підстав для припинення дії цього договору, а тому, враховуючи вимоги п.10.4 договору, такий був чинним протягом періоду, за який виникла спірна заборгованість.

Таким чином, можна зробити висновок, що позивачем правомірно нарахована сума основного боргу у розмірі 65067,41 грн., оскільки вказана сума боргу відповідає матеріалам справи нормам чинного законодавства України, а тому підлягає до стягнення з відповідача в повному обсязі.

Крім того суд зазначає, що згідно доводів Позивача, в розрахунку основного боргу по Договору за період з 01.10.2011р. по 01.05.2012р. вирахувані проплати мешканцями, зроблені безпосередньо на рахунок Позивача за відповідний період.

Також, наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем підтверджується і наявними в матеріалах справи актами реалізації теплової енергії та рахунками за таку.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до вимог ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено , що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 Цивільного кодексу України ). Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання», додержання вимог договору та нормативно-правових актів є одним з основних обов'язків споживача теплової енергії.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі положення укладеного між Сторонами Договору, беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні, Учасниками не наведені доводи та не подані докази повної або часткової сплати Відповідачем на користь Позивача 65067,41грн., суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 65067,41грн.

Щодо стягнення 1903,05грн. пені, 376,49грн. 3% річних та 217,59грн. інфляційних нарахувань.

Також, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 217 грн. 59 коп., 3% річних у розмірі 376 грн. 49 коп. та пеню на суму 1903 грн. 05 коп.

Згідно п.7.2.3 договору №132 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002 року, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань споживач сплачує на користь постачальника пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу. Відтак, з врахуванням вищенаведених обставин позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в розмірі 1903,05 грн. за період з 01.10.2011 року по 30.04.2012 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність проведених розрахунків суд зазначає, що розрахунок пені проведено невірно, внаслідок проведеного перерахунку розмір пені є більшим, аніж заявлено до стягнення. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

З врахуванням вищенаведеного, перевіривши правильність проведених розрахунків, враховуючи положення Договору та встановлене вище в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 1903,05грн. пені, 376,49грн. 3% річних та 217,59грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

16.07.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 23.07.2012року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.121, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути із Дочірнього підприємства Львівського спеціалізованого управління «Стальконструкція»№ 137 ВАТ «Центростальконструкція»(79040, м.Львів, вул..Конюшинна,5, ЄДРПОУ 01413715) на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго»(79054, м.Львів, вул. С.Петлюри, 4а, ЄДРПОУ 20784943) 65067,41грн. боргу, 1903,05грн. пені, 376,49грн. 3% річних, 217,59грн. інфляційних нарахувань.

3. Стягнути із Дочірнього підприємства Львівського спеціалізованого управління «Стальконструкція»№ 137 ВАТ «Центростальконструкція»(79040, м.Львів, вул..Конюшинна,5, ЄДРПОУ 01413715) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код отримувача (код ЄДРПОУ):38007620, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО): 825014, рахунок отримувача: 31215206783006, код класифікації доходів бюджету: 22030001, код ЄДРПОУ суду: 03499974) -1 609 (одна тисяча шістсот дев"ять) грн. 50 коп. -судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.