Рішення № 27439603, 05.11.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.12 Справа№ 5015/4152/12

За позовною заявою: Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м.Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів

про: відшкодування збитків в сумі 345 100,00 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар Мак Х.Б.

Представники:

від прокуратури : Телюк Т.В. -прокурор ( посвідчення №0053-02 від 24.09.12 р );

від позивача: Малець Н.М. -представник ( довіреність №2410-1-7205 від 21.09.12 року);

від відповідача: ОСОБА_4 -адвокат ( присутній в судовому засіданні 02.11.12 р).

Права та обов"язким сторін, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України, судом роз»яснено. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань в порядку ч.6 ст.81-1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Прокурора Залізничного району міста Львова в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м.Львів, до відповідача -Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів, про стягнення 345 100,00 грн. збитків.

В додаток до позовної заяви прокурором додано заяву від 21.09.2012 р №3962 вих12 про вжиття запобіжних заходів, в порядку ст.ст.43-2,43-3 ГПК України

Ухвалою господарського суду від 05.10.12 р позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 23.10.2012 року. Оскільки прокурором подано позовну заяву від 21.09.2012 року №3961 вих.12 разом із заявою про вжиття запобіжних заходів від 21.09.2012 р №3962 вих.12, в ухвалі про порушення провадження у справі суд, керуючись ч.3 ст.43-3 ГПК України зазначив, що заява про вжиття запобіжних заходів діє як заява про забезпечення позову, яку вирішено розглянути в судовому засіданні.

Ухвала про порушення провадження у справі від 05.10.2012 року отримана прокуратурою , позивачем і відповідачем -08.10.2012 року, що підтверджують наявні у справі повідомлення за №№ 79022 0279809 7, 79012 0344135 8, 79070 0322510 1 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

22.10.2012 р за вх..№23655/12 у канцелярії суду зареєстровано поступлення від представника відповідача ОСОБА_4 клопотання від 22.10.2012 р про відкладення розгляду справи, оскільки в період з 22.10.2012 р по 25.10.2012 р представник перебуватиме у відрядженні за межами Львівської області, а саме в господарському суді Донецької області .

22.10.2012 року за вх.№23668/12 в канцелярії суду зареєстровано супровідний лист Прокурора, в додаток до якого до матеріалів справи подано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з відомостями про відповідача. За даними у Витягу : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 включений до ЄДР; місце проживання : 79070, АДРЕСА_1; реєстраційний номер фізичної особи-підприємця ЄДР -20017691711.

22.10.2012 року за вх..№23642/12 у канцелярії суду зареєстровано клопотання представника КП «Адміністративно-технічне управління» про долучення до матеріалів справи наступних документів : довідки від 22.10.12 р №2410-02-8013 у якій повідомляється, що станом на 19.10.2012 року заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед КП «Адміністративно-технічне управління»за зберігання 116 рекламних конструкцій на складі КП «Адміністративно-технічне управління»за період з 30.03.2012 року по 20.09.2012р (175 днів) складає 345 100,00 грн. ; довідки від 22.10.12 р №2410-02-8012 якою позивач підтверджує, що у провадження господарського суду, або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між сторонами у справі №5015/4152/12, про цей же предмет спору, з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору; копії статуту на підставі якого діє Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління»; копії свідоцтва Серія А01 №207862 про державну реєстрацію юридичної особи-Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління»; копії довіреності від 21.09.2012 р №2410-10-7205 , виданої Комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління» представнику Малець Н.М.

В судове засідання 23.10.2012 року прибули прокурор та представник позивача Відповідач в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив. Станом на 23.10.2012 року відповідач не скерував до суду відзиву та витребуваних судом ухвалою про порушення провадження у справі документів.

З підстав, наведених у позовній заяві прокурор та представник позивача заявлені вимоги підтримали, просили позов задоволити повністю та відшкодувати за рахунок відповідача завдані позивачу збитки на суму 345 100,00 грн. за зберігання демонтованих конструкцій.

З підстав, зазначених в ухвалі від 23.10.2012 року суд вбачав за доцільне відкласти розгляд справи на 02.11.2012 року.

01.11.2012 року за вх..№24664/12 у канцелярії суду зареєстровано поступлення від представника позивача Доповнення до заяви про вжиття запобіжних заходів.

02.11.2012 року за вх..№903 у канцелярії суду зареєстровано поступлення від представника відповідача Відзиву на позовну заяву про відшкодування збитків, з підстав наведених у якому просить у задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання 02.11.2012 року прибули прокурор та представники сторін.

Прокурор та представник позивача заявлені вимоги підтримали, просять позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві. Окрім того, просять задоволити заяву про вжиття запобіжних заходів .

Представник відповідача, з підстав наведених у відзиві просить у задоволенні позову відмовити повністю, а також -відмовити у задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.

В судовому засіданні 02.11.2012 року оголошувалась перерва до 05.11.2012 року до 16 год.00 хв. , про що до відома прокурора та представників сторін було доведено у письмовій формі ( під розписку).

05.11.2012 року за вх..№24865/12 у канцелярії суду зареєстровано поступлення від Прокурора Залізничного району міста Львова Заяви від 02.11.2012 року №4358 про забезпечення позову ( заява подана в порядку ст.ст.66,67 ГПК України).

05.11.2012 р за вх..№24915/12 у канцелярії суду зареєстровано поступлення клопотання від 05.11.2012 р ( підписаного представником відповідача ОСОБА_4) про відкладення розгляду справи у зв»язку із хворобою.

В продовжене судове засідання 05.11.12 р з»явились прокурор та представник позивача; від відповідача представник не з»явився.

В продовженому судовому засіданні розглянуто клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи ( вх..№24915/2 від 05.11.12р).

Враховуючи ті обставини, що учасники судового процесу про дату та час продовженого судового засідання (після оголошеної перерви) були повідомлені належним чином (у письмовій формі, під розписку), явка представників учасників судового процесу у продовжене судове засідання 05.11.2012 року господарського суду обов»язковою не визнавалась (що вбачається із змісту повідомлення про оголошену в засіданні 02.11.12 року перерву до 05.11.12 р.),що відповідач висловив свою позицію щодо заявлених прокурором вимог у відзиві на позовну заяву, що клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи не містить посилання на наміри відповідача долучити до матеріалів справи додаткові докази, враховуючи, що в силу вимог ст.28 ГПК України особа не обмежена одним представником при здійсненні представництва (на обставини зворотнього відповідач не вказує), що правом представляти відповідача без довіреності наділений сам відповідач -ФОП ОСОБА_1, суд вбачає за можливе розглянути справу у продовженому судовому засіданні без участі представника від відповідача.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, беручи до уваги пояснення прокурора , позивача та відповідача які були надані суду в судовому засіданні, розглянувши заяви які поступили до справи , ознайомившись із матеріалами справи 5015/7350/11 у якій станом на даний час розглядаються судом скарги позивача в порядку ст.121-2 ГПК, та долучивши до матеріалів даної справи копії документів ВДВС , оцінивши докази в їх сукупності суд встановив наступне.

У відповідності до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів , в яких беруть участь ті самі сторони.

Зважаючи на те, що склад учасників у даній справі та у справах №№ 5015/6223/11, 5015/7350/11 на рішення у яких покликається прокурор у позовній заяві, не є тотожними, судом не беруться до уваги доводи прокурора та позивача про преюдиціальний характер для суду у даній справі фактів, встановлених рішеннями Господарського суду Львівської області у наведених справах №№ 5015/6223/11 та 5015/7350/11 . Вказані рішення оцінюються судом в сукупності з іншими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що Господарським судом Львівської області у справі №5015/7350/11, рішення від 28.02.12 р у якій залишено без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.12 р встановлено, що 10.06.2010 року між Департаментом економічної політики Львівської міської ради («Уповноважений орган»), КП «Адміністративно-технічне управління»( «Оператор») та ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс»( «Користувач») було укладено Договір №68 тимчасового користування місцями, що перебувають в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, відповідно до умов якого ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс»було надано у тимчасове платне користування місця для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни, відповідно до виданих дозволів на розміщення зовнішньої реклами в межах м.Львова, згідно з «Правилами розміщення зовнішньої реклами у м.Львові», чинними на час видачі дозволів. Термін дії договору встановлено з 19.06.2009 р по 19.06.2014 р.

ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс», всупереч умовам п.3.4.3 Договору систематично не сплачувало платежі за тимчасове користування місцями розміщення реклами. У зв»язку із невиконанням ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс»договірних зобов»язань щодо здійснення платежів за користування місцями для розміщення реклами, Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.03.2011 року №318 дозволи на розміщення реклами ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс»скасовані.

Пунктом 3 вищевказаного рішення ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс»зобов»язано здійснити монтаж рекламних конструкцій згідно з п.3.6 Примірного договору на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 06.08.2004 р №817 ( зі змінами).

Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради про скасування дозволів ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс»оскаржувалось останнім до Галицького районного суду м.Львова. Ухвалою Галицького районного суду від 01.04.2010 р вжито заходів забезпечення адміністративного позову, які передбачали, зокрема,- зупинення дії оскаржуваного рішення та заборону Департаменту економічної політики Львівської міської радим та КП «Адміністративно-технічним управлінням»приймати рішення, розпорядження, попередження, приписи, вимоги, якими обмежується право ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс»користуватися спеціальними конструкціями зовнішньої реклами, а також проводити демонтаж рекламоносіїв. Зазначену ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову скасовано Ухвалою Галицького районного суду від 15.06.2010 р , якою адміністративний позов , за клопотанням ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс», залишено без розгляду.

Відповідно до п.3.4.7 Договору №68 від 10.06.2010 року при скасуванні дозволу на розміщення зовнішньої реклами демонтаж спеціальної конструкції ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс»зобов»язувалось здійснити у 3-денний термін.

Пунктом 5.2 Договору передбачалось , що при невиконанні товариством припису про демонтаж спеціальної конструкції, після скасування дозволу на її встановлення , конструкція демонтується оператором -КП «Адміністративно-технічне управління»примусово. Користувач сплачує оператору вартість примусового демонтажу, транспортування і зберігання такої конструкції.

Враховуючи те, що вимог виконавчого комітету про проведення демонтажу ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс»не виконало, Наказом Департаменту економічної політики Львівської міської ради №10-Д від 08.04.2010 р було зобов»язано КП «Адміністративно-технічне управління» до 08.08.2010 р примусово демонтувати конструкції зовнішньої реклами ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс», дозволи на які скасовано.

Примусовий демонтаж проведено по 116-ти позиціях., що підтверджувалось актами виконаних робіт.

Загальна сума витрат КП «Адміністративно-технічним управлінням» на демонтаж рекламних конструкцій складала 96340,06 грн. Рішенням господарського суду Львівської області від 28.02.2012 року у справі №5015/7350/11 було стягнуто з ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс» на користь КП «Адміністративно-технічним управлінням» 96 340,06 грн. збитків, понесених КП «Адміністративно-технічним управлінням» при примусовому демонтажі рекламоносіїв.

У травні 2010 року право власності на рекламні щити ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс»відступило Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 згідно Договору про припинення зобов»язання передачею відступного від 27.05.2010 р., як мирової угоди , затвердженої рішенням Львівського обласного постійно діючого третейського суду при спеціалізованому об»єднанні «Товарна біржа «Український центр спеціалізованих аукціонів»від 27.05.2010 р у справі №1/1-05/10.

Вказане рішення третейського суду було предметом оскарження в господарському суді Львівської області за позовом КП «Адміністративно-технічне управління», проте, рішенням вказаного суду від 23.12.2010 р, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2011 року у справі №13/164 (2010), в задоволенні позову КП «Адміністративно-технічне управління»відмовлено повністю.

Відповідно до умов Договору сторони домовилися про повне припинення зобов»язань ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс», які виникли із Договору про надання послуг №1 від 01.01.2010 р , шляхом передання ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс»взамін виконання зобов»язань відступного -рекламних конструкцій, визначених Додатком №1 до Договору. Рекламні конструкції передаються у місці їх встановлення чи зберігання, про що зазначається в акті прийому-передачі ( п.1.3 договору). Передача рекламних конструкцій ФОП ОСОБА_1 підтверджується підписаним ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс» та СПД-ФО ОСОБА_1 Актом прийому передачі відступного за №2 від 29.05.2010 року.

Відповідачем ( ФОП ОСОБА_1) не спростовано, що всупереч п.7.39 Правил розміщення реклами у м.Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1173 від 19.11.2004р., із заявою про переоформлення дозволу СПД-ФО ОСОБА_1 не звертався, про набуття права власності на конструкції органи місцевого самоврядування не повідомляв.

Про перехід права власності орган місцевого самоврядування та позивач не знали і не могли знати, оскільки договір про припинення зобов»язання передачею відступного від 27.05.2010 р, згідно з яким право власності на рекламні конструкції перейшло від ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс»до СПД-ФО ОСОБА_1, державній реєстрації, опублікуванню в пресі та іншому оприлюдненню не підлягав. З укладеним договором КП «Адміністративно-технічне управління» ознайомилось безпосередньо в судовому засіданні у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до КП «Адміністративно-технічне управління» про витребування майна з чужого незаконного володіння.

У рішенні від 28.02.2012 року у справі №5015/7350/11, яке набрало чинності, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що передання права власності на рекламоносії ФОП ОСОБА_1 не звільнило ТОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс»від виконання обов»язку щодо їх демонтажу. Суд вважав, що збитки у вигляді витрат на демонтаж рекламних конструкцій спричинені КП «Адміністративно-технічне управління» внаслідок винної поведінки ТОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс», а відтак уточнені прокурором позовні вимоги в частині стягнення з товариства витрат на примусовий демонтаж рекламоносіїв є обгрунтованими , доведеними наявними у матеріалах справи доказами та такими , що підлягають до задоволення. Суд також дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1 збитків у вигляді плати за зберігання рекламних щитів, оскільки рекламні конструкції зберігалися Комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління»з вини ФОП ОСОБА_1, так як після закінчення місячного строку для отримання дозволів відповідальність за законність встановлення рекламних конструкцій несе ФОП ОСОБА_1 До таких висновків дійшов і Львівський апеляційний господарський суд у постанові від 23.05.12 р по справі №5015/7350/11, якою рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вимога Прокурора про стягнення з СПД-ФО ОСОБА_1 витрат КП «Адміністративно-технічне управління»на зберігання демонтованих рекламних конструкцій була задоволена судом в сумі 58 752,00 грн.

У даній справі прокурор заявив вимогу про стягнення з відповідача ( ФОП ОСОБА_1) 345100,00 грн.збитків у вигляді плати на зберігання рекламних щитів.

Пунктом 30 Типових правил передбачено, що у разі набуття права власності на рекламний засіб іншою особою або передачі його в оренду дозвіл підлягає переоформленню.

Особа, яка набула право власності на рекламний засіб або орендувала його, протягом одного місяця з дня виникнення права власності (користування) рекламним засобом звертається до робочого органу із заявою у довільній формі про переоформлення дозволу.

Пункт 7.39 Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові, затверджених Рішенням Львівської міської ради від 19.11.2004р №1173 містить аналогічне положення.

Як вже встановлено, право власності на рекламні конструкції ФОП ОСОБА_1 набув 29.05.2010 р -з моменту підписання Акту прийому-передачі відступного №2 ( п.3.4 Договору про припинення зобов»язання передачею відступного від 27.05.2010 р ).

Згідно п.3.8.9 Правил благоустрою Львова, затверджених Ухвалою Львівської міської ради №816 від 26.10.2010 р відшкодування видатків на демонтаж та зберігання демонтованих споруд, дозволи на розміщення яких скасовані, здійснюється за рахунок їх власників.

Рекламні щити демонтовано у зв»язку із закінченням дозволів, виданих ТОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс», примусовий демонтаж рекламоносіїв КП «Адміністративно-технічне управління» здійснило у зв»язку із невиконанням ТОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс» приписів Рішення Львівської міської ради та умов Договору. Крім того, відповідно до п.1.3 Договору про припинення зобов»язання передачею відступного від 27.05.2010 р та Акту прийому -передачі відступного та №2 від 29.05.2010р рекламні конструкції ФОП ОСОБА_1 передано у місці їх встановлення, нормами законодавства ФОП ОСОБА_1 надавався місячний строк для переоформлення дозволів на розміщення рекламних конструкцій .

Протягом місяця з дня набуття права власності на рекламні засоби ФОП ОСОБА_1 зобов»язаний був звернутися до уповноваженого органу із заявою про переоформлення дозволу. Однак у визначений законодавством термін відповідач у «Дозвільний офіс»Львівської міської ради не звертався.

Згідно п.13.4 Правил благоустрою м.Львова, затверджених Ухвалою сесії Львівської міської ради №376 від 21.04.2011 року передбачено, що «витрати з проведення демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій, вивісок, їх транспортування та зберігання відшкодовують їх власники :

п.13.4.2. за зберігання спеціальної конструкції -у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання».

Витрати , пов»язані із зберіганням 116 рекламних конструкцій , за період з 30.03.2012р-20.09.2012р, згідно розрахунку позивача - 345 100,00 грн .

Відносини, що виникають у зв»язку із розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах регулюються Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р №2067, пунктом 30 яких передбачено, що у разі набуття права власності на рекламний засіб іншою особою або передачі його в оренду дозвіл підлягає переоформленню.

Особа, яка набула право власності на рекламний засіб або орендувала його, протягом одного місяця з дня виникнення права власності ( користування) рекламним засобом звертається до робочого органу із заявою у довільній формі про переоформлення дозволу . Аналогічне положення міститься у п.7.39 Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові, затверджених рішенням Львівської міської ради від 19.11.2004 р №1173..

Згідно п.3.8.9 Правил благоустрою Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради №816 від 26.10.2000р відшкодування видатків на демонтаж та зберігання демонтованих споруд, дозволи на розміщення яких скасовані, здійснюється за рахунок їх власників.

Як зазначено вище, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами надано відповідачу ( ФОП ОСОБА_1) місячний термін з дня набуття права власності на рекламний засіб для звернення до уповноваженого органу із заявою про переоформлення дозволу. Проте, доказів виконання вказаного обов»язку та звернення до Дозвільного офісу Львівської міської ради із такою завявою відповідачем не подано, а судом не встановлено.

Згідно п.8 ч.2 ст.16 ЦК України , одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч.2 ст.22 ЦК України до збитків відносяться витрати, яких особа зазнала у зв»язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права (реальні збитки).

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи , відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення : протиправної поведінки; шкоди ; причинного зв»язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв»язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді плати за зберігання рекламних щитів, оскільки рекламні конструкції зберігалися позивачем з вини відповідача. Після закінчення місячного строку для отримання дозволів відповідальність за законність встановлення рекламних конструкцій несе відповідач. Наведеним спростовується і покликання відповідача щодо відсутності у нього відповідальності за зберігання рекламних конструкцій.

Згідно розрахунку , що наведений у позовній заяві, збитки за зберігання рекламних конструкцій у сумі 345 100,00 грн. прокурор нарахував за період з 30.03.2012 р -20.09.2012р.

Однак, здійснюючи розрахунок суми збитків, яка підлягає стягненню, враховуючи наявні у справі документи, суд виходив із такого , проведеного судом розрахунку:

: витрати за період зберігання з 30.03.12 р по 03.05.12 р ( 116 конструкцій , за 35 днів зберігання) складають 69 020,00 грн.

: витрати за період зберігання з 07.05.12 р по 22.07.12 р ( за 116 конструкцію , за 67 дні зберігання ) складають 132 124,00 грн.

: витрати за період зберігання з 13.07.12 р по 20.09.2012 р (за 41 конструкцію, за 70 днів зберігання ) складають 48 790,00 грн.

а відтак, в загальному : 249 934,00 грн. (69020,00 грн. + 132 124,00 грн +48 790,00 грн).

Початок нарахування ( з 30.03.12 р ), оскільки Рішенням господарського суду Львівської області від 16.01.2012 року та Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2012 року у справі №5015/6223/11 було виключено з Акта опису серії АА №814761(зроблено з оригіналу :серія АА №379046) та звільнено з під арешту рекламні конструкції в кількості 116 штук, які належать ФОП ОСОБА_1 і перебувають на складі КП «Адміністративно-технічне управління» на зберіганні внаслідок їх демонтажу згідно обставин, наведених вище.

Відповідно до ст.105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набрала законної сили з дня її прийняття , тобто, з 29.03.2012 року. Суд розглядає спір в межах заявлених вимог.

У розрахунок не включено нарахування збитків за зберігання рекламних щитів за періоди: з 04.05.12 р по 06.05.12 року (за 116 щитів) та за період з 13.07.12р по 20.09.12 р ( за 75 щитів) з таких підстав .

Згідно Акту опису і арешту майна від 04.05.2012 р Сихівського ВДВС Львівського МУЮ накладено арешт та описано 116 конструкцій, які передано ВДВС на відповідальне зберігання КП «Адміністративно-технічне управління».

Постановою Сихівського ВДВС Львівського МУЮ від 07.05.2012 року (ВП №32019175) про повернення виконавчого документа, припинено чинність арешту майна боржника та скасовані всі заходи примусового виконання рішення. Скасовано арешт , накладений на рухоме та нерухоме майно боржника відповідно до постанови про арешт майна боржника та акту опису та арешту майна боржника від 04.05.2012 року.

Згідно Акту опису і арешту майна від 13.07.2012 р Сихівського ВДВС Львівського МУЮ накладено арешт та описано 75 конструкцій, які передано ВДВС на відповідальне зберігання КП «Адміністративно-технічне управління». На підставі зазначеного Акту 13.07.2012 року ВДВС винесено Постанову (ВП №33018239) про призначення експерта, суб»єкта оціночної діяльності -суб»єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. ( копії перелічених документів долучені судом до матеріалів даної справи із матеріалів справи № 5015/7350/11, у якій розглядаються скарги позивача в порядку ст.121-2 ГПК України).

У відповідності до ст..41 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції від 09.03.11р) витрати органів державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень є витратами виконавчого провадження.

До витрат, пов»язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать, зокрема, кошти, за рахунок яких здійснено оплату перевезення, зберігання і реалізації майна боржника ( ч.4 ст.45 Закону).

Відповідно до ч.2 вищенаведеної норми витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Витрати, пов»язані з організацією та проведенням виконавчих дій стягуються з боржника, в даному випадку відповідача ( ФОП ОСОБА_1), про що державний виконавець виносить постанову ( ч.5 ст.41 Закону).

З урахуванням положень вищенаведених норм Закону України «Про виконавче провадження», матеріалів справи, позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1 вартості зберігання рекламних щитів за періоди: з 04.05.12 р по 06.05.12 року (за 116 щитів) та з 13.07.12 р по 20.09.12 р ( за 75 щитів) є безпідставними: відсутній склад цивільного правопорушення та підстави для застосування до ФОП ОСОБА_1 відповідальності у вигляді відшкодування збитків у вигляді вартості зберігання рекламних щитів. Прокурором та позивачем не доведено, а судом не встановлено доказів наявності вини відповідача у понесенні позивачем збитків у формі витрат на зберігання демонтованих рекламних конструкцій за вказані періоди.

Позов підлягає частковому задоволенню, в сумі 249 934,00 грн.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Щодо заяв Прокуратури Залізничного району міста Львова :

- від 21.09.2012 р №3962 вих.12 ( в порядку вимог ст..43-1 ГПК України) про вжиття запобіжних заходів;

- від 02.11.2012 р №4358 ( в порядку вимог ст..ст.66,67 ГПК України) про забезпечення позову.

Відповідно до ст..43-1 ГПК України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати , що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття передбачених статтею 43-2 цього Кодексу запобіжних заходів до подання позову. Статтею 43-2 ГПК визначено, що запобіжні заходи включають : 1) витребування доказів; 2) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов»язані з порушенням прав; 3) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи , і знаходиться в неї або в інших осіб. Згідно ст..43-3 ГПК, заява про вжиття запобіжних заходів повинна містити : 1) найменування господарського суду, до якого подається заява; 2) найменування заявника і особи, щодо якої просять вжити запобіжні заходи, їх поштові адреси; документи, що підтверджують за заявником -громадянином статус суб»єкта підприємницької діяльності ; 3) вид і суть запобіжного заходу; 4) обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів ; 5) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; 6) підпис заявника або його представника, якщо заява подається представником. До заяви про вжиття запобіжних заходів додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі. Разом з заявою про вжиття запобіжних заходів подаються її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити запобіжні заходи. Частиною 3 ст.43-3 визначено, що заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом п»яти днів з дня винесення ухвали про вжиття запобіжних заходів. Після подання заявником позовної заяви запобіжні заходи діють як заходи забезпечення позову. У прохальній частині заяви від 21.09.2012 р №3962 вих.12, яка подана Прокурором в додаток до позовної заяви , прокурор просить винести ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, яке знаходиться в нього або в інших осіб.

Оскільки прокурором подано позовну заяву від 21.09.2012 року №3961 вих.12 разом із заявою про вжиття запобіжних заходів від 21.09.2012 р №3962 вих.12, відтак, відповідно до ч.3 ст.43-3 ГПК України, заява про вжиття запобіжних заходів діє як заява про забезпечення позову.

У заяві від 02.11.2012 р №4358 про забезпечення позову Прокурор просить :

1. Накласти арешт на усе майно, що належить ФОП ОСОБА_1 Івановмичу, яке знаходиться у нього та інших осіб ( аналогічна вимога міститься і у заяві від 21.09.2012 р №3962 вих.12), а також

2. Заборонити ФОП ОСОБА_1 та іншим особам, підприємствам, установам, організаціям відчужувати, передавати на зберігання третім особам майно, яке перебуває у нього та інших осіб.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову прокурор покликається на те, що боржником по справі, ФОП ОСОБА_1 станом на даний час не виконано рішення господарського суду Львівської області про стягнення з нього на користь КП «Адміністративно-технічне управління»58 752,00 грн збитків, а Сихівським ВДВС при виконанні вищезазначеного рішення встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не володіє рахунками в банківських установах, а відповідно і коштами, на які можна звернути стягнення. Стверджує, що майно, збитки за зберігання якого намагається стягнути КП «Адміністративно-технічне управління», є на даний час єдиним забезпеченням відшкодування витрат, понесених КП «Адміністративно-технічне управління»у зв»язку із зберіганням конструкцій боржника, тобто єдиним забезпеченням позову і виконання рішення суду у майбутньому. Проте, існує реальна загроза втрати цього майна, оскільки Сихівським ВДВС на 06.11.2012 року постановою призначено передачу цього майна третій особі. ( До заяви долучено копію постанови від 31.10.2012 року Сихівського ВДВС ЛМУЮ при примусовому виконанні наказу господарського суду Львівської області у справі №5015/7350/11).

У пункті 10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р №6 «Про судове рішення», вказано : «Результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову ( статті 67,68 ГПК ), відстрочку або розстрочку виконання рішення ( стаття 121 ГПК)».

Згідно із ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, однак, лише якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно ( в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред»явлення позову до нього, може зникнути , зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Про зазначене вказується, зокрема, у п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16.

Обгрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов»язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять :а) факти про наявність у боржника-відповідача майна ( зокрема, грошових сум, цінних паперів тощо) або наявність такого майна , що належить боржнику, в інших осіб ;б) ймовірність припущення, що майно ( зокрема, грошові суми, цінні папери тощо) , яке є у відповідача на момент пред»явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.33 ГПК.

Вибір способу забезпечення залежить від суті позовних вимог. Так, у позові про стягнення грошей слід застосовувати накладення арешту на кошти. Арешт на майно слід застосовувати тоді, коли кошти в боржника відсутні, а тому виконання рішення про стягнення коштів неможливо. Не допускається застосування заходів забезпечення позову, які не пов»язані із заявленими вимогами. Окрім того, у заяві про забезпечення позову слід вказувати відомості, необхідні для виконання ухвали про забезпечення позову. Так, у заяві про накладення арешту на кошти слід зазначати відомості про рахунки і найменування установ банків, де розміщено кошти; в заяві про накладення арешту на майно слід зазначити місцезнаходження цього майна, його ознаки тощо.

Як вбачається, вимога у справі заявлена про стягнення коштів. Доказів того, що кошти у боржника відсутні, а тому виконання рішення про стягнення коштів неможливо, що є підставою для арешту майна боржника, прокурором не підтверджено належними та допустимими доказами. Окрім того, заява не містить відомостей про рахунки і найменування установ банків, де вони розміщені; не зазначено місцезнаходження майна, ознаки майна на які просить прокурор накласти арешт. Не доведено адекватність засобу забезпечення позову виходячи із суті заявлених вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяв прокурора , які поступили до справи, та для вжиття заходів до забезпечення позову на даній стадії судового процесу. У задоволенні заяв та вжитті заходів до забезпечення позову суд відмовляє.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.1,2,22,32,33,34,36,43,44,49,66,67, 75, 82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79070, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1):

а) на користь Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління»(79012, м.Львів, вул..Сахарова,42, код ЄДРПОУ 13804591) 249 934,00 грн. збитків.

б) в доход державного бюджету України 4 998,6 8 грн. судового збору.

3. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. В решті частині вимог в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 05.11.12 р оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення. Повний текст рішення, із врахуванням вихідних днів 10.11.12 р та 11.11.12 р, виготовлено 12.11.12 р.

Суддя Кітаєва С.Б.