Рішення № 27439596, 06.02.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.12 Справа№ 5015/7069/11

за позовом Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Львів"

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека-Обрій"

про звернення стягнення на загальну суму 389 423,55грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Бачинський А.В.- представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача - Головадська І.Б.- представник, довіреність в матеріалах справи.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Львів" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-Обрій" про звернення стягнення на загальну суму 389 423,55грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.11.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16год. 15хв. 06.12.2011р. В судовому засіданні 06.12.2011р.та 20.12.2011р., 17.01.2012 було оголошено перерву до 23.01.2012р. Розгляд справи 23.01.2012р. відкладався та строк розгляду спору продовжено з причин та підстав зазначених в ухвалі господарського суду по даній справі.

Представникам Сторін по явці оголошено їх права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 27, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення Сторін про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 27, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; повідомлення про відсутність обставин передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України; копію витягу з ЄДРПОУ.

Представник Відповідача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги визнала.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано наступні документи: відзив на позовну заяву; копію фінансового звіту суб"єкта малого підприємництва; клопотання від 06.12.2011р.; довіреність на право здійснення представництва; довідка ЄДРПОУ; довідка про відсутність обставин передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України, клопотання про продовження строку розгляду справи терміном на 15 днів; клопотання в якому Відповідач визнає суму основного боргу, але просить зменшити штрафні санкції та відстрочити виконання рішення суду на 3 місяці.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до Кредитного договору №51 від 17 березня 2008 року (із змінами та доповненнями) (далі - Договір), укладеного між Акціонерним промислово - інвестиційним банком (ЗАТ) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м.Моршин Львівської області" (правонаступником якого є Позивач) (Банк) та Відповідачем (Позичальником), останньому надано кредит на загальну суму 313500грн. (п.2.1 Договору) під 20 % річних за користування кредитними коштами. Датою повернення кредиту визначено 16 березня 2011 року (п.2.2 Договору); кредит видавався на придбання автомобіля.

Відповідно до п.4.2.2 Договору, Відповідач брав взяв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом та неустойку у разі невиконана я в строк своїх зобов'язань.

Згідно п.4.3.4 Договору, банк має право вимагати від Позичальника від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або відсотків за користування ним, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки, у випадку, якщо Позичальник не виконав у строк своїх обов'язків по поверненню кредиту та/або відсотків за користування кредитом, та/або інші обов'язки по сплаті грошових коштів, передбачених договором.

Згідно наявної в матеріалах справи виписки з банківського рахунку та доводів Позивача і Відповідача, 19.03.2008р. Банк перерахував Відповідачу 313500грн.

Протягом 2008-2011р.р. відсотки за користування кредитом Відповідачем частково сплачені.

Відповідно до п.5.2 Договору, за несвоєчасне або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань, винна сторона сплачує іншій стороні неустойку, передбачену цим Договором.

Згідно п.5.3 Договору, Позичальник у випадку прострочення ним виконання зобов'язання по поверненню Банку сум кредиту та/або процентів за користування кредитом зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до п.5.4 Договору, за несвоєчасне повернення кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, та/або процентів за неправомірне користування кредитом Позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

У зв'язку із порушенням Відповідачем умов Договору перед банком (заборгованість), Позивачем 17.10.2011р. за №39-164 направлено Відповідачу претензію про погашення заборгованості, підтвердженням чого є опис вкладення у цінний лист та фіскальний поштовий чек №6361 від 18.11.2011р.. В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази щодо направлення Відповідачем відповіді Позивачу на зазначену претензію.

Відповідно до доводів Позивача та наявної в матеріалах справи довідки про заборгованість і розрахунку, станом на 18.11.2011р. заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 389423,55грн., в тому числі прострочена заборгованість за кредитом -260790,67грн., прострочені проценти за користування кредитом за період з 13.08.2010р. по 17.11.2011р. -102474,06грн., нарахована пеня за несвоєчасну сплату кредиту -20266,65грн., нарахована пеня за несвоєчасну сплату процентів -5892,17грн.

Наведена сума заборгованості Відповідачем не заперечена, та, незважаючи на подання 20.12.2011р. відзиву із частковими запереченнями, 06.02.2012р. Відповідачем подано заяву про визнання суми основного боргу повністю та клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій у зв'язку з важким фінансовим становищем і відстрочення виконання рішення строком на 3 місяці.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; принцип повернення, строковості та платності означає,що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Також, згідно ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором; позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок.

У відповідності до ч.1 ст 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавецьмає право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити процент; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статей 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заяви про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Так, доводи Відповідача в цій частині мотивовані важким фінансовим становищем.

На підтвердження зазначених доводів Відповідачем надано фінансовий звіт станом на 01.10.2011р., декларацію з прибутку підприємства за 2011р. та податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2011р., дані яких підтверджують доводи Відповідача.

Крім того суд враховує часткове виконання Відповідачем зобов'язань за Договором.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної пені таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі заслухавши доводи представників Сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій на третину.

Щодо клопотання про відстрочення виконання рішення суд зазначає наступне.

Відповідач мотивує дане клопотання наданням можливості виконати рішення в добровільному порядку, у зв'язку з чим Відповідачем вживаються заходи з продажу транспортного засобу, під який брався кредит, в тому числі Позивачу.

Для продажу автомобіля та можливості виконати рішення суду Відповідач просить відстрочити виконання рішення строком на 3 місяці.

Відповідно до п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи та докази щодо фінансового становища Відповідача, беручи до уваги позицію представника Позивача суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання та відстрочення виконання рішення строком на 1,5 місяці; даний термін суд вважає достатнім для підтвердження Відповідачем Позивачу вжиття заходів, спрямованих на добровільне виконання рішення.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі визнання Відповідачем основного боргу, беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором в розмірі 389423,55грн., здійснення повної чи часткової оплати такої, беручи до уваги часткове зменшення судом розміру штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до частково задоволення в таких розмірах: прострочена заборгованість за кредитом -260790,67грн., прострочені проценти за користування кредитом за період з 13.08.2010р. по 17.11.2011р. -102474,06грн., нарахована пеня за несвоєчасну сплату кредиту -13511,10грн., нарахована пеня за несвоєчасну сплату процентів -3928,11грн.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

06.02.2012р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний (з врахування вихідних) 13.02.2012р..

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека -Обрій»(82482, Львівська обл., м.Моршин, вул..І.Франка, 47, ідентифікаційний код 22415475) на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01011, м.Київ, провулок Шевченка, буд.12, ідентифікаційний код 0003902) в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Львів" (79007, м.Львів, вул.ак.Гнатюка, 2, ідентифікаційний код 09325637, код банку 325633) 260790,67грн. простроченої заборгованості за кредитом, 102474,06грн. прострочених процентів за користування кредитом за період з 13.08.2010р. по 17.11.2011р., 13511,10грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 3928,11грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 7614,08грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Відстрочити виконання рішення строком на півтора місяця.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з моменту його виготовлення та підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.