Рішення № 27439586, 18.07.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.12 Справа№ 5015/2614/12

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Прокурора Сихівського району м.Львова в інтересах Держави в особі уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (м.Львів)до відповідача:Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова (м.Львів)про:стягнення заборгованості в сумі 84796, 19 грн.

Суддя: Фартушок Т. Б.

при секретарі: Сорочик В. Ю.

Представники сторін:

від прокуратури:Татарин Ю.Б., прокурор прокуратуривід позивача:Негря Г.Ю.- представник, довіреність в матеріалах справивід відповідача:не з"явився

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Прокурора Сихівського району м.Львова в інтересах Держави в особі уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (м.Львів) до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 84796, 19 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.06.2012 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 16.07.2012 року.

Представникам Учасників по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29,38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського процесуального кодексу України, які скеровані чи оголошені представникам Учасників (підтвердженням чого є в тому числі наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов'язки Учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Прокурор вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.06.2012 року виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Прокурор позов підтримав повністю, просив суд позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.06.2012 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

06.07.2012 року за вх.№14817/12 Позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Представник Позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві,

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.06.2012 року виконав.

13.07.2012 року за вх.№15352/12 Відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, а також відзиву на позов.

Відповідно до відзиву на позов, Відповідач просить суд зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню, врешті позовні вимоги Відповідач не заперечує.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника Відповідача.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Відповідно до договору № 4343/Ф від 04.11.2008 року ЛМКП "Львівтеплоенерго" (надалі - Позивач) зобов'язувалось постачати теплову енергію в гарячій воді, а Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова (надалі -Відповідач) зобов'язувався її отримувати і оплачувати за встановленими тарифами на умовах і в терміни, передбачені договором, своєчасно і в повному обсязі.

Позивач стверджує, що Відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті теплової енергії не виконує. Відтак, на думку Позивача, станом на день подання позовної заяви до суду заборгованість Відповідача за період з 01.01.2011-30.04.2012 р. складає 81 771,74 грн. згідно розрахунку боргу, який долучено до матеріалів справи.

Також, Позивач нарахував Відповідачу 3% річних в розмірі 625,97 грн. на суму простроченого грошового зобов'язання, 447,72 грн. втрат, заподіяних внаслідок інфляційних процесів та 1 950,76 грн. пені.

Таким чином, на думку Позивача, загальна сума заборгованості, що підлягає до стягнення з Відповідача, на час звернення з позовом до суду, становить 84 796 грн. 19 коп.

У позовній зяві також зазначено, що, ЛМКП "Львівтеплоенерго" несе великі збитки за несвоєчасну сплату боржниками послуг, які воно надало, і, відповідно, не може забезпечити своєчасну сплату податків, внесків до пенсійного фонду, до інших цільових фондів України, а також виплати заробітної плати працівникам та інших відрахувань, отже це ще раз підтверджує, що невиконання Відповідачем зобов'язань завдає значної шкоди економічним та соціальним інтересам держави.

Таким чином, Прокурор та Позивач просить стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»84 796 грн. 19 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, в т.ч. основна сума боргу - 81 771,74 грн., 3% річних -625,97 грн., інфляційні - 447,72 грн., пеня - 1 950,76 грн.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова (надалі - КЕВ м. Львова) є структурним підрозділом органу державної виконавчої влади - Міністерства Оборони України. КЕВ м. Львова є бюджетною організацією, що діє на підставі Положення квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова від 11.01 2006 р. виключно державної форми власності і фінансується за рахунок державного бюджету України, а тому відповідно до п.6 ст. 2 бюджетного кодексу України є неприбутковим.

Відповідач зазначає, що борг який виник між ЛМКП «Львівтеплоенерго»і КЕВ м.Львова, виник не з вини КЕВ м. Львова, оскільки відповідні кошти для розрахунку з Позивачем не були вчасно перераховані з державного бюджету. На 2012 рік кошти для оплати штрафних санкцій, в тому числі пені не передбачені в кошторисі Міністерства Оборони України .Відповідно застосування штрафних санкцій ляже на відшкодування з державного бюджету, що принесе додаткові збитки нашій державі.

Таким чином, Відповідач просить суд зменшити розмір пені по даній позовній заяві, на підставі того, що КЕВ м, Львова є бюджетною організацією, а кошти для розрахунку за надані послуги теплопостачання не перераховані з державного бюджету.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

На органи прокуратури, відповідно до ст. 121 Конституції України, ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", покладено представництво інтересів Держави в суді у випадках, визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах Держави передбачено п. 6 ст. 20 Закону України „Про прокуратуру" та ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що "інтереси Держави" є оціночним поняттям, саме прокурор, згідно зі ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року, інтереси Держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Відтак, оскільки ЛМКП "Львівтеплоенерго" створене Львівською міською радою та підпорядковане управлінню інженерного господарства Львівської міської ради, невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором завдає істотної шкоди інтересам Держави в особі органу місцевого самоврядування - Львівської міської ради.

Також, підтвердженням того, що позов заявлено в інтересах Держави, є те, що виробництво, транспортування, реалізація теплової енергії є однією з пріоритетних і найважливіших галузей народного господарства в Україні і покликана задовольняти потреби населення та юридичних осіб в тепловій енергії.

Враховуючи те, що ЛМКП "Львівтеплоенерго" належить до комунальної власності, його доходи являються суттєвим джерелом надходжень як в місцевий бюджет, так і в бюджет України.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно п. 6.3. Договору, укладеного між Сторонами, передбачено обов'язок Споживача до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачувати Енергопостачальній організації вартість спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді.

На час розгляду справи Відповідач не подав докази повного погашення боргу, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив. Також, Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, згідно якого Відповідач не заперечив проти основного боргу в сумі 81 771,74 грн., 3% річних -на суму 625,97 грн., та інфляційних втрат на суму 447,72 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги в даній частині відповідають нормам чинного законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, а також не заперечеються і не спростовуються Відповідачем, а тому підлягають до задоволення.

Крім того, Прокурором до позовної заяви додано розрахунок пені, проведений за період з 16.02.2012 року по 16.05.2012 року., вихідними даними для якого є, в тому числі, суми боргу, які існували за наведені періоди, кількість днів прострочення (не перевищує 6 місяців), величина облікової ставки НБУ, що діяла за відповідні періоди.

Відповідно до п.7.2.3 Договору, Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію -пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що розмір пені розраховано вірно.

Проте, Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру неустойки, яке мотивоване наступним.

Так, Відповідач є структурним підрозділом органу державної виконавчої влади - Міністерства Оборони України. КЕВ м. Львова, є бюджетною організацією, що діє на підставі Положення квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова від 11.01 2006 р. виключно державної форми власності і фінансується за рахунок державного бюджету України, а тому відповідно до п.6 ст. 2 бюджетного кодексу України є неприбутковим. Борг який виник між ЛМКП «Львівтеплоенерго»і КЕВ м. Львова, виник не з вини КЕВ м.Львова, оскільки відповідні кошти для розрахунку з Позивачем не були вчасно перераховані з державного бюджету. Таким чином, прямої вини у невиконанні договірних зобов'язань Відповідача перед Позивачем немає.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Винятковість в даному випадку обґрунтовується тим, що Відповідач належить до державного сектору, а його фінансування залежить від Міністерства Оборони України, відтак вина, за яку настає відповідальність у вигляді стягнення пені, Відповідача є неповною, оскільки проведення ним розрахунків за Договором залежить, в тому числі, від фінансування.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про можливість зменшення розміру пені на половину, відтак, до стягнення підлягає 975,38 грн. пені.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що регулють дані правовідносини, суд прийшов до висновку, що позов Прокурора Сихівського району м.Львова в інтересах Держави в особі уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (м.Львів) до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова (м.Львів) в частині стягнення 81771,74грн. основного боргу, 625,97грн. 3% річних, 447,72грн. інфляційних нарахувань є обґрунтованим, підставним та підлягає до задоволення; пеню слід стягнути в розмірі 975,38грн.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

16.07.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.07.2012року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути із Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова (9016, м. Львів, вул.Шевченка, 3 «а»ЄДРПОУ 07638027) на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (79040, м. Львів, вул. Д.Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460) 81771,74грн. основного боргу, 625,97грн. 3% річних, 447,72грн. інфляційних нарахувань, 975,38грн. пені.

3. Стягнути із Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова (9016, м. Львів, вул. Шевченка, 3 «а»ЄДРПОУ 07638027) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів:ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код отримувача (код ЄДРПОУ):38007620, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО): 825014, рахунок отримувача: 31215206783006, код класифікації доходів бюджету: 22030001, код ЄДРПОУ суду: 03499974) -1 676 (одна тисяча шістсот сімдесят шість) грн. 42 коп. - судового збору.

4. В решті позовних вимог -відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Т. Фартушок