Рішення № 27439581, 07.11.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" листопада 2012 р.Справа № 5017/2650/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Глазков А.А. (керівник); Шишлянікова Г.С. (представник діючий на підставі довіреності);

від відповідача: Гун О.В. (представник діючий на підставі довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний завод ЗБВ";

до відповідача: Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів";

про стягнення 118291,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: 10.09.2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Південний завод ЗБВ" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів", в якій просить суд стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням пені у розмірі 118291,72 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 51 від 07.12.2011р., за період з 01.05.2012р. по 15.07.2012р. відповідачу було здійснено реалізацію товару на суму 186 226,49 грн., між тим, з урахуванням часткової проплати, умов укладеної угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 08.06.2012р. та часткової поставки товару, в якості оплати вартості переданого позивачем товару за договором №51 від 07.12.2011р., ДП Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" вартість фактично отриманого товару у відповідний період сплачено у повному обсязі не було, в зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Ухвалою господарського суду від 13.09.2012р. суддею Невінгловською Ю.М. за даним позовом порушено провадження по справі №5017/2650/2012 та призначено розгляд справи в засіданні суду.

У судовому засіданні 07.11.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.11.2012 року був присутній, між тим, письмового відзиву на позовну заяву не надав. При цьому, згідно наданих в судовому засіданні пояснень проти позову заперечував, посилаючись на відсутність специфікацій на спірний товар, а також зміну керівництва підприємства відповідача, а враховуючи відсутність у договорі прізвища ім'я та по батькові особи, яка підписала спірний договір з боку ДП Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" у відповідача відсутні підстави для визнання вказаної заборгованості, оскільки невідомо чи зареєстрований даний договір на підприємстві. Крім того, відповідачем повідомлено, що йому не відомо про існування укладених між сторонами у справі угод про залік зустрічних однорідних вимог, в зв'язку з чим у судовому засіданні представником відповідача будь-якої правової позиції щодо їх укладення не висловлено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

07.12.2011 року між ТОВ "Південний завод ЗБВ" (надалі - постачальник) та ДП Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" (надалі - покупець) укладено договір поставки №51 (надалі -договір), згідно умов якого постачальник на умовах цього договору зобов'язався передати у власність, в обумовлені строки покупцеві залізобетонні вироби в асортименті, бетон, сипучі матеріали, металевий прокат (надалі - товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати вартість вказаного товару.

У п. 1.3 договору визначено, що сторони домовились, що умови даного договору розповсюджуються на поставку кожної партії товару. Під партією розуміють асортимент та кількість товару, який вказаний в одній видатковій або товарно-транспортній накладній, оформленій в порядку виконання цього договору.

Положеннями п.п. 2.1.3 договору передбачено обов'язок постачальника своєчасно надавати покупцю усі необхідні та належним чином оформлені документи на товар за даним договором (сертифікат якості, товарно-транспортні, видаткові накладні та інші документи погоджені сторонами).

Відповідно до п.п. 3.1.1 договору, покупець зобов'язаний своєчасно на умовах цього договору оплачувати вартість товару, який поставляється за цим договором.

Згідно п.5.2 договору, приймання товару здійснюється: за кількістю -відповідно до відомостей, зазначених у товарно-транспортній або видатковій накладній; за якістю -відповідно до сертифікатів якості або інших подібних супровідних документів.

Умовами п.п. 5.5.1 договору встановлено, що представник покупця зобов'язаний надати довіреність на отримання матеріальних цінностей, виконану відповідно до вимог чинного законодавства України, із переліком товару, який підлягає передачі.

У відповідності до п.п. 6.1.1 договору ціна за одиницю товару визначається сторонами в специфікації до договору, або специфікація відсутня, то ціна за одиницю товару та за загальну кількість (партію) товару визначається сторонами у накладних.

Положеннями п.п. 6.2.1 договору встановлено, що покупець сплачує аванс у розмірі 100% від вартості замовленої партії товару, згідно виставленого рахунку постачальника протягом 3 робочих днів з моменту його отримання.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору №51 від 07.12.2011 року протягом травня 2012 року ТОВ "Південний завод ЗБВ" передало, а уповноваженою особою відповідача отримано товар на загальну суму 186226,49 грн. (у т.ч. ПДВ), що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме: видаткова накладна №РН-0000116 від 11.05.2012 р. на суму 47466,34 грн., №РН-0000132 від 11.05.2012р. на суму 37929,88 грн., №РН-0000141 від 22.05.2012р. на суму 74990,27 грн., №РН-0000147 від 29.05.2012р. на суму 18444,00 грн. та №РН-0000148 від 30.05.2012р. на суму 7396,00 грн. (а.с. 67, 69, 71, 73, 75) та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №134 від 11.05.2012р., №145 від 11.05.2012р., №146 від 23.05.2012р., №159 від 31.05.2012р. та №161 від 30.05.2012р. (а.с. 68, 70, 72, 74, 76), які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відповідними печатками. При цьому, як зазначає позивач, іншого договору поставки №51 між сторонами не існує.

Водночас, як зазначає позивач, 16.01.2012р. між сторонами у справі укладено договір поставки №2, згідно умов якого ДП Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" (постачальник) зобов'язався поставити, а ТОВ "Південний завод ЗБВ" (покупець) прийняти та оплатити товар, що поставляється.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом вказаної норми легітимним також є оформлення зарахування, шляхом укладенні відповідної угоди.

З огляду на положення ст. 601 Цивільного кодексу України, 08.06.2012 року між ТОВ "Південний завод ЗБВ" (сторона -1) та ДП Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" (сторона -2) укладено угоду про залік зустрічних однорідних вимог (а.с. 40), відповідно до якої сторона-1 і сторона-2, маючи одна до іншої зустрічні однорідні вимоги, термін виконання яких настав дійшли до згоди, на підставі ст. 601 ЦК України, про залік таких зустрічних вимог, які випливають із нижченаведених договорів, в яких сторона-1 і сторона-2 є сторонами, а саме:

„1.1 За договором поставки №51/18 від 07.12.2011р. сторона-1 є кредитором, сторона-2 є боржником по виконанню грошових зобов'язань на загальну суму 182226,49 грн. (у т.т. ПДВ 30371,08 грн.): №РН-116 від 11.05.2012 р. - 47466,34 грн., №РН-132 від 11.05.2012р. - 37929,88 грн., №РН-141 від 22.05.2012р. - 74990,27 грн., №РН-147 від 29.05.2012р. - 18444,00 грн., №РН-148 від 30.05.2012р. - 7396,00 грн.

1.2 За договором поставки №2 від 16.01.2012р. сторона-1 є кредитором, сторона-2 є боржником по виконанню грошових зобов'язань на загальну суму 37476,16 грн.: 1. РН185 від 17.05.2012р. -37150,00. 2.Борг згідно угоди про залік зустрічних однорідних вимог 16.05.12 -326,16 грн.

1.3 Сторони дійшли згоди, що вищезазначені зобов'язання припиняються у сумі 37476,16 грн., оскільки зустрічні вимоги в зазначеній частині є рівними."

Згідно п. 2 угоди від 08.06.2012р., за підсумками цієї залікової угоди сторона-2 є боржником, а сторона-1 є кредитором на суму 148750,33 грн.

Водночас, як встановлено п. 3 угоди від 08.06.2012р., для закриття заборгованості у сумі 148750,33 грн. сторона-2 гарантує стороні-1 виготувати і відвантажити до 08.07.2012р. залізобетонні вироби.

Як вбачається із матеріалів справи протягом періоду з 07.06.2012р. по 10.07.2012р., відповідачем здійснено поставку товару позивачу на суму 31953,60 грн., згідно видаткових накладних №РН-0000255 від 07.06.2012р. на суму 14169,60 грн., №РН-0000303 від 03.07.2012р. на суму 12312,00 грн. та №РН-0000322 від 10.07.2012р. на суму 5472,00 грн. При цьому, як стверджує позивач, вказані поставки товару були здійснені ДП Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів", згідно положень п. 3 угоди про залік зустрічних однорідних вимог від 08.06.2012р.

Як свідчать матеріали справи, листом від 18.07.2012р., з огляду на здійснену поставку матеріалів у сумі 186226,49 грн., та порушенням відповідачем вимог п. 3 угоди про залік зустрічних однорідних вимог від 08.06.2012р. щодо поставки товару до 08.07.2012р. на суму заборгованості 148750,33 грн., ТОВ "Південний завод ЗБВ" звернулось до відповідача з вимогою про погашення у добровільному порядку заборгованості станом на 01.07.2012р. у розмірі 134500,73 грн. в строк до 22.07.2012р., зазначений лист був отриманий відповідачем 18.07.2012р., про що свідчить відповідна відмітка.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, на момент звернення з позовом, ДП Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" в порушення умов договору №51 від 07.12.2011 року, не здійснено сплату вартості фактично отриманого товару на суму 116796,73 грн., а також в порушення угоди про залік зустрічних однорідних вимог від 08.06.2012р. щодо поставки товару до 08.07.2012р. на відповідну суму, в якості погашення заборгованості за фактично отриманий товар за спірними накладними.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між тим, відповідачем, в порушення вищевказаних норм, не доведено належне виконання зобов'язань за укладеним між сторонами договором та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини.

Разом з тим, доводи відповідача щодо відсутності специфікацій на спірний товар, та відсутності прізвища особи якою підписано договір №51 від 07.12.2011р. з боку відповідача, судом до уваги не приймаються

Крім того, доводи відповідача про відсутність підстав для сплати вартості поставленого обладнання, з огляду на відсутність у нього специфікацій на спірний товар, та відсутності прізвища особи якою підписано договір №51 від 07.12.2011р. з боку відповідача, судом до уваги не приймаються, оскільки спірні матеріали приймались уповноваженою особою відповідача, згідно відповідних довіреностей наявних у матеріалах справи за відсутності будь-яких заперечень щодо неотримання супровідних документів на поставлений товар. При цьому, суд зазначає, що якісний склад поставленого товару не є предметом розгляду у даній справі та не встановлює обставин, які мають значення для вирішення даного спору. Водночас, згідно п. 11.7 договору №51 від 07.12.2011р. встановлено, що повноваження осіб, які підписали даний договір засвідчується печаткою, а наслідки підписання договору не уповноваженою особою покладаються на сторону, яка засвідчила підпис своєю печаткою, між тим, відповідачем ніяким чином не заперечуються обставини того, що на момент укладення даного договору директором підприємства відповідача був Нєженцев П.П.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що позовні вимоги ТОВ "Південний завод ЗБВ" в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 116796,73 грн., підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п. 7.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати партії товару, покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати покупця. Нарахування пені здійснюється до моменту повного погашення покупцем заборгованості за цим договором.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 1494,99 грн. за період з 08.07.2012р. по 09.08.2012р., з огляду на умови п. 7.3 договору щодо терміну нарахування пені, а також зобов'язання відповідача до 08.07.2012р. поставити відповідний товар, вважає розрахунок позивача вірним та таким, що підлягає задоволенню.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Південний завод ЗБВ" та стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 116796,73 грн. та пені у розмірі 1494,99 грн., що загалом становить 118291,72 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у сумі 2365,84 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" (65039, м. Одеса, 4-й Басейний провулок 7, код ЄДРПОУ 08336521) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний завод ЗБВ" (65031, м. Одеса, вул. Промислова 1/4, код ЄДРПОУ 08336521) 116796/сто шістнадцять тисяч сімсот дев'яносто шість/грн. 73 коп. боргу, 1494/одна тисяча чотириста дев'яносто чотири/грн. 99 коп. пені та 2365/дві тисячі триста шістдесят п'ять/грн. 84 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 12.11.2012р.

Суддя Невінгловська Ю.М.