Рішення № 27439504, 23.04.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.12 Справа№ 5015/435/12

за позовом: ТзОВ Компанія "Лізинговий дім"

до відповідача: ДП "Транспорт"ТзОВ "ТКС-Євробуд"

про стягнення

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача: Лебідко Ю.І.,Кравцова В.Е.- представники, довіреність в матеріалах справи;

ід відповідача: Гальчинський С.О.- представник, довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «Лізинговий дім»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до дочірнього підприємства «Транспорт»товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Євробуд»про стягнення заборгованості; ціна позову 177380грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 10.02.212р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 11год. 40хв. 23.02.2012р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 29.02.2012р., 19.03.2012р., 05.04.2012р. В судових засіданнях 23.02.2012р., 02.04.2012р., 20.04.2012р. оголошувались перерви. Строк розгляду справи продовжено відповідно до ухвали господарського суду Львівської області по даній справі від 05.04.2012р.

Представникам Сторін по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представники Позивача в судове засідання з'явились, позовні вимоги підтримали повністю.

Протягом розгляду справи представниками Позивача подано суду наступні документи: копії довіреностей на право здійснення представництва; клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (задоволено); копію супровідного до акту звірки з доказом надсилання; копію витягу про включення відповідача в ЄДРПОУ; супровідний лист з копіями документів згідно опису від 02.04.2012р.; пояснення з додатками згідно опису на відзив Відповідача; клопотання про відкладення розгляду справи від 28.02.2012р. (клопотання задоволено); оригінал листа Відповідачу №467 від 09.09.2011р. та копію наказу №48 від 20.04.2012р.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив.

Протягом розгляду справи Представником Відповідача подано суду наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; копію листа Позивача Відповідачу №467 від 09.09.2011р.; копію свідоцтва про державну реєстрацію Відповідача, довідки про включення відповідача в ЄДРПОУ; копію листа Позивача Відповідачу №808 від 10.10.2011р.; копію листа Відповідача Позивачу №256/03/11 від 03.11.2011р. з копією виписки з журналу вихідної кореспонденції; копії актів простою техніки від 24.09.2011р. та від 26.09.2011р.; пояснення по суті спору.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

03.05.2011р. між Позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) укладено договір оренди №7/0511 (далі -Договір), відповідно до п.1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець передає в користування Орендарю екскаватор гусеничний Volvo УС 360 BLC, 2008р.в., заводський №VCEC360ВР00012660, реєстраційний №Т3824ЛВ 1 шт (далі -Майно) з екіпажем (водіями-операторами) для використання в господарській діяльності відповідно до призначення Майна, а Орендар зобов'язується оплачувати надані в оренду Майно з водіями-експедиторами.

Відповідно до п.2.3 Договору, Орендар зобов'язаний сплачувати щомісячну орендну плату в розмірах і строк, передбачені цим Договором та здійснити авансовий платіж відповідно до умов цього Договору.

Згідно п.п.3.1-3.3 Договору, щомісячна орендна плата з урахуванням оренди Майна та надання послуг екіпажем Орендодавця за 30 календарних днів на місяць становить 126700грн., в тому числі ПДВ; Орендар здійснює щомісячну орендну плату шляхом попередньої оплати через перерахування гроових коштів на поточний рахунок Орендодавця до 27 числа попереднього місяця оренди -50%, що становить 63350грн., в тому числі ПДВ, та до 14 числа поточного місяця в розмірі наступні 50% від вартост щомісячної орендної плати, що становить 63350грн., в тому числі ПДВ, всього 126700грн.; крім цього, Орендар сплачує Орендодавцю авансовий платіж в розмірі 27500грн., в тому числі ПДВ, що становить витрати Орендодавця на доставку техніки (Майна) за рахунок Орендодавця.

01.06.012р. Сторонами підписано Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої внесено зміни у п.3.1 Договору, а саме -щомісячна орендна плата з урахуванням оренди Майна та надання послуг екіпажем Орендодавця за 60 робочих змін на місяць становить 12670грн., в тому числі ПДВ.

Згідно п.7.1 Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін та закінчується 30.10.2011р.

Відповідно до п.7.4.1 Договору, Орендодавець має право односторонньо достроково припинити дію цього Договору письмовим повідомленням, якщо Орендар порушив термін оплати більше ніж на 5 банківських днів.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

18.05.2011р. Сторонами підписано та скріплено відбитками печаток Акт прийому-передачі Майна.

Позивач просить стягнути з Відповідача 177380грн. боргу, який він розраховує за період вересень 2011р. (126700грн.) та 12 днів жовтня 2011р. (50680грн.).

Проте, протягом розгляду справи представником відповідача надано копію листа Позивача №467 від 09.09.2011р. та представниками Позивача надано оригінал такого листа, відповідно до якого, Позивачем повідомлено відповідача про наступне -у зв'язку з тим, що Ваша Компанія неодноразово не виконує п.3.2 Договору, це призводить до значних матеріальних збитків нашої Компанії та унеможливлює вчасно забезпечити ремонт техніки; Компанією прийнято рішення про розірвання Договору з 12 вересня 2011р., про що Вас повідомляємо.

Дане письмове повідомлення відповідає вищеописаному у п.7.4.1 Договору порядку розірвання Договору в односторонньому порядку, враховуючи наявність заборгованості терміном більше, ніж 5 банківських днів (з врахуванням строків оплати. Передбачених п.п.3.1-3.3 Договору).

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.3 ст.651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що укладений між Сторонами Договір є розірваним з 12.09.2011р.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі того, що укладений між Сторонами Договір припинено в порядку, встановленому Договором та законодавством за ініціативою Позивача 12.09.2011р., суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості з орендної плати за Договором за період з 12.09.2011р. по 12.10.2011р. до задоволення не підлягають.

При цьому суд зазначає, що вимоги про стягнення плати за фактичне користування Майном (позадоговірне) за період з 12.09.2011р. по 12.10.2011р. чи відшкодування збитків Позивачем не заявлялись, відтак, в тому числі за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.09.2011р. по 11.09.2011р. суд зазначає наступне.

Беручи до уваги положення Договору щодо розміру орендної плати, в тому числі п.3.1 Договору, суд зазначає, що розмір орендної плати за 11 днів (22 робочих зміни) становить 46456,67грн.

З врахуванням положень п.3.2 Договору щодо строків проведення розрахунків, суд зазначає, що строки здійснення платежів з орендної плати за період з 01 вересня по 11 вересня 2011р. настав.

З приводу заперечень Відповідача, в тому числі поданих ним Актів простою техніки, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами, в тому числі Відповідачем, не наведені доводи та не подані докази складання Актів простою техніки Відповідачем чи направлення таких Позивачу за період з 01 по 11 вересня 2011р. (наявні лише за період 24-25.09.2011р., супровідний лист від 03.11.2011р., копія витягу з журналу вихідної кореспонденції за 07.11.2011р., копії фіскальних поштових чеків від 28.10.2011р. та від 02.11.2011р.).

Крім цього суд зазначає, що складання атів наданих послуг, відповідно до умов п.3.7 Договору, не ставить в залежність проведення розрахунків за цим Договором відповідно до п.п.3.1-3.3 Договору, а: «має на меті підтвердити факт наявності чи відсутності факторів, коли можливий простій технічки з вини Орендодавця». Як зазначено вище, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази простою техніки за вказаний період. Відтак, складання за вказаний період актів наданих послуг не може поставити в залежність проведення розрахунків чи розмір орендних платежів.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те що укладений між Сторонами Договір розірвано 12.09.2011р., враховуючи також те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності зобов'язань у Відповідача щодо оплати Позивачу згідно Договору за період з 01 по 11 вересня 2011р. 46456,67грн., суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача боргу підлягають до задоволення в розмірі 46456,67грн.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

23.04.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 30.04.2012року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 38, 43, 49, 69,75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Стягнути з дочірнього підприємства "Транспорт" товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС-Євробуд" (79053, м.Львів, вул.Княгині Ольги, 1-5, ідентифікаційний код 33088244) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Лізинговий дім" 46456,67грн. боргу, 922,38грн. судового збору.

2. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.