Рішення № 27439501, 06.11.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.12 Справа№ 5015/4050/12

За позовом: Державного підприємства "Рава-Руське лісове господарство", м.Рава-Руська Жовківського району Львівської області

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, с.Підгородище Перемишлянського району Львівської області

про: стягнення 37 438,10 грн.

Суддя Король М.Р.

Представники:

від позивача: Мельник Я.Б. -представник (довіреність №39 від 07.09.2012р.)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 06.11.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Державне підприємство „Рава-Руське лісове господарство" (м.Рава-Руська Жовківського району Львівської області) звернулось до господарського суду з позовною заявою до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (м.Дрогобич Львівської області) про стягнення 37 438,10 грн. з яких: 22 940,88 грн.- основний борг, 4 312,61 грн.-пеня, 1 605,86 грн.- штраф, 2 164,60 грн. -3%, 4 794,65 грн.- інфляційні втрати та 1609,5 грн. - судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, отримавши від позивача товарно-матеріальні цінності на підставі накладних, не сплатив їх вартості, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 22 940,88 грн.

Ухвалою суду від 28.09.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 09.10.2012 р.

Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду

В судове засідання позивач явку повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, витребовуваних судом документів не подав, з клопотаннями та заявами до суду не звертався, хоча був належним чином повідмлений про час та місце розгляду спору, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 81214 0000704 8.

Ухвали суду надсилались відповідачу за місцем його проживання згідно відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний в матеріалах справи).

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце наступного судового засідання. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р.).

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Між Державним підприємством "Рава-Руське лісове господарство" та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір №РР/О/13/03 від 13.03.2009 року, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю продукцію, а покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її на умовах даного договору (далі по тексту-договір).

Згідно п.1.3. даного договору, загальна сума договору складає 173000,00 грн. з ПДВ.

Покупець оплачує вартість продукції на розрахунковий рахунок продавця згідно виставлених рахунків, шляхом попередньої оплати. Остаточний розрахунок за всю відвантажену продукцію повинен бути провединий на протязі 3-ох банківських днів після одержання продукції. В разі зміни цін на товар продавець повинен повідомити покупця про це за 10 діб та погодити з покупцем (Розділ 3 даного договору).

При реалізації лісопродукції транспортом продавця, претензії щодо кількості та якості продукції приймаються протягом одного робочого дня після приймання продукції покупцем, з обов'язковою можливістю огляду одержаної партії товару представником продавця (п. 5.2. даного договору).

Відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 27 592,93 грн. згідно накладних: № 000432 на суму 3 213,10 грн., №000430 на суму 6 281,08 грн. від 15.07.2009р., №005422 на суму 2 485,5 грн. від 23.05.2009р., № 000429 на суму 7 029,10 грн. від 15.07.2009 р., №000428 на суму 6 416,49 грн. від 15.07.2009р, №005409 на суму 2 166,00 грн. від 12.07.2009р та довіреності на отримання товару №259 від 19.04.2012 року. (копії накладних містяться в матеріалах справи).

Відповідачем було оплачено товар на суму на 4 652,05 грн.

Позивачем на адресу відповідача 05.01.2010 року надіслано претензію № 02 та 06.02.2012р. надіслано повторну претензію №82/10 про оплату боргу. Про отримання відповідачем претензії свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Дані претензії залишені відповідачем без відповіді.

Факт наявності заборгованості в сумі 22 940,88 грн. відповідач визнав, підписавши з позивачем акт звірки розрахунків станом на 31.07.2012р.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі договору поставки в силу п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України. Факт укладення такого договору підтверджується вчиненими сторонами діями: поставкою товару позивачем, прийняттям цього товару відповідачем, виписанням відповідачем довіреності на отримання товару.

У відповідності до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у

встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 22 940,88 грн.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно розрахунку позовних вимог, відповідачу нараховано 3% річних у розмірі 2 164,620 грн. та інфляційні втрати в сумі 4 794,65 грн., які підлягають стягненню.

За прострочення виконання зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4 312,61 грн. та 7% штрафу в розмірі 1605,86 грн., посилаючись на норми ст. 231 Господарського кодексу України.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що обидві сторони несуть відповідальність за невиконання цієї угоди згідно законодавства України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

У відповідності до ч.2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України можливо тільки при сукупності відповідних умов, а саме: якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання саме негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношення розмір штрафу.

У даному випадку заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в грошовому вигляді, у відповідача перед позивачем існує саме грошове зобов'язання, тому у позивача відсутні підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ч.2 ст.231 Господарського кодексу України в зв'язку з відсутністю сукупності умов, передбачених чинним законодавством України. До того ж відсутні підстави застосовувати до відповідача і штрафну відповідальність у вигляді пені, обов'язковою умовою чого є письмова форма домовленості сторін в частині її застосування як способу забезпечення умов договору та міри відповідальності за прострочку виконання договірного зобов'язання. Оскільки умовами договору сторони не передбачили нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоводенню.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно накладних. Факт наявності заборгованості належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 43, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (81214, Львівська область, Перемишлянський район, с. Підгородище, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства „Рава-Руське лісове господарство " (80316, м. Рава-Руська, Львівська область, Жовківський район вул.Володимира Великого, 30, ідентифікаційний код 00992450) 22 940,88 грн. основного боргу, 2 164,60 грн.- 3% річних, 4 794,65 грн.- індексу інфляції та 1343,56 грн. судового збору.

3. Відмовити в іншій частині позовних вимог.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 12.11.2012 р.

Суддя Король М.Р.