Рішення № 27439436, 24.07.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.12 Справа№ 5015/2515/12

за позовом Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго", м. Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Фіакр», м. Львів

про стягнення боргу

ціна позову: 72302,03грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача - Карвацька З.З., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача -Супрун І.А., довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до відкритого акціонерного товариства «Фіакр»про стягнення боргу; ціна позову 73302,03грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 20.06.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 12год. 15хв. 02.07.2012р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 02.07.2012р. В судовому засіданні 16.07.2012р. оголошено перерву.

Суд зазначає, що Відповідача змінилась організаційна форма з ВАТ «Фіакр»на ТзОВ «Фіакр», проте, дана заміна не є заміною сторони чи реорганізацією в розумінні ст.ст.24, 25 ГПК України, відтак, окрема ухвала з цього приводу не підлягає винесенню.

Представникам Сторін по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського процесуального кодексу України, які скеровані чи оголошені представникам Учасників (підтвердженням чого є в тому числі наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов'язки Учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду справи представниками Позивача подано суду наступні документи: копії довіреностей на право здійснення представництва та оригінали актів звірки взаємних розрахунків між Сторонами станом на 16.07.2012р. та станом на 23.07.2012р.

Представник Відповідача в судове засідання з'явилась, проти позову частково заперечила, заявивши, що частину основного боргу, заявленого до стягнення, Відповідачем частково оплачено, підтвердженням чого є дані актів звірок та платіжні доручення; крім того, решту частину позовних вимог визнала.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано суду довіреність на право здійснення представництва, заяву про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України та супровідний лист від 16.07.2012р. з додатками згідно опису.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 72505,94грн. боргу.

01.10.2002р. між Позивачем (Енергопостачальна організація) та відповідачем (Споживач) укладено договір №215/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі -Договір), відповідно до п.1 якого, Позивач зобов'язувався постачати Відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Відповідач зобов'язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно п.3.2.2 Договору, Відповідач зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором

Відповідно до п.п.6.1, 6.2, 6.3 Договору, розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами; розрахунковим періодом є календарний місяць; Споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує Енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії, якщо тариф на теплову енергію є одно ставковим.

Відповідно до п.п.10.1, 10.4 Договору, цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2003р.; Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. В матеріалах справи відсутні, Сторонам не наведені доводи та не подані докази наявності письмового повідомлення Сторонами про припинення дії Договору.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Сторонами укладено Додаток №1 до Договору, в якому визначено обсяги постачання теплової енергії, та Додаток №2 до Договору, згідно якого визначено розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт про включення системи теплоспоживання від 01.11.2011р.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, борг Відповідача перед Позивачем за період з грудня 2011р. по квітень 2012р. становить 72505,94грн.

Позов подано 18.06.2012р., підтвердженням чого є відмітка канцелярії та даних автоматичного розподілу на позовній заяві.

Проте, суд зазначає, що згідно наявних у матеріалах справи платіжних доручень з відмітками банку про сплату, за період до 18.06.2012р. Відповідачем частково оплачено борг в розмірі 11849,86грн. Наведене підтверджується також наявним в матеріалах справи актом звірки розрахунків між Сторонами від 23.07.2012р.

Крім того, відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних доручень з відміткою банку про сплату та акту звірки взаємних розрахунків від 23.07.2012р., станом на час вирішення спору решті боргу в розмірі 60656,08грн. Відповідачем оплачено повністю.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі визнання боргу станом на час подання позовної заяви Відповідачем, здійснення повної сплати боргу протягом розгляду справи, суд приходить до висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 60656,08грн. основного боргу; в частині стягнення 11849,86грн. боргу слід відмовити, оскільки такий станом на час подання позову оплачено, а відтак, відсутнє порушення права Позивача станом на час подання позову в цій частині.

Щодо стягнення 560,50грн. 3% річних та 235,59грн. інфляційних нарахувань.

В додатку до позовної заяви Прокурор надав розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, проведені за період існування основного боргу, вихідними даними для яких є періоди існування боргу, суми боргу, розмір відсотків -3% річних, та індекси інфляції за відповідні періоди.

При чому суд зазначає, що інфляційні нарахування Позивачем розраховані по 30.04.2012р., а 3% річних -по 31.05.2012р.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі визнання Відповідачем основного боргу, який існував станом на час подання позову, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 560,50грн. 3% річних та 235,59грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

24.07.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27.07.2012року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог з врахуванням сплаченої під час судового розгляду суми боргу.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фіакр»(79018, м.Львів, вул.Федьковича, 34-б, ідентифікаційний код 03114848) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(79040, м.Львів, вул.Д.Апостола, 1, ідентифікаційний код 05506460) 560,50грн. 3% річних, 235,59грн. інфляційних нарахувань, 1351,98грн. судового збору.

3. В частині стягнення 60656,08грн. боргу провадження у справі припинити.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.