Рішення № 27439410, 13.02.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.12 Справа№ 5015/159/12

за позовом прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах держави в особі

дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України»в особі Львівської філії Дочірньої компанії «Газ України»«НАК «Нафтогаз України»

до відповідача комунального підприємства «Бродитеплоенерго»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 1624439,08грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від прокурора -Тарас С.Б., посвідчення №188;

позивача - Працьовита-Лопушанська С.М., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача -не з'явився

Суть спору:

Прокурор Шевченківського району м.Львова в інтересах держави в особі дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України»в особі Львівської філії Дочірньої компанії «Газ України»«НАК «Нафтогаз України»звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до комунального підприємства «Бродитеплоенерго»про стягнення заборгованості; ціна позову: 1624439,08грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі №5015/159/12 від 18.01.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15год. 00хв. 30.01.2012р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду по даній справі від 30.01.2012р.

Представникам Учасників по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Учасникам (підтвердженням чого є дані рестрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та повідомлення представників про оголошення ухвал), зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Прокурор в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи Прокурором подано витяг про включення Відповідача в ЄДРПОУ.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду справи представниками Позивача подано суду копії довіреностей на право здійсненя представництва.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання (отримав копію ухвали 07.02.2012р., згідно повідомлення про вручення поштового відправлення); вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

30.01.2012р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи. Необхідність відкладення відповідач мотивував тим, що в цей день (30.01.2012р.) представник Відповідача Щербань В.В. братиме участь у судових засіданнях у Бродівському районному суді; при цьому у клопотанні зазначено, що докази стосовно участі представника в інших судових засіданнях будуть подані у наступне судове засідання.

З приводу данного клопотання суд зазначає, що Відповідачем не додано доказів виклику Відповідача в судові засідання 30.01.2012р.; крім того, в силу вимог ст.28 Господарського процесуального кодексу України, Відповідач не обмежений одним представником при здійсненні представництва.

Проте, ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 30.01.2012р. розгляд справи відкладено.

Суд також зазначає, що незважаючи на зазначення у клопотанні, відповідачем не представлено в судове засідання 13.02.2012р. доказів участі представника Щербань В.В. в будь-якому іншому судовому засіданні 30.01.2012р.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів Відповідачем не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п.3 ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність її захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Щодо стягнення 1243202,39грн. боргу.

29.09.2009р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено договір №22/09-БО-922/06 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання (далі -Договір), відповідно до п.1.1 якого, Постачальник згідно з цим Договором зобов'язується передати у власність Покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а Покупець зобов'язується прийняти від Постачальника та оплатити природний газ (надалі -газ) в обсязі, визначеному у статті 2 цього Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору, Постачальник передає Покупцю в період з 01.10.2009р. по 31.12.2009р. газ в обсязі до 810 тис.куб.м.

Згідно п.5.1 Договору, ціна за 1000куб.м. природного газу становить 2020,25грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу; до сплати за 1000куб.м. природного газу -2619,19грн. з ПДВ.

Відповідно до п.5.2 Договору, Сторонни домовились, що ціна за 1000куб.м. газу у відповідному періоді споживання газу та вартість його транспортування територією України встановлюється на рівні граничної ціни та тарифу, затвердженого уповноваженим державним органом; граничний рівень ціни на природний газ, що встановлюється Національною комісією регулювання енергетики, підлягає коригуванню у наступному місяці реалізації природного газу у разі зміни середньомісячного курсу гривні до доларів США, установленого НБУ у місяці реалізації.

Згідно п.5.3 Договору, ціна на газ, тариф на транспортування змінюються у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів; у разі зміни ціни на газ, тарифу на його транспортування, Сторонами в обов'язковому порядку здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами і тарифами.

Відповідно до п.5.4 Договору, загальна сума Договору складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно п.6.1 Договору, оплата вартості газу згідно п.5.1 Договору проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця; остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.п.11.1, 11.2 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009р. по 31.12.2009р., а в частині розрахункі за газ, - до їх повного здійснення; строк дії Договору може бути продовжено, про що Сторонами укладається додаткова угода.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Додатковою угодою №1 до Договору строк дії Договору продовжено з 01.01.2010р. по 30.04.2010р. та встановлено обсяги газу, - 1060тис.м.куб. Додатковою угодою №2 строк дії Договору продовжено до 30.09.2010р. та встановлено обсяги газу -85тис.м.куб.

Відповіно до актів прийому-передачі природного газу, складених (підписаних та скріплених відбитками печаток) Сторонами за Договором, які, відповідно до п.6.1 Договору, є підставою до проведення розрахунків, за період з жовтня 2009р. по травень 2010р. Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято газу та надано послуг по його транспортуванню на загальну суму 4143202,39грн., з яких Відповідачем оплачено 2900000грн.

Відтак, розмір боргу Відповідача перед Позивачем становить 1243202,39грн.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків між Сторонами, підписаним та скріпленим відбитками печаток Сторін, станом на 28.02.2010р. борг Відповідача перед Позивачем становить 6212760,37грн., при чому за укладеним між Сторонами Договором, - 1243202,38грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», транспортування природного газу здійснюється відповідно до договору; за договором транспортування природного газу газотранспортне підприємство зобов'язується транспортувати природний газ, довірений йому замовником, магістральними трубопроводами до пункту приймання-передачі газу та передати його замовнику, а замовник зобов'язується сплатити газотранспортному підприємству встановлену в договорі вартість транспортування. Згідно п.2 ч.2 ст.19 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Враховуючи вищенаведене, наявні в матеріалах справи акти прийому-передачі природного газу, акт звірки взаєморозрахунків, та те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу у Відповідача перед Позивачем за Договором в розмірі 1243202,38грн., чи здійснення повного або часткового погашення такого, суд приходить до висновку, що вимоги Прокурора та Позивача щодо стягення з Відповідача 1243202,38грн. боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 199588,65грн. інфляційних нарахувань та 84957,97грн. 3% річних.

Прокурор у позовній заяві наводить розрахунок інфляційних нарахувань, вихідними даними для якого є сума боргу, індекси інфляції за відповідні періоди, розрахунок проведено за листопад 2009р.-грудень 2011р.

Вихідними даними для проведення розрахунку 3% річних зазначаються суми боргу за відповідні періоди та розмір річних -3%, розрахунок 3% річних проведено за період з 10.11.2009р. по 15.12.2011р.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність проведених розрахунків, враховуючи доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 199588,65грн. інфляційних нарахувань та 84957,97грн. 3% річних підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 96690,07грн. пені.

Прокурор в позовній заяві надає розрахунок пені, проведений за період 6 місяців, вихідними даними для якого є розмір боргу -1243202,39грн., кількість днів прострочення -183дні.

Відповідно до п.7.2 Договору, у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченного платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку пені суд зазначає, що такий проведено невірно, оскільки за періоди, коли виник борг, величина облікової ставки НБУ булла більшою, аніж застосовано Прокурором, проте, за відсутності клопотання, передадбаченого п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд зазначає, що вимоги Прокурора та Позивача щодо стягнення з Відповідача 96690,07грн. пені підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

13.02.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 20.02.2012року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.8, 75, 85, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ч.3 ст. 2, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з комунального підприємства «Бродитеплоенерго»(80600, Львівська обл., Бродівський р.-н, м.Броди, вул.Гончарська, 3А, ідентифікаційний код 05445639) на користь дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) в особі Львівської філії Дочірньої компанії «Газ України»(м.Львів, вул.Єрошенка, 28, ідентифікаційний код 25559381) 1243202,38грн. боргу, 199588,65грн. інфляційних нарахувань, 84957,97грн. 3% річних, 96690,07грн. пені.

3. Стягнути з комунального підприємства «Бродитеплоенерго»(80600, Львівська обл., Бродівський р.-н, м.Броди, вул.Гончарська, 3А, ідентифікаційний код 05445639) на користь спеціального фонду Державного бюджету України 32488,78грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Фартушок Т.Б.