Ухвала суду № 27439367, 28.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

28.12.11 справа№ 5015/4060/11

Господарський суд Львівської області у складі

суддя Фартушок Т.Б.

при секретарі Полюхович Х.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: спілка об'єднань громадян «Всеукраїнська Федерація Споживачів «Пульс»

до відповідача : ТОВ "Телерадіокомпанія"МІСТ ТБ"

третя особа 1: Державне підприємство "Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метроології та сертифікації"

третя особа 2: Національний університет "Львівська політехніка" в особі навчальної лабораторії інституту хімії

третя особа 3, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову: Дочірнє підприємство "Мілкіленд-Україна"

про спростування недостовірної інформації.

Представники: від позивача: Сумкевич О.О., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача: не з»явився;

третя особа 1: не з»явився;

третя особа 2: не з»явився;

третя особа 3: не з»явився

ВСТАНОВИВ :

Спілка об'єднань громадян «Всеукраїнська Федерація Споживачів «Пульс»звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія"МІСТ ТБ", третя особа 1: державне підприємство "Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метроології та сертифікації", третя особа 2: Національний університет "Львівська політехніка" в особі навчальної лабораторії інституту хімії, третя особа 3: дочірнє підприємство "Мілкіленд-Україна", про спростування недостовірної інформації.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/4060/11 від 22.07.2011р. позовну заяву і додані до неї документи повернуто без розгляду. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2011р. по справі №5015/4060/11 ухвалу господарського суду Львівської області від 22.07.2011р. скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Львівської області.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.10.2011р. у справі №5015/4060/11 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16год. 15хв. 0.11.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по справі №5015/4060/11 від 01.11.2011р.

01.11.2011р. Третьою особою 3 подано до господарського суду Львівської області позовну заяву з аналогічним складом Учасників та позовними вимогами, з тотожнім предметом.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.11.2011р. по справі №5015/6591/11, у зв'язку з надходженням позовної заяви від Третьої особи 3, прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, справи №5015/4060/11 та 5015/6591/11 об'єднано в одне провадження.

Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 14.11.2011р., 28.11.2011р., 12.12.2011р., 21.12.2011р.

При розгляді справи здійснювалась технічна фіксація судового процесу з 14.11.2011р. відповідно до ухвали господарського суду Львівської області від 01.11.2011р. по даній справі.

Представникам Учасників процесу по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 26, 27, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Учасникам (підтвердженням чого є реєстри відправлень вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення представників Учасників про оголошення ухвал), зазначено, що права та обов'язки учасників визначено ст.ст.20, 22, 26, 27, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; копію статуту товариства Позивача; копії звернень до Позивача; додаткові пояснення; пояснення щодо підвідомчості спору.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, проте, протягом розгляду справи проти позовів заперечив.

Крім того, протягом розгляду справи представником Відповідача подано суду наступні документи: довіреності на право здійснення представництва; супровідний лист з додатком про долучення запису програм «Книга скарг і пропозицій»від 01.03.2011р. та від 08.03.2011р.; відзиви на позовні заяви; супровідний лист з додатком -копії протоколу випробувань продукції від 21.02.2011р.; супровідний лист з долученням копії авторського договору; супровідний лист з долученням копії виписки про включення Відповідача в ЄДРПОУ та повідомлення про ведучу програми.

Представники Третіх осіб 1, 2 в судові засідання жодного разу не з'явились, про причини неявок суду не повідомили, були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі щодо надання документів, в тому числі письмових пояснень, не виконали, про причини невиконання суду не повідомили.

11.11.2011р. до господарського суду Львівської області надійшов лист по справі від доктора хімічних наук професора НУ «Львівська політехніка»Токарева В.С. з додатком копії листа проректора з наукової роботи НУ «Львівська політехніка»№64-50-143 від 23.03.2011р., адресованого Позивачу. Проте, з даного приводу суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні, Учасниками не наведено доводів та не подано доказів повноважень професора Токарева В.С. як представника у даній справі, в порядку ст.28 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Третьої особи 3 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без участі представника Третьої особи 3; протягом розгляду справи представник Третьої особи 3 позовні заяви підтримав повністю.

Також, протягом розгляду справи представником Третьої особи 3, окрім позовної заяви від 01.11.2011р., подано наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; додаткові пояснення; клопотання про розгляд справи за відсутності представника від 12.12.2011р. та від 28.12.2011р.; копії свідоцтв на знак для товарів і послуг, доповнення до свідоцтва, виписку з ДР свідоцтв України, копію ліцензійного договору №100/4-Р від 30.06.2006р.; клопотання від 14.11.2011р. про долучення до матеріалів справи доказів з копіями згідно опису.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до доводів Позивача та Третьої особи 3, 01.03.2011р. в телепередачі «Книга скарг і пропозицій» товариства з обмеженою відповідальністю «МІСТ ТБ»(Відповідач) викладено інформацію для споживачів про питне молоко; з посиланням на дослідження лабораторії (Третя особа 1) автори програми вказали, що в одному з протестованих зразків продукції було виявлено кишкову паличку, та про те, що з'явилось молоко, що містить куди серйозніший фальсифікат, - гідрогенізовану пальмову олію.

Також, згідно доводів Позивача та Третьої особи, 08.03.2011р. в телепередачі «Книга скарг і пропозицій»Відповідача викладено інформацію для споживачів про сметану; з посиланням на дослідження навчальної лабораторії Третьої особи 2 професор кафедри органічної хімії НУ «Львівська політехніка»Віктор Токарєв в телепередачі вказав, що у досліджуваному зразку жирність сметани складає 10% замість 21%, зазначеного на упаковці; та автори програми вказали, що жирність сметани замість вказаних 20% містить лише 8%.

Крім того, Позивачем зазначено, що в цій же передачі автори навели пряму мову лікаря-лаборанта міської СЕС, яка зазначила про наявність аміаку в пробі понад природній вміст, фальсифіковане молоко.

Також, автори програми вказали, що корисна не кожна сметана, товар містить замінники молочного жиру, зазвичай, це гідрогенізована пальмова олія, яка при тривалому вживанні може нашкодити здоров'ю.

Наведені доводи Позивача відповідають матеріалам справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.200 Цивільного кодексу України, інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Згідно ст.1 Закону України "Про інформацію", під інформацією розуміються документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Відповідно до ст.94 Цивільного кодексу України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати; особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.277 Цивільного кодексу України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про інформацію», поширення інформації -це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошеної інформації.

Згідно ст.26 Закону України "Про інформацію", джерелами інформації є передбачені або встановлені Законом носії інформації: документи та інші носії інформації, які являють собою матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи; при цьому, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин : а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Отже, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до ч.1 ст.201 Цивільного кодексу України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до п.5 ст.6 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", відповідальність за зміст програм та передач несе керівник телеорганізації або автор (автори) програми та /чи передачі.

Відповідно до повідомлення Відповідача від 14.11.2011р. та авторського договору про створення та передачу виключних майнових прав на службовий твір №М1а від 01.06.2010р., автором телепередачі «Книга скарг і пропозицій»є Мовчан Ольга Володимирівна.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у зазначених телепередачах з приводу молока висловлювались ведуча Марія Курус, заступник начальника лабораторії ДП «Львівстандартметрологія»(щодо кишкової палички), Віктор Токарєв, професор кафедри органічної хімії НУ «Львівська політехніка»(щодо жирності), ведуча Ольга Мовчан (щодо гідрогенізованої пальмової оліїі), журналіст Роман Білан, лікар-лаборант міської СЕС Наталія Пасіка, головний державний санітарний лікар Сихівського району Володимир Кокот (щодо вмісту аміаку); з приводу сметани -Віктор Токарєв, професор кафедри органічної хімії НУ «Львівська політехніка»(щодо жирності), Марія Курус, заступник начальника лабораторії ДП «Львівстандартметрологія»(щодо кишкової палички), ведуча Марія Курус (щодо гідрогенізованої пальмової олії); крім того, текст у телепрограмах звучить голосом ведучої Марії Курус, головним режисером зазначених телепередач є Олег Федорок, журналістами -Ольга Мовчан, Ольга Герич, режисером монтажу -Захар Батченко, директором - Андрій Кісера, генеральним продюсером - Дмитро Добродомов.

Суд зазначає, та аналогічна позиція висловлена у Постановах Пленуму Верховного Суду України, що пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної ососби а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що відповідачем у справі про захист честі і гідності, а також ділової репутації може бути фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 28.09.90р. "Про застосування судами законодаства, що регулює захист честі і гідності може бути фізична або юридична особа, яка поширила відомості, що порочать позивача; якщо позов пред'явлено про спростування відомостей, опублікованих в пресі або поширених іншими засобами масової інформації (по радіо, телебаченню), як відповідачі притягаються автор та відповідний орган масової інформації (редакція, агентство, інший орган, що здійснив випуск інформації). При публікації або іншому поширенню відомостей без позначення автора орган масової інформації за вимогою суду зобов'язаний назвати особу, яка надала відомості, про спростування котрих пред'явлено позов. Таку ж правову позицію щодо необхідності притягнення автора як відповідача викладено і в постанові Верховного Суду України від 27.03.2007р. у справі N52/175-06. Окрім того, у випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

Також, у пункті 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 12.11.2008 р. № 01-8/676 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов"язаних із застосуванням господарськими судами законодавства про інформацію (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)"висловлено правову позицію, що якщо позов подано про спростування відомостей, опублікованих у пресі або поширених іншими засобами масової інформації (по радіо, телебаченню), як відповідачі притягаються автор та відповідний орган масової інформації (редакція, агентство, інший орган, що здійснив випуск інформації). У разі, якщо автором статті, в якій викладено недостовірну інформацію, є фізична особа, господарський суд повинен припинити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст.ст.1, 21 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди не мають повноважень, необхідних для залучення зазначених фізичних осіб до участі у справі як відповідачів. Тому, у разі, якщо автором передачі, статті, в якій викладено недостовірну інформацію, є фізична особа, господарський суд повинен припинити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Отже, судом встановлено, що як автор програми так і суб'єкти, які є джерелом інформації, є фізичними особами, що з огляду на норми ст.ст.1, 21 Господарського процесуального кодексу України, унеможливлює розгляд даного спору у господарському суді. Пунктом 1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадку, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, суд припиняє провадження у справі.

Згідно ч.1 ст.64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність.

Проте, відповідно до ч.ч.1-3 ст.277 Цивільного кодексу України, якою Позивач обгрунтовує свої доводи, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації; право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам; негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

З даного приводу суд також зазначає, що право на спростування недостовірної інформації має і юридична особа, як спосіб захисту проти поширення інформації, проте, таке право виникає у особи, щодо якої поширену таку інформацію.

Крім того, відповідно до п.2.2.5 Статуту Позивача, завдання Позивача включають сприяння забезпеченню споживачів об'єктивною інформацією про безпеку та якість товарів, робіт і послуг на ринку за для допомоги у правильному та свідомому виборі через здійснення відповідних досліджень. Таким чином, Статутом Позивача визначено спосіб, в який Позивач реалізує наведене у п.2.2.5 Статуту завдання.

Також, ст.25 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено право громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів) звертатись з позовами щодо невизначеного кола споживачів про визнання дій продавця, виробника, виконавця протиправними, що не відповідає предмету позову, який розглядається.

Наведеним підтверджується, в тому числі, необхідність припинення провадження в частині позовних вимог Позивача.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши представлені матеріали справи, заслухавши представників учасників, встановивши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у даній справі.

З врахуванням вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі слід залишити за Позивачем та Третьою особою 3.

Керуючись, ст.ст. 33, 36, 43, 49, п.1 ч.1ст. 80, 86, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Провадження у справі припинити.

Суддя Фартушок Т.Б.