Рішення № 27439354, 23.02.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.12 Справа№ 5015/245/12

за позовом: Львівське комунальне підприємство «Левандівка»

до відповідача: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ЛКП «Залізничнетеплоенерго»

про визнання рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 107 від 29.09.2011р. по справі № 1-02-76/2011

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники: від позивача: Шаровський Р.М.- представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача: не з'явився

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: не з'явився

Суть спору:

Львівське комунальне підприємство «Левандівка»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за про визнання рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 107 від 29.09.2011р. по справі № 1-02-76/2011.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 20.01.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 15год. 45хв. 30.01.2012р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 30.01.2012р. та 13.02.2012р.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 20.01.2012р. залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ЛКП «Залізничнетеплоенерго».

Представникам Учасників оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 27, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Учасникам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення предмтавників про оголошення ухвал) зазначено, що права та обов'язки учасників визначені ст.ст.20, 22, 27, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представниками Позивача подано наступні документи: копію розпорядження Залізничної районної адміністрації №89-к від 30.09.2011р.; довіреність на право здійснення представництва; пояснення по суті спору з додатками згідно опису.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано суду наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; відзив та пояснення з додатками згідно опису.

Представник Третьої особи в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Протягом розгляду справи від Третьої особи надійшла копія довідки з ЄДР з супровідним листом та клопотання від 30.01.2012р. про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду (розгляд справи відкладено, з матеріалами справи ознайомлено).

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Адміністративною колегією Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України відповідно до статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке вказане в п.2 резолютивної частини рішення, рішенням №107 від 29.09.2011 р. по справі №1-02-76/2011 на Львівське комунальне підприємство «Левандівка»(Позивач) накладено штраф у розмірі 5000грн.

18.07.2011р. до Позивача від Відповідача надійшло повідомлення №13/03-1540 від 13.07.2011р. та копія розпорядження адміністративної колегії Відповідача від 12.07.2011р. №88Р (далі -Розпорядження) про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Зазначеним Розпорядженням розпочато розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у зв'язку з наявністю в діях Позивача ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого постачання гарячої води, що призвело до ущемлення інтересів інших споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

У відповідь на дане розпорядження Позивач листом від 31.08.2011р. №2/478 повідомив Відповідача про те, що виробником та постачальником теплової енергії в гарячій воді на території Залізничного району м.Львова є ЛКП «Залізничнетеплоенерго», в т.ч. і на житловий будинок №94 на вул.Широкій. В листі також зазначалось, що 01.07.2011р. Позивачем попереджено ЛКП «Залізничнетеплоенерго», що заборгованість мешканців даного будинку за послуги теплопостачання перед ЛКП «Залізничнетеплоенерго»складає 89296,24грн., в зв'язку з чим постачальником теплової енергії буде припинено її подачу на будинок №94 на вул.Широкій до повної сплати заборгованості та зобов'язано поінформувати про це мешканців; також повідомлялось про те, що 04.07.2011р. працівниками ЛКП «Залізничнетеплоенерго»будинок було забліндовано.

До зазначеного листа було долучено акт від 04.07.2011р., складений працівниками ЛКП «Залізничнетеплоенерго»в присутності головного інженера ЛКП «Левандівка»(далі -Акт) про те, що в засувках гарячого водопостачання в будинку №94 на вул.Широкій встановлено блінди та пломби в зв'язку із заборгованістю.

16.09.2011р. Позивачу надійшла копія Подання Відповідача №241/1 від 12.09.2011р. про попередні висновки у справі №1-02-90/2011 (далі -Подання), яким запропоновано адміністративній колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України відповідно до статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції»прийняти рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ЛКП «Левандівка».

За результатами розгляду подання №241/1 від 12.09.2011р. адміністративною колегією Відповідача прийнято оскаржуване рішення №107 від 29.09.2011р. у справі «1-02-76/2011 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі -Рішення). Даним Рішенням постановлено: визнати, що результати діяльності у 2011р. Позивач займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із централізованого постачання гарячої води в межах будинків, закріплених за Позивачем, із часткою 100%; визнати, що Позивач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що призвело до ущемлення інтересів споживачів; накладено на Позивача штраф у розмірі 5000грн.

В оскаржуваному Рішенні зазначено, що у разі незгоди з рішенням, ЛКП «Левандівка»може оскаржити рішення повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення; цей строк не може бути відновлено.

Рішення №107 отримане Позивачем 03.10.2012р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (рекомендоване) Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»№7902602796280 від 03.10.2011р.

Позивач із зазначеним Рішенням не погоджується та просить зупинити його дію, так як розмір штрафу 5000грн. є суттєвою сумою для Позивача, основним напрямком діяльності якого є утримання та ремонт житлового фонду, який перебуває на балансі підприємства; вказані кошти можуть бути використані як на ремонт двох сходових кліток так і на ремонт покрівлі над двома квартирами, або на інші роботи з належного утримання житлового фонду відповідно до покладених статутних повноважень.

Позовну заяву про визнання недійсним Рішення Позивач надіслав цінним листом з описом вкладення до господарського суду Львівської області 28.11.2011р., підтвердженням чого є дата поштового штемпелю на конверті та на описі вкладення у цінний лист.

Проте, ухвалою господарського суду Львівської області №5015/7236/11 від 07.12.2011р. зазначену позовну заяву та додані до неї документи повернуто Позивачу без розгляду з причин та підстав, зазначених в ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення; цей строк не може бути відновлено.

Як зазначено вище, рішення №107 одержане Позивачем 03.10.2012р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (рекомендоване) Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»№7902602796280 від 03.10.2011р.

Відтак, двомісячний строк можливості подання заяви про оскарження Рішення минув 05.12.2011р. включно.

Подана Позивачем до суду заява датована 12.01.2012р. за №2/45, та, відповідно до штемпеля на поштовому конверті, надіслана до суду 12.01.2012р.

Враховуючи вищенаведене, розглянувши матеріали справи та дослідивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Сторін, суд зазначає, що Позивачем пропущено встановлений Законом двомісячний строк оскарження рішення, який не може бути відновлено, відтак, в позові слід відмовити повністю.

Аналогічна позиція викладена у Роз'ясненнях Вищого господарського суду України від 26.01.2000р. N02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»(зі змінами та доповненнями станом на 22.10.2007р.), відповідно до п.6.2.4 яких, у вирішенні спорів про визнання недійсними рішень Антимонопольного комітету України та його територіальних органів, якщо ці рішення прийнято на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції", господарським судам необхідно врахувати таке.

- згідно з частиною першою статті 60 названого Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено;

- таким чином, передбачений наведеною нормою строк є присікальним, і визначені згідно зі статтею 223 Господарського кодексу України строки реалізації господарсько-правової відповідальності на відповідні правовідносини не поширюються.

Крім того, аналогічна позиція викладена в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. N01-08/530 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»(зі змінами та доповненнями станом на 29.06.2010р.), в п.34 якого зазначено наступне:

Яким чином має діяти господарський суд, якщо позовну заяву про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України подано після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції"?

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Пропуск позивачем зазначеного строку є підставою для відмови в задоволенні позову про визнання рішення органу Антимонопольного комітету України недійсним.

Суд також зазначає, що залишення позову без розгляду (що мало місце за попередньо поданою заявою Позивача) не зупиняє строків, встановлених для подання заяви до суду, оскільки таке зупинення не передбачено чинним законодавством.

З даного приводу суд також зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №15 від 26.12.2011р., що у застосуванні припису ч.1 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а також частини другої статті 47 цього Закону слід враховувати те, що за цими приписами передбачені ними строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено; таким чином, зазначені строки є припікальними; встановлена Цивільним кодексом України позовна давність до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету України та його органів; аналогічним чином суд вирішує і питання щодо строків оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, прийнятих у справах про недобросовісну конкуренцію; закінчення присікального строку, незалежно від причин його пропуску Позивачем, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

23.02.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахувуанням вихідних, 01.03.2012року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Позивача.

З приводу розміру судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставки судового збору встановлюються у розмірі - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі вищеописаної в мотивувальній частині рішення суду дати реєстрації заяви Позивача та дати скерування до суду (12.01.2012р.), розмір судового збору, який підлягав до сплати Позивачем, становив 1073грн.

Згідно платіжного доручення №912 від 28.11.2011р. з відміткою банку про сплату, Позивачем сплачено 941грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі результати розгляду заяви, стягненню з Позивача на користь Державного бюджету України підлягає 132грн. (1073-941=132) недоплаченного судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Левандівка»(79052, м.Львів, вул.Каганця, 28, ідентифікаційний код 20809229) на користь спеціального фонду Державного бюджету України 132грн. судового збору).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.