Рішення № 27439339, 20.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.11 справа№ 5015/7037/11

за позовом публічне акціонерне товариство «Київське агентство повітряних сполучень «Кий Авіа»

до відповідача «Західний авіаційний центр»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Львів

про сятгнення коштів

ціна позову: 5840801,91грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Опанасенко О.В. - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача - не з"явився

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство «Київське агентство повітряних сполучень «Кий Авіа»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до «Західний авіаційний центр»у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення коштів; ціна позову: 5840801,91грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 23.11.2011р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16год. 30хв. 06.12.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду по даній справі від 06.12.2011р.

Представнику Позивача в судовому засіданні оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області, які скеровані в тому числі і Відповідачу (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; повідомлення про відсутність обставин передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України; акт звірки взаєморозрахунків з описом вкладення; копію Витягу з ЄДРПОУ; копію Витягу з ЄДРПОУ на Відповідача; довідку з банку про уточнення щодо перерахувань з копіями завірених платіжних доручень.

Представник Відповідача в судове засідання жодного разу не з"явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, вимог ухвал суду по даній справі не виконав, відзив на позовну заяву не подав.

19.12.2011р. від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому також зазначалось, що Відповідач проти позовних вимог заперечує.

З приводу даного клопотання суд зазначає наступне.

Так, в клопотанні не наведено жодного доводу причин відкладення розгляду справи, як і не пояснено причин відсутності представника в судовому засіданні та ненадання документів, які витребовувались ухвалами господарського суду по даній справі, відтак, - клопотання жодним чином не мотивоване.

Крім того, статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Представником ж Позивача надано довідку про включення відповідача в ЄДРПОУ, та представлено оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду. З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що даний спір може бути розглянуто у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Також, представник Позивача категорично заперечила проти відкладення розгляду справи, мотивуючи відсутністю правових підстав для такого та зловживання, на її думку, процесуальними правами Відповідачем з метою затягнення розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання, а відтак, для відкладення розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 06.12.2011р. розгляд справи відкладався, в тому числі з причин неявки Відповідача. Проте, Відповідачем на час вирішення спору по суті не представлено жодного доказу і не наведено жодного доводу причин неявки і в перше судове засідання.

Проте, суд взяв до уваги доводи Відповідача про заперечення позовних вимог.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 3700000грн. та 1100000грн. боргу.

02.03.2010р. між закритим акціонерним товариством «Київське агентство повітряних сполучень «Кий Авіа»(згідно даних ЄДРПОУ назву змінено на публічне акціонерне товариство «Київське агентство повітряних сполучень «Кий Авіа», - Позивач) та Відповідачем укладено договір про надання фінансової допомоги на поворотній основі (далі -Договір 1), відповідно до п.1.1 якого, Позивач в порядку та на умовах, визначених цим договором, надає Відповідачу фінансову допомогу у розмірі 3700000грн. на поворотній основі, а Відповідач зобов'язується використати її за цільовим призначенням та повернути на умовах, визначених цим договором; строк повернення фінансової допомоги становить 90 календарних днів з моменту надання суми фінансової допомоги; перебіг строку починається з моменту зарахування грошових коштів на рахунок Відповідача.

Відповідно до п.2.1 Договору 1, фінансова допомога надається Відповідачу з метою здійснення оплати нежитлового приміщення загальною площею 992,4м2 за адресою м.Львів, пл..Григоренка Г. генерала, буд.5 згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №2452 від 12.02.2010р.

Згідно п.4.3.2 Договору 1, Відповідач зобов'язаний передати Позивачу в заставу приміщення загальною площею 992,4м2 за адресою м.Львів, пл..Григоренка Г. генерала, буд.5 не пізніше 10 робочих днів з моменту отримання права власності на вказане приміщення, але не пізніше 01.05.2010р.

Відповідно до п.4.3.4 Договору 1, Відповідач зобов'язаний повернути фінансову допомогу у розмірі 3700000грн. Позивачу не пізніше 10.06.2010р.

Згідно п.п.7.1, 7.2 Договору 1, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 01.06.2010р.; закінчення строку цього договору не звільняє Сторін від виконання зобов'язань по договору та відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Договір 1 підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Також, 26.05.2010р. між закритим акціонерним товариством «Київське агентство повітряних сполучень «Кий Авіа»(згідно даних ЄДРПОУ назву змінено на публічне акціонерне товариство «Київське агентство повітряних сполучень «Кий Авіа», - Позивач) та Відповідачем укладено договір про надання фінансової допомоги на поворотній основі (далі -Договір 2), відповідно до п.1.1 якого, Позивач в порядку та на умовах, визначених цим договором, надає Відповідачу фінансову допомогу у розмірі 1100000грн. на поворотній основі, а Відповідач зобов'язується використати її за цільовим призначенням та повернути на умовах, визначених цим договором; строк повернення фінансової допомоги становить 30 календарних днів з моменту надання суми фінансової допомоги; перебіг строку починається з моменту зарахування грошових коштів на рахунок Відповідача.

Відповідно до п.2.1 Договору 2, фінансова допомога надається Відповідачу з метою погашення заборгованості перед управлінням комунальної власності ДЕП Львівської міської ради по договору №Г-6383-8 (Д-8) від 25.10.2008р.

Відповідно до п.4.3.4 Договору 2, Відповідач зобов'язаний повернути фінансову допомогу у розмірі 1100000грн. Позивачу не пізніше 26.06.2010р.

Згідно п.п.7.1, 7.2 Договору 2, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 26.06.2010р.; закінчення строку цього договору не звільняє Сторін від виконання зобов'язань по договору та відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Договір 2 підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Відповідно до платіжних доручень з відмітками банку про сплату №І2171 від 10.03.2010р. на суму 1850000грн. та №Р3143 від 06.04.2010р. на суму 1850000грн. з призначенням платежу -фінансова допомога за Договором 1, Позивачу перераховано Відповідачу кошти з відповідним призначенням платежу згідно Договору 1 на загальну суму 3700000грн. (1850000+1850000).

Крім того, відповідно до платіжного доручення з відміткою банку про сплату №І5549 від 09.06.2010р., Позивачем перераховано Відповідачу згідно Договору 2 1100000грн. з призначенням платежу - фінансова допомога.

Доказом перерахування Позивачем Відповідачу зазначених вище коштів в розмірі 3700000грн. та 1100000грн. є також довідка публічного акціонерного товариства «Банк «Київска Русь»№9344/18-5631 від 12.12.2011р. та відомість операцій зазначеного Банку.

В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведено доводів та не подано доказів повернення Відповідачем Позивачу повністю чи частково коштів в розмірі 3700000грн. за Договором 1 та 1100000грн. за Договором 2.

На вимогу суду Позивачем скеровано Відповідачу акт звірки взаємних розрахунків, підтвердженням чого є опис вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля та фіскальний поштовий чек №9598 від 01.12.2011р. Проте, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази підписання Відповідачем (з зауваженнями чи без) акту звірки взаємних розрахунків чи складення та надання на вимогу суду Відповідачем акту звірки взаємних розрахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі положення Договорів 1, 2, наявні в матеріалах справи докази перерахування коштів в розмірі 3700000грн. та 1100000грн., та те, що строк їх повернення сплив, а також та, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведено доводів та не подано доказів виконання Відповідачем зобов'язань за Договорами 1, 2 перед Позивачем повністю чи частково, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 3700000грн. боргу за Договором 1 та 1100000грн. боргу за Договором 2, всього -4800000грн. боргу.

Щодо стягнення 157528,77грн. 3% річних та 356764,26грн. інфляційних нарахувань за Договором 1 та 45386,30грн. 3% річних та 106065,05грн. інфляційних нарахувань за Договором 2.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з Відповідача 157528,77грн. 3% річних та 356764,26грн. інфляційних нарахувань за Договором 1 та 45386,30грн. 3% річних та 106065,05грн. інфляційних нарахувань за Договором 2.

При цьому, відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості, 3% річних за Договором 1 Позивач розраховує за період з 11.06.2010р. по 11.11.2011р., - 518 днів, інфляційні нарахування -за період з червня 2010р. по листопад 2011р. з врахуванням величин індексів інфляції за відповідні періоди.

За Договором 2 Позивач розраховує 3% річних, відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку, за період з 27.06.2010р. по 11.11.2011р., інфляційні нарахування -за період з червня 2010р. по листопад 2011р.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що, як наведено вище, на вимогу суду Позивачем скеровано Відповідачу акт звірки взаємних розрахунків, підтвердженням чого є опис вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля та фіскальний поштовий чек №9598 від 01.12.2011р. Проте, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази підписання Відповідачем (з зауваженнями чи без) акту звірки взаємних розрахунків чи складення та надання на вимогу суду Відповідачем акту звірки взаємних розрахунків. Крім того, Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, які і не виконав вимог ухвал суду по даній справі щодо подання такого. Вказані обставини свідчать про те, що протягом розгляду справи, за наявної можливості та вимоги суду, Відповідачем проведені Позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат не заперечувались. Отже, під час розгляду справи Відповідач, за наявної можливості, не скористався своїм правом на наведення доводів чи подання доказів, які б заперечували вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, чи спростовували б проведений Позивачем розрахунок таких.

Проте, перевіривши правильність проведеного розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань за Договором 1 суд зазначає, що такий Позивачем проведено невірно.

За Договором 1.

Так, як зазначено вище в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, відповідно до п.4.3.4 Договору 1, Відповідач зобов'язаний повернути фінансову допомогу у розмірі 3700000грн. Позивачу не пізніше 10.06.2010р.

Проте, п.1.1 Договору 1 визначено, що строк повернення фінансової допомоги становить 90 календарних днів з моменту надання суми фінансової допомоги.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі дату укладення Договору 1 (02.03.2010р.), при наданні Позивачем Відповідачу фінансової допомоги згідно Договору 1 в повному обсязі (3700000грн.) в строк до 13.03.2010р. у Відповідача виник б обов'язок повернути її в строк до 10.06.2010р., при цьому строк повернення становив би не менше, ніж 90 календарних днів.

Проте, як наведено вище в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, за Договором 1 Позивачем перераховано Відповідачу 1850000грн. 10.03.2010р. (платіжне доручення №І2171) та 1850000грн. 06.04.2010р. (платіжне доручення №Р3143).

З врахуванням наведеного, в тому числі п.п.4.3.4 та п.1.1 Договору 1, суд зазначає, що розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань за Договором 1 слід проводити з першого дня прострочення зобов'язання, а саме -з дня, наступного за 90-м (дев'яностим) календарним днем з моменту надання фінансової допомоги по платежу від 06.04.2010р., та з 11.06.2010р. - по платежу від 10.03.2010р. Оскільки відрахування порушення строку з 11.06.2010р. (для платежу від 06.04.2010р.) є порушенням п.1.1 Договору 1.

При цьому суд бере до уваги, що предметом розгляду є вимоги до стягнення 3% річних, розрахованих по 11.11.2011р., та інфляційних нарахувань за період по листопад 2011р.

Крім цього, щодо проведених розрахунків інфляційних нарахувань за Договором 1 суд зазначає, що при перерахунку таких слід взяти до уваги, що в перший та останній місяці розрахунку інфляційних нарахувань борг існував не за весь місяць, а протягом частини місяця, відповідно, за такі місяці інфляційні нарахування слід розраховувати пропорційно кількості днів існування боргу до календарних днів місяця.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу за Договором 1, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд зазначає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних за Договором 1 підлягають до задоволення в розмірі 153879,45грн., вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань підлягають до задоволення в розмірі 356764,26грн.; в решті позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних за Договором 1 слід відмовити.

При цьому суд зазначає, що розмір інфляційних нарахувань за Договором 1 Позивачем розраховано невірно, внаслідок чого їх розмір занижено. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

За Договором 2.

Так, як зазначено вище в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, відповідно до п.4.3.3 Договору 2, Відповідач зобов'язаний повернути фінансову допомогу у розмірі 1100000грн. Позивачу не пізніше 26.06.2010р.

Проте, п.1.1 Договору 2 визначено, що строк повернення фінансової допомоги становить 30 календарних днів з моменту надання суми фінансової допомоги.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі дату укладення Договору 2 (26.05.2010р.), при наданні Позивачем Відповідачу фінансової допомоги згідно Договору 2 в повному обсязі (1100000грн.) в строк до 28.05.2010р. у Відповідача виник б обов'язок повернути її в строк до 26.06.2010р., при цьому строк повернення становив би не менше, ніж 30 календарних днів.

Проте, як наведено вище в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, за Договором 2 Позивачем перераховано Відповідачу 1100000грн. 09.06.2010р. (платіжне доручення №І5549).

З врахуванням наведеного, в тому числі п.п.4.3.3 та п.1.1 Договору 2, суд зазначає, що розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань за Договором 2 слід проводити з першого дня прострочення зобов'язання, а саме -з дня, наступного за 30-м (тридцятим) календарним днем з моменту надання фінансової допомоги по платежу від 09.06.2010р., оскільки відрахування порушення строку з 27.06.2010р. для платежу від 09.06.2010р. є порушенням п.1.1 Договору 2.

При цьому суд бере до уваги, що предметом розгляду є вимоги до стягнення 3% річних, розрахованих по 11.11.2011р., та інфляційних нарахувань, розрахованих по листопад 2011р.

Крім цього, щодо проведених розрахунків інфляційних нарахувань за Договором 2 суд зазначає, що при перерахунку таких слід взяти до уваги, що в перший та останній місяці розрахунку інфляційних нарахувань борг існував не за весь місяць, а протягом частини місяця, відповідно, за такі місяці інфляційні нарахування слід розраховувати пропорційно кількості днів існування боргу до календарних днів місяця.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення в частині стягнення боргу за Договором 2, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд зазначає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних за Договором 2 підлягають до задоволення в розмірі 44301,37грн., вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань підлягають до задоволення в розмірі 106065,05грн.; в решті позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних за Договором 2 слід відмовити.

При цьому суд зазначає, що розмір інфляційних нарахувань за Договором 2 Позивачем розраховано невірно, внаслідок чого їх розмір занижено. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Всього, за Договорами 1, 2 до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 198180,82грн. 3% річних та 462829,31грн. інфляційних нарахувань.

Щодо стягнення 289106,85грн. пені за Договором 1 та 85950,68грн. пені за Договором 2.

В додатках до позовної заяви Позивач наводить розрахунки пені за Договором 1 та Договором 2.

При цьому, пеню за Договором 1 розраховано за період з 11.05.2011р. по 11.11.2011р., виходячи з суми боргу -3700000грн., та враховуючи розмір подвійної облікової ставки НБУ -15,5%.

За Договором 2 пеню розраховано за період з 11.05.2011р. по 11.11.2011р., виходячи з суми боргу 1100000грн., та з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ -15,5%.

Суд зазначає, що, як наведено вище, на вимогу суду Позивачем скеровано Відповідачу акт звірки взаємних розрахунків, підтвердженням чого є опис вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля та фіскальний поштовий чек №9598 від 01.12.2011р. Проте, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази підписання Відповідачем (з зауваженнями чи без) акту звірки взаємних розрахунків чи складення та надання на вимогу суду Відповідачем акту звірки взаємних розрахунків. Крім того, Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, які і не виконав вимог ухвал суду по даній справі щодо подання такого. Вказані обставини свідчать про те, що протягом розгляду справи, за наявної можливості та вимоги суду, Відповідачем проведені Позивачем розрахунки пені не заперечувались. Отже, під час розгляду справи Відповідач, за наявної можливості, не скористався своїм правом на наведення доводів чи подання доказів, які б заперечували вимоги щодо стягнення пені, чи спростовували б проведений Позивачем розрахунок таких.

Проте, перевіривши правильність проведених розрахунків пені суд зазначає, що такі Позивачем проведені невірно виходячи з наступного.

Так, Відповідно до п.5.3 Договору 1, у разі порушення Відповідачем вимог п.п.4.3.2 та 4.3.4, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ) від суми фінансової допомоги за кожний день прострочення.

Також, згідно п.5.3 Договору 2, у разі порушення Відповідачем терміну повернення фінансової допомоги, передбаченого п.4.3.3, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ) від суми фінансової допомоги за кожний день прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З врахуванням наведеного, пеню слід розраховувати за шість місяців з моменту порушення Відповідачем виконання зобов'язань.

Відповідно,

на суму боргу 1850000грн. (платіж від 10.03.2010р.), з врахуванням вимог п.п.1.1, та 4.3.4 Договору 1, та з врахуванням доводів щодо дати початку прострочення зобов'язання в цій частині, наведених вище в мотивувальній частині рішення щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань за Договором 1, пеню слід розраховувати за 6 місяців з 11.06.2010р.;

на суму боргу 1850000грн. (платіж від 06.04.2010р.) -з 06.07.2010р.;

на суму боргу 1100000грн. (платіж від 09.06.2010р.), з врахуванням вимог п.п.1.1 та 4.3.3 Договору 2, та з врахуванням доводів мотивувальної частини рішення щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань за Договором 2, пеню слід розраховувати з за шість місяців з 10.07.2010р.

При цьому суд зазначає, що відповідно до Постанови НБУ від 07.06.2010р. N259, розмір облікової ставки НБУ з 08.06.2010р. становив 9,5000%; згідно Постанови НБУ від 07.07.2010р. N320, - з 08.07.2010р. -8,5000%; відповідно до Постанови НБУ від 09.08.2010р. N377, - з 10.08.2010р. -7,7500%.

Перевіривши правильність проведених розрахунків суд зазначає, що розрахований Позивачем розмір пені за Договорами 1, 2 за період з 11.05.2011р. по 11.11.2011р. є меншим, аніж розмір, одержаний внаслідок проведеного перерахунку, оскільки протягом представленого Позивачем періоду діяла облікова ставка НБУ 7,7500%, а частково за періоди, які слід проводити нарахування пені за Договорами 1, 2, діяли також більші облікові ставки НБУ, - 9,5000% та 8,5000%.

Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши правильність проведених розрахунків пені, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 289106,85грн. пені за Договором 1 та 85950,68грн. пені за Договором 2 (всього -375057,53грн.) підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

20.12.2011 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 26.12.2011 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покласти на Відповідача. Судові витрати на Відповідача покладаються не пропорційно, оскільки сума, в якій до стягнення відмовлено, становить менше однієї десятої відсотка від суми заявлених позовних вимог (ціни позову).

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 85-87, 115,116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Західний авіаційний центр" (79007, м.Львів, пл.Григоренка, 5, ідентифікаційний код 20837065) на користь публічного акціонерного товариства "Київське агенство повітряних сполучень "Кий Авіа" (01054, м.Київ, вул.Дмитрівська, 1, ідентифікаційний код 01130578) 4800000грн. боргу, 198180,82грн. 3% річних, 462829,31грн. інфляційних нарахувань, 375057,53грн. пені, 56460грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.