Рішення № 27439229, 01.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.11 Справа№ 5015/5660/11

за позовом Приватне акціонерне товариство-Акціонерна страхова компанія "Скарбниця", м.Львів

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Львівської обласної дирекції, м.Львів

про відшкодування матеріальної шкоди

ціна позову: 2251,58грн

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Соколова А.В.- представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача - не з"явився.

Суть спору:

Приватне акціонерне товариство-Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Львівська обласна дирекція Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування матеріальної шкоди; ціна позову: 2251,58грн

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.09.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 15год. 00хв. 11.10.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №5015/5660/11 від 11.10.2011р.

Представнику Позивача оголошено його права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані в тому числі і Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення Сторін про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явились позовні вимоги підтримали повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; довідку про відсутність обставин передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України; копію свідоцтва про державну реєстрацію на Позивача, а також копію довідки з головного управління статистики.

Представник Відповідача в судове засідання жодного разу не з'явився.

Протягом розгляду справи від представника Відповідача до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, а також довіреність на право здійснення представництва.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 1590грн. витрат на виплату страхового відшкодування.

1 липня 2009 року ВАТ АСК"Скарбниця" (Страховик) уклала договір страхування №100/14011/АТ/09 з Гурей Тарасом Івановичем (Страхувальник) (далі -Договір) про страхування автомобіля Mitsubishi Lancer 1.6 (державний номерний знак ВС9934ВК) (далі - застрахований автомобіль).

Згідно п.4.1.1 Договору, відповідальність Страховика наступає при настанні страхового випадку, який є наслідком, в тому числі такої страхової події, - дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу.

Відповідно до п.3.6 Договору, розмір безумовної франшизи становить 0,1% від страхової суми; згідно п.3.7 Договору, франшиза не застосовується при ушкодженні скляних деталей автомобіля; відповідно до п.3.2 Договору, страхова сума встановлена в розмірі 120000грн. (100% дійсної вартості транспортного засобу).

Згідно п.7.1 Договору, Договір діє з 04.07.2009р. по 03.07.2010р.

Згідно довідки Позивача за фактом дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) від 28.10.2009р., 16.10.2009р. Позивачем по пр.Червоної Калини, 53 зареєстровано зіткнення трьох автомобілів; учасниками ДТП були автомобіль «Форд»д.н.з.56818ТС, водій Демський Р.А., автомобіль«ВАЗ-2108»д.н.з.ВС9090ВА під керуванням водія Рудого Т.М., та автомобіль «Мітсубісі»д.н.з.ВС 9934ВК (застрахований Позивачем автомобіль); останньому завдано наступних механічних ушкоджень, - потертість заднього бампера з правої сторони; ДТП трапилась з вини Демського Р.А.

19.10.2009р. згідно Договору Гуреєм Т.І. подано заяву Позивачу про пошкодження транспортного засобу, в якій повідомлено, в тому числі, про дату та місце події -ДТП, учасників, характер пошкоджень.

Крім того, 19.10.2009р. Гуреєм Т.І. подано Позивачу заяву про виплату страхового відшкодування, в якій, зокрема вказано, що виплату страхового відшкодування належить провести на банківський рахунок.

Згідно листа відділення №34 ДЛФ ВАТ «Кредобанк»від 03.11.2009р. №435/34, Позивачу повідомлено реквізити рахунку Гурея Т.І., на який слід перерахувати кошти за пошкоджений автомобіль згідно Договору.

Телеграмою від 19.10.2009р. Позивачем запрошувалось Відповідача прибути на огляд транспортного засобу (застрахованого згідно Договору та пошкодженого автомобіля).

Відповідно до висновку №0213/09 від 29.10.2009р. експертного авторознавчого дослідження, складеного СПД ФО Грінько П.О. (свідоцтво №1139 від 26.06.2007р. судового експерта-авторознавця), вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Mitsubishi Lancer державний номерний знак ВС9934ВК (застрахованого Позивачем за Договором автомобіля) внаслідок його пошкодження у ДТП становить 2197грн.

Згідно акту виконаних робіт та ремонту автомобіля Мітсубісі (застрахованого за Договором та пошкодженого внаслідок ДТП), вартість послуг ставила 1710грн.

Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 05.11.2009р. у справі №3-3425/2009 Демського Р.А. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 2340грн.

В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази оскарження чи скасування вищеописаної постанови.

Крім того, вищеописаною постановою Сихівського районного суду м.Львова від 05.11.2009р. у справі №3-3425/2009 встановлено, що Демський Р.А. 16.10.2009р. о 17год. 45хв. у м.Львів по пр.Червоної Калини, 53, керуючи автомобілем марки «Форд»д.н.з.56818ТС, вчинив дорожньо-транспортну пригоду, а саме -при з'їзді з дороги не надав переваги в русі транспортному засобу, що рухався по ній та напрямок руху якого він перетинав, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ-2108»д.н.з.ВС9090ВА під керуванням водія Рудого Т.М., після удару з яким Демський Р.А. здійснив зіткнення з автомобілем марки «Мітсубісі»д.н.з.ВС 9934ВК (застрахований Позивачем автомобіль), що стояв, завдавши транспортним засобам технічних пошкоджень.

Згідно страхових актів Позивача №№290/К/09 від 12.11.2009р., Страховиком прийнято рішення про виплату Страхувальнику згідно Договору 1590грн. та встановлено осіб, до яких може бути подано регрес ний позов -СК «Оранта»(Відповаідач).

Відповідно до платіжного доручення №3893 від 13.11.2009р., Позивачем перераховано 1590грн. згідно Договору.

Відповідачем позовні вимоги в частині стягнення 1590грн. виплаченого Позивачем страхового відшкодування у відзиві не заперечено.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст.354 Господарського кодексу України, ст.979 Цивільного кодексу України та ст.16 Закону України «Про страхування», за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплати другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ч.2 ст.18 Закону України "Про страхування", ч.4 ст.354 Господарського кодексу України та ч.1 ст.981 Цивільного кодексу України, факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази здійснення повної чи часткової сплати Відповідачем Позивачу 1590грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги про сплату Відповідачем Позивачу в порядку регресу 1590грн. виплаченого страхового відшкодування підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 661,58грн. витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.

Згідно додатку №1 до страхового акту №290/К/09, розрахунок страхового відшкодування наступний -2251,58грн., з яких: 1590грн. страхове відшкодування та 661,58грн. витрати, пов'язані з врегулюванням збитку (в тому числі 150грн. послуги з врегулювання збитків, 28,58грн. квитанція про приймання телеграми, 400грн. вартість експертизи, 83грн. довідка ДАІ).

Відповідно до платіжного доручення №3895 від 13.11.2009р., Позивачем перераховано ПП Бюро страх.розслід. Експерт Партнер 150грн. за визначення вартості матеріального збитку; згідно платіжного доручення №3775 від 02.11.2009р., Позивачем перераховано СПД ФО Грінько П.О. 400грн. за авторознавче дослідження автомобіля; відповідно до платіжного доручення №3606 від 19.10.2009р., Позивачем перераховано УДАІ УМВСУ у Львівській області 83грн. за оформлення та видачу довідок про обставини ДТП; згідно квитанції про скерування телеграми Позивачем Відповідачу, вартість телеграми становила 28,58грн.

Відповідно до полісу №ВВ/8437015 від 30.12.2008р. обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі -Поліс), відповідальність водія автомобіля марки FORD, д.н.з.56818ТС, Демського Р.А., застрахована Відповідачем.

Згідно наведеного Полісу, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (Поліс).

Відповідачем позовні вимоги в частині стягнення 661,58грн. витрат, пов'язаних з врегулюванням збитку, заперечено.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно вищенаведеного Полісу, заявлені Позивачем витрати на послуги з врегулювання збитків, квитанцій про приймання телеграм, вартість експертизи, отримання довідки ДАІ не компенсуються, відтак, стягненню з Відповідача не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення 1590грн., суд приходить до висновку про відсутність правових підстав до задоволення позову в частині стягнення з Відповідача в порядку регресу на користь Позивача 661,58грн. витрат.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

01.11.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 07.11.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (при цьому суд виходив з розміру належного до сплати за даним позовом державного мита -102грн.).

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст., 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-87, Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м.Київ, вул.Жилянська, 75) в особі Львівської обласної дирекції (79039, м.Львів, вул.Бортнянського, 12, ідентифікаційний код 00034186) на користь приватного акціонерного товариства -акціонерна страхова компанія «Скарбниця»(79000, м.Львів, вул.Саксаганського, 5, ідентифікаційний код 13809430) 1590грн. виплаченого страхового відшкодування, 72,42грн. державного мита, 167,56грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.