Рішення № 27439142, 23.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.11 Справа№ 5015/6206/11

за позовом товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія"НАСТА"

до відповідача ПАТ «Західінкомбанк» в особі Львівської філії публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"

про стягнення депозитного вкладу

ціна позову: 232572,49грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Ячник Д.В.- представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача - Гончарова Ю.І.- представник, довіреність в матеріалах справи.

Суть спору:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія"НАСТА" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Львівської філії Публічного Акціонерного Товариства "Західінкомбанк" про стягнення депозитного вкладу.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.10.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16год. 00хв. 15.11.2011р. В судових засіданнях 15.11.2011р., 23.11.2011р. оголошені перерви.

За клопотанням Сторони в порядку ч.3 ст.24 Господарського процесуального кодексу України судом здійснено заміну Відповідача з Львівської філії публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" на ПАТ «Західінкомбанк»в особі Львівської філії публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк". Представник Позивача із заміною Відповідача погодився.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.15 Господасрького процесуального кодексу України, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі представленої довіреності представником Відповідача, суд зазначає про відсутність правових підстав для передачі справи до іншого суду.

Представникам Сторін по явці оголошено їх права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення Сторін про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; довідку з головного управління статистики; акт звірки взаєморозрахунків з додатками копій банківських виписок; заяву в якій Позивач підтверджує ціну позову в розмірі 232 572,49грн., проте просить виключити запис 11,26% річних від простроченої суми депозитного вкладу у п.2 прохальної частини позовної заяви; пояснення по справі.

Представник Відповідача в судове засідання з'явилась.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва, відзив на позовну заяву.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 200000грн. боргу (депозиту) та 28000грн. річних за користування депозитом.

24.09.2008р. між Позивачем (Вкладник) та Відповідачем (Банк) укладено договір №1/08 про депозитний вклад (далі -Договір), відповідно до п.1.1 якого, Банк відкриває Вкладнику депозитний рахунок, а Вкладник перераховує на цей рахунок грошові кошти в розмірі 200000грн. (далі -Депозитний вклад) на умовах, визначених Договором.

Згідно п.1.2 Договору, термін дії Договору з 24.09.2008р. по 24.12.2008р.

Відповідно до п.2.1 Договору, відсоткова ставка за користування коштами, зазначеними в п.1.1 Договору, складає 15 відсотків річних.

Згідно п.2.2 Договору, нарахування процентів на депозитний вклад починається з наступного дня після надходження від Вкладника грошових коштів дня і закінчується в той день, який передує поверненню грошових коштів Вкладнику з депозитного рахунку.

Відповідно до п.2.3 Договору, нарахування відсотків здійснюється щомісячно.

Згідно п.3.1.1 Договору, Вкладник має право своєчасно та в повній сумі отримати суму депозиту та відсотки за користування депозитом.

Відповідно до п.3.4.3 Договору, Банк зобов'язаний повернути суму депозиту (з нарахованими відсотками за користування депозитом) на рахунок Вкладника (п.2.3) в порядку, передбаченому цим Договором.

Згідно п.5.1 Договору, Сторони несуть передбачену чинним законодавством України відповідальність за збитки (прямий збиток і втрачена вигода), заподіяні одне одному за невиконання або неналежне виконання взятих зобов'язань за цим Договором.

Відповідно до Додатку №1 від 04.12.2008р. до Договору, п.2.3 Договору викладено в наступній редакції -нарахування відсотків здійснюється щомісячно, а виплата -щомісячно в останній робочий день.

Згідно Додатку №2 від 24.12.2008р. до Договору, п.1.2 Договору викладено в наступній редакції -термін дії Договору з 24.09.2008р. по 24.03.2009р.; п.2.1 викладено в такій редакції -відсоткова ставка за користування коштами, зазначеними в п.1.1 Договору, складає 16 % річних.

Відповідно до Додатку №3 від 24.03.2009р. до Договору, п.1.2 Договору викладено в наступній редакції -термін дії Договору з 24.09.2008р. по 24.04.2009р.

Згідно Додатку №4 від 12.07.2010р. до Договору, п.1.2 викладено в наступній редакції -термін дії Договору з 12.07.2010р. по 12.07.2011р.; п.2.1 Договору викладено в наступній редакції -відсоткова ставка за користування коштами, зазначеними в п.1.1 Договору, складає 14 % річних; п.3.4.3 Договору викладено в такій редакції -повернути суму депозиту (з нарахованими відсотками за користування депозитом) на рахунок Вкладника (2.3) не пізніше 12.07.2011р.

Договір та Додатки №№1-4 до Договору підписані та скріплені відбитками печаток Сторін.

Відповідно до платіжного доручення з відміткою банку про сплату №439 від 29.09.2008р., Позивачем перерахував Відповідачу 200000грн. з призначенням платежу -переказ коштів на депозитний рахунок згідно договору №1/08 від 24.09.2008р. (Договору -по справі).

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі положень Договору, Позивач зазначає, що 13.07.2011р. у Відповідача виник обов'язок повернути Позивачу суму депозитного вкладу (200000грн.). та нараховані відсотки (14% річних за період з 12.07.2010р. по 12.07.2011р.) в розмірі 28000грн.

Відповідачем у відзиві пояснено про відсутність в Банку фінансової можливості виконати зобов'язання за Договором на даний час, проте, не заперечено зобов'язання щодо виплати Позивачу 200000грн. внесеного депозиту.

Проте, в частині стягнення відсотків Відповідачем заперечено з причин безпідставності нарахування таких за період після 12.07.2011р. (закінчення дії Договору). З даного приводу суд зазначає, що, як зазначено вище, відсотки за Договором в розмірі 28000грн. Позивачем нараховано за період по 12.07.2011р. (в межах дії Договору). Зазначення стягнення в прохальній частині позовної заяви 11,26грн. процентів річних Позивач в окремій заяві зазначив як помилкове, що підтвердив загальною ціною позову (232572,49=200000+28000+4572,49) та просив виключити з тексту позовної заяви.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч.1 ст.1061 Цивільного кодексу України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі незапреречення Відповідачем зобов'язання щодо сплати 200000грн. боргу, враховуючи положення Договору, та те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності у Відповідача зобов'язань перед Позивачем про сплату 228000грн. заборгованості, чи здійснення повної або часткової оплати такої, суд приходить до висновку про доведеність та наявність правових підстав до задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 200000грн. основного боргу та 28000 відсотків за користування депозитом.

Щодо стягнення 4572,49грн. упущеної вигоди.

Як зазначено вище в мотивувальній частині рішення суду, згідно п.5.1 Договору, Сторони несуть передбачену чинним законодавством України відповідальність за збитки (прямий збиток і втрачена вигода), заподіяні одне одному за невиконання або неналежне виконання взятих зобов'язань за цим Договором.

Відповідно до даних Національного банку України щодо вартості строкових депозитів за даними статистичної звітності банків України, вартість ставок депозитних вкладів у процентах (річних) протягом липня-вересня 2011р., коли Позивач міг отримати вигоду від розпорядження коштами, обов'язок щодо повернення яких виник у Відповідача, складала: у липні 2011р. -11,26%; у серпні 2011р. -11,36%; у вересні 2011р. -11,06%.

З врахуванням вищенаведеного Позивач у позовній заяві наводить розрахунок втраченої вигоди за період з 12.07.2011р. по 15.09.2011р., яка, згідно проведеного розрахунку, складає 4572,49грн.

Розрахунок проведено виходячи з розміру коштів, якими Позивач міг розпорядитись за період після 12.07.2011р. по 15.09.2011р., - 228000грн., та не розпорядився внаслідок доведеного вище порушення Відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

Тобто 4572,49грн. збитків є доходами, які Позивач міг би одержати за звичайних обставин, якби його право на повернення вкладу та отримання відсотків за Договором не було порушено Відповідачем.

Згідно ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо порушення Відповідачем зобов'язань за Договором перед Позивачем, беручи до уваги також здійснення Позивачем діяльності, в тому числі щодо розміщення вільних коштів на депозитних рахунках, перевіривши під ставність та правильність проведеного розрахунку, враховуючи прямий причинно-наслідковий зв'язок між порушенням Відповідачем зобов'язань за Договором та завдання Позивачу збитків, враховуючи також передбачення у п.5.1 Договору обов'язку сторони, яка порушила зобов'язання, відшкодувати упущену вигоду, суд приходить до висновку про підставність та обґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 4572,49грн. упущеної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

23.11.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, 28.11.2011р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33-36, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»в особі Львівської філії публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (79007, м.Львів, вул.Шолом Алейхема, 11, ідентифікаційний код 36699349) на користь товариства з додатковою відповідальністю «»Страхова компанія «Наста»»(01025, м.Київ, вул..Володимирська, 5б, ідентифікаційний код 35893575) 200000грн. боргу, 28000грн. відсотків за користування депозитом, 4572,49грн. упущеної вигоди, 2325,72грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його осакрження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.