Рішення № 27439127, 20.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.11 справа № 5015/7018/11

за позовом корпорація «Енергоресурс-інвест»

до відповідача : товариство з обмеженою відповідальністю «Мостнафта»

про стягнення заборгованості за договором №44-9/10 від 22.09.2010р.

ціна позову: 5091,95грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники: від позивача - не з’явився; від відповідача –не з’явився

Суть спору:

Корпорація «Енергоресурс-інвест» звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Мостнафта»про стягнення заборгованості за договором, ціна позову: 5091,95грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/7018/11 від 21.11.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 16год. 00хв. 05.12.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 05.12.2011р.

Представнику Позивача по явці оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень) зазначено, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст.20, 22,28, 38Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання не з’явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва, витяг з ЄДРПОУ; клопотання про долучення до матеріалів справи: належно завірена копія витягу з ЄДРЮО та ФОП на Відповідача від 07.12.2011р., належно завірені документи, що свідчать про здійсненням корпорацією «Енергоресурс-інвест»заходів для проведення звірки взаємних розрахунків, квитанції про оплату послуг поштового зв’язку, опис цінного листа, примірник акту взаємозаліку (з відображенням дати та розміру усіх поступлень на рахунок Корпорації).

Представник Відповідача в жодне з судових засідань не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, явка визнавалась обов’язковою; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов’язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 4000грн. основного боргу.

22.09.2010р. між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) укладено договір №44-9/10-ОС (далі –Договір), відповідно до п.п.1.1., 1.2 якого, Виконавець зобов’язується: виготовити станцію для біологічного очищення стічних вод моделі ПП-6 продуктивністю 1,5 м.куб. на добу та сепаратор нафтопродуктів моделі SO-1 продуктивністю 1л на секунду (надалі –Продукцію), та поставити їх на Автозаправний комплекс, будівництво якого здійснюється за адресою: Львівська обл., 539 кілометр автодороги Київ-Чоп, на території Підберізцівської сільської ради; провести роботи по монтажу технологічного обладнання та введенню Продукції в експлуатацію; Замовник, в свою чергу, зобов’язується: прийняти Продукцію і виконані роботи згідно з актом виконаних робіт або накладною; оплатити Продукцію після завершення Виконавцем монтажних і пусконалагоджувальних робіт і підписання акту виконаних робіт.

Згідно п.3.1 Договору Загальна сума поставки за даним Договором складає 38 000,00грн.

Відповідно до п.п.5.1., 5.2, 5.3 даного Договору розрахунки за поставлену Продукцію здійснюються в безготівковому порядку на р/р Виконавця; початок виконання замовлення по Договору –поступлення 70% авансової оплати на р/р Виконавця; кінцевий розрахунок проводиться Замовником протягом 5 календарних днів після завершення Виконавцем монтажних і пусконалагоджувальних робіт і підписання акту виконаних робіт або накладної.

Відповідно до п.9.1 Договору, даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Відповідно до акту здачі-приймання обладнання і робіт від 29.10.2010р., підписаного та скріпленого відбитками печаток Сторін, та складеного за Договором, Відповідачем прийнято від Позивача згідно Договору обладнання і робіт на загальну суму 38000грн.; в акті також зазначено, що обладнання передано і роботи виконані у повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Згідно доводів Позивача, Відповідачем частково виконано зобов’язання за Договором в розмірі 34000грн.

В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази, і не заявлено про необхідність витребування таких згідно ст.38 Господарського процесуального кодексу України, які б вказували на відсутність боргу Відповідача перед Позивачем за Договором, чи на здійснення повної чи часткової оплати такого.

Протягом розгляду справи на вимогу суду Позивачем скеровано Відповідачу акт звірки взаємних розрахунків, підтвердженням чого є наявний в матеріалах справи примірник такого, опис вкладення з відбитком поштового штемпеля та фіскальний поштовий чек №0390 від 07.12.2011р. Проте, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи підписання (з розбіжностями чи без) такого Відповідачем.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази, і не заявлено про необхідність витребування таких, які б вказували на відсутність боргу, здійснення повної чи часткової оплати такого, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення 4000грн.

Щодо стягнення 309,15грн. пені, 562,50грн. інфляційних нарахувань, 220,30грн. 3% річних.

Позивач у позовній заяві наводить розрахунки пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, проведені відповідно до основного боргу. При чому, розрахунок 3% річних проведено за період з 04.11.2010р. по 17.11.2011р., інфляційних нарахувань –за період з листопада 2010р. по жовтень 2011р., які проведено з врахуванням часткового виконання відповідачем зобов’язань за Договором; розрахунок пені проведено за період з 20.05.2011р. по 17.11.2011р. (182дні).

Відповідно до п.10.2 за порушення термінів оплати Продукції Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку пені суд зазначає, що такий проведено невірно, з порушенням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, оскільки, незважаючи, що строком розрахунку пені визначено період –шість місяців, зазначено невірний період, за який стягується пеня. Проте, за період з моменту виникнення боргу розмір величини облікових ставок НБУ був більшим, аніж заявлено Позивачем при розрахунку (7,7500%), відтак, при перерахунку пені суд дійшов висновку, що розмір пені є більшим, аніж заявлено Позивачем до стягнення.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку 3% річних суд зазначає, що такий проведено невірно, оскільки допущено арифметичні помилки при проведенні такого; відтак, розмір 3% річних за вказаний період є більшим, аніж заявлено Позивачем до стягнення.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку інфляційних нарахувань суд зазначає, що такий Позивачем проведено також невірно, оскільки не враховано чат часткового виконання Відповідачем зобов’язань за Договором, в тому числі того, що часткові оплати відбувались не першого числа місяця, а в різні числа місяця, крім того, борг виник не з початку листопада 2010р., а з 04.11.2010р. Проте, при перевірці правильності проведення розрахунку інфляційних нарахувань суд зазначає, що їх розмір за період з 04.11.2010р. по жовтень 2011р. є більшим, аніж заявлено Позивачем до стягнення.

Проте, за відсутності клопотань, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, враховуючи також доводи Позивача щодо здійснення Відповідачем часткових оплат за Договором, деталізація яких наведена у розрахунку 3% річних, що в позовній заяві, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 309,15грн. пені, 562,50грн. інфляційних нарахувань та 220,30грн. 3% річних підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

20.12.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 26.12.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 38, 43, 49, 69,75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мостнафта»(81300, Львівська обл., м.Мостиська, вул.Галицька,64, ідентифікаційний код 25556141) на користь Корпорації «Енергоресурс-інвест»(79035, м.Львів, вул.Зелена, буд.131, ідентифікаційний код 30336890) 4000грн. основного боргу, 220,30грн. 3% річних, 562,50грн. інфляційних втрат, 309,15грн. пені, 1411,50грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.