Рішення № 27439120, 31.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/12016-2012 31.10.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «24 ЕЛЕМЕНТ»ДоФізичної особи-підприємця Кухаренко Любові ВасилівниТретя особаяка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»Провідшкодування збитків у розмірі 26 687,53 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судовому засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Степаненко К.О. -дов. № б/н від 24.04.12 р.

від відповідача: Кухаренко Л.В.

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Кухаренко Любові Василівни про відшкодування збитків у розмірі 26 687,53 грн., у зв'язку з недобросовісним виконанням взятих на себе відповідачем зобов'язань за договором-дорученням на митно-брокерські послуги № 1/2012 від 10.01.12 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.12 р. за даною позовною заявою було порушено провадження у справі № 5011-37/12016-2012, призначено справу до розгляду на 17.10.12 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 17.10.12 р. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити та заявив письмове клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду, яке було задоволено.

Відповідач у судовому засіданні 17.10.12 р. визнав позовні вимоги у повному обсязі, надав суду копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, яке було залучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», оскільки діяльність відповідача, застрахована на підставі договору з даною компанією.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Враховуючи наведене, ухвалою суду від 7.10.12 р. розгляд справи було відкладено на 31.10.2012 р.; залучено до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», зобов'язавши його надати письмові пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 31.10.12 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні 31.10.12 р. повторно позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у судове засідання 31.10.12 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 23.10.12 р., згідно з яким ВАТ «НАСК «Оранта»отримало 25.10.12 р. ухвалу суду від 17.10.12 р.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення третій особі про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «24 ЕЛЕМЕНТ»(замовник) та Фізичною особою-підприємцем Кухаренко Л.В. (брокер) був укладений договір-доручення на митно-брокерські послуги № 1/2012 від 10.01.2012 р.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 1.2. договору-доручення № 1/2012 від 10.01.2012 р., замовник доручає, а брокер зобов'язується виконати комплекс робіт по митному оформленню вантажів на користь замовника від його імені і за його рахунок.

Пунктом 1.3. договору-доручення № 1/2012 від 10.01.2012 р. визначено, що брокер має право, в межах своєї компетенції представляти інтереси замовника в митних органах і проводити необхідні дії, пов'язані з наданням замовникові повного комплексу митно-брокерських послуг, пов'язаних з пред'явленням митним органам товарів, транспортних засобів і документів, необхідних для їх оформлення, а саме:

- здійснювати акредитацію, переакредитацію замовника в митних органах;

- оформляти, переоформляти, анулювати попередні повідомлення, попередні декларації, вантажні митні декларації всіх типів, а також вносити в установленому порядку необхідні зміни і виправлення;

- оформляти листи-погодження;

- завіряти платіжні доручення;

- завіряти копії вантажних митних декларацій;

- завіряти в установленому порядку, від свого імені, копії документів, необхідних для митного оформлення, на підставі наданих оригіналів;

- бути представником з клопотаннями в митних органах, і т.п.

- за дорученням замовника, при митному оформленні товарів і транспортних засобів, проводити оплату обов'язкових митних платежів і зборів, необхідних для здійснення обов'язків декларанта.

У відповідності до п. 2.1., 2.1.2. та 2.1.3. договору-доручення № 1/2012 від 10.01.2012 р., згідно зі статтями 88, 179, 181 Митного кодексу України (який діяв на момент укладення та виконання даного договору), брокер зобов'язаний консультувати замовника зі всіх питань, що цікавлять його, відносно митного законодавства України; інформувати про вимоги, які пред'являються до документів, необхідних для митного оформлення товарів і транспортних засобів, що належать замовникові; при виконанні комплексу митно-брокерськиг послуг прийняти від замовника документи для заповнення вантажних митних декларацій по реєстру прийнятих документів, який скріпляється підписами та печатками сторін.

Згідно з п. 2.1.4. договору-доручення № 1/2012 від 10.01.2012 р., брокер зобов'язаний протягом 2-ої календарної доби з моменту надання замовником повного комплекту документів, необхідних для митного оформлення товарів і транспортних засобів, виконати митне оформлення, а саме: надати митним органам вантаж для проведення процедури митного контролю і перевірки відповідності відомостям, вказаним в товаросупровідних документах, належним чином оформлену вантажну митну декларацію та інші необхідні документи. При цьому, матеріальну відповідальність за збереження вантажу в період митного оформлення, несе експедитор або інша особа, уповноважена замовником.

Відлік календарної доби при розрахунку часу, необхідного для митного оформлення, починається з 10:00 дня, наступного після отримання повного комплекту оформлених документів, що містять всі необхідні відмітки дозвільних органів. Декларування вантажів здійснюється в режимі роботи відповідного митного органу і, при необхідності отримання дозвільних відміток на товаросупровідних документах, з урахуванням режиму роботи відповідних державних органів.

При необхідності проведення додаткових експертиз, згідно запитам митних органів, термін митного оформлення продовжується на період проведення експертиз уповноваженими митними органами і службами.

Згідно з п. 2.1.6. та 2.1.7. договору-доручення № 1/2012 від 10.01.2012 р., брокер має право за дорученням замовника проводити оплату обов'язкових митних платежів і зборів на розрахунковий рахунок митниці від свого імені, за рахунок грошових коштів замовника; при необхідності додаткового залучення представників брокера для виконання дій, передбачених даним договором, брокер має право від свого імені, на підставі довіреності, уповноважити на виконання цих дій свого представника без додаткового узгодження із замовником.

Відповідно до п. 2.2.1. договору-доручення № 1/2012 від 10.01.2012 р., замовник зобов'язаний для попереднього повідомлення прикордонної митниці при проведенні імпортних операцій, в цілях запобігання можливим простоям транспортних засобів, що здійснюють перевезення вантажу, - інформувати брокера про митницю через яку здійснюватиметься перехід кордону України, про характер вантажу, асортимент, кількість, ціну, загальну вартість, вагу брутто і види упаковки товарів до завантаження у відправника.

Пунктом 2.2.2. вищевказаного договору визначено, що замовник зобов'язаний для проведення попередніх розрахунків обов'язкових митних платежів надати брокерові повну інформацію про характер вантажу, про умови постачання, асортимент, кількість, ціну, вагу нетто і брутто, види упаковки товарів і транспортних засобів до надходження товарів і транспортних засобів в зону митного контролю; за два банківські дні до початку оформлення провести оплату обов'язкових митних платежів і зборів.

Згідно з п. 2.2.3. договору-доручення № 1/2012 від 10.01.2012 р., замовник зобов'язаний після прибуття товарів і транспортних засобів передати брокерові повний пакет оригіналів і копій документів, необхідних для митного оформлення, включаючи реєстр поданих документів, підписаний і завірений печаткою замовника.

У відповідності до пунктів 2.2.4. та 2.2.5. договору-доручення № 1/2012 від 10.01.12 р., замовник зобов'язаний сплатити послуги митного терміналу, за огляд вантажу в зоні митного контролю, закріпленого за транзитно-вантажним відділом, на якому акредитований замовник; подати товар на огляд в зону митного контролю для проведення процедури перевірки відповідності відомостям, вказаним в товаросупровідних документах, а після митного оформлення прийняти.

Крім того, відповідно до ПКМУ № 1766 від 20.12.06 р., на вимогу митного органу додатково надати для підтвердження заявленої митної вартості наступні документи:

- банківські платіжні, бухгалтерські та інші документи, підтверджуючі вартість товару;

- статутні документи підприємства;

- договори з третіми особами, пов'язані з контрактом на постачання товарів;

- рахунки на здійснення платежів третім особам на користь продавця;

- рахунки про оплату комісійних, брокерських послуг;

- відповідна бухгалтерська документація;

- ліцензійні або авторські договори;

- замовлення на постачання товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника;

- калькуляцію фірми-виробника на товари; інші документи, які можуть бути використані для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно з п. 2.2.6. договору-доручення № 1/2012 від 10.01.2012 р., замовник зобов'язаний сплатити за митно-брокерські послуги відповідно до виставленого брокером рахунку-фактури та до протоколу узгодження ціни.

Пунктом 3.1.1. договору-доручення № 1/2012 від 10.01.2012 р. визначено, що брокер несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяних збитків за простій транспортних засобів, у випадках, коли простій виник в результаті неналежного виконання брокером зобов'язань за даним договором.

Відповідно до п. 3.1.2. договору-доручення № 1/2012 від 10.01.2012 р., брокер несе відповідальність за затримки, що виникли при митному оформленні імпортних, відправці або поверненні експортних вантажів замовника з кордону України у випадку:

- надходження від замовника недостовірної або неповної інформації, необхідної для оформлення транспортних засобів, а також затримок, що виникли в результаті невчасного надання документів або надання документів, не оформлених належним чином;

- ведення в дію, в період митного оформлення, керівних документів, що передбачають додаткові зміни або обмеження, пов'язані з митним оформленням вантажу замовника;

Згідно з п. 3.1.3. вищевказаного договору, брокер несе відповідальність за правильність нарахування оплати обов'язкових митних платежів і зборів згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п. 5.1. договору-доручення № 1/2012 від 10.01.2012 р., даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє в строк до 31.12.12 р.

Позивач пояснив суду, що 21.01.12 року, в зоні діяльності Ягодинської митниці через митний кордон України з Польщі, відповідно до контракту № 04/2011/UA від 05.10.11 р., на підставі інвойсів від 19.01.12 р. № № FE 12000098, FЕ 12000099, СМR від 19.01.12 А№ 768896, автомобілем з державним реєстраційним номером ВК3061ВА/ВК7052ХХ, на адресу позивача було переміщено з нержавіючої сталі прокат плоский, холоднокатаний, гарячекатаний, прутки гарячекатані, труби зварні круглого поперечного перерізу. Продавцем та відправником товарів, який направлявся позивачу, є контрагент по контракту № 04/2011/ІUА від 05.10.11 р. (контракт) -компанія АТ «ТиссенКрупп Енергосталь»(Польща) (належним чином засвідчена копія контракту додана до матеріалів справи).

24.01.12 р., товари були доставлені до зони митного контролю митного поста «Київ- західний»Київської регіональної митниці, розташованої в м. Києві на вул. Малинській 20.

В той же день, представник позивача в митних органах -Кухаренко Л.В., на підставі договору-доручення № 1/2012 від 10.01.2012 р., заявила товари до митного поста «Київ-західний»для митного контролю та митного оформлення за вантажною митною декларацією № 100200000/2012/561584 (копії якої до позовної заяви не додано в зв'язку з конфіскацією її митними органами).

Під час митного огляду товарів та складання акту митного огляду № 100200000/2012/561584 було виявлено труби круглі з корозійностійкої (нержавіючої) сталі розміром 88,9x4 мм, що не зазначались відповідачем у вантажній митній декларації № 100200000/2012/561584.

При огляді інвойсу від 19.01.12 р. № FЕ12000098, специфікації № 11 до контракту встановлено, що вищевказаний товар зазначений за порядковим № 7 у вказаному інвойсі та за № 1 у специфікації. Згідно з зазначеними документами кількість виявлених труб складає 114 метрів, вага нетто 955,91 кг., вартість 3340,21 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України, із розрахунку 7,9898грн. з 1 долар США, становить 26 687,53 грн. При митному оформлені труби круглі з корозійностійкої (нержавіючої) сталі розміром 88,9х4 мм, до бюджету потрібно сплатити податок на додану вартість за ставкою 20 % в сумі 5 337,50 грн.

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань за договором-доручення № 1/2012 від 10.01.12 р., відповідач порушив ст. 88 Митного кодексу України, а також, п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.97 р., «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію», та п. 1.6 Наказу ДМСУ 3 314 від 20.04.05 р. «Про порядок здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації».

24.01.12 р. головним інспектором оперативного відділу СБК та ПМП Київської регіональної митниці М.В. Шевчуком було складено протокол про порушення митних правил № 0252/10000/12 та передано матеріали справи до Солом'янського районного суду м. Києва.

17.02.12 р. Солом'янським районним судом м. Києва винесено постанову в адміністративній справі № 3-1698/2012, відповідно до якої Кухаренко Любов Василівну визнано винною у порушенні митних правил за ст. 340 Митного кодексу України та піддано адміністративному стягненню у вигляді конфіскації товарів -безпосередніх предметів порушення митних правил, а саме: труби круглі з нержавіючої сталі (загальною довжиною 114 метрів) -19 шт., що вилучені Київською регіональною митницею згідно протоколу № 0252/10000/12 про порушення митних правил від 24.01.12 р. і передано згідно опису на зберігання на склад Київської регіональної митниці (адреса: м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 8-а), в дохід держави.

22.02.12 р. позивач на адресу відповідача направив претензію № 01/28-02-12, в якій просив перерахувати суму основного боргу в розмірі 26 687,53 грн. до 28.03.12 р.

Однак, відповідач станом на день звернення позивача з позовом до суду залишив вищезазначену претензію без відповіді та реагування.

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «24 ЕЛЕМЕНТ»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Кухаренко Любові Василівни про відшкодування збитків у розмірі 26 687,53 грн., у зв'язку з недобросовісним виконанням взятих на себе відповідачем зобов'язань за договором-дорученням на митно-брокерські послуги № 1/2012 від 10.01.12 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 216, ч. 2 ст. 217 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за договором-дорученням № 1/2012 від 10.01.12 р. взяв на себе зобов'язання протягом 2-ої календарної доби з моменту надання замовником повного комплекту документів, необхідних для митного оформлення товарів і транспортних засобів, виконати митне оформлення, а саме: надати митним органам вантаж для проведення процедури митного контролю і перевірки відповідності відомостям, вказаним в товаросупровідних документах, належним чином оформлену вантажну митну декларацію та інші необхідні документи.

Статтею 177 Митного кодексу України визначено, що митний брокер здійснює брокерську діяльність відповідно до норм цього кодексу та ліцензійних умов, що затверджуються спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та органом ліцензування. Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються договором доручення.

Згідно з ч. 1 та 3 ст.179 Митного кодексу України, митний брокер виконує повноваження в обсязі, встановленому за дорученням особи, яку він представляє, здійснювати будь-які операції, пов'язані з пред'явленням митному органу товарів, транспортних засобів та документів на них до митного оформлення. Вчиняючи дії, передбачені частиною першою цієї статті, митний брокер виконує всі обов'язки і несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 88 Митного кодексу України, декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний:

- здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим кодексом;

- на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення;

- надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур;

- сплатити податки і збори.

Оскільки, як вже зазначалось, декларантом товару, який за контрактом № 04/2011/UA від 05.10.11 р. належить позивачу, був саме відповідач, то винною у порушенні митних правил, а саме правил декларування товару, визнано Кухаренко Л.В., про що свідчать вищезазначені протокол про порушення митних правил № 0252/10000/12 від 24.01.12 р. та постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 17.02.12 р. у адміністративній справі № 3-1698/2012.

Відповідачем також було порушено п. 5 Положення про вантажно-митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574 та п. 16 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажних митних декларацій, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.05 р. № 314 (із змінами та доповненнями), оскільки, з моменту прийняття вантажної митної декларації до оформлення, декларант несе юридичну відповідальність за наведені у ній відомості та за недостовірність відомостей, зазначених у вантажно-митній декларації.

Отже, відповідно до ст. 623 та ст. 22 Цивільного кодексу України, відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між цим порушенням та збитками має бути причинний зв'язок, тільки за наявності останнього збитки підлягають відшкодуванню.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань -причиною.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

У відповідності до частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Розмір заподіяних збитків у розмірі 26 687,53 грн. та вина Кухаренко Л.В. встановлені Солом'янським районним судом міста Києва у постанові від 17.02.12 р. № 3-1698/2012.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів.

У відповідності до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач у судовому засіданні 17.10.12 р. визнала свою вину в повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відшкодування збитків можливо лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Таким чином, наявний причинно-наслідковий зв'язок між діяннями відповідача та заподіяними збитками у розмірі 26 687,53 грн.

Викладені вище обставини свідчать про наявність усіх елементів правопорушення, що має наслідком відповідальність у вигляді стягнення збитків, а отже -свідчить про правомірність та обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «24 ЕЛЕМЕНТ», у зв'язку з чим вони підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 22, 525, 526, 611, 623, 626, 628 Цивільного кодексу України; ст. ст. 193, 216, 217, 218, 224, 225 Господарського кодексу України; ст. ст. 32, 33, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кухаренко Любові Василівни (01054, м. Київ, вул. Гоголівська, 9-Б, кв. 7, код ЄДРПОУ 2190909309) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «24 ЕЛЕМЕНТ»(03148, м. Київ, проспект Леся Курбаса, 5-В, кв. 63, код ЄДРПОУ 37226536) 26 687 (двадцять шість тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 53 коп. збитків та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 05.11.2012 р.

Суддя Гавриловська І.О.