Рішення № 27439068, 06.11.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2012 р. Справа № 5010/880/2012-5/76-27/58

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Спільного підприємства "Вітмарк - Україна" в формі Товариства з обмеженою відповідальністю (пров. Високий, 22, Малиновський район, м. Одеса, Одеська область, 65007)

до відповідача: Управління освіти Коломийської міської ради (вул. Й. Кобринського, 10, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200)

про стягнення заборгованості за договором № 7 на закупівлю товарів від 13.04.2011 року в сумі 26 113, 54 гривень, з яких: 19 575, 00 гривень - основний борг, 307, 02 гривень - інфляційні втрати, 5 626, 67 гривень - пеня та 604, 84 гривень - 3 % річних.

За участю представників сторін:

Від позивача: Левчук В.В. - спеціаліст служби безпеки товариства (паспорт серія НА № 868066 виданий 28.07.2000 року Хмельницьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, довіреність від 31.10.2012 року).

Від відповідача: не з'явились.

в с т а н о в и в :

Спільне підприємство "Вітмарк - Україна" в формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Управління освіти Коломийської міської ради (надалі відповідач) про стягнення заборгованості за договором на закупівлю товарів (поставки) сумі 29 230, 95 гривень, з яких: 19 575, 00 гривень - основний борг, 307, 02 гривень - інфляційні втрати, 7 372, 70 гривень - пеня, 1 370, 25 гривень - штраф та 605, 98 гривень - 3 % річних.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 7 про закупівлю товарів, укладеного між сторонами 13.04.2011 року.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.2012 року порушено провадження по справі № 5010/880/2012-5/76 та розгляд справи призначено на 18.09.2012 року.

Однак, 18.09.2012 року розгляд справи не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді Цюх Г.З. на лікарняному.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Івано-Франківської області від 18.09.2012 року "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ", у відповідності до п. 3.1.13. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, з метою недопущення порушення строків вирішення справи, порушення прав сторін на захист своїх прав та законних інтересів призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5010/880/2012-5/76.

За результатами повторного автоматичного розподілу, справа № 5010/880/2012-5/76 передана на розгляд судді Михайлишину В.В.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18.09.2012 року справі присвоєно номер 5010/880/2012-5/76-27/58, прийнято до розгляду та призначено на 02.10.2012 року.

Ухвалою суду від 02.10.2012 року розгляд справи відкладено на 16.10.2012 року, у зв'язку із неподанням витребуваних судом доказів.

В судовому засіданні від 16.10.2012 року представник позивача подав суду заяву про уточнення ціни позову (Вх. № 6745/2012 - свх. від 16.10.2012 року). Згідно поданої заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 25 845, 96 гривень заборгованості, з яких 19 575, 00 гривень - основний борг, 3 998, 84 гривень - пеня, 1 370, 25 гривень - штраф, 604, 84 гривень - 3 % річних та 307, 02 гривень - інфляційні втрати.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою подана позивачем заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

У відповідності до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, подану позивачем заяву прийнято судом до розгляду, у зв'язку із чим має місце нова ціна позову, у відповідності до якої і буде розглядатися спір.

При цьому, суд бере до уваги пункт 3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.012.11 року, пункт 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.2010 року № 01-08/369, в яких зазначено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

16.10.2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 06.11.2012 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, проте просив суд долучити до матеріалів справи заяву про зменшення позовних вимог (Вх. № 7328/2012 - свх. від 06.11.2012 року), згідно якої просить стягнути з відповідача 26 113, 54 гривень, з яких 19 575, 00 гривень - основний борг, 5 626, 67 гривень - пеня, 604, 84 гривень - 3 % річних та 307, 02 гривень - інфляційні втрати.

Заяву прийнято судом до розгляду, у зв'язку із чим справа розглядається у відповідності із заявою про зменшення суми позовних вимог, так як має місце нова ціна позову.

Відповідач в судове засідання не з'явився, проте надіслав суду факсограму (Вх. № 7267/20120 - свх. від 05.11.2012 року), згідно якої просив суд розглядати справу без участі повноважного представника Управління освіти Коломийської міської ради.

В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву (Вх. № 6038/2012 - свх. від 18.09.2012 року), згідно якого відповідач просив суд задовольнити позов частково та стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 19 575, 02 гривень. Свій відзив Управління освіти Коломийської міської ради обґрунтовує тим, що по факту виконаних позивачем обов'язків, у відповідності до договору, виникла заборгованість перед ним на суму 19 575, 02 гривень. Дана заборгованість підтверджується актом звірки.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача суму в розмірі 9 655, 93 гривень. Проте, Управління освіти Коломийської міської ради не погоджується зі сплатою цієї суми, у зв'язку із тим, що дана сума заборгованості виникла не з вини відповідача.

Згідно ч. 6 ст. 41 Закону України "Про здійснення державних закупівель" дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі, укладеному в попередньому році. Позивач погодився укласти додаткову угоду про продовження договору на закупівлю товарів і постачати продукцію у 2012 році до моменту укладення нових договорів з учасниками, які є переможцями процедури закупівлі. Управлінням освіти Коломийської міської ради надіслано такий договір позивачу, проте позивач не вчасно повернув підписаний договір, однак продовжував постачати продукцію, відповідно до додаткового договору. Такі договори управління освіти реєструвало в Управлінні казначейства 31.12.2011 року. Договір відповідача не був зареєстрований. На момент повернення позивачем підписаної додаткової угоди, управління освіти Коломийської міської ради провело відкриті торги по закупівлі продуктів харчування, а саме 31.01.2012 року і 12.03.2012 року вже були укладені нові договори. На цей час управління державного казначейства в Івано-Франківській області вже не могло забезпечити переказ коштів для оплати заборгованості

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між Управлінням освіти Коломийської міської ради (надалі замовник) та Спільним підприємством "Вітмарк - Україна" в формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі учасник) 13.04.2011 року укладено договір № 7 на закупівлю товарів, згідно п. 1.1. якого учасники зобов'язуються у 2011 році поставити замовникові товари, зазначені в договорі, а замовник - прийняти і оплатити товари. Найменування (номенклатура, асортимент) товару - соки овочеві і фруктові. Кількість товарів 35 510, 40 літрів (п. 1.2. договору).

Згідно п. 2.1. договору учасник повинен передати (поставити) замовнику товар, якість яких відповідає умовам: сертифікатам і гігієнічним висновкам.

У відповідності до п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом: оплати замовником після пред'явлення учасником рахунка на оплату товару у термін 21 календарний день. Згідно п. 4.2. до рахунка додаються видаткові і податкові накладні.

Сторони у договорі визначили права та обов'язки сторін. Так, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари. Приймати поставлені товари згідно з актом і видаткової і податкової накладної (пункти 6.1., 6.1.1., 6.1.2. договору).

Згідно пунктів 6.3. та 6.3.1. учасник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені договором. А у відповідності до пунктів 6.4., 6.4.1. учасник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Згідно п. 9.2. договору - у разі недосягнення сторонами згоди спори вирішуються в судовому порядку.

На виконання умов договору, 14 жовтня 2011 року позивач поставив та передав у власність відповідачу товар, а саме соки в асортименті на загальну суму 29 193, 48 гривень (з урахуванням ПДВ). Крім того, станом на 13.10.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар вже становила 42 422, 38 гривень. Однак, оплата поставленого за договором товару відповідачем була здійснена лише частково, в сумі 52 040, 86 гривень. Таким чином, станом на день подачі до суду позовної заяви сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений за договором товар становить 19 575, 00 гривень.

Факт поставки товару та отримання продукції відповідачем підтверджується видатковими накладними, які підписані обома сторонами та містять відтиски круглих печаток сторін. А саме: видаткова накладна № ЛВ 000113527 від 14.10.2011 року на суму 3 499, 20 гривень, видаткова накладна № ЛВ 000113528 від 14.10.2011 року на суму 4 082, 40 гривень, видаткова накладна № ЛВ 000113529 від 14.10.2011 року на суму 1 749, 60 гривень, видаткова накладна № ЛВ 000113530 від 14.10.2011 року на суму 988, 20 гривень, видаткова накладна № ЛВ 000113531 від 14.10.2011 року на суму 1 383, 48 гривень, видаткова накладна № ЛВ 000113532 від 14.10.2011 року на суму 790, 56 гривень, видаткова накладна № ЛВ 000113533 від 14.10.2011 року на суму 1 581, 12 гривень, видаткова накладна № ЛВ 000113534 від 14.10.2011 року на суму 922, 32 гривень, видаткова накладна № ЛВ 000113535 від 14.10.2011 року на суму 592, 92 гривень, видаткова накладна № ЛВ 000113538 від 14.10.2011 року на суму 6 998, 40 гривень, видаткова накладна № ЛВ 000113539 від 14.10.2011 року на суму 2 916, 00 гривень, видаткова накладна № ЛВ 000113540 від 14.10.2011 року на суму 790, 56 гривень, видаткова накладна № ЛВ 000113541 від 14.10.2011 року на суму 2 569, 32 гривень, копії яких містяться в матеріалах справи (а. с. 18 - 30).

Також, виконання зобов'язань по договору № 7 на закупівлю товарів від 13.04.2011 року підтверджується рахунками - фактурами та податковими накладними, а саме рахунком - фактурою № ЛВ 000113541 від 14.10.2011 року на суму 2 569, 32 гривень, податковою накладною від 14.10.2011 року № 464/0005 на суму 2 569, 32 гривень, рахунком - фактурою № ЛВ 000113540 від 14.10.2011 року на суму 790, 56 гривень, податковою накладною від 14.10.2011 року № 463/0005 на суму 790, 56 гривень, рахунком - фактурою № ЛВ 000113539 від 14.10.2011 року на суму 2 916, 00 гривень, податковою накладною від 14.10.2011 року № 462/0005 на суму 2 916, 00 гривень, рахунком - фактурою № ЛВ 000113538 від 14.10.2011 року на суму 6 998, 40 гривень, податковою накладною від 14.10.2011 року № 461/0005 на суму 6 998, 40 гривень, рахунком - фактурою № ЛВ 000113535 від 14.10.2011 року на суму 592, 92 гривень, податковою накладною від 14.10.2011 року № 458/0005 на суму 592, 92 гривень, рахунком - фактурою № ЛВ 000113534 від 14.10.2011 року на суму 922, 32 гривень, податковою накладною від 14.10.2011 року № 457/0005 на суму 922, 32 гривень, рахунком - фактурою № ЛВ 000113533 від 14.10.2011 року на суму 1 581, 12 гривень, податковою накладною від 14.10.2011 року № 456/0005 на суму 1 581, 12 гривень, рахунком - фактурою № ЛВ 000113532 від 14.10.2011 року на суму 790, 56 гривень, податковою накладною від 14.10.2011 року № 455/0005 на суму 790, 56 гривень, рахунком - фактурою № ЛВ 000113531 від 14.10.2011 року на суму 1 383, 48 гривень, податковою накладною від 14.10.2011 року № 454/0005 на суму 1 383, 48 гривень, рахунком - фактурою № ЛВ 000113530 від 14.10.2011 року на суму 988, 20 гривень, податковою накладною від 14.10.2011 року № 453/0005 на суму 988, 20 гривень, рахунком - фактурою № ЛВ 000113529 від 14.10.2011 року на суму 1 749, 60 гривень, податковою накладною від 14.10.2011 року № 452/0005 на суму 1 749, 60 гривень, рахунком - фактурою № ЛВ 000113528 від 14.10.2011 року на суму 4 082, 40 гривень, податковою накладною від 14.10.2011 року № 451/0005 на суму 4 082, 40 гривень, рахунком - фактурою № ЛВ 000113527 від 14.10.2011 року на суму 3 499, 20 гривень, податковою накладною від 14.10.2011 року № 450/0005 на суму 3 499, 20 гривень (а. с. 47 - 72).

Наявність боргу в зазначеній вище сумі підтверджено також актами звіряння взаємних розрахунків станом на 14.03.2012 року та 22.06.2012 року, який підписаний обома сторонами та завірений відтисками круглих печаток (а. с. 11 - 17, а. с. 37 - 38).

На підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано 3 % річних в сумі 604, 84 гривень за період з 04.11.2011 року по 07.07.2012 року та інфляційні втрати в сумі 307, 02 гривень за період з листопада 2011 року по червень 2012 року.

А також за неналежне виконання грошового зобов'язання відповідачу нарахована пеня в сумі 5 626, 67 гривень за період з 04.11.2011 року по 04.05.2012 року.

Суд вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.

Договір про закупівлю товарів № 7 від 13.04.2011 року за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між Управлінням освіти Коломийської міської ради та Спільним підприємством "Вітмарк - Україна" в формі товариства з обмеженою відповідальністю 13.04.2011 року укладено договір № 7 на закупівлю товарів, згідно п. 1.1. якого учасники зобов'язуються у 2011 році поставити замовникові товари (соки в асортименті), зазначені в договорі, а замовник - прийняти і оплатити товари.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що 14 жовтня 2011 року позивач поставив та передав у власність відповідачу товар, а саме соки в асортименті на загальну суму 29 193, 48 гривень. Даний факт підтверджується видатковими накладними, виставленими рахунками - фактурами та податковими накладними від 14.10.2011 року. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо виконання умов договору виконав неналежним чином, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 19 575, 00 гривень.

В судових засіданнях відповідач визнав існуючу заборгованість, а також наявність боргу підтверджується підписаним обома сторонами актами звірки взаємних розрахунків станом на 14.03.2012 року та 22.06.2012 року. На час розгляду справи судом борг не погашено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість в сумі 19 575, 00 гривень є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Що стосується заявленої вимоги про стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

В силу ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. А п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

Пунктом 7.2. договору сторони передбачили, що у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Позивачем нараховано відповідачу 5 626, 67 гривень пені за прострочення виконання зобов'язання по оплаті за отриманий товар (розрахунок пені - а. с. 113).

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Господарським судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що позивачем неправильно здійснено розрахунки. Причиною неправильного розрахунку, являється невірно визначений момент виникнення заборгованості та період нарахування штрафних санкцій.

Так, у відповідності до п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом: оплати замовником після пред'явлення учасником рахунка на оплату товару у термін 21 календарний день. А у відповідності до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

Зокрема, при обчисленні суми пені, суд взяв до уваги видаткові накладні, рахунки - фактури та податкові накладні, у відповідності до яких поставка товару була здійснена 14.10.2011 року. Таким чином, моментом виникнення заборгованості та початком нарахування пені, у відповідності до п. 4.1. договору слід вважати наступний день за граничним строком виконання зобов'язання по оплаті продукції.

Отже, початковим моментом нарахування штрафних санкцій у вигляді пені є 05.11.2011 року, а моментом закінчення нарахування пені у відповідності до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України слід вважати 04.05.2012 року, тобто дата зазначена позивачем в розрахунку.

Таким чином, у відповідності до проведених розрахунків в автоматизованій системі ІПС "Законодавство" станом на 06.11.2012 року до задоволення підлягає пеня в сумі 1 498, 57 гривень.

Що стосується вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, то суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат і 3 % річних та встановлено, що позивачем невірно здійснено розрахунки. Причиною неправильного розрахунку, являється невірно визначений момент виникнення заборгованості.

Згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом (а. с. 114 - 115), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в сумі - 394, 96 гривень за період з 05.11.2011 року по 07.07.2012 року та інфляційні втрати в сумі 78, 06 гривень за період з листопада 2011 року по червень 2012 року включно.

Отже задоволенню підлягає сума в розмірі 21 546, 59 гривень, з яких 19 575, 00 гривень - основна заборгованість, 394, 96 гривень - 3 % річних, 78, 06 гривень - втрати від інфляції та 1 498, 57 гривень - пеня.

В решті заявлених вимог щодо стягнення суми пайового внеску, відсотків річних та інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-7, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Спільного підприємства "Вітмарк - Україна" в формі Товариства з обмеженою відповідальністю до відповідача Управління освіти Коломийської міської ради про стягнення заборгованості за договором № 7 на закупівлю товарів від 13.04.2011 року в сумі 26 113, 54 гривень, з яких: 19 575, 00 гривень - основний борг, 307, 02 гривень - інфляційні втрати, 5 626, 67 гривень - пеня та 604, 84 гривень - 3 % річних - задовольнити частково.

Стягнути з Управління освіти Коломийської міської ради (вул. Й. Кобринського, 10, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200, ідентифікаційний код: 02143442) на користь Спільного підприємства "Вітмарк - Україна" в формі Товариства з обмеженою відповідальністю (пров. Високий, 22, Малиновський район, м. Одеса, Одеська область, 65007, ідентифікаційний код: 22480087) - 21 546, 59 гривень (двадцять одну тисячу п'ятсот сорок шість гривень п'ятдесят дев'ять копійок) заборгованості за договором № 7 на закупівлю товарів від 13.04.2011 року, з яких 19 575, 00 гривень - основний борг, 1 498, 57 гривень - пеня, 394, 96 гривень - 3 % річних та 78, 06 гривень - втрати від інфляції, а також 1 328, 00 гривень (одну тисячу триста двадцять вісім гривень) - сплаченого судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в сумі 4 566, 95 гривень - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.11.12

Суддя Михайлишин В. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

_________ Осудар І. Б. 13.11.12