Рішення № 27438918, 19.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.12 Справа№ 5015/509/12

за позовом Прокурор Залізничного району м,Львова в інтересах держави в особі:

позивача Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління"

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю" Аскона" ЛТД

про стягнення

ціна позову: 12383,89грн

.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від прокурора - Яворська Л.Р.- старший помічник прокурора

від позивача -Малець Н.М.- представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача -не з'явився

Суть спору:

Прокурор Залізничного району міста Львова в інтересах держави в особі КП "Адміністративно-технічне управління "звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю" Аскона" ЛТД про стягнення; ціна позову: 12383,89грн

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/509/12 від 14.02.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 12год. 15хв. 23.02.2012р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 23.02.2012р.

Представникам Учасників по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29,38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського процесуального кодексу України, які скеровані чи оголошені представникам Учасників (підтвердженням чого є в тому числі наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов'язки Учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Прокурор в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю. Протягом розгляду справи подала копії Витягу з ЄДР про перебування в ЄДРПОУ Позивача та Відповідача

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача було подано наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; клопотання про збільшення позовних вимог з додатками.

21.02.2012 року від Позивача до господарського суду Львівської області надійшло клопотання про збільшення позовних вимог. Відповідно до довідки №2410-02-1081 від 20.02.2012р. заборгованість ТзОВ "Аскона ЛТД" перед КП"Адміністративно-технічне управління" станом на 17.02.2012 року складає 13083,42грн. з них основного боргу- 12642,83грн., пені 440,59грн.

З приводу поданого клопотання суд зазначає, що позов подано Прокурором, заява про збільшення позовних вимог Прокурором не подавалась. Крім того суд зазначає, що до клопотання про збільшення позовних вимог не додано доказів сплати Позивачем судового збору в порядку та розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір». Відтак, в господарського суду відсутні правові підстави для прийняття клопотання про збільшення позовних вимог та збільшення ціни позову.

Відповідач явку повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, про причини неявки суду не повідомив, явка визнавалась обов'язковою; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.

Суд зазначає, що адресою місцезнаходження Відповідача у позовній заяві Прокурором зазначено: м.Львів, вул.Генерала Чупринки, 44. Конверти з ухвалами господарського суду по даній справі надсилались Відповідачу за зазначеною у позовній заяві адресою та повертались до суду із зазначенням у поштових довідках причин повернення -«за закінченням терміну зберігання»та «за зазначеною не проживає».

Проте, відповідно до представленого Прокурором витягу з ЄДР станом на 13.12.2011р., місцезнаходженням Відповідача є: м.Львів, вул.Генерала Чупринки, 44.

Відповідно до ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що ухвала про порушення провадження у справі, як і інші ухвали господарського суду Львівської області по даній справі, вручені Відповідачу належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п.3 ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність її захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Щодо стягнення 12642,83грн. основного боргу.

01.02.2010р. між Позивачем (Оператор) та Відповідачем (Розповсюджувач) укладено договір на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів №168 (далі -Договір), відповідно до п.2 якого, цей договір регулює правовідносини, що виникають між Робочим органом, Оператором та Розповсюджувачем щодо встановлення спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами на території м.Львова, а також надання у тимчасове платне користування місць для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни, визначеними у виданих дозволах на розміщення зовнішньої реклами у межах м.Львова, згідно з Правилами розміщення зовнішньої реклами у м.Львові.

Відповідно до п.3.2.1, Робочий орган зобов"язується надавати у тимчасове платне користування місця для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами в межах м.Львова, згідно з Правилами розміщення зовнішньої реклами у м.Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №569 від 21.05.2010р.

Згідно п.3.6.8 Договору, Розповсюджувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за тимчасове користування місцями з дати встановлення пріорітету або дозволу на розміщення зовнішньої реклами за діючим на день сплати тарифами, визначеними Порядком надання розповсюджувачам зовнішньої реклами у тимчасове користування місць, що знаходяться в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій.

Відповідно до п.4.5 Договору, Розповсюджувач здійснює Оператору плату за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій щомісячно до 25 числа поточного місяця за тарифними ставками,вказаними у додатку до цього договору.

Відповідно до п.4.10 Договору, Розповсюджувач не звільняється від плати за тимчасове користування місцями при відсутності на них рекламного засобу, дозвіл на розміщення якого виданий у встановленому порядку.

Згідно п.8.1 Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 01.02.2015р.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Відповідач свого зобов"язання щодо оплати згідно умов Договору належним чином не виконував, внаслідок чого утворився борг в розмірі 12642,83грн., що підтверджується довідкою про заборгованість Відповідача від 17.01.2012р., виданою Позивачем, наявними в матеріалах справи дозволами на розміщення зовнішньої реклами та проведеними рахунками.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не представлені докази відсутності боргу, здійснення повної чи часткової оплати такого, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 12642,83грн. боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 440,59грн. пені.

В додатку до позовної заяви Прокурор надає розрахунок пені, проведений відповідно до основного боргу.

Відповідно до п.п..5.1., 5.3 Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх обов"язків за договором сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України. За невчасне внесення плати за користування місцем для розміщення рекламного засобу (або внесення у повному обсязі) Розповсюджувач сплачує Оператору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно п.5.1.3 Договору, у разі несплати Розповсюджувачем пені за прострочення виконання зобов"язання у добровільному порядку Оператор здійснює стягнення пені з сум, сплачених Розповсюджувачем , примусово.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд зазначає, що позовні вимоги щодо стягнення 299,86грн. пені підлягають до задоволення.

Крім того з приводу правильності проведеного розрахунку суд зазначає, що такий Позивачем проведено невірно, не враховано положення Договору щодо дати проведення розрахунку (до 25 числа поточного місяця), відтак, розмір пені є більшим, аніж заявлено до стягнення. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

19.03.2012 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 26.03.2012 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, ст.ст.82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскона"ЛТД (79044, м.Львів, вул.Генерала Чупринки, буд.44, ідентифікаційний код 19165672) на користь комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління"(79012, м.Львів, вул.Сахарова,42, ідентифікаційний код 13804591) 12642,83грн. боргу, 299,86грн. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскона"ЛТД (79044, м.Львів, вул.Генерала Чупринки, буд.44, ідентифікаційний код 19165672) на користь бюджету 1609,50грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.