Рішення № 27438752, 22.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.11 Справа№ 5015/6034/11

за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

до відповідача Публічне акціонерне товариство "Фірма"Нафтогазбуд"

про стягнення заборгованості

ціна позову: 72710,4грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - ОСОБА_3- представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача -не з'явився

Суть спору:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Публічне акціонерне товариство "Фірма"Нафтогазбуд" про стягнення заборгованості; ціна позову: 72710,4грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/6034/11 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16год. 00хв. 01.11.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №5015/6034/11 від 01.11.2011р.

Представнику Позивача оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області, які скеровані чи оголошені Сторонам, в тому числі скеровані Відповідачу (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмова заява представника), зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва, повідомлення про відсутність обставин передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України, копію витягу з ЄДР та Довідку з ЄДР.

Представник Відповідача в жодне з судових засідань не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином інформований про дату, час та місце проведення судового засідання, явка визнавалась обов'язковою; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

31.10.2011р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, в тому числі у зв'язку з забезпеченням мождливості подання відзиву та представлення додаткових доказів. Розгляд справи відкладався. Проте, на час вирішення справи по суті жодних матеріалів до господарського суду від Відповідача не надійшло.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 72710,4грн. боргу.

Між публічним акціонерним товариством "Фірма "Нафтогазбуд" (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) 01.01.2009р. укладено договір №1 на превезення вантажів автомобільним транспортом (далі -Договір 1) та 01.01.2010р. укладено договір №1 на превезення вантажів автомобільним транспортом (далі -Договір 2), (разом -Договори), відповідно до п.п.1 яких, Виконавець зобов'язується надати послуги з перевезення вантажів Замовника у визначене останнім місце, а Замовник зобов'язується прийняти надані послуги з перевезення вантажів і оплатити їх.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 Договорів, вартість перевезення вантажів складає 5,20грн. без ПДВ на 1км пробігу автомобіля; при перевезенні негабаритних вантажів Замовника зростає за коофіцієнтом 1,35 від вартості, визначеної п.п.3.1 Договорів.

Згідно п.п.4.2 Договорів, оплата наданих послуг здійснюється на підставі товаро-транспортних накладних на протязі 10-ти банківських днів після документального підтвердження наданих послуг.

Відповідно до п.2.1. Договору 1, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2009 року; відповідно до п.2.1 Договору 2 -до 31.12.2010р.

Згідно Договору 1, протягом вересня-грудня мічяців 2009 року Позивач надав Відповідачу послуги з перевезення вантажів на загальну суму 66025,44грн., що підтверджується актами виконаних робіт за вересень, жовтень, листопад та грудень 2009 року та товарно-транспортними накладними від 01.09.2009р., від 10.09.2009р., від 22.09.2009р., від 25.09.2009р., від 30.09.2009р., 01.10.2009р., від 02.10.2009р., від 05.10.2009р., від 07.10.2009р., 08.10.2009р., від 09.10.2009р., від 12.10.2009р., від 14.10.2009р., від 20.10.2009р., від 26.10.2009р., від 27.10.2009р., від 28.10.2009р., від 30.10.2009р., від 03.11.2009р., від 06.11.2009р., від 11.11.2009р., від 16.11.2009р., від 20.11.2009р., від 23.11.2009р., від 26.11.2009р., від 27.11.2009р., від 01.12.2009р., від 02.12.2009р., від 03.12.2009р., від 04.12.2009р., від 07.12.2009р., від 09.12.2009р., від 11.12.2009р., від 23.12.2009р., від 24.12.2009р.

Згідно Договору 2, протягом травня 2010р.- січня 2011р.Позивач надав Відповідачу послуги з перевезення вантажів на загальну суму 23765,2грн., що підтверджується актами виконаних робіт: за травень 2010р., від 30.06.2010р. №18, від 30.12.2010р.№52, від 28.01.2011р. №1 та товарно-транспортними накладними від 12.05.2010р., від 17.05.2010р., від 21.05.2010р., від 26.05.2010р., від 27.05.2010р., від 18.06.2010р., від 23.12.2010р., від 22.12.2010р., від 21.12.2010р., від 20.12.2010р., від 17.12.2010р., від 16.12.2010р., від 15.12.2010р., від 14.12.2010р., від 13.12.2010р., від 10.12.2010р., від 09.12.2010р., від 08.12.2010р., від 07.12.2010р., від 06.12.2010р., від 26.01.2011р.

Згідно доводів Позивача, розрахунки по Договору 1 Відповідачем проведено частково, заборгованість становить 48945,2грн.; розрахунки по Договору 2 Відповідачем не проведено, заборгованість становить 23765,2грн.

Відповідно до позовної заяви, розрахунки за послуги Відповідачем в повній мірі не здійснено, внаслідок чого виник борг в розмірі 72710,4грн., який, станом на момент подання позовної заяви, Відповідачем не погашено.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення; загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Згідно ст.914 Цивільного кодексу України, перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір; за довгостроковим договором перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу - передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі; у довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 72710,4грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 72710,4грн. підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

22.11.2011 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 28.11.2011 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 85-87 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 629 Цивільного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фірма»Нафтогазбуд»(79026, м.Львів, вул.Стрийська, 144, ідентифікаційний код 01293961) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 72710,4грн. боргу, 727,10грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.